ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 520/4539/24
адміністративне провадження № К/990/31310/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Губської О.А.,
суддів: Білак М.В., Жука А.В.,
розглянуву порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про поновлення на посаді, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року, постановлену у складі судді Котеньова О.Г., та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2024 року, ухвалену у складі колегії суддів: Чалого І.С. (доповідач), Ральченка І.М., Катунова В.В.,
І. Суть спору
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області, в якому просив суд:
1.1. визнати протиправним та скасувати Наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області № 22 о/с від 19.01.2024 року про застосування дисциплінарного стягнення до полковника поліції заступника начальника відділу поліції з превентивної діяльності Лозівського районного відділу поліції ГУНП в Харківській області ОСОБА_1 у вигляді звільнення;
1.2. визнати протиправним та скасувати Наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області № 34 від 15.01.2024 року про застосування дисциплінарного стягнення до полковника поліції заступника начальника відділу поліції з превентивної діяльності Лозівського районного відділу поліції ОСОБА_1 у вигляді звільнення зі служби в поліції;
1.3. поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу поліції з превентивної діяльності Лозівського районного відділу поліції ГУНП в Харківській області;
1.4. стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу та додаткової винагороди за період з 19.01.2024 року по день фактичного поновлення на службі в Національній поліції України.
ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
2. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 28 березня 2024 року адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 залишено без руху з підстав відсутності заяви про поновлення строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску.
3. 01 квітня 2024 року позивачем подано заяву про поновлення процесуального строку.
4. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2024 року, у задоволенні заяви позивача про поновлення строку звернення до суду відмовлено, адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без розгляду.
5. Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що КАС України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків. Такі строки мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним строком звернення до адміністративного суду, визначеним, зокрема, частиною п`ятою статті 122 КАС України.
5.1. Закон України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» є спеціальним Законом, яким встановлено строк для звернення до адміністративного суду поліцейського з позовом про оскарження дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом по особовому складу про виконання застосованого дисциплінарного стягнення. Оскільки до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції, він має право оскаржити таке стягнення до адміністративного суду протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом по особовому складу про виконання застосованого дисциплінарного стягнення.
5.2. Позивач звернувся з вказаним позовом з пропуском встановленого строку звернення до суду. Разом з тим, вказані позивачем обставини щодо поважності пропуску строку звернення до суду, на думку суду, не є поважними.
ІІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
6. Не погоджуючись з такими рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій посилається на те, що вони прийняті з порушенням норм процесуального права, а також судами неправильно застосовані норми матеріального права.
7. У скарзі позивач просить скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове рішення, яким визнати причини пропуску ОСОБА_1 строку для звернення до суду за захистом прав та законних інтересів поважними та поновити даний строк, а справу направити для продовження розгляду.
8. Свої вимоги скаржник мотивує тим, що Харківським окружним адміністративним судом та Другим апеляційним адміністративнм судом при винесенні спірних рішень невірно застосований принцип Lex specialis при вирішенні спору, тому як в даному випадку має місце колізія між нормами КАС України, Закону України Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» № 2337-VIII, та Конституції України, яка має найвищу юридичну силу.
8.1. Водночас позивач зазначає, що враховуючи, що ОСОБА_1 був прийнятий на службу в органи національної поліції 07.11.2015 року і на той час діяли норми Закону України «Про національну поліцію України» в редакції 02.07.2015 року; Закон України «Про дисциплінарний статут Національної поліції» №2337-VIII від 15 березня 2018 року ще не діяв, позивач вважає, що у разі звернення до суду з адміністративним позовом про оскарження дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з публічної служби - повинні діяти положення ст.122 ч.5 КАСУ щодо встановлення місячного строку для оскарження факту незаконного звільнення, тому як дані умови проходження служби (порядок прийняття на роботу, порядок проходження служби, порядок звільнення зі служби та порядок оскарження незаконного звільнення тощо) були доведені йому при прийнятті на роботу. Зміни до Закону України «Про дисциплінарний статут Національної поліції» №2337-VIII від 15 березня 2018 року, якими доповнено розділ V та, зокрема ст.31 до цього Закону, ОСОБА_1 відповідачем доведено не було.
8.2. Скаржник звертає увагу, що в Законі України «Про дисциплінарний статут Національної поліції» №2337-VІІІ від 15 березня 2018 року не зазначено про його зворотню дії в часі. Також, в цьому законі не зазначено про скасування норм ст.122 КАСУ в частині зменшення строку оскарження рішень про незаконне звільнення працівників поліції до 15 днів.
8.3. Скаржник також зауважив, що згідно з Наказом №34 від 15.01.2024 року ГУНП в Харківській області зазначено, що підставою для його застосування стали результати службового розслідування стосовно ОСОБА_1 З матерілами службового розслідування позивач отримав можливість ознайомитися лише 05.02.2024 року. До цього часу він не мав можливості отримати ці матеріали та подати обґрунтований позов щодо визнання спірних наказів незаконними.
8.4. Крім того, позивач зазначив, що Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року у відповідності до вимог ЗУ «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан. На теперішній час, дію воєнного стану продовжено.Позивач мешкає на території Харківського району Харківської області, а його представник на території м.Харкова, які з перших днів російської військової агресії потерпає від щоденних ракетних та артилерійських обстрілів, руйнувань будівель та інфраструктури населених пунктів. Через воєнний стан обмежено можливість безпечного пересування територією населених пунктів. Також, через постійні обстріли та перебої з електроенергією, Позивач та його представник мали обмежену фізичну можливість дістатися до суду для подання позову. Збої в роботі електромереж та інтернет-зв`язку обумовили складності у поданні відповідних документи через ЕСТІС.
9. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу вказує на її безпідставність і просить залишити її без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.
IV.Джерела права й акти їх застосування
10. За правилами частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
11. Частиною третьою статті 122 КАС України установлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
12. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п`ята статті 122 КАС України).
13. Відповідно до приписів частини першої статті 59 Закону України «Про Національну поліцію» служба в поліції є державною службою особливого характеру, що відносить її до публічної служби в розумінні пункту 17 частини першої статті 4 КАС України.
14. Преамбулою Дисциплінарного статуту НП передбачено, що цим Статутом, зокрема, визначені види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.
15. Законом України від 15 березня 2022 року №2123-IX «Про внесення змін до законів України «Про Національну поліцію» та «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» з метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі під час дії воєнного стану» (далі - Закон №2123-IX) внесено зміни до указаних нормативно-правових актів. Зокрема, Дисциплінарний статут НП України доповнено розділом V «Особливості проведення службового розслідування в період дії воєнного стану», яким з 01 травня 2022 року, зокрема, запроваджено іншу процедуру ознайомлення поліцейського з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності та інші строки звернення до суду.
16. Так, частиною першою статті 30 Дисциплінарного статуту НП України (у редакції Закону №2123-IX) у разі відсутності поліцейського, якого притягнуто до дисциплінарної відповідальності, без поважних причин на службі копія наказу про застосування до нього дисциплінарного стягнення надсилається поштовим зв`язком (у разі можливості) на адресу місця проживання, зазначену в його особовій справі, або з використанням електронної комунікації за контактними даними, які наявні в розпорядженні його безпосереднього керівника.
17. Поліцейський вважається таким, що ознайомлений з наказом про застосування дисциплінарного стягнення, після спливу чотирьох календарних днів з дня його відправлення поштовим зв`язком або після спливу двох календарних днів - у разі відправлення з використанням електронної комунікації (частина друга статті 30 Дисциплінарного статуту НП України).
18. Частиною четвертою статті 31 Дисциплінарного статуту НП передбачено, що поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення, звернувшись до адміністративного суду протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності. У разі застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь або звільнення зі служби в поліції поліцейський має право оскаржити таке стягнення протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом по особовому складу про виконання застосованого дисциплінарного стягнення.
19. Отже, з 01 травня 2022 року Законом №2123-IX запроваджено інші умови проведення службового розслідування, а також визначена нова процедура ознайомлення поліцейського з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності та установлені особливі строки оскарження дисциплінарних стягнень.
20. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду встановлені статтею 123 КАС України.
21. Відповідно до частини третьої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
V. Оцінка Верховного Суду
22. Вирішуючи питання про обґрунтованість касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з такого.
23. Аналіз викладених положень КАС України дає підстави для висновку про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням правової визначеності в публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
24. Звернення до суду за межами строків, визначених у статі 122 КАС України, є підставою для повернення (залишення без розгляду) позовної заяви, якщо суд не дійде висновку, що вказаний строк позивачем був пропущений з поважних причин.
25. Отже, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
26. Предметом оскарження у цій справі є накази відповідача про застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення та звільнення позивача зі служби в поліції.
27. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що до правовідносин, які склались у цій справі необхідно застосовувати положення частини четвертої статті 31 Дисциплінарного статуту, які передбачають оскарження наказу про звільнення протягом 15 днів з дня ознайомлення з відповідним наказом.
28. Водночас позивач вважає, що до спірних правовідносин підлягає застосування частина п`ята статті 122 КАС України, яка встановлює місячний строк звернення до суду в відносинах публічної служби.
29. Вирішуючи питання застосування строків звернення до суду з позовами про оскарження застосованих до поліцейських дисциплінарних стягнень, Верховний Суд зазначає таке.
30. Законом України від 15.03.2022 №2123-ІХ «Про внесення змін до законів України «Про Національну поліцію» та «Про дисциплінарний статут Національної поліції України» з метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі підчас дії воєнного стану, який набрав чинності 01 травня 2022 року, доповнено Дисциплінарний статут Національної поліції України, затверджений Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут) розділом V «Особливості проведення службового розслідування» в період дії воєнного стану».
31. Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (пункт 3). Надалі відповідними Указами Президента України воєнний стан в Україні неодноразово продовжено, такий правовий режим триває й на сьогодні.
32. Статтею 31 розділу V Дисциплінарного статуту встановлено порядок оскарження дисциплінарного стягнення у період дії воєнного стану, відповідно до частини четвертої якої поліцейський має право оскаржити застосовано до нього дисциплінарне стягнення, звернувшись до адміністративного суду протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
У разі застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь або звільнення зі служби в поліції поліцейський має право оскаржити таке стягнення протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом по особовому складу про виконання застосованого дисциплінарного стягнення.
33. Оскільки існує колізія між загальним (КАС України) та спеціальним законом (Дисциплінарний статут), застосуванню підлягають норми спеціального закону, яким є саме Дисциплінарний статут.
34. При цьому за наявності розбіжностей загальних і спеціальних (виняткових) норм, необхідно керуватися принципом Lex specialis (лат. - спеціальний закон, спеціальна норма), відповідно до якого при розбіжності загального і спеціального закону діє спеціальний закон, а також принципом Lex specialis derogat generali, суть якого зводиться до того, що спеціальний закон скасовує дію (для цієї справи) загального закону; спеціальна норма має перевагу над загальною.
35. У разі якщо норми нормативних актів рівної юридичної сили містять різні моделі правового регулювання, перевагу при застосуванні слід надавати тій нормі, яка регулює вужче коло суспільних відносин, тобто є спеціальною.
36. Крім того, про перевагу норм lex specialis над іншими загальними нормами зазначає у своїх рішеннях і Європейський суд з прав людини (п. 69 рішення у справі "Ніколова проти Болгарії" № 7888/03 тощо).
37. У свою чергу, під темпоральними (часовими) колізіями слід розуміти такі колізії, що виникають внаслідок видання в різний час з того ж самого питання принаймні двох норм права.
38. Правила конкуренції, крім вищезазначеного, можуть випливати з часової послідовності прийняття норм. За загальним правилом, нова норма припиняє дію старої норми, якщо вони суперечать одна одній (lex posterior derogat legi priori). У співвідношенні між звичайними законами, які суперечать один одному, "молодша норма" припиняє суперечливу до неї "старшу": цей підхід виходить з того, що існуюче право при виданні нової норми може бути змінене без особливих проблем.
39. Тобто у контексті цього судового спору застосуванню підлягає Дисциплінарний статут Національної поліції України, що затверджений Законом України і яким передбачені порядок та строки оскарження дисциплінарного стягнення.
40. Аналогічний висновок висловлений Верховним Судом у постановах від 31.05.2023, у справі №160/9356/22, від 31.10.2023 у справі №340/4394/22, від 30.11.2023 у справі №500/1224/23, від 28.03.2024 у справі №420/22052/23.
41. Відповідно, доводи позивача, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати норми частини п`ятої статті 122 КАС України, є безпідставними.
42. Не впливає на вказане і той факт, що ОСОБА_1 був прийнятий на службу в органи національної поліції 07.11.2015 року і на той час Закон України «Про дисциплінарний статут Національної поліції» №2337-VIII від 15 березня 2018 року ще не діяв.
43. У зв`язку з цим, доводи, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати місячний строк звернення до суду, встановлений частиною 5 статті 122 КАС України, не відповідають правовому висновку Верховного Суду, який, відповідно до вимог частини 5 статті 242 КАС України, повинен бути врахований судом.
44. Отже, Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що до правовідносин, які склались у цій справі потрібно застосовувати положення абзацу 2 частини 4 статті 31 Дисциплінарного статуту, в редакції Закону №2123-IX, який передбачає оскарження наказу про звільнення у 15-ти денний термін з дня ознайомлення з відповідним наказом.
45. Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно п. 1 наказу ГУ НП в Харківській області №34 від 15.01.24 "Про застосування дисциплінарного стягнення відносно поліцейських ГУ НП в Харківській області", за вчинення дисциплінарного проступку, що виразилось у порушенні вимог п. 1 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію", абзацу 2 ч. 5 ст. 14, абзацу 3 ч. 2 ст. 16 Закону України "Про дорожній рух", вимог п. 1,6 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту, порушенні вимог п. 2.5 ПДР України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, Присяги поліцейського застосовано до заступника начальника відділу поліції з превентивної діяльності Лозівського РВП ГУ НП в Харківській області полковника поліції ОСОБА_1 (№0083453) дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
45.1. 19.11.2024 наказом №22 о/с по особовому складу згідно з Законом України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 за п. 6 ч. 1 ст. 77 у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України, звільнено полковника поліції ОСОБА_1 /0083453/, заступника начальника відділу поліції з превентивної діяльності Лозівського районного відділу поліції ГУ НП в Харківській області, з 19.01.2024.
45.2. Зі спірними наказами позивач ознайомлений 15.01.2024 та 22.01.2024, про що свідчать власний підпис позивача.
46. Водночас, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду першої інстанції лише 19 лютого 2024 року, тобто із пропуском строку звернення до адміністративного суду.
47. При цьому, скаржник посилається на те, що порушення строку звернення до суду відбулося у зв`язку з тим, що лише 05.02.2024 року позивач та його адвокат отримав можливість ознайомитися з матерілами службового розслідування. До цього часу він не мав можливості отримати ці матеріали та подати обґрунтований позов щодо визнання спірних наказів незаконними.
48. У контексті доводів касаційної скарги та встановлених судами попередніх інстанцій обставин щодо заявлених позивачем причин пропуску строку звернення до суду із цим позовом, слід зазначити, що звернення позивача до адвоката за наданням правової допомоги та неознайомлення із матеріалами службового розслідування позивачем, чи його представником, не змінює моменту, з якого ОСОБА_1 повинен був дізнатися чи дізнався про порушення своїх прав щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення зі служби, а може свідчити про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права на звернення до суду і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку на звернення до суду.
49. Суд зазначає, що позивач чи його представник міг звернутися до суду із цим позовом вчасно та заявити клопотання про витребування у відповідача матеріали службового розслідування.
50. Окрім того, отримавши відповідні докази вже після подання позовної заяви, позивач вправі змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог тощо.
51. Наведені позивачем підстави пропуску строку звернення до суду мають суб`єктивний характер та не позбавляли останнього можливості звернутись до суду з вказаним позовом у встановлені строки.
52. В даному випадку, маючи відповідну освіту та досвід професійної діяльності, позивач чи його представник, не міг не усвідомлювати, що зволікання зі зверненням до суду із позовною заявою, невчинення ним дій щодо оскарження спірних наказів відповідача, призведе до порушення строків, встановлених Дисциплінарним статутом та наслідків, визначених КАС України.
53. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 26 квітня 2024 року у справі №380/7611/23.
54. Стосовно плосилання скаржника на введення воєнного стану у період порушення прав позивача та у період звернення до суду, Суд зазначає наступне.
55. Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
56. Обставина введення на території України воєнного стану могла унеможливити дотримання такого строку позивачем за умови надання ним до суду належних доказів того, як саме введення воєнного стану обумовило пропуск строку на звернення до суду з позовом, та могла б бути визнаною поважною причиною для поновлення процесуального строку.
57. Проте таких доказів позивачем надано не було.
58. Жодних інших обставин, які б свідчили про поважність причин пропуску строку на звернення до суду з позовом, позивачем не наведено, існування будь-яких перепон у реалізації ним своїх прав на судовий захист з метою відновлення прав, свобод чи законних інтересів не зазначено та судом не встановлено.
59. Верховний Суд зауважує, що норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
60. Згідно усталеної судової практики поважними причинами пропуску строку звернення до суду із позовом визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
61. Виходячи зі змісту заявлених обставин у позовній заяві та заяві про поновлення процесуального строку на звернення до суду, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо неповажності заявлених позивачем причин пропуску строку звернення до суду із цим позовом та наявності підставі для залишення його без розгляду. Доводи касаційної скарги цих висновків та мотивів судів попередніх інстанцій не спростовують.
62. Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.
63. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановлено строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.
64. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
65. У низці рішень ЄСПЛ, юрисдикцію якого в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права.
66. Так, у справі «Мушта проти України» (Заява № 8863/06) від 18.11.2010 в пункті 32 ЄСПЛ нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.
67. У рішенні ЄСПЛ по справі «Ілхан проти Туреччини» зазначено, що правило встановлення обмежень звернення до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (Ilhan v. Turkey № 22277/93).
68. Враховуючи наведене, колегія суддів Верховного Суду вважає, що встановлені у цій справі обставини не свідчать про застосування судами попередніх інстанцій надмірного формалізму під час вирішення питання про поновлення процесуального строку на звернення до суду із цим позовом; як і не свідчать про нелегітимне втручання у конвенційні права позивача та про наявність перешкод для реалізації права особи на доступ до правосуддя.
69. Як було зауважено в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 20.10.2022 у справі №9901/462/21 (провадження № 11-101заі22), згідно практикою ЄСЛП застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду (порушення статті 6 Конвенції).
70. Натомість, безпідставне поновлення таких строків може також свідчити про порушення принципу правової визначеності, як невід`ємної складової принципу верховенства права.
71. Так, правова природа строку звернення до суду, дозволяє констатувати, що запровадження строку, у межах якого фізична або юридична особа, орган державної влади та місцевого самоврядування можуть звернутися до суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргою, обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності, що є невід`ємною складовою верховенства права. У питаннях визначення строків одразу закладена певна суперечність між інтересами однієї сторони, яка наполягає на безумовному застосуванні процесуальних строків, та інтересами іншої сторони, яка вважає, що строк варто поновити; умовний конфлікт між принципом правової визначеності та принципом права на судовий захист, обидва з яких є елементами принципу верховенства права.
72. Отже, встановлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень у адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень. Забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду, а також строків на оскарження судових рішень, а від судів вимагається дотримуватися певних правил у процесі прийняття рішення про поновлення строку та оцінювати поважність причин пропуску строку, виходячи із критеріїв розумності, об`єктивності та непереборності обставин, що спричинили пропуск, значимості справи для сторін, наявності фундаментальної судової помилки (пункти 47-48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2023 у справі №160/6211/21).
73. Зважаючи на те, що позивачем пропущено строк звернення до суду з позовом, а наведені ним причини пропуску цього строку не дають підстав для визнання їх поважними та, відповідно, поновлення строку звернення до суду, то суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов законного та обґрунтованого висновку про повернення позовної заяви позивачеві.
74. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
75. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
76. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
VІ. Судові витрати
77. З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 3 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2024 року у справі №520/4539/24 залишити без змін.
Головуючий О. А. Губська
Судді М.В. Білак
А.В. Жук