ПОСТАНОВА
Іменем України
24 червня 2021 року
Київ
справа №520/4420/19
адміністративне провадження №К/9901/7999/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Данилевич Н.А., Кашпур О.В.
розглянув як суд касаційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу №520/4420/19
за позовом Харківського національного медичного університету до Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області, заступника начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області Гордіна Олександра Яковича про скасування рішення та припису, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Харківського національного медичного університету на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року, ухвалену у складі: головуючого судді Бартош Н.С., суддів Ральченка І.М., Подобайло З.Г.,
УСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. Харківський національний медичний університет (далі - ХНМУ, позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області (далі - ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області, відповідач-1), заступника начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області Гордіна Олександра Яковича (далі - відповідач-2) з вимогами:
1.1. визнати протиправним і скасувати припис про виконання законних вимог щодо усунення порушень порядку формування, встановлення та застосування державних (регуляторних) цін ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області № 02 від 22 квітня 2019 року;
1.2. визнати протиправним і скасувати рішення заступника начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області Гордіна О.Я. про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін № 6.0-13 від 22 квітня 2019 року.
2. Позов мотивований помилковістю висновків перевірки про завищення ХНМУ ціни на проживання в гуртожитку. Позивач доводить, що таких висновків відповідач дійшов додавши до ціни за проживання в гуртожитку вартість комунальних послуг, які, відповідно до чинного законодавства, мають оплачуватися окремо.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
3. У період з 03 квітня 2019 року по 16 квітня 2019 року посадовими особами Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області було проведено позапланову перевірку ХНМУ, за наслідками якої складено акт перевірки дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін ХНМУ.
4. За висновками акту перевірки в період з 01 грудня 2017 року по 30 квітня 2019 року ОСОБА_1 нараховувалася плата за проживання у гуртожитку в розмірі більшому, ніж передбачено пунктом 1 спільного наказу Міністерства освіти та науки, молоді та спорту України, Міністерства фінансів України, Міністерства охорони здоров`я України від 28 березня 2011 року №284/423/173, у зв`язку з чим ОСОБА_1 за період з 01 грудня 2017 року по 30 квітня 2019 року зайво нараховано до сплати за проживання в гуртожитку №6 1 924,88 грн.
5. З урахуванням заборгованості ОСОБА_1 за проживання в гуртожитку в розмірі 979,81 грн ХНМУ необґрунтовано одержана виручка в розмірі 1 285,05 грн.
6. За наслідками розгляду акту перевірки відповідачем було прийнято:
6.1. рішення про застосування до позивача адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін від 22 квітня 2019 року № 6.0-13 (том 1, а.с. 63-64), яким до ХНМУ застосовано штраф в розмірі 1 285,05 грн та зобов`язано повернути споживачу ОСОБА_1 суму необґрунтованої виручки у розмірі 1 285,05 грн;
6.2. припис №02 від 22 квітня 2019 року про виконання законних вимог щодо усунення порушень порядку формування, встановлення та застосування державних (регульованих) цін, яким ХНМУ зобов`язано: 1) здійснити перерахунок плати за проживання в гуртожитку ОСОБА_1 за періоди з 01 грудня 2017 року по 30 квітня 2018 року та з 01 березня 2019 року по 30 квітня 2019 року на суму 639,83 грн з урахуванням граничного розміру плати за проживання в студентських гуртожитка вищих навчальних закладів державної та комунальної форм власності, установленого пунктом 1 наказу Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, Міністерства фінансів України, Міністерства охорони здоров`я України від 28 березня 2011 року №284/423/173, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 квітня 2011 року за №520/19258; 2) нарахування плати за проживання студентам та абітурієнтам ХНМУ привести у відповідність до граничного рівня, установленого пунктом 1 наказу Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, Міністерства фінансів України, Міністерства охорони здоров`я України від 28 березня 2011 року №284/423/173.
7. Не погоджуючись з указаним рішенням і приписом, позивач звернувся до суду.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
8. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30 липня 2019 року адміністративний позов задоволено частково:
8.1. визнано протиправним і скасовано припис про виконання законних вимог щодо усунення порушень порядку формування, встановлення та застосування державних (регуляторних) цін Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області №02 від 22 квітня 2019 року;
8.2. визнано протиправним і скасовано рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін №6.0-13 від 22 квітня 2019 року.
9. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції керувався пунктами 45, 46 та 49 Примірного положення про студентський гуртожиток вищого навчального закладу, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 13 листопада 2007 року №1004, постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2010 року №796 «Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності», наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 27 квітня 2015 року №84 «Про затвердження положення про гуртожиток», проаналізувавши які суд першої інстанції дійшов висновку, що комунальні та інші платні послуги, як-то прання білизни, оплачуються окремо і не входять до плати за проживання в гуртожитку, у зв`язку з чим уважав, що встановлена позивачем плата не перевищувала граничних розмірів.
10. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30 липня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
11. Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд апеляційної інстанції зазначив про помилкове застосування судом першої інстанції наказу Міністерства освіти і науки України від 13 листопада 2007 року №1004 у зв`язку з втратою ним чинності на момент виникнення спірних правовідносин.
12. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що правовий режим гуртожитків, у тому числі студентських, встановлено в главі 4 розділу III «Користування гуртожитками» Житлового кодексу Української PCP, відповідно до якого студентські гуртожитки є структурними підрозділами навчальних закладів і діють на підставі Положення про гуртожиток, яке розробляється на основі Примірного положення про студентський гуртожиток вищого навчального закладу.
13. Посилаючись на пункт 15 Примірного положення про користування гуртожитками, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 червня 2018 року №498, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що плата за проживання у гуртожитку включає, серед іншого, витрати на оплату житлово-комунальних послуг інші витрати, необхідні для забезпечення створення належних умов для проживання та організації побуту.
14. З урахуванням викладеного, суд апеляційної погодився з висновками перевірки про те, що сума плати за користування гуртожитку та за оплату комунальних та інших послуг, необхідних для забезпечення належних умов проживання, перевищує встановлений у законодавстві граничний розмір плати за проживання в гуртожитку.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
15. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
16. Як на підставу для касаційного оскарження позивач посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
17. Позивач зазначає, що на момент звернення до суду касаційної інстанції був відсутній висновок щодо застосування положень постанови Кабінету Міністрів України від 20 червня 2018 року №498. На думку позивача, положення вказаної постанови в частині того, що житлово-комунальні послуги включаються до плати за проживання в гуртожитку, суперечить нормативно-правовим актам, які мають вищу юридичну силу, - Житловому кодексу Української РСР (далі - Житловий кодекс) та Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
18. Посилаючись на статті 61 67 Житлового кодексу, статтю 5 Закону «Про житлово-комунальні послуги», позивач доводить, що житлові та комунальні послуги є окремими (самостійними) категоріями, що не дає підстав для включення вартості комунальних послуг до плати за проживання в гуртожитку.
19. На думку позивача, на користь цього висновку свідчать також положення постанови Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2010 року №796 «Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності», відповідно до якої надання приміщень гуртожитків для проживання та комунальні послуги, послуги з експлуатації та господарського обслуговування будинків і приміщень є самостійними видами послуг, що оплачуються окремо.
20. Позивач також наголошує, що суд апеляційної інстанції безпідставно застосував постанову Кабінету Міністрів України від 20 червня 2018 року №498, яка набрала чинності 26 червня 2018 року, до правовідносин, пов`язаних з нарахуванням плати за проживання в гуртожитку за період з 01 травня 2018 року по 25 червня 2018 року.
21. У відзиві на касаційну скаргу відповідач-1 зазначив, що суд апеляційної інстанції повно та всебічно встановив обставини, що мають значення для розгляду справи, і правильно застосував норми матеріального права до спірних правовідносин, у зв`язку з чим підстав для скасування його рішення немає.
22. За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Данилевич Н.А., Кашпур О.В.
Ухвалою Верховного Суду від 01 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.
V. Джерела права й акти їхнього застосування
23. Відносини, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін, а також здійснення державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення врегульовано Законом України «Про ціни і ціноутворення» від 21 червня 2012 року №5007-VI (далі - Закон №5007-VI).
24. Відповідно до частини першої статті 10 Закону №5007-VІ суб`єкти господарювання під час провадження господарської діяльності використовують: вільні ціни; державні регульовані ціни.
25. Згідно з частинами першою, другою статті 12 Закону № 5007-VІ державні регульовані ціни запроваджуються на товари, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, мають істотну соціальну значущість, а також на товари, що виробляються суб`єктами, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку. Державні регульовані ціни повинні бути економічно обґрунтованими (забезпечувати відповідність ціни на товар витратам на його виробництво, продаж (реалізацію) та прибуток від його продажу (реалізації).
26. Частиною першою статті 13 Закону № 5007-VІ встановлено, що державне регулювання цін здійснюється Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень шляхом: 1) установлення обов`язкових для застосування суб`єктами господарювання: фіксованих цін; граничних цін; граничних рівнів торговельної надбавки (націнки) та постачальницько-збутової надбавки (постачальницької винагороди); граничних нормативів рентабельності; розміру постачальницької винагороди; розміру доплат, знижок (знижувальних коефіцієнтів); 2) запровадження процедури декларування зміни ціни та/або реєстрації ціни.
27. Пунктом 1 наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, Міністерства фінансів України, Міністерства охорони здоров`я України від 28 березня 2011 року №284/423/173, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 квітня 2011 року за №520/19258 (далі - Наказ №284/423/173), установлено, що граничний розмір плати за проживання в студентських гуртожитках вищих навчальних закладів державної та комунальної форм власності, що належать до сфери управління МОНмолодьспорту та МОЗ (далі - гуртожитки), з урахуванням ПДВ, встановленого згідно із законом, виходячи з нормативу 6 кв.м житлової площі (для новозбудованих гуртожитків - 8 кв.м житлової площі), для студентів, абітурієнтів вищих навчальних закладів I-IV рівнів акредитації не може перевищувати 40 відсотків розміру мінімальної ординарної (звичайної) академічної стипендії вищих навчальних закладів відповідного рівня акредитації.
28. Правовий статус об`єктів житлового фонду визначено у Житловому кодексі Української РСР від 30 червня 1983 року №5464-X.
29. У статті 127 Житлового кодексу визначеного, що для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки.
30. Згідно зі статтею 130 Житлового кодексу порядок користування жилою площею в гуртожитках визначається договором, що укладається перед вселенням на надану жилу площу в гуртожитку на підставі спеціального ордера відповідно до Примірного положення про користування жилою площею в гуртожитках, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
31. Статтею 131 Житлового кодексу, у редакції від 01 січня 2017 року, передбачено, що відповідно до законодавства Союзу РСР Примірне положення про гуртожитки затверджується Радою Міністрів Української РСР, міністерствами, державними комітетами і відомствами СРСР за погодженням з відповідними профспілковими і комсомольськими органами.
32. 04 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» від 05 квітня 2017 року № 1999-VIII (далі - Закон № 1999-VIII), яким статтю 131 Житлового кодексу викладено в новій редакції.
33. Відповідно до статті 131 Житлового кодексу, у редакції Закону № 1999-VIII, Примірне положення про користування гуртожитками затверджується Кабінетом Міністрів України після консультацій з громадськістю, що проводяться відповідно до законодавства.
34. Відповідно до Примірного положення про користування гуртожитками органи державної влади, органи місцевого самоврядування, власники гуртожитків після консультацій з громадськістю (громадськими організаціями, створеними з метою захисту інтересів мешканців гуртожитків) за погодженням з профспілками (за наявності) затверджують положення про користування гуртожитками, що перебувають у їхній власності, управлінні, розпорядженні, користуванні.
35. Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 27 квітня 2015 року №84, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 03 липня 2015 року за №778/27223, затверджено Положення про гуртожитки (далі - Положення про гуртожитки №84).
36. Згідно з пунктом 3 Положення про гуртожитки №84 дія цього положення поширюється на гуртожитки для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, інших громадян у період роботи або навчання.
37. Відповідно до пункту 4 Положення про гуртожитки №84 особи, які проживають у гуртожитку, зобов`язані: своєчасно сплачувати за проживання в гуртожитку та за житлово-комунальні послуги.
38. Пунктом 7 Положення про гуртожитки №84 передбачено, що особа, яка проживає в гуртожитку, сплачує за таке проживання, а також за житлово-комунальні послуги, які їй надаються у зв`язку з проживанням у гуртожитку.
39. Розмір плати за проживання в гуртожитку визначається в договорі найму жилого приміщення в гуртожитку відповідно до розрахунку, затвердженого власником гуртожитку. У договорі найму жилого приміщення в гуртожитку також визначається порядок здійснення розрахунків між власником гуртожитку та особою, що проживає в гуртожитку.
40. Розмір плати за житлово-комунальні послуги визначається відповідно до встановлених уповноваженим органом цін/тарифів на такі послуги.
41. 26 червня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 20 червня 2018 року № 498, якою затверджено Примірне положення про користування гуртожитками (далі - Примірне положення №498).
42. Відповідно до пункту 15 Примірного положення №498 особи, які проживають у гуртожитку на умовах договору найму (оренди), вносять плату за таке проживання відповідно до умов договору.
43. Плата за проживання у гуртожитку включає: 1) витрати на оплату житлово-комунальних послуг (послуги з управління гуртожитком, послуги з постачання теплової енергії, гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, постачання та розподілу природного газу, електричної енергії, послуги з поводження з побутовими відходами); 2) інші витрати, необхідні для забезпечення створення належних умов для проживання (утримання майна гуртожитку, зазначеного в абзаці першому пункту 14 цього Положення) та організації побуту (заміна, прання, дезінфекція постільних речей тощо у разі їхньої видачі).
VI. Позиція Верховного Суду
44. Публічний спір у цій справі стосується оскарження рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій та припису, які були прийняті на підставі висновків перевірки про порушення позивачем вимог щодо застосування вищими навчальними закладами державної форми власності регульованих цін на проживання в студентському гуртожитку.
45. Указаний спір виник унаслідок різного підходу сторін до визначення складових «плати за проживання в гуртожитку» в періоді з 01 грудня 2017 року по 30 квітня 2019 року, яка, відповідно до Наказу №284/423/173, не може перевищувати 40 відсотків розміру мінімальної ординарної (звичайної) академічної стипендії вищих навчальних закладів відповідного рівня акредитації, тобто 520,00 грн на місяць.
46. Відповідач-1, позицію якого підтримав суд апеляційної інстанції, уважав, що до плати за проживання в гуртожитку включається, зокрема вартість житлово-комунальних послуг. Тоді як позивач наполягає на правильності позиції суду першої інстанції, відповідно до якої житлово-комунальні послуги є самостійним видом платних послуг, що можуть надаватися вищими навчальними закладами державної форми власності, розрахунок розміру та оплата яких здійснюється окремо від плати за проживання в гуртожитку.
47. У контексті викладеного Суд зазначає, що засади правового статусу гуртожитків визначено в главі 4 розділу ІІІ «Користування гуртожитками» Житлового кодексу, статею 131 якого встановлено порядок користування гуртожитками.
48. До 03 червня 2017 року положення цієї статті, у частині підстав надання жилої площі в гуртожитках, обов`язків наймачів, умов користування гуртожитком і порядок оплати за проживання, відсилали до Примірних положень про гуртожитки, затверджених Радою Міністрів Української РСР, міністерствами, державними комітетами і відомствами СРСР за погодженням з відповідними профспілковими і комсомольськими органами.
49. 04 червня 2017 року набрав чинності Закон №1999-VIII, яким статтю 131 Житлового кодексу викладено в новій редакції. Зі змісту статті 131 Житлового кодексу, в редакції Закону №1999-VIII, випливає, що умови користування гуртожитками визначаються в Примірному положенні про гуртожиток, правом затверджувати яке наділений Кабінет Міністрів України.
50. На виконання вимог статті 131 Житлового кодексу Кабінетом Міністрів України було розроблене Примірне положення №498, наказ про затвердження якого набрав чинності 26 червня 2018 року.
51. З аналізу пункту 15 Примірного положення №498 випливає, що плата за проживання в гуртожитку справляється на підставі договору та включає витрати на оплату житлово-комунальних послуг і витрати, необхідні для забезпечення належних умов проживання включно з витратами на утримання майна гуртожитку, що надається наймачеві (ліжко, шафа, білизна тощо) та організацію побуту.
52. До набрання чинності Примірним положенням №498 (26 червня 2018 року), у тому числі після внесення змін до статті 131 Житлового кодексу, порядок справляння плати за проживання в гуртожитку продовжував регулюватися Положенням про гуртожитки №84, аналіз пунктів 4, 7 якого дозволяє стверджувати, що вартість наданих житлово-комунальних послуг не включається до плати за проживання в гуртожитку і сплачується окремо відповідно до встановлених уповноваженим органом цін/тарифів на такі послуги.
53. Отже, Суд погоджується з доводами касаційної скарги про те, що судом апеляційної інстанції було помилково застосовано приписи Примірного положення №498 для цілей визначення складових «плати за проживання в гуртожитку» за період з 01 грудня 2017 року по 25 червня 2018 року.
54. Водночас в частині порушення відповідачем вимог щодо застосування вищими навчальними закладами державної форми власності регульованих цін на проживання в студентському гуртожитку, починаючи з 26 червня 2018 року, висновки суду апеляційної інстанції є правильними.
55. Посилання позивача на положення постанови Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2010 року №796 «Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності», правильності висновків суду апеляційної інстанції в зазначеній частині не спростовують.
56. Суд зазначає, що вказаною постановою затверджено перелік платних послуг, зокрема у сфері житлово-комунальних послуг, які можуть надаватися державними закладами вищої освіти. Водночас порядок справляння «плати за проживання в гуртожитку», у тому числі обсяг послуг, які до неї включаються у межах спірних правовідносинах, установлені в Положенні про гуртожитки №84 та в Примірному положенні №498.
57. Посилання позивача на приписи Примірного положення про студентський гуртожиток вищого навчального закладу, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 13 листопада 2007 року №1004, правильно були відхилені судом апеляційної інстанції, адже наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 01 березня 2013 року №301 наказ Міністерства освіти і науки України від 13 листопада 2007 року №1004 був скасований.
58. Суд не погоджується з доводами скаржника про те, що приписи Примірного положення №498 в частині обсягу послуг, що включається до «плати за проживання в гуртожитку», суперечать статтям 61 67 Житлового кодексу, за змістом яких вартість спожитих комунальних послуг сплачується окремо від квартирної плати.
59. Як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, статтями 61, 67 розділу ІІІ глави 2 Житлового кодексу встановлено особливості користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду, правовий режим якого відрізняється від правого режиму гуртожитків, правила користування якими визначено в главі 4 розділу ІІІ, зокрема у статтях 127-132.
60. Правовий статус гуртожитків обумовлений їхнім функціональним призначенням, яке полягає у забезпеченні тимчасовим житлом, зокрема, студентів у зв`язку з навчанням у навчальному закладі. Студентські гуртожитки є структурними підрозділами навчальних закладів і діють на підставі Положення про гуртожиток, яке розробляється на основі Примірного положення про студентський гуртожиток вищого навчального закладу.
61. Суд також звертає увагу на відмінність понять «квартирна плата» та «плата за проживання в гуртожитку». За своїм змістом квартирна плата, у значенні статті 66 Житлово кодексу, є платою за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, тобто за комплекс робіт, спрямованих на створення необхідних умов для проживання людей і забезпечення збереження житлових будівель і технічного обладнання. Водночас «плата за проживання в гуртожитку» - це плата наймачем організації, що здійснює управління гуртожитком, за користування житловою площею в гуртожитку.
62. Таким чином, посилання позивача на відмінності в порядках сплати квартирної плати та плати за проживання в гуртожитку не свідчать про наявність суперечностей між Житловим кодексом і Примірним положенням №498, які б давали підстави не застосовувати останній до спірних правовідносин.
63. З урахуванням викладеного, Суд зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов правильних висновків про нарахування позивачем у періоді з 26 червня 2018 року по 30 квітня 2019 року плати за користування гуртожитком у розмірі, більшому ніж передбачено пунктом 1 Наказу №284/423/173.
64. Водночас з огляду на неправильне застосування судом апеляційної інстанції приписів Примірного положення №498 до правовідносин щодо нарахування плати за користування гуртожитком у період з 01 грудня 2017 року по 25 червня 2018 року, висновки суду апеляційної інстанції про її завищення за вказаний період є безпідставними, а його рішення в цій частині підлягають скасуванню.
65. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 Закону № 5007-VІ до суб`єктів господарювання застосовуються адміністративно-господарські санкції за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін у формі вилучення необґрунтовано одержаної виручки, що становить позитивну різницю між фактичною виручкою від продажу (реалізації) товару та виручкою за цінами, сформованими відповідно до запровадженого способу регулювання (крім тих, що на постійній основі надають житлово-комунальні послуги або мають адресного споживача), та штрафу у розмірі 100 відсотків необґрунтовано одержаної виручки.
66. Як установлено судами попередніх інстанцій, за період з 01 грудня 2017 року по 30 квітня 2019 року внаслідок застосування завищеного розміру плати за проживання в гуртожитку позивачем від студентки ОСОБА_1 було необґрунтовано отримано 1 285,05 грн виручки, у тому числі за період з 01 грудня 2017 року по 25 червня 2018 року у розмірі 667,19 грн.
67. Таким чином, виходячи з положень пункту 1 частини першої статті 20 Закону № 5007-VІ розмір штрафу, який підлягав застосуванню до позивача за вказане порушення мав би становити 617,86 грн (1285,05 - 667,19), у зв`язку з чим оскаржуване рішення ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області від 22 квітня 2018 року №6.0-13, у частині визначення позивачеві штрафу в розмірі 667,19 грн, є протиправним і підлягає скасуванню.
68. З цих же підстав Суд дійшов висновку про протиправність і необхідність скасування пункту 1 припису ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області від 22 квітня 2019 року №2, у частині вимог здійснити перерахунок плати за проживання в гуртожитку ОСОБА_1 за період з 01 грудня 2017 року по 30 квітня 2018 року.
69. Положеннями частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
70. Відповідно до частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
71. Згідно з частиною першою статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
72. Частиною третьою статті 351 КАС України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
73. Беручи до уваги, що в частині визначення ціни за проживання в гуртожитку за період з 01 грудня 2017 року по 25 червня 2018 року рішення суду апеляційної інстанції ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, Суд дійшов висновку про необхідність його скасування з прийняттям нового про задоволенні позову у відповідній частині.
74. В іншій частині висновки суду апеляційної інстанції в цій справі є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для його скасування чи зміни відсутні.
75. Керуючись статтями 3 341 343 349 351 355 356 359 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
76. Касаційну скаргу Харківського національного медичного університету задовольнити частково.
77. Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року у частині відмови в задоволенні вимог про скасування рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області від 22 квітня 2019 року №6.0-13 в частині застосування штрафу в розмірі 667,19 грн і про скасування пункту 1 припису Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області від 22 квітня 2019 року №02 в частині вимог здійснити перерахунок плати за проживання в гуртожитку ОСОБА_1 за період з 01 грудня 2017 року по 30 квітня 2018 року скасувати та ухвалити у цій частині нове рішення, яким позов задовольнити.
78. Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області від 22 квітня 2019 року №6.0-13 в частині застосування штрафу в розмірі 667,19 грн.
79. Визнати протиправним і скасувати пункту 1 припису Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області від 22 квітня 2019 року №02 в частині вимог здійснити перерахунок плати за проживання в гуртожитку ОСОБА_1 за період з 01 грудня 2017 року по 30 квітня 2018 року.
80. В іншій частині постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року залишити без змін.
81. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська
Судді: Н.А. Данилевич
О.В. Кашпур