Постанова Іменем України
11 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 520/6069/17
провадження № 61-11947св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: державне підприємство «Сетам», Київський відділ Державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області, ОСОБА_2 ,
третя особа- публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу державного підприємства «Сетам» на рішення Київського районного суду міста Одеси від 04 травня 2018 року в складі судді Калашнікової О. І. та постанову Одеського апеляційного суду від 10 червня 2021 року в складі колегії суддів: Князюка О. В., Заїкіна А. П., Таварткіладзе О. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог позовної заяви
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до державного підприємства «Сетам» (далі - ДП «Сетам»), Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області (далі - Київський ВДВС міста Одеса ГТУЮ
в Одеській області), ОСОБА_2 , третя особа - публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк»), про визнання недійсними результатів електронних торгів та визнання недійсним акта про реалізацію предмета іпотеки.
Позовна заява мотивована тим, що спірні торги проведені з порушенням вимог законодавства. Так, організатори торгів не виконали вимоги
статті 49 Закону України «Про іпотеку» від 05 червня 2003 року № 898-IV
(далі - Закон № 898-IV) щодо часу призначення повторних прилюдних торгів. Крім того у порушення норм статті 39 Закону № 898-IV органи виконавчої служби і ДП «Сетам» звернули стягнення на предмет іпотеки без виконавчого напису нотаріуса або рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, яким має бути визначена початкова ціна, спосіб продажу. Під час реалізації спірного майна порушено вимоги закону щодо публікації відповідних відомостей у засобах масової інформації. Відповідачі порушили вимоги статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) щодо черговості звернення стягнення на майно боржника. Проведення реалізації спірного майна відбулося за нечинним звітом, яким визначено початкову вартість нерухомого майна.
На підставі викладеного ОСОБА_1 просив: визнати недійсними результати електронних торгів з реалізації предмета іпотеки - квартири АДРЕСА_1 , оформлені протоколом проведення електронних торгів від 24 квітня 2017 року № 252143; визнати недійсним акт про реалізацію предмета іпотеки, затверджений 15 травня 2017 року начальником Київського ВДВС міста Одеса ГТУЮ в Одеській області Чернецькою С. М., про реалізацію вказаної квартири.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
Рішенням Київського районного суду міста Одеси від 04 травня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано недійсними результати електронних торгів з реалізації предмета іпотеки - квартири АДРЕСА_1 , оформлені протоколом проведення електронних торгів від 24 квітня
2017 року № 252143.
Визнано недійсним акт про реалізацію предмета іпотеки, затверджений
15 травня 2017 року начальником Київського ВДВС міста Одеса ГТУЮ
в Одеській області Чернецькою С. М. про реалізацію квартири
АДРЕСА_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що під час реалізації
спірного майна у боржника була наявна заборгованість й перед іншими кредиторами, відмінними від іпотекодержателя, тому були відсутні підстави для реалізації спірного майна, переданого в іпотеку. Для виконання рішення про стягнення боргу в першу чергу належало вирішити питання про звернення стягнення на рухоме майно, проте державний виконавець не запитував
у компетентних органів інформацію про зареєстровані транспортні засоби на ім`я боржника, при цьому за останнім зареєстровано транспортний засіб. Крім того проведення прилюдних торгів відбулося поза межами шестимісячного строку чинності звіту про оцінку майна. Відповідач не спростував доводи позивача про порушення ДП «Сетам» порядку проведення прилюдних торгів в частині відсутності публікацій у двох засобах масової інформації за місцем знаходження предмета іпотеки про нерухоме майно,
що реалізується. Торги проведені з порушенням строків, визначених
статтею 49 Закону № 898-IV.
Постановою Одеського апеляційного суду від 10 червня 2021 року апеляційні скарги ОСОБА_2 , ПАТ «УкрСиббанк», ДП «Сетам» залишено без задоволення. Рішення Київського районного суду міста Одеси від 04 травня 2018 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що державний виконавець повинен був встановити, яке майно належало боржнику та звернути стягнення в першу чергу на транспортний засіб, що є необхідним для примусового виконання рішення у разі звернення стягнення на майно.
Крім кредитора АТ «УкрСиббанк» у зведеному виконавчому провадженні також були й інші кредитори, тобто умова щодо наявності заборгованості виключно перед іпотекодержателем порушена.
Проведення прилюдних торгів відбулося не в межах шестимісячного строку з моменту підписання звіту про оцінку майна. Разом з тим проведення прилюдних торгів з реалізації майна за ціною, визначеною звітом про оцінку майна, який утратив чинність, є підставою для визнання цих торгів недійсними.
Відповідач не спростував доводи позивача про порушення ДП «Сетам» правил проведення прилюдних торгів у частині відсутності публікацій про торги у двох засобах масової інформації за місцем знаходження предмета іпотеки. Надані відповідачем копії газет не містять публікацій оголошень про призначення прилюдних торгів. Дата проведення перших та повторних торгів була визначена з порушенням вимог закону.
Покупець за договором купівлі-продажу (який придбав майно на аукціоні)
є фізичною особою, позивач також є фізичною особою, тому помилковими
є доводи ДП «Сетам» про пріоритетну підсудність справ про оскарження договору купівлі-продажу в господарських судах. Визнання результатів аукціону недійсними тягне за собою визнання недійсним укладеного
з переможцем договору купівлі-продажу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ДП «Сетам», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального
права, просило скасувати рішення Київського районного суду міста Одеси
від 04 травня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду
від 10 червня 2021 року, ухвалити нове судове рішення про відмову
в задоволенні позову.
У касаційній скарзі як на підставу оскарження судових
рішень позивач посилається на пункти 1, 3 частини другої
статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Вважає, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених
у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 367/6231/16-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010,
від 12 червня 2019 року у справі № 308/12150/16-ц, від 20 березня 2019 року у справі № 821/197/18/4440/16, Верховного Суду від 14 лютого 2018 року
у справі № 490/5475/15, від 13 березня 2018 року у справі № 911/494/17,
від 02 травня 2018 року у справі № 910/10136/17, Верховного Суду України
від 24 жовтня 2012 року у справі № 6-116цс12, від 06 квітня 2016 року у справі № 3-242гс16, від 27 квітня 2016 року у справі № 6-54цс16.
Касаційна скарга мотивована тим, що порушення норм матеріального права має місце тільки на стадії підготовки та передачі майна на реалізацію, обов`язки з виконання яких покладено на органи державної виконавчої служби (приватних виконавців), дії яких мають самостійний спосіб і порядок оскарження та не можуть бути підставою для визнання електронних торгів недійсними.
Суди помилково застосовували норми права, які втратили чинність, а саме норми Тимчасового порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 16 квітня 2014 року № 656/5, оскільки спірні торги відбулися відповідно до Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня
2016 року № 2831/5 (далі - Порядок № 2831/5). Суди не з`ясували час передачі арештованого майна на реалізацію та нормативно-правові акти, якими були врегульовані правовідносини на вказаний час. Спірне майно було передане на реалізацію після набрання чинності Законом № 1404-VIII, тому суди помилково застосували норми Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV), які втратили чинність.
Звіт про оцінку арештованого майна підписаний суб`єктом оціночної діяльності 22 вересня 2016 року, а майно передане на реалізацію
23 листопада 2016 року, тобто в межах шести місяців з дня підписання звіту про оцінку майна суб`єктом оціночної діяльності, тому відповідно до вимог Закону № 1404-VIII повторна оцінка майна не повинна проводитись.
ДП «Сетам» провело електронні торги з реалізації спірного майна
відповідно до вимог Порядку № 2831/5 та Закону № 898-IV, в межах строків, визначених цими нормативними актами, а також належним чином здійснило повідомлення щодо реалізації арештованого нерухомого майна. Крім
того ДП «Сетам» подало до апеляційного суду копії газет та листів
з повідомленнями про дату, час та місце проведення торгів, направлених, зокрема, сторонам виконавчого провадження. Позивач не подав до суду судового рішення, яке б визнавало протиправними дії державного виконавця у виконавчому провадженні щодо призначення суб`єкта оціночної діяльності, щодо визнання протиправним звіту про оцінку майна, що було реалізоване
на аукціоні. Позивач не подав до суду доказів порушення Порядку № 2831/5, чинного на час виникнення спірних правовідносин, під час проведення електронних торгів, а також, що ці порушення вплинули на результат торгів та що під час торгів були порушені права позивача.
Помилковими є висновки судів щодо відсутності у державного виконавця правових підстав для передачі на реалізацію майна (предмета іпотеки) без відповідного рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Норми матеріального права дозволяють державному виконавцю передавати на реалізацію предмет іпотеки під час примусового виконання рішень судів про стягнення на користь іпотекодержателя заборгованості, яка випливає із забезпечених іпотекою зобов`язань. Таким чином, державний виконавець діяв виключно в межах норм чинного законодавства щодо передачі іпотечного майна на реалізацію на підставі рішення про стягнення заборгованості.
Саме державний виконавець несе повну відповідальність за повноту та достовірність інформації, що розміщена в системі електронних аукціонів, оскільки організатор торгів вносить тільки ту інформацію про лот, яка зазначена в заявці виконавця. Можливі порушення зі сторони державного виконавця та ДП «Сетам» не могли бути підставою для визнання недійсними спірних електронних торгів, оскільки права позивача не порушені.
Доводи інших учасників справи
ОСОБА_1 подав до суду відзив, в якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки вони є законними та обґрунтованими.
Вказував, що спірні електронні торги були проведені з порушенням вимог законодавства, тому суди обґрунтовано визнали недійсними результати цих торгів. Суди правильно застосували норми права до спірних правовідносин та враховали висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.
Інші учасники справи відзиву на касаційну скаргу не направили.
Провадження у суді касаційної інстанції
16 липня 2021 року ДП «Сетам» надіслало засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу нарішення Київського районного суду міста Одеси від 04 травня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 10 червня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ДП «Сетам» на рішення Київського районного суду міста Одеси від 04 травня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 10 червня 2021 року, витребувано із суду першої інстанції матеріали цивільної справи.
09 вересня 2021 року справу передано до Верховного Суду.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
від 04 серпня 2022 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що Акціонерний комерційний інноваційний
банк «УкрСиббанк» (далі - АКІБ «УкрСиббанк»), правонаступником якого
є ПАТ «УкрСиббанк», і ОСОБА_1 29 травня 2007 року уклали договір про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 64 900 дол. США зі сплатою процентів за користування коштами та зобов`язався їх повернути у строк до 29 травня 2028 року.
Кредитні зобов`язання були забезпечені договором іпотеки від 29 травня 2007 року, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передав банку в іпотеку нерухоме майно - квартиру
АДРЕСА_1 .
Крім того у якості забезпечення виконання позивачем зобов`язань за кредитним договором, АКІБ «УкрСиббанк» 29 травня 2007 року уклав договори поруки з ОСОБА_3 та ОСОБА_4
ОСОБА_1 належним чином не виконував свої зобов`язання за кредитним договором, тому виникла заборгованість і банк звернувся до
суду з позовом про стягнення такої заборгованості з позичальника та поручителів.
Рішенням Київського районного суду міста Одеси від 13 липня 2015 року
у справі № 520/4902/13-ц, яке набрало законної сили, стягнуто солідарно
з ОСОБА_1 і ОСОБА_3 , а також солідарно з ОСОБА_1
і ОСОБА_4 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 61 720,10 дол. США, що еквівалентно 726 754,02 грн.
Вказане рішення суду у добровільному порядку не було виконане, тому
ПАТ «УкрСиббанк» 07 серпня 2015 року отримало виконавчі листи
і пред`явило їх до виконавчої служби для примусового виконання.
Державний виконавець Київського ВДВС міста Одеса ГТУЮ в Одеській області 04 березня 2016 року провів опис та арешт нерухомого майна, а саме: квартир АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 , які належать ОСОБА_1 на праві власності.
Під час здійснення виконавчого провадження 22 вересня 2016 року визначено ринкову вартість квартири АДРЕСА_1 , яка відповідно до звіту товариства з обмеженою відповідальністю «Сейв Компані» (далі - ТОВ «Сейв Компані») склала
836 800 грн. Зазначений звіт виконавча служба отримала 04 жовтня
2016 року.
Відповідно до заявки на реалізацію арештованого майна, квартира АДРЕСА_1 як предмет іпотеки була передана на реалізацію за зведеним виконавчим провадженням до
ДП «Сетам» 23 листопада 2016 року.
Перші електронні торги, призначені на 23 січня 2017 року, не відбулися
у зв`язку з відсутністю допущених учасників торгів. Квартира була уцінена на 20 % та виставлена на другі прилюдні торги за ціною 669 440 грн.
Другі електронні торги, призначені на 10 березня 2017 року, не відбулися через відсутність допущених учасників торгів. Квартира була уцінена на
30 % від початкової вартості та виставлена на треті прилюдні торги за ціною 585 760 грн.
Треті електронні торги були призначені на 24 квітня 2017 року. На зазначених торгах було зареєстровано чотири учасника, двоє з яких не були допущені,
а один з них відмовився від участі в аукціоні в день проведення торгів, внаслідок чого учасник № 4 - ОСОБА_2 , стала переможцем третіх електронних торгів та придбала предмет іпотеки за особливою ставкою
(як єдиний учасник, що зробив ставку) за ціною у 598 500 грн.
Київський ВДВС міста Одеса ГТУЮ в Одеській області 15 травня 2017 року склав та затвердив акт про реалізацію предмета іпотеки, яким встановлено, що ОСОБА_2 придбала на електронних торгах квартиру
АДРЕСА_1 .
Суди встановили, що крім кредитора у спірному зобов`язанні -
ПАТ «УкрСиббанк», у зведеному виконавчому провадженні також були й інші кредитори. Так, у заявці на реалізацію від 23 листопада 2016 року зазначено, що на електронні торги направляються документи щодо реалізації нерухомого майна в межах зведеного виконавчого провадження з виконання виконавчих листів про стягнення з ОСОБА_1 на користь:
ПАТ «УкрСиббанк» 726 754,02 грн та 606,67 грн, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 1 950 грн, ПАТ «Фідобанк» 1 115 648,30 грн.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених
у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
За змістом частини першої статті 16 Цивільного кодексу України (далі -
ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Такий висновок узгоджується й з нормами статей 650, 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України, які відносять до договорів купівлі-продажу купівлю-продаж на біржах, конкурсах, аукціонах, публічних торгах та визначають, що до таких договорів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.
За змістом частини другої статті 638 та частини першої статті 640 ЦК України моментом укладення договору купівлі-продажу на прилюдних торгах
є момент визначення переможця торгів, тобто момент акцепту пропозиції останнього щодо ціни. Підставою набуття у власність нерухомого майна, придбаного на прилюдних торгах, є договір купівлі-продажу та дії, спрямовані на передання такого майна у володіння покупця, що підтверджують відповідний протокол, акт про проведені прилюдні торги та державна реєстрація права власності за покупцем.
Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду
від 07 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц.
Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає у продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів,
є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином.
Правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства
(статей 203 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів тощо.
Дотримання нормативно встановлених правил призначення та проведення прилюдних торгів є обов`язковою умовою правомірності правочину.
Згідно зі статтею 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та
у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону,
а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна.
Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Статтею 48 Закону № 1404-VIII передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів
з рахунків) та примусовій реалізації.
Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Виконавче провадження є процесуальною формою, що гарантує примусову реалізацію рішення суду, яким підтверджені права та обов`язки суб`єктів матеріальних правовідносин цивільної справи.
Згідно з Порядком № 2831/5 електронні торги - це продаж майна за принципом аукціону засобами системи електронних торгів через веб-сайт, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну.
Відповідно до пунктів 3, 4 розділу II Порядку № 2831/5 виконавець у строк не пізніше п`яти робочих днів після ознайомлення із результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна готує проєкт заявки на реалізацію арештованого майна, який містить інформацію, передбачену абзацами
третім - шістнадцятим пункту 2 цього розділу.
Державний виконавець направляє заявку на реалізацію арештованого майна начальнику відділу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, для підписання та передачі організатору.
У разі встановлення відповідності документів вимогам законодавства чи після приведення їх у відповідність до вимог законодавства начальник відділу державної виконавчої служби підписує (за допомогою електронного цифрового підпису або власноруч у випадку, передбаченому пунктом 4 розділу 1 цього Порядку № 2831/5) заявку на реалізацію арештованого майна та надсилає її організатору разом із документами, передбаченими абзацами четвертим - тринадцятим пункту 3 розділу II цього Порядку № 2831/5,
в електронному вигляді через особистий кабінет відділу державної виконавчої служби для внесення інформації про проведення електронних торгів у систему.
Перевірка змісту заявки на відповідність вимогам законодавства організатором не здійснюється. За відповідність документів, на підставі яких вноситься інформація до Системи, а також за достовірність інформації, зазначеної у заявці, відповідають посадові особи відділу державної виконавчої служби (приватний виконавець).
Отже, ДП «СЕТАМ» розміщує інформацію в системі електронних торгів виключно на підставі документів, наданих відповідним органом державної виконавчої служби. Обов`язок організатора торгів перевіряти законність дій державного виконавця щодо передачі майна на реалізацію та достовірність інформації, зазначеної у заявці на реалізацію арештованого майна, чинним законодавством не передбачений.
Державний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення електронних торгів, а самі електронні торги з реалізації рухомого майна організовує і проводить організатор електронних торгів.
Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 05 липня
2021 року у справі № 712/8183/19.
При вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити, чи мало місце порушення вимог норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів.
Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 19 липня
2022 року у справі № 335/13647/19.
Головною обставиною, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому, крім наявності порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів, повинні бути встановлені
й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.
Порушення, допущені державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених нормами матеріального права, до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна тощо, підлягають оскарженню в порядку, передбаченому вказаним Законом.
Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 07 червня
2022 року у справі № 333/1483/20.
Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції не погоджується
з висновками апеляційного суду, що бездіяльність державного виконавця
у виконавчому провадженні, яка полягала у невстановленні належного боржнику рухомого майна, є підставою для визнання прилюдних торгів недійсними, оскільки дії державного виконавця у виконавчому провадженні мають самостійний спосіб оскарження та, відповідно, не може бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними.
Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною
у постанові Верховного Суду від 07 червня 2022 року у справі № 487/4684/20.
Верховний Суд не погоджується з висновками апеляційного суду щодо порушення прав позивача внаслідок неналежного повідомлення про проведені торги.
Відповідно до пункту 3 Розділу III Порядку № 2831/5 організатор вносить до Системи інформацію про майно та формує лот торгів (інформаційне повідомлення про електронні торги (торги за фіксованою ціною)) на підставі отриманої ним заявки не пізніше ніж на третій робочий день з дати її отримання. Лот вноситься за типом, найменуванням, категорією відповідно до класифікації, яка підтримується Системою, що забезпечує вільний та прямий пошук за відповідними пошуковими критеріями (вид майна, назва, модель, регіон зберігання, стартова ціна, номер виконавчого провадження згідно з автоматизованою системою виконавчого провадження тощо).
Згідно з пунктом 4 розділу І Порядку № 2831/5 взаємодія органів державної виконавчої служби та приватних виконавців з організатором щодо реалізації арештованого майна, у тому числі надсилання документів та повідомлень, передбачених цим Порядком, здійснюється через особисті кабінети відділів державної виконавчої служби та приватних виконавців в Системі. Надсилання документів та повідомлень, передбачених цим Порядком, електронною поштою, поштовими відправленнями, доставка нарочним або кур`єрською службою доставки дозволяються виключно у разі наявності технічних підстав, що унеможливлюють роботу особистих кабінетів відділів державної виконавчої служби та приватних виконавців більше ніж
на 24 години, до відновлення їх працездатності.
Відомості про електронні торги, майно, яке виставляється на них, доступні всім особам та розміщені на веб-сайті електронних торгів; електронний ресурс, що є складовою частиною системи електронних торгів, на якому розміщуються організаційно-методичні матеріали, інформаційні повідомлення про електронні торги та результати їх проведення, здійснюється реєстрація учасників, подання заяв на участь в електронних торгах, забезпечується доступ спостерігачів електронних торгів та проводяться електронні торги. Веб-сайт функціонує у цілодобовому режимі та є доступним усім користувачам мережі Інтернет.
Аналіз змісту вищезазначеного Порядку реалізації арештованого майна дає підстави для висновку про те, що на організатора торгів не покладається обов`язок письмово повідомляти боржника у виконавчому провадженні про призначення торгів і подальший перебіг торгів, а також пересвідчуватися
в отриманні таких повідомлень боржником.
Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03 липня
2020 року у справі № 332/3368/17.
Встановлено, що ДП «Сетам» розмістив інформацію в системі електронних торгів на підставі документів, наданих відповідним органом ДВС. ДП «Сетам» проводило визначені процедурою дії щодо реалізації нерухомого майна
і дотрималось вимог щодо повідомлення учасників про проведення електронних торгів.
До матеріалів справи додано повідомлення від ДП «Сетам» на адресу учасників виконавчого провадження щодо реалізації спірного майна шляхом проведення електронних торгів, а також витяги з друкованих засобів масової інформації, в яких розміщено інформацію про спірне нерухоме майно, що реалізується.
Таким чином, доводи позивача щодо неналежного повідомлення спеціалізованою організацією, яка проводила спірні торги, інформації про такі торги спростовані зібраними у справі доказами.
Об`єктом захисту виступає порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність
у праві, спричинена поведінкою іншої особи. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб,
і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Вказаний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17.
При цьому сам по собі факт неналежного повідомлення боржника про проведення прилюдних торгів не може бути підставою для визнання таких недійсними. Головна умова, яка повинна бути встановлена судами, це наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому крім наявності порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів повинно бути присутнє порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання торгів недійсними.
Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 750/10099/18.
Помилковими є висновки судів, що проведення спірних прилюдних торгів
з реалізації майна відбулося на підставі звіту про оцінку майна, який утратив чинність, тому ці торги необхідно визнати недійсними, з огляду на таке.
Так, відповідно до частини шостої статті 57 Закону № 1404-VIII звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні є дійсним протягом шести місяців з дня його підписання суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно. Якщо строк дійсності звіту про оцінку майна закінчився після передачі майна на реалізацію, повторна оцінка такого майна не проводиться.
Згідно з пунктом 1 розділу II Порядку № 2831/5 (в редакції, чинній
на час виникнення спірних правовідносин) реалізація майна
здійснюється після визначення його вартості (оцінки) відповідно до
статті 57 Закону України «Про виконавче провадження». Якщо вартість майна боржника визначено в рішенні суду, виконавець передає майно на реалізацію за ціною, визначеною судовим рішенням, без проведення визначення вартості чи оцінки такого майна, крім рішень про конфіскацію майна. Вартість майна, визначена у звіті про оцінку майна, є дійсною на період реалізації арештованого майна. Датою передачі майна на реалізацію вважається дата внесення в Систему інформаційного повідомлення про електронні торги (торги за фіксованою ціною).
Електронні торги з реалізації майна боржника проводилися у період
з 23 січня 2017 року до 24 квітня 2017 року. Суди попередніх інстанцій встановили, що на дату передачі майна на реалізацію (23 листопада
2016 року)звіт про оцінку майна, складений ТОВ «Сейв Компані» 22 вересня 2016 року, був чинним.
Оскільки строк чинності звіту про оцінку майна закінчився після передачі майна на реалізацію, суди помилково погодилися з твердженнями позивача про незаконність третього етапу електронних торгів, що проведений після спливу строку дії звіту про оцінку майна (24 квітня 2017 року).
Зазначені висновки викладено у постанові Верховного Суду від 28 травня
2021 року у справі 28 травня 2021 року.
Разом з тим зі змісту Закону № 1404-VIII убачається, що виконавець не наділений повноваженням ставити під сумнів об`єктивність проведеної оцінки, або проводити оцінку нерухомого майна на власний розсуд,
а зобов`язаний лише залучити експерта до участі у виконавчому провадженні та повідомити сторонам результати визначення вартості майна.
Визначення вартості майна боржника є процесуальною дією виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам виконавець чи залучений ним суб`єкт оціночної діяльності - здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання рішень відповідних органів, уповноважених осіб та суду. Тому оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 10 серпня 2021 року у справі № 461/4240/17.
При цьому безпідставними є посилання позивача на норми
статті 58 Закону № 606-XIV з метою обґрунтування його доводів щодо втрати чинності звіту про оцінку майна та необхідності проведення повторної оцінки нерухомого майна, оскільки на час передачі майна на реалізацію та проведення спірних торгів норми указаного Закону № 606-XIV втратили чинність згідно із Законом № 1404-XVIII.
Закон № 606-XIV втратив чинність з 05 жовтня 2016 року. У свою чергу, Закон № 1404-XVIII набрав чинності 05 жовтня 2016 року.
Отже, суди не правильно застосували норми матеріального права та дійшли помилкового висновку, що проведення спірних торгів на підставі звіту про оцінку майна, який втратив чинність, є підставою для визнання їх недійсними.
Безпідставними є висновки судів про наявність заборгованості боржника перед іншими кредиторами, відмінними від ПАТ «УкрСиббанк»,
в підтвердження позиції позивача щодо заявлених у справі вимог, оскільки
у заявці на реалізацію арештованого майна зазначено про звернення стягнення в рамках зведеного виконавчого провадження та зазначеного всіх стягувачів, а розподіл стягнутих з боржника грошових сум за виконавчим провадженням здійснюється у порядку, визначеному розділу VI Закону
№ 1404-XVIII.
Також суди безпідставно вважали підставою для визнання недійсними торгів порушення строків їх проведення, оскільки для визнання судом електронних торгів недійсними необхідним є встановлення, зокрема, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Порушення права пов`язане
з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. Разом з тим будь-яких порушень правил проведення електронних торгів встановлених законодавством, які б могли вплинути на результати торгів, не встановлено.
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 28 жовтня 2020 року у справі № 310/8521/17.
На підставі викладеного Верховний Суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 не довів обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог, оскільки не надав доказів на підтвердження наявності порушень процедури реалізації майна, які б могли вплинути на результати електронних торгів, тобто не довів порушення своїх прав і законних інтересів.
Таким чином, суди неправильно застосували норми матеріального права
та дійшли помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, тому оскаржувані судові рішення необхідно скасувати, а встановлені судами обставини та наявні у матеріалах справи докази дають підстави для ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
Оскільки суди неправильно застосували норми матеріального права, це порушення призвело до ухвалення незаконних судових рішень, то судові рішення необхідно скасувати та прийняти нову постанову про відмову
в задоволенні позову.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої
статті 416 ЦПК України у постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
За змістом частин першої та другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З огляду на викладене, касаційний суд змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою судовий збір встановлюється у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» визначено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня
2017 року становив 1 600 грн.
У пункті 6 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду судовий збір встановлюється у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Відповідно до пункту 7 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду касаційної скарги на рішення суду судовий збір встановлюється у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.
Таким чином, з ОСОБА_1 необхідно стягнути на користь
ДП «Сетам» судовий збір за подання апеляційної та касаційної скарг
у розмірі 4 480 грн (1 920 грн + 2 560 грн).
Керуючись статтями 141 400 402 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу державного підприємства «Сетам» задовольнити.
Рішення Київського районного суду міста Одеси від 04 травня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 10 червня 2021 року скасувати, ухвалити нове судове рішення.
Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до державного підприємства «Сетам», Київського відділу Державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області, ОСОБА_2 , третя
особа - публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», про визнання недійсними результатів електронних торгів та визнання недійсним акта про реалізацію предмета іпотеки.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь державного підприємства «Сетам» судовий збір за подання апеляційної та касаційної скарг у розмірі 4 480 (чотири тисячі чотириста вісімдесят) гривень.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий І. М. Фаловська
Судді В. М. Ігнатенко
С. О. Карпенко
С. Ю. Мартєв
В. А. Стрільчук