ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 520/4385/21

адміністративне провадження № К/990/20588/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Чиркіна С.М.,

суддів: Стародуба О.П., Шарапи В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління боротьби з наркозлочинністю в Харківській області Департаменту боротьби з наркозлочинністю Національної поліції України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.06.2021 (головуючий суддя: Мельникова Р.В.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02.02.2022 (головуючий суддя: Курило Л.В., судді Бегунц А.О., Рєзнікова С.С.) у справі №520/4385/21 за позовом за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний Центр «Одеський» до Управління боротьби з наркозлочинністю в Харківській області Департаменту боротьби з наркозлочинністю Національної поліції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

У березні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Медичний Центр «Одеський» (далі - позивач або ТОВ «Медичний Центр «Одеський») звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Управління боротьби з наркозлочинністю в Харківській області Департаменту боротьби з наркозлочинністю Національної поліції України (далі - відповідач), в якому, із урахуванням уточненої позовної заяви, просило:

визнати протиправною повторну відмову відповідача у видачі дозволу на використання об`єктів і приміщень, призначених для провадження діяльності, пов`язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, ТОВ «Медичний Центр «Одеський»;

зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву від 11.03.2021 ТОВ «Медичний Центр «Одеський»;

зобов`язати відповідача здійснити відповідно до законодавства обстеження об`єктів чи приміщень ТОВ «Медичний Центр «Одеський», розташованих за адресою: м. Харків, проспект Гагаріна, будинок 248 та видати акт обстеження.

Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 04.06.2021, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 02.02.2022, позов задовольнив.

05.08.2022 на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга відповідача, надіслана 02.08.2022, в якій скаржник просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.06.2021 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02.02.2022 і прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Верховного Суду від 09.08.2022 відкрито касаційне провадження у справі.

Позивач звертався із заявою про прискорення розгляду справи.

Ухвалою Верховного Суду від 07.11.2023 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій установлено, що ТОВ «Медичний Центр «Одеський», код за ЄДРПОУ 43796233, звернулось 25.02.2021 із заявою № 1 до Управління боротьби з наркозлочинністю в Харківській області Департаменту боротьби з наркозлочинністю Національної поліції України щодо отримання дозволу на використання об`єктів і приміщень, призначених для провадження діяльності, пов`язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, розташованих за адресою: м. Харків, проспект Гагаріна, будинок 248.

До зазначеної заяви позивачем було долучено наступні документи:

виписку з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; завірену копію статуту юридичної особи із зазначенням видів діяльності, пов`язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, що провадиться юридичною особою, а саме: 86.10 - діяльність лікарняних закладів; 86.21 - загальна медична практика: 86.22 - спеціалізована медична практика; 86.90 - інша діяльність у сфері охорони здоров`я на 35 аркушах; завірену копію договору суборенди приміщень №1-АР від 01.01.2021 на 6 арк.;

план-схему приміщень з обов`язковим зазначенням безпосередніх місць провадження діяльності, пов`язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів приміщень на 3 аркушах;

завірену копію договору на спостереження протипожежної автоматики № 62917/А/F від 01.01.2021 з ТОВ «АЛЬФОРГ» на 4 аркушах, договір на монтаж ПС від 10.09.2020 № 1 ПС з переліком встановленого обладнання, акт виконаних робіт від 10.09.2020 на 4 аркушах,

завірену копію договору на охорону пультом централізованого спостереження і реагування з виїздом мобільної групи № 62917/18 з ТОВ «ОХОРОНА-5» на 5 аркушах;

завірені копії документів, що підтверджують обладнання приміщення засобами охоронної сигналізації приміщень, а саме: договір на монтаж ОС від 10.09.2020 № 1 ОС з переліком встановленого обладнання, акт виконаних робіт від 10.09.2020 на 4 аркушах; витяг № 1 з наказу № 6 від 23.02.2021 про Порядок придбання, перевезення, зберігання, відпуску, використання та знищення наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів (із зазначенням прізвища, імені, по батькові, року народження, місця проживання і посади осіб, які допущені до роботи з наркотичними засобами, психотропними речовинами та прекурсорами) та особи (осіб), відповідальної за їх зберігання і використання на 2 аркушах.

Листом від 05.03.2021 №366/40-20/01-2021 відповідач повідомив Товариство, що подані документи не відповідають вимогам законодавства, а саме: у витягу з наказу ТОВ «Медичний Центр «Одеський» про допуск до роботи з наркотичними засобами, психотропними речовинами і прекурсорами осіб (із зазначенням прізвища, імені, по батькові, року народження, місця проживання і посади), не зазначено особи (осіб), відповідальної за їх зберігання і використання, що не відповідає вимогам абзацу 6 пункту 4 Порядку видачі дозволу на використання об`єктів і приміщень, призначених для провадження діяльності, пов`язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 469 від 13.04.2011 (далі - Порядок № 469).

На підставі вищевикладеного та із покликанням на пункт 13 Порядку № 469 позивачу відмовлено у видачі дозволу Національної поліції України.

Водночас позивачу запропоновано повторно звернутися для отримання дозволу за умови усунення причини, що стала підставою для відмови.

Повторну заяву щодо отримання дозволу на використання об`єктів і приміщень, призначених для провадження діяльності, пов`язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, було подано 11.03.2021. До цієї заяви, додатково долучена інформація щодо осіб, які будуть допущені до роботи з наркотичними засобами, психотропними речовинами і прекурсорами осіб (із зазначенням прізвища, імені, по батькові, року народження, місця проживання і посади), а також особи відповідальної за їх зберігання і використання.

17.03.2021 ТОВ «Медичний Центр «Одеський» було отримано від Управління боротьби з наркозлочинністю в Харківській області ДБН України лист № 444/40-20/01-2021 від 15.03.2021, в якому зазначається, що документи ТОВ «Медичний Центр «Одеський», які були повторно подані, після усунення недоліків, не відповідають вимогам законодавства України, а саме: у наданій копії статуту ТОВ «Медичний Центр «Одеський» не зазначено вид діяльності, пов`язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, що провадиться юридичною особою, що не відповідає вимогам абз.2 пункту 4 Порядку № 469. На підставі викладеного із покликанням на пункт 13 Порядку, позивачу відмовлено у видачі дозволу Національної поліції України.

Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся із цим позовом до суду.

IV. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що відповідачем було протиправно повторно відмовлено у видачі дозволу на використання об`єктів і приміщень, призначених для провадження діяльності, пов`язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, чим порушено права позивача. Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом задля захисту порушених прав.

В уточненій позовній заяві позивач зазначив, що після подання повторної заяви щодо отримання дозволу на використання об`єктів і приміщень, призначених для провадження діяльності, пов`язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, яка була подана 11.03.2021, УБН в Харківській області ДБН України повторно не здійснило у передбачений законодавством строк, який не повинен перевищувати трьох робочих днів, обстеження об`єктів чи приміщень ТОВ «Медичний Центр «Одеський», чим порушило вимоги пункту 10 Порядку № 469.

На переконання позивача, повторна відмова від 15.03.2021 № 444/40-20/01-2021 є протиправною та такою, що порушує законні вимоги ТОВ «Медичний Центр «Одеський», оскільки відповідач не має права повторно відмовляти з причин, раніше не зазначених у відмові.

Щодо відсутності у статуті ТОВ «Медичний Центр «Одеський» інформації про вид діяльності пов`язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, позивач наголосив, що у статутних документах зазначена діяльність лікарняних закладів КВЕД 86.10, яка пов`язана зі зберіганням, перевезенням, пересиланням наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів.

Позивач стверджує, що у класифікації видів економічної діяльності не існує окремого виду економічної діяльності, такого як обіг наркотичних засобів психотропних речовин та прекурсорів.

На думку позивача, відповідач двічі порушив вимоги, передбачені пунктом 10 Порядку №469, у якому зазначено, що обстеження об`єктів чи приміщень проводиться в строк, який не перевищує трьох робочих днів з дати подання територіальному (відокремленому) підрозділу міжрегіонального територіального органу Національної поліції з питань боротьби з наркозлочинністю юридичною особою або державним адміністратором заяви та документів.

Позивач, розцінюючи повторну відмову Управління боротьби з наркозлочинністю в Харківській області ДБН України у видачі дозволу на використання об`єктів і приміщень, призначених для провадження діяльності, пов`язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів як протиправну, звернувся до суду за захистом порушеного права.

Відповідач позов не визнав. Наголосив, що заяву Товариства про надання дозволу розглянуто і позивача повідомлено, що подані матеріали не відповідають вимогам законодавства України, а саме: всупереч вимогам абзацу третього пункту 4 Порядку № 469 у наданій копії статуту ТОВ «Медичний Центр «Одеський» не зазначено вид діяльності, пов`язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, що провадиться юридичною особою. Також позивачем не додано до заяви договір оренди об`єкта чи приміщення, чим порушено вимоги абзацу четвертого пункту 4 Порядку № 469. Таким чином, керуючись пунктом 13 Порядку № 469, відповідач вважає, що законно відмови ТОВ «Медичний Центр «Одеський» у видачі дозволу Національної поліції України.

Також відповідач зазначив, що договір про охорону об`єкта, в яких здійснюється обіг нарковмісних рослин, не відповідає вимогам чинного законодавства щодо забезпечення охорони таких об`єктів, оскільки такий укладений із неналежним суб`єктом охоронної діяльності.

Із покликанням на приписи Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» відповідач зазначив, що дозвіл на використання об`єктів і приміщень, призначених для здійснення діяльності з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, видається суб`єкту господарювання Національною поліцією, але зазначений дозвіл не є документом дозвільного характеру, тому що не включений до Переліку документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності, затвердженого Законом України «Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності».

Відповідач наголосив, що за таких обставин, виїзд з метою перевірки об`єктів ТОВ «Медичний Центр «Одеський» на предмет відповідності установленим МВС вимогам був визнаний недоцільним до усунення недоліків, виявлених у ході перевірки поданих документів.

V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, виходив із протиправності повторної відмови позивачу у видачі дозволу на використання об`єктів і приміщень, призначених для провадження діяльності, пов`язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, а тому належним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву Товариства від 11.03.2021, здійснити відповідно до законодавства обстеження об`єктів чи приміщень ТОВ «Медичний Центр «Одеський», розташованих за адресою: м. Харків, проспект Гагаріна, будинок 248, та видати акт обстеження.

Суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції та зазначив, що у статуті підприємства позивача зазначено вид діяльності КВЕД 86.10 діяльність лікарняних закладів, який і є таким, що охоплює діяльність, пов`язану із обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів.

Суд апеляційної інстанції наголосив, що відповідачем у направлених на адресу Товариства листах-відмовах та наданих суду документах не зазначено, який код за видом діяльності повинен бути зареєстрованим у підприємства позивача.

За висновками суду апеляційної інстанції, відповідачем не зазначено яку саме діяльність віднесено до такої, що пов`язана із обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів.

Щодо відсутності ліцензії на здійснення господарської діяльності, пов`язаної із обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, суд апеляційної інстанції із покликанням на Порядок № 469 наголосив, що останнім не визначено обов`язку позивача подавати з пакетом документів копію ліцензії про провадження відповідного виду діяльності, через що таке твердження не є належним обґрунтуванням доводів апеляційної скарги.

Також суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідач мав можливість перевірити наявність у позивача відповідної ліцензії та, при належному виконанні своїх обов`язків мав встановити, що відповідно до відомостей, розміщених на офіційному сайті іншого органу виконавчої влади - Міністерства охорони здоров`я (https://moz.gov.ua/licenzijnij-reestr), у реєстрі ліцензії наявна інформація про видачу 29.10.2020 ТОВ «Медичний Центр «Одеський», розташованому за адресою м. Харків, пр-т Гагаріна, буд. 248, ліцензії на такий перелік робіт: наркологія, психіатрія, мол. Сестринська справа, організація і управління охорони здоров`я.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що розглянуті доводи позивача щодо непідтвердження позивачем права на провадження відповідної діяльності, пов`язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів є хибним, а отже спростованим в ході апеляційного розгляду справи.

Водночас суд апеляційної інстанції наголосив, що відповідачем у порушення положень Порядку № 469 у строк, що не перевищує трьох робочих днів не було здійснено жодних дій з метою перевірки відповідності об`єктів чи приміщень установленим МВС вимогам законодавства.

За висновками суду апеляційної інстанції, Порядок № 469 не містить умов, за яких відповідач звільняється від проведення такого обстеження та після проведення вказаних дій відповідач має прийняти рішення про видачу дозволу або відмову в його видачі.

Також суд апеляційної інстанції наголосив, що приписами пунктів 9 та 10 Порядку № 469 визначено, що з метою перевірки відповідності об`єктів чи приміщень установленим МВС вимогам проводиться їх обстеження працівниками територіального (відокремленого) підрозділу міжрегіонального територіального органу Національної поліції з питань боротьби з наркозлочинністю та органу поліції охорони в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, областях та м. Києві.

Обстеження об`єктів чи приміщень проводиться в строк, який не перевищує трьох робочих днів з дати подання територіальному (відокремленому) підрозділу/міжрегіонального територіального органу Національної поліції з питань боротьби з наркозлочинністю юридичною особою або державним адміністратором заяви та документів, зазначених у пунктах 4 і 5 цього Порядку.

За такого трактування норм права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Порядок № 469 зобов`язує працівників територіального підрозділу провести обстеження об`єктів чи приміщень у строк, який не перевищує трьох робочих днів з дати подання територіальному підрозділу юридичною особою заяви та документів.

При оцінці судом апеляційної інстанції договорів про охорону, укладених позивачем з ТОВ «Охорона - 5», на предмет їх відповідності постанові Кабінету Міністрів України від 21.11.2018 № 975, суд апеляційної інстанції зазначив, що порядок мітить вичерпний перелік об`єктів, які можуть охоронятися органами Національної поліції України, а не обов`язково мають ними охоронятися. На користь такого висновку суду апеляційної інстанції свідчить примітка до вказаного нормативно-правового акту.

За висновками суду апеляційної інстанції жодним з наведених нормативно-правових актів не визначено обов`язку позивача, у спірних правовідносинах, користуватися виключно послугами органів Національної поліції України для охорони об`єктів та приміщень, які використовуються у сфері обігу та зберігання наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів.

Суди попередніх інстанцій погодились, що повторна відмова була здійснена відповідачем з підстави, відмінної від попередньо вказаної, що суперечить приписам частини п`ятої статті 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» та наголосили, що при первинному зверненні позивачем також було подано копію статуту товариства, але недоліків стосовно нього встановлено не було.

Таку поведінку відповідача суди розцінили як порушення принципу правової визначеності, оскільки у випадку неточності, недостатньої чіткості, суперечливості норм позитивного права має тлумачити норму на користь невладного суб`єкта (якщо однією із сторін є представник держави або органу місцевого самоврядування), адже якщо держава не здатна забезпечити видання зрозумілих правил, то саме вона і повинна розплачуватися за свої прорахунки. Це так зване правило пріоритету норм за найбільш сприятливим для особи тлумаченням.

Подібний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 07.10.2021 у справі № 903/834/20, від 03.07.2019 у справі № 911/1521/18.

VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ

Скаржник вважає, що судами обох інстанцій неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права. Наполягає на помилковому застосуванні норм Закону України від 06.09.2005 № 2806-IV «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» (далі - Закон № 2806-IV), який на його думку, не регламентує спірні правовідносини.

Також на думку скаржника, у контексті вимог Закону 2806-IV та Закону України від 15.02.1995 № 60/95-ВР «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» (далі - Закон № 60/95-ВР), відповідач не є дозвільним органом у розумінні значення терміну «дозвільні органи - суб`єкти надання адміністративних послуг, їх посадові особи, уповноважені відповідно до закону видавати документи дозвільного характеру», наведеного у статті 1 Закону № 2806-IV.

Стверджує, що дозвіл Національної поліції не є документом дозвільного характеру, водночас відповідач не може здійснювати діяльність дозвільного органу, оскільки не має такого статусу та не уповноважений видавати документи дозвільного характеру.

Також на думку скаржника, позивач не надав документи визначені Порядком №469, у зв`язку із чим відсутні були підстави для проведення обстеження або перевірки відповідності об`єктів чи приміщень установленим МВС вимогам .

Скаржник наголосив, що наявний у позивача вид діяльності КВЕД 86.10 - «діяльність лікарняних закладів» не передбачає право останнього здійснювати діяльність пов`язану із обігом наркотичних засобів.

На думку скаржника, суди при оцінці наявності договору охорони з ТОВ «Охорона-5» не застосували приписи постанови Кабінету Міністрів України № 975 щодо визначення Категорій об`єктів державної форми власності та сфер державного регулювання, які підлягають охороні органами поліції охорони на договірних засадах. У разі відповідності категоріям, затвердженим цією постановою, такі об`єкти охороняються органами поліції охорони на договірних засадах.

Суди не застосували пункт 18 Категорій об`єктів, «об`єкти та приміщення, які використовуються у сфері обігу та зберігання наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів охороняються органами поліції охорони на договірних засадах».

Суди невірно застосували приписи Закону України «Про охоронну діяльність» зробивши хибні висновки про те, що наданий позивачем договір охорони з ТОВ «Охорона-5» про охорону приміщень позивача є тим самим договором, визначеним пунктом 4 Порядку №469 «копія договору про охорону об`єкта чи приміщення та документів, що підтверджують обладнання приміщення засобами охоронної та пожежної сигналізації».

Судами також не застосовані приписи Вимог до об`єктів і приміщень, призначених для здійснення діяльності з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів та зберігання вилучених з незаконного обігу таких засобів і речовин (далі - Вимоги), затверджені наказом МВС від 29.01.2018 № 52, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20 лютого 2018 року за №208/31660. Ці Вимоги поширюються на суб`єктів господарювання, Службу безпеки України, Національну поліцію України і Державну фіскальну службу України та встановлюють технічні вимоги до об`єктів та приміщень, призначених для здійснення діяльності з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів (культивування рослин, уключених до таблиці І Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 № 770 (далі - Перелік), розроблення, виробництво, виготовлення, зберігання, використання, знищення наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, уключених до Переліку), їх оснащення і зберігання вилучених із незаконного обігу таких засобів і речовин.

Також скаржник не погодився із визначеним судами розміром судових витрат, у тому числі на правову допомогу.

Позивач процесуальним правом на подачу відзиву не скористався.

VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, Верховний Суд встановив таке.

Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Предметом спору у цій справі є повторна відмова Управління боротьби з наркозлочинністю в Харківській області ДБН України від 15.03.2021 у видачі дозволу на використання об`єктів і приміщень, призначених для провадження діяльності, пов`язаної з обігом наркотичних засобів.

Закон України від 15.02.1995 № 60/95-ВР «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» (далі - Закон № 60/95-ВР) визначає правові та організаційні засади державної політики щодо обігу в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, встановлює порядок державного контролю, повноваження органів виконавчої влади, права та обов`язки фізичних і юридичних осіб у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів.

Згідно із статтею 1 Закон № 60/95-ВР обіг наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів - види діяльності з: культивування рослин, включених до Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, розроблення, виробництва, виготовлення, зберігання, перевезення, пересилання, придбання, реалізації (відпуску), ввезення на територію України, вивезення з території України, транзиту через територію України, використання, знищення наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів наркотичних засобів і психотропних речовин, включених до Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, що дозволяються і контролюються згідно з цим Законом.

За приписами статті 6 Закону № 60/95-ВР заходами контролю за обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів у тому числі (…) є визначення основних умов, вимог, правил і системи заходів, пов`язаних з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин в Україні та ліцензування відповідних видів діяльності з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів.

Отже за змістом цих норм Закону № 60/95-ВР, обіг наркотичних засобів є видом діяльності який здійснюється за умови отримання ліцензії та дотримання визначених відповідним законодавством умов.

Своєю чергою статтею 8 Закону № 60/95-ВР визначені особливості ліцензування діяльності з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів.

Так, згідно із частиною першою статті 8 Закону № 60/95-ВР ліцензування діяльності з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів здійснюється відповідно до Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

За приписами частини четвертої статті 8 Закону № 60/95-ВР ліцензія на здійснення діяльності з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів видається суб`єкту господарювання, який виконав вимоги статті 11 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», а також надав центральному органу виконавчої влади, уповноваженому Кабінетом Міністрів України на здійснення ліцензування діяльності у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів (далі - орган ліцензування) у тому числі (…) відомості про наявність дозволу Національної поліції на використання об`єктів і приміщень, призначених для здійснення діяльності з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів.

Отже дозвіл, який за твердженням позивача, є предметом спору у справі, відноситься до документів, наявність яких враховується при вирішенні питання при наданні відповідної ліцензії та документи які визначають право на його отримання у тому числі визначені в статті 11 Закону «Про ліцензування видів господарської діяльності».

Статтею 11 Закону № 60/95-ВР встановлено, що дозвіл на використання об`єктів і приміщень, призначених для здійснення діяльності з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, видається суб`єкту господарювання Національною поліцією. Дозвіл на використання об`єктів і приміщень, призначених для здійснення діяльності з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, видається на підставі результатів перевірки відповідності цих об`єктів і приміщень встановленим Міністерством внутрішніх справ України вимогам.

Отже, за такого правового регулювання, дозвіл на використання об`єктів і приміщень, призначених для здійснення діяльності з обігу наркотичних засобів відноситься до документів, який долучається до заяви про отримання ліцензії здійснення діяльності з обігу наркотичних засобів.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що достатньою умовою для задоволення позову є наявність в статуті підприємства позивача зазначеного виду діяльності КВЕД 86.10 - діяльність лікарняних закладів, який на переконання суду є таким, що охоплює діяльність, пов`язану із обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів.

Верховний Суд не в повній мірі погоджується із таким висновком з огляду на таке.

Закон України від 02.03.2015 № 222-VIII «Про ліцензування видів господарської діяльності» (далі - Закон № 222-VIII) регулює суспільні відносини у сфері ліцензування видів господарської діяльності, визначає виключний перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, встановлює уніфікований порядок їх ліцензування, нагляд і контроль у сфері ліцензування, відповідальність за порушення законодавства у сфері ліцензування видів господарської діяльності.

За визначенням, наведеним у пункті 5 статті 1 Закону № 222-VIII, ліцензія - право суб`єкта господарювання на провадження виду господарської діяльності або частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню.

Водночас, відповідно до статті 11 Закону № 222-VIII здобувач ліцензії подає до органу ліцензування заяву про отримання ліцензії до якої у тому числі (…) додаються документи про вид господарської діяльності (повністю або частково), зазначені у статті 7 цього Закону, на провадження якого здобувач ліцензії має намір отримати ліцензію.

Своєю чергою стаття 7 Закону № 222-VIII, до якої відсилає стаття 11 цього Закону, визначає перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, до яких, в контексті обставин справи, відноситься медична практика (пункт 15) та культивування рослин, включених до таблиці Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого Кабінетом Міністрів України, розроблення, виробництво, виготовлення, зберігання, перевезення, придбання, реалізація (відпуск), ввезення на територію України, вивезення з території України, використання, знищення наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, включених до зазначеного Переліку, - з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» (пункт 22).

Проте судами попередніх інстанцій не встановлювалось право позивача займатись діяльністю, визначеною пунктами 15, 22 статті 7 Закону № 222-VIII.

Своєю чергою стаття 21 Закону № 60/95-ВР регламентує діяльність з використання наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів у медичній практиці та є спеціальною нормою яка має застосовуватись до цих правовідносин.

Так, згідно із цією статтею у медичній практиці можуть використовуватися наркотичні засоби, психотропні речовини, включені до таблиць II і III Переліку, та прекурсори, включені до таблиці IV Переліку.

На правовідносини, пов`язані із обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, включених до таблиць II і III Переліку, та прекурсорів, включених до таблиці IV Переліку, які дозволені до використання в медичній практиці, поширюється дія законодавства про лікарські засоби в частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно із частиною третьою статті 21 Закону № 60/95-ВР, заклади охорони здоров`я всіх форм власності здійснюють діяльність з придбання, перевезення, зберігання, відпуску, використання та знищення наркотичних засобів, психотропних речовин, включених до таблиць II і III Переліку, та прекурсорів, включених до таблиці IV Переліку, за наявності в них ліцензії на здійснення відповідних видів діяльності в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Законом України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» визначено поняття «заклад охорони здоров`я» (далі - Закон № 2801-XII).

Так, згідно із статтею 1 Закон № 2801-XII «заклад охорони здоров`я» - юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, що забезпечує медичне обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників і фахівців з реабілітації.

Проте, судами попередніх інстанцій не встановлювалось, що ТОВ «Медичний Центр «Одеський» є закладом охорони здоров`я в розумінні вимог статі 21 Закону №60/95-ВР та статті 1 Закону № 2801-XII.

У цьому контексті колегія суддів звертає увагу, що правова природа Класифікації видів економічної діяльності - КВЕД пов`язана із Законом України «Про державну статистику» та Наказом державного комітету статистики України від 23.12.2011 №396, яким затверджені Методологічні основи та пояснення Класифікації видів економічної діяльності.

Так, Закон України від 17.09.1992 № 2614-XII «Про державну статистику» (далі - №2614-XII) регулює правові відносини в галузі державної статистики, визначає права і функції органів державної статистики, організаційні засади здійснення державної статистичної діяльності з метою отримання всебічної та об`єктивної статистичної інформації щодо економічної, соціальної, демографічної та екологічної ситуації в Україні та її регіонах і забезпечення нею держави та суспільства.

Згідно із статтею 12 Закону № 2614-XII основними завданнями органів державної статистики у тому числі (…) є участь у формуванні державної політики в галузі статистики та забезпечення її реалізації, збирання, опрацювання, аналіз, поширення, збереження, захист та використання статистичної інформації, розроблення, вдосконалення і впровадження статистичної методології, забезпечення розроблення, вдосконалення та впровадження системи державних класифікаторів техніко-економічної та соціальної інформації, які використовуються для проведення статистичних спостережень, створення і ведення Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та реєстрів респондентів статистичних спостережень.

Із покликанням на статтю 12 Закону № 2614-XII Наказом державного комітету від 23.12. 2011 № 396 Затверджені Методологічні основи та пояснення Класифікації видів економічної діяльності (далі - Наказ № 396).

Наказ № 396 прийнятий з метою вдосконалення та впровадження системи національних статистичних класифікацій, які використовуються для проведення державних статистичних спостережень, відповідно до статті 12 Закону України «Про державну статистику».

Своєю чергою Наказом № 396 затверджені Методологічні основи та пояснення до позицій національного класифікатора ДК 009:2010 «Класифікація видів економічної діяльності» (далі - КВЕД-2010).

Колегія суддів звертає увагу, що розділ 86 Наказу № 396 має назву «Охорона здоров`я» та включає лікарні широкого профілю та спеціалізовані лікарні короткочасного або тривалого перебування пацієнтів, санаторії, профілакторії, будинки для людей похилого віку з медичним обслуговуванням, психіатричні лікарні, установи для осіб з розумовими вадами, реабілітаційні центри, лепрозорії та інші установи охорони здоров`я, що мають необхідну матеріальну базу та проводять діагностичне та медичне лікування пацієнтів, які страждають різними захворюваннями. Цей розділ також включає медичні консультації та лікування в області загальної та спеціалізованої медицини як лікарями загального напряму, так і медичними спеціалістами та хірургами. До цього розділу також відносять стоматологічні послуги загального та спеціалізованого характеру, а також послуги ортодонтів. Крім того, цей розділ включає оздоровчі заходи, які виконують не лікарні або практикуючі лікарі, а парамедичний персонал, який законно здійснює таку діяльність.

Водночас КВЕД 86.10 «Діяльність лікарняних закладів» включає:

- короткострокове та тривале перебування пацієнтів у лікарнях широкого профілю, які здійснюють медичну, діагностичну та лікувальну діяльність (наприклад, громадські та обласні лікарні, лікарні некомерційних організацій, університетські лікарні, військові шпиталі та в`язничні лікарні), та лікарняні установи спеціального призначення (наприклад, наркологічні та психіатричні клініки, інфекційні лікарні, пологові будинки, санаторно-курортні заклади).

Діяльність переважно спрямована на лікування стаціонарних хворих, здійснюється під безпосереднім спостереженням лікарів та включає:

послуги медичного та парамедичного персоналу

послуги лабораторій і технічних служб, у т. ч. радіологію і анестезіологію

послуги невідкладної медичної допомоги

забезпечення операційними послугами, готування лікарських засобів, їжі та інші послуги лікарень

послуги центрів планування сім`ї, послуги стаціонару з переривання вагітності та стерилізації

Проте КВЕД 86.10 не містить інформації про можливість здійснювати діяльність з придбання, перевезення, зберігання, відпуску, використання та знищення наркотичних засобів.

Водночас, судами попередніх інстанцій не встановлювалася наявність у позивача права на здійснення діяльності «медична практика», яка згідно із Наказом № 396 має КВЕД 86.2. - та передбачена пунктом 15 статті 7 Закону № 222-VIII.

Також судами попередніх інстанцій було встановлено долучення позивачем до заяви виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та завіреної копія статуту юридичної особи із зазначенням видів діяльності «загальна медична практика» - КВЕД 86.21 та «спеціалізована медична практика» КВЕД 86.22.

Проте судами не надана оцінка щодо співвідношення цих видів діяльності з діяльністю «медична практика» КВЕД 86.2.

Своєю чергою Порядок № 469 визначає процедуру видачі юридичним особам дозволу на використання об`єктів і приміщень, призначених для провадження діяльності, пов`язаної з культивуванням рослин.

За приписами пункту 4 цього Порядку, для отримання дозволу юридична особа подає особисто або через уповноважений нею орган чи особу державному адміністраторові або представникові територіального (відокремленого) підрозділу міжрегіонального територіального органу Національної поліції з питань боротьби з наркозлочинністю заяву за формою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 7 грудня 2005 р. N 1176 «Про затвердження форми заяви на одержання суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою документів дозвільного характеру, до якої додаються наступні документи:

копія статуту юридичної особи із зазначенням видів діяльності, пов`язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, що провадиться юридичною особою;

копії документів, що підтверджують право власності на об`єкти чи приміщення, призначені для провадження діяльності, пов`язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів (далі - об`єкти чи приміщення), або договору оренди об`єкта чи приміщення;

план-схема об`єкта чи приміщення з обов`язковим зазначенням безпосередніх місць провадження діяльності, пов`язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів;

копії договору про охорону об`єкта чи приміщення та документів, що підтверджують обладнання приміщення засобами охоронної та пожежної сигналізації;

витяг з наказу про допуск до роботи з наркотичними засобами, психотропними речовинами і прекурсорами осіб (із зазначенням прізвища, імені, по батькові, року народження, місця проживання і посади) та особи (осіб), відповідальної за їх зберігання і використання.

У цьому контексті колегія суддів наголошує, що предметом спору у справі є надання позивачем відповідачу документів, визначених пунктом 4 Порядку № 469, які передбачають вид його діяльності, пов`язаний з обігом наркотичних засобів.

Також колегія суддів враховує, що Господарський кодекс України (далі - ГК України) встановлює відповідно до Конституції України правові основи господарської діяльності (господарювання), яка базується на різноманітності суб`єктів господарювання різних форм власності.

Згідно із статтею 6 цього Кодексу загальними принципами господарювання в Україні у тому числі (…) є свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом.

За приписами статті 14 ГК України ліцензування є засобами державного регулювання у сфері господарювання, спрямованими на забезпечення єдиної державної політики у цій сфері та захист економічних і соціальних інтересів держави, суспільства та окремих споживачів.

Правові засади ліцензування, патентування певних видів господарської діяльності та квотування визначаються виходячи з конституційного права кожного на здійснення підприємницької діяльності, не забороненої законом, а також принципів господарювання, встановлених у статті 6 цього Кодексу.

Відносини, пов`язані з ліцензуванням видів господарської діяльності, регулюються законом.

Відповідно до частини третьої статті 43 ГК України перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, а також перелік видів діяльності, підприємництво в яких забороняється, встановлюються виключно законом.

За змістом статті 62 цього Кодексу підприємство є самостійним суб`єктом господарювання який діє у тому числі (…) на основі статуту.

Отже законом можуть бути передбачені певні обмеження та регулювання господарської діяльності підприємства.

За такого правового регулювання, зміст Законів № 2614-XII та Наказу № 396 свідчать, що поняття КВЕД застосовується для обліку діяльності та її характеристики.

Проте присвоєння певного коду КВЕД не визначає беззастережне право на господарську діяльність щодо якої законодавством встановлені певні вимоги, у тому числі отримання ліцензії на відповідний вид діяльності, в контексті предмету спору необхідно враховувати вимоги законів «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» (№ 60/95-ВР), «Про ліцензування видів господарської діяльності» (№ 222-VIII), «Основи законодавства України про охорону здоров`я» (№2801-XII).

Своєю чергою Постановою Уряду від 06.04.2016 № 282 затверджені Ліцензійні умови провадження господарської, у тому числі, з розроблення, виробництва, виготовлення, зберігання, перевезення, придбання, реалізації (відпуску), ввезення на територію України, вивезення з території України, використання, знищення наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, включених до зазначеного переліку.

Приписами пунктів 1, 4 Порядку № 469 передбачено проведення обстеження з метою видачи дозволу на використання об`єктів для здійснення діяльності, пов`язаної з обігом наркотичних засобів, виключно суб`єктам, які мають відповідне право на діяльність, пов`язану з обігом наркотичних засобів з урахуванням вимог Законів № 60/95-ВР, №2801-XII та № 222-VIII.

Отже на момент звернення із відповідними документами за отриманням дозволу на використання об`єктів, у статуті юридичної особи, яка звертається за дозволом, вже має бути зазначений вид діяльності, пов`язаний з обігом наркотичних засобів з урахуванням вимог статей 8 Закону № 60/95-ВР.

Водночас за приписами пункту 10 Порядку № 469, обстеження об`єктів чи приміщень проводиться в строк, який не перевищує трьох робочих днів з дати подання територіальному (відокремленому) підрозділу міжрегіонального територіального органу Національної поліції з питань боротьби наркозлочинністю юридичною особою або державним адміністратором заяви та документів, зазначених у пунктах 4 і 5 цього Порядку.

За такої конструкції пункту 10 Порядку № 469, обчислення терміну для обстеження приміщення починається з момент отримання відповідачем документів, зазначених у пунктах 4 і 5 цього Порядку.

Відповідно за відсутності документів, зазначених у пунктах 4 і 5 цього Порядку №469, відсутні підстави для початку обчислення терміну та обстеження.

За такого правового регулювання, колегія суддів критично оцінює висновки судів попередніх інстанцій щодо відсутності у позивача обов`язку подавати з пакетом документів копії статуту юридичної особи із зазначенням видів діяльності, пов`язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, що провадиться юридичною особою.

Отже суди мали встановити наявність у статуті позивача, на момент звернення за дозволом, зазначення виду діяльності, пов`язаної з обігом наркотичних засобів з урахуванням вимог статті 8, 11 Закону № 60/95-ВР, пунктів 15, 22 статті 7 Закону №222-VIII в залежності від обраного виду господарської діяльності.

Верховний Суд наголошує, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи з метою ухвалення справедливого та об`єктивного рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.

Отже, для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу в їх сукупності, які містяться в матеріалах справи або витребовуються, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Щодо висновків судів про необхідність застосування до спірних правовідносин вимог статті 4-1 Закону № 2806-IV, колегія суддів до вищенаведених обставин додатково вважає за необхідне зазначити таке.

Закон № 2806-IV визначає правові та організаційні засади функціонування дозвільної системи у сфері господарської діяльності і встановлює порядок діяльності дозвільних органів, уповноважених видавати документи дозвільного характеру, та адміністраторів.

Згідно із статтею 1 цього Закону дозвільна система у сфері господарської діяльності - сукупність урегульованих законодавством відносин, які виникають між дозвільними органами, адміністраторами та суб`єктами господарювання у зв`язку з видачею документів дозвільного характеру, переоформленням, анулюванням документів дозвільного характеру; дозвільні органи - суб`єкти надання адміністративних послуг, їх посадові особи, уповноважені відповідно до закону видавати документи дозвільного характеру; документ дозвільного характеру - дозвіл, висновок, рішення, погодження, свідоцтво, інший документ в електронному вигляді (запис про наявність дозволу, висновку, рішення, погодження, свідоцтва, іншого документа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), який дозвільний орган зобов`язаний видати суб`єкту господарювання у разі надання йому права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності та/або без наявності якого суб`єкт господарювання не може проваджувати певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності.

У Постанові Уряду № 469 дійсно зазначено, що Порядок затверджений відповідно до частини першої статті 4-1 Закону № 2806-IV.

Водночас згідно із статтею 4 Закону № 2806-IV виключно законами, які регулюють відносини, пов`язані з одержанням документів дозвільного характеру, встановлюється у тому числі (…) перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності.

На розвиток цієї норми 19.05.2011 був прийнятий Закон України «Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності» (далі - Закон № 3392-VI).

Статтею 1 Закону № 3392-VI затверджений Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності зазначений у відповідному додатку.

Проте у зазначеному Переліку відсутній дозвільний документ на використання об`єктів і приміщень, призначених для провадження діяльності, пов`язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, передбачений Порядком № 469.

Водночас пунктом 49 додатку до статті 1 Закону № 3392-VI передбачений дозвіл на право ввезення (вивезення) чи на право транзиту наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів наркотичних засобів і психотропних речовин, проте він не є тотожним дозволу, передбаченому Порядком № 469, який є предметом спору у справі.

За такого правового регулювання Порядком № 469 регламентуються лише питання та підстави видачі дозволу на використання об`єктів і приміщень, призначених для провадження діяльності, пов`язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів.

Щодо висновків суду апеляційної інстанції про можливість відповідачем перевірити наявність у позивача відповідної ліцензії та, при належному виконанні своїх обов`язків встановити наявність ліцензії на такий перелік робіт: наркологія, психіатрія колегія суддів, з урахуванням вищенаведених висновків, додатково, зазначає таке.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У цьому контексті колегія суддів звертає, увагу, що відповідно до вимог статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За приписами статті 73 КАС України належними доказами є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Своєю чергою відповідно до частини другої цієї статті предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

З урахуванням статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції не переоцінює встановлені судами попередніх інстанцій обставини, а лише перевіряє правильність застосування норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Судами попередніх інстанцій не зазначено, які саме нормативні акти ототожнюють право суб`єкта на здійснення діяльності в галузі «наркології» або «психіатрії» із його право господарської діяльність пов`язаної із обігом наркотичних засобів.

Водночас, загальновідомо, що психіатрія (грец. psyche - душа + iatreia - лікування) це клінічна дисципліна, яка вивчає етіологію, патогенез, клініку, поширення психічних захворювань, а також розробляє методи їх клінічної і лабораторної діагностики, прогнозу, лікування і профілактики, критерії експертизи та порядок проведення соціально-трудової реабілітації.

Своєю чергою, згідно із постановою Вищої атестаційної комісії України № 80-09/9 від 14.01.2017 «наркологія» - галузь науки, яка вивчає епідеміологічні та клінічні закономірності біологічних основ, а також медико-соціальні наслідки алкоголізму, наркоманій і токсикоманій, займається розробленням на цій підставі нових методів діагностики, лікування та профілактики хворобливої залежності від психоактивних речовин.

Отже, в контексті вимог Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» та Постанови Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 № 282 «Про деякі питання ліцензування господарської діяльності з культивування рослин, включених до таблиці I переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», колегія суддів не ототожнює ліцензію на право діяльності в галузі «психіатрії» та «наркології» з ліцензією передбаченою пунктом 22 статті 7 Закону № 222-VIII.

За такого правового регулювання, колегія суддів вважає хибним висновок суду апеляційної інстанції щодо необхідності проведення перевірки відповідачем наявності відповідних ліцензій у позивача на сайті Міністерства охорони здоров`я (https://moz.gov.ua/licenzijnij-reestr), оскільки «наркологія» та діяльність пов`язана із обігом наркотичних засобів не є тотожними за правовою природою та законодавством чітко визначено, що первинні дії із надання необхідних документів вчиняє саме суб`єкт перевірки.

Водночас колегія суддів критично оцінює твердження скаржника про невідповідність договору охорони з ТОВ «Охорона-5» приписам постанови Кабінету Міністрів України від 21.11.2018 № 975 та наказу МВС від 29.01.2018 № 52, оскільки останні не містять норми щодо обов`язкового здійснення охорони приміщень які мають бути предметом обстеження у цій справі виключно органами Національної поліції України та обов`язково мають ними охоронятися.

Такий висновок суду апеляційної інстанції частково відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 25.10.2022 у справі № 917/1321/21 (пункти 37, 39).

Водночас висновок щодо договорів охорони не спростовує обов`язку позивача надати інформацію щодо наявності запису в статуті юридичної особи здійснювати господарську діяльність пов`язану із - обігом наркотичних засобів оскільки конструкція пункти 4 Порядку № 469 передбачає, що відповідальним за повноту та достовірність поданих документів, є заявник.

Також Верховний Суд критично оцінює твердження судів попередніх інстанцій про обов`язкове прийняття рішення про відмову, оскільки пункт 14 Порядку № 469 передбачає можливість письмового повідомлення про відмову у видачі дозволу оформляється у двох примірниках.

Також суд враховує, що письмове повідомлення містить достатньо інформації, необхідної для оцінки підстав повернення документів та волі відповідача. Водночас відмову в обстежені суд не ототожнює із рішенням, визначеним у пункті 13 Порядку №469, про відмову у видачі дозволу.

VІІІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

За приписами статті 353 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на викладене, Верховний Суд доходить висновку, що оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій не можуть вважатися обґрунтованими та законними, а тому підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

У зв`язку із відсутністю остаточного рішення у справі розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 341 345 349 353 356 359 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Управління боротьби з наркозлочинністю в Харківській області Департаменту боротьби з наркозлочинністю Національної поліції України задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.06.2021 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02.02.2022 у справі №520/4385/21 скасувати.

Справу № 520/4385/21 направити до Харківського окружного адміністративного суду на новий розгляд.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

О. П. Стародуб

В. М. Шарапа