№ 520/6660/16-ц - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

Постанова

Іменем України

11 березня 2020 року

м. Київ

справа № 520/6660/16-ц

провадження № 61-10916св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О.,

суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач -Акціонерне товариство «Укрсоцбанк»,

відповідач - ОСОБА_1 , правонаступником якої є ОСОБА_2 ,

третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Еталон М», що ліквідовано,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на постанову Одеського апеляційного суду від 09 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Таварткіладзе О. М., Заїкіна А. П., Погорєлової С. О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2016 року Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк», банк), перейменоване в Акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі - АТ «Укрсоцбанк»), звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просило звернути стягнення на предмет іпотеки -земельну ділянку загальною площею 0,0271 га на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110136900:34:017:0144, шляхом продажу її на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження з початковою ціною 689 264,00 грн.

Позов мотивований тим, що банк є правонаступником кредитора в кредитному договорі про надання відновлювальної кредитної лінії №660-08/059-500, укладеному між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (далі - АКБСР «Укрсоцбанк») і Товариством з обмеженою відповідальністю «Еталон М» (далі - ТОВ «Еталон М») від 07 серпня 2008 року, та у іпотечному договорі від 07 серпня 2008 року № 2699, що укладений між АКБСР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 , за яким остання передала в іпотеку банку на забезпечення виконання позичальником зобов`язань з повернення кредитних коштів за договором № 660-08/059-500 належну їй земельну ділянку на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110136900:34:017:0144.

Позичальник за основним зобов`язанням не виконує обов`язки щодо погашення кредиту, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 697 150,85 доларів США.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 06 жовтня 2016 року позов задовлено в повному обсязі.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 06 березня 2017 року заочне рішення від 06 жовтня 2016 року скасовано та справу призначено до розгляду у загальному порядку.

Повторним заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 04 червня 2018 року позовну заяву ПАТ «Укрсоцбанк» задоволено, звернено стягнення на земельну ділянку, загальною площею 0,0271 га на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110136900:34:017:0144, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), встановлено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною 689 264,00 грн у рахунок часткового погашення заборгованості ТОВ «Еталон М» перед ПАТ «Укрсоцбанк» у розмірі 697 150,85 доларів США, що станом на 13 травня 2016 року за офіційним курсом НБУ еквівалентно 17 646 936,24 грн, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» судовий збір у розмірі 5 487,75 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у ТОВ «Еталон М» перед ПАТ «Укрсоцбанк» наявна непогашена заборгованість за основним зобов`язанням. Договір іпотеки є дійсним. На предмет іпотеки в порядку спадкування право власності набула ОСОБА_2 , яка не надала заперечень на позов.

Короткий зміст судового рішення апеляційного суду

Постановою Одеського апеляційного суду від 09 квітня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, рішення Київського районного суду м. Одеси від 04 червня 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, стягнуто з ПАТ «Укрсоцбанк» на користь ОСОБА_2 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 8 231,63 грн.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що, звертаючи стягнення на предмет іпотеки в рахунок стягнення заборгованості за кредитним договором від 07 серпня 2008 року № 660-08/059-500, суд першої інстанції погодився з доданим до справи розрахунком заборгованості, підготовленим позивачем, виходячи з того, що строк дії кредитного договору не закінчився.

Проте, як вбачається з ухвали господарського суду Одеської області від 22 березня 2010 року в тридцятиденний строк із дня публікації оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ «Еталон М» до господарського суду надійшла заява про визнання АКБСР «Укрсоцбанк» кредитором із грошовими вимогами в сумі 6 311 081,06 грн на підставі укладеного між сторонами 07 серпня 2008 року договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 660-08/059-500, загальний розмір заборгованості склав 6 106 187,61 грн, з яких: основна заборгованість за кредитом - 5 977 500,50 грн, заборгованість за відсотками - 123 202,32 грн, пеня - 5 484,69 грн.

Постановою господарського суду Одеської області від 21 вересня 2010 року визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру ТОВ «Еталон М».

Отже, строк дії договору відновлювальної кредитної лінії № 660-08/059-500 сплив 22 березня 2010 року - в дату постановлення ухвали господарським судом Одеської області, якою прийнято вимоги кредитора до боржника про стягнення заборгованості за цим договором у розмірі 6 106 187,61 грн.

За передбачених кредитним договором умов про нарахування відсотків після спливу строку дії кредитного договору або після реалізації банком права на дострокове повернення кредиту і наявності невиконаних зобов`язань, права кредитора захищаються відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), проте з такими вимогами позивач до суду не звертався. До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12.

Тому після 22 березня 2010 року розрахунок заборгованості за відсотками в сумі 875 доларі США не відповідає законодавству і не заснований на умовах договору про надання відновлювальної кредитної лінії від 07 серпня 2008 року № 660-08/059-500. Наведеного суд першої інстанції не врахував і тому помилково вважав розрахунок, наданий банком, таким, що відповідає законодавству та умовам кредитного договору у повному обсязі.

Відповідно до листа-претензії АКБСР «Укрсоцбанк» від 24 грудня 2009 року на адресу ОСОБА_1 загальна заборгованість станом на 22 грудня 2009 року склала 766 146,50 доларів США. Іпотекодавцю запропоновано в тридцятиденний строк з моменту отримання листа-претензії погасити всю заборгованість з попередженням, що у разі непогашення заборгованості за кредитним договором у повному обсязі до іпотекодавця будуть вжиті заходи примусового стягнення боргу в судовому порядку в тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

28 грудня 2009 року на користь банку приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Трофімець В. В. звернуто стягнення на земельну ділянку загальною площею 0,0271 га на АДРЕСА_1 , яка є предметом іпотеки за іпотечним договором від 07 серпня 2008 року як забезпечення виконання зобов`язань за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 660-08/059-500.

Постановою старшого державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від 21 жовтня 2011 року в зв`язку з ненаданням стягувачем інформації стосовно майна боржника, яке перебуває в заставі банку, в строк, встановлений державним виконавцем, повернуто стягувачу зазначений виконавчий напис.

Доказів, що вказана постанова державного виконавця у встановленому порядку оскаржена до суду банком не надано.

Після повернення виконавчого документу стягувачеві про звернення стягнення на предмет іпотеки ПАТ «Укрсоцбанк» подало до суду позов про звернення стягнення на предмет іпотеки наприкінці травня 2016 року, тобто більше ніж через 4,5 роки.

Відповідач, який не був належним чином (згідно з вимогами процесуального закону) повідомлений про час і місце розгляду справи в суді першої інстанції, не має рівних з позивачем можливостей подання доказів, їх дослідження та доведення перед цим судом їх переконливості, а також не може нарівні з позивачем довести в суді першої інстанції ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 06 березня 2017 року заочне рішення від 06 жовтня 2016 року скасовано та справу призначено до розгляду у загальному порядку на 21 березня 2017 року.

Під час повторного розгляду справи в суді першої інстанції позивачем уточнено позовні вимоги в частині зміни способу звернення стягнення на предмет іпотеки, а судом за заявою позивача після витребування спадкової справи здійснено заміну відповідача ОСОБА_1 на її правонаступника ОСОБА_2 , про що в судовому засіданні 23 листопада 2017 року постановлено відповідну протокольну ухвалу.

Починаючи з 27 червня 2017 року і до дня ухвалення повторного заочного рішення 04 червня 2018 року ОСОБА_2 та її представник участі в розгляді справи не брали, докази про отримання ухвали про заміну відповідача на правонаступника, копії уточненого позову та повідомлень про судові засідання відповідача та її представника в матеріалах справи відсутні.

Суд першої інстанції посилався на належне повідомлення відповідача та на її неявку до суду без повідомлення причин, не встановивши при цьому зловживання стороною процесуальними правами та не обґрунтовуючи останнім своє процесуальне рішення. Докази, що відповідач дійсно зловживала своїми процесуальними правами шляхом неявки в судове засідання в матеріалах справи відсутні та апеляційному суду у встановленому порядку не надані, внаслідок чого відповідні заяви представника позивача з цього приводу по суті є припущеннями.

Той факт, що відповідач, який не був належно повідомлений судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, не брав участі в такому розгляді, є підставою для вирішення апеляційним судом заяви цього відповідача про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася ним у суді першої інстанції. Зазначений висновок містить постанова Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року № 200/11343/14-4.

Таким чином, встановивши, що позов є частково обґрунтованим (за виключенням заборгованості за процентами за користування кредитом, розрахованих на 15 квітня 2011 року виконання зобов`язань у повному обсязі у зв`язку з наявністю відповідного звернення кредитора до господарського суду до спливу строку кредитування) та пропуском позивачем позовної давності без поважних причин, є підстави для застосування позовної давності відповідно до поданої відповідачем заяви.

Пропуск позовної давності є самостійною підставою для відмови у позові. Тому вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок заборгованості за тілом кредиту у разі 696 275,85 доларів США не підлягають задоволенню у зв`язку зі спливом позовної давності та відсутністю поважних причин її пропуску.

Вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок заборгованості за процентами у розмірі 875 доларів США не підлягають задоволенню, оскільки є необґрунтованими по суті.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

30 травня 2019 року АТ «Укрсоцбанк» через представника Мус В. П. надіслало засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного суду від 09 квітня 2019 року, в якій просило скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 09 квітня 2019 року та залишити в силі рішення Київського районного суду м. Одеси від 04 червня 2018 року.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 13 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 02 березня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга мотивована тим, що під час перегляду заочних рішень відповідач отримує можливість заявити про застосування наслідків спливу позовної давності під час звернення з заявою про його перегляд.

Під час перегляду заочного рішення апеляційним судом може бути вирішена по суті заява відповідача про застосування позовної давності в разі наявності таких умов: 1) відповідач заявив про дану обставину, звертаючись до суду першої інстанції з заявою про перегляд заочного рішення; 2) суд першої інстанції відмовив відповідачу в задоволенні заяви про перегляд заочного рішення; 3) відповідач оскаржив відповідну ухвалу суду першої інстанції в апеляційному порядку та повторно заявив про застосування наслідків спливу позовної давності.

Правова позиція щодо розгляду апеляційним судом заяви сторони про застосування позовної давності під час перегляду заочного рішення викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року в справі № 200/11343/14-ц.

Заява про застосування позовної давності може бути розглянута лише якщо вона подана під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Той факт, що сторона не брала участі в справі в суді першої інстанції у випадках, передбачених законом, може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, а не для вирішення апеляційним судом її заяви про застосування позовної давності.

Апеляційний суд не має повноважень розглядати заяву про застосування наслідків спливу позовної давності, яка не була предметом розгляду в суді першої інстанції.

ОСОБА_2 подавала заяву про перегляд заочного рішення, при цьому вона не реалізувала право на подання заяви про застосування наслідків спливу позовної давності.

У подальшому відповідач свідомо нехтувала процесуальними правами та обов`язками, не з`являючись у судові засідання, не цікавилася датою судових засідань, маючи можливість доступу до судових рішень на сайті Єдиного реєстру судових рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року зроблено висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходи, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, суди мають перевірити підстави для поновлення строку для оскарження.

Відповідач, діючи через адвоката, не реалізувала своє право подати заяву про застосування наслідків спливу позовної давності під час перегляду заочного рішення, що повинно було призвести до відмови в задоволенні такої заяви апеляційним судом. Проте апеляційний суд на зазначені обставини уваги не звернув, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

Апеляційний суд зробив неправильний висновок про те, що нарахування відсотків за кредитом у розмірі 875,00 доларів США відбувалося поза межами строку дії кредитного договору та після порушення справи про банкрутство основного боржника. Відсоткова ставка у розмірі 14 % відповідно до наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості відповідача нараховувалася за період з 07 серпня 2008 року по 09 серпня 2009 року. З 10 серпня 2009 року відсотки не нараховувалися.

Порушення справи про банкрутство боржника не вплинуло на стан його боргу, у тому числі відсотків у розмірі 875 доларів США.

Оскільки позивачем заявлено вимогу щодо стягнення відсотків у межах дії кредитного договору, апеляційний суд протиправно відмовив у задоволенні позову в цій частині.

Позиції інших учасників

У вересні 2019 року відповідач через представника ОСОБА_3 надіслала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якій просила залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

Відзив мотивований тим, що банк, пред`явивши 24 грудня 2009 року ОСОБА_1 вимогу про дострокове повернення позичальником кредиту в повному обсязі, змінив строк виконання кредитного зобов`язання. Перебіг позовної давності щодо судових вимог позивача почався 23 січня 2010 року, а сплинув - 22 січня 2013 року.

Банком вчинялися дії щодо звернення стягнення за виконавчим написом нотаріуса на земельну ділянку, що належала іпотекодавцю, проте виконавчий напис нотаріуса повернуто банку постановою державної виконавчої служби.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 померла.

07 червня 2016 року банк пред`явив позов до суду до ОСОБА_1 про звернення стягнення на нерухоме майно, передане в іпотеку для забезпечення виконання кредитного договору, шляхом набуття ПАТ «Укрсоцбанк» права власності на предмет іпотеки.

08 червня 2016 року судом відкрито провадження за позовом банка до ОСОБА_1 .

Позивач, маючи інформацію про іпотекодавця, не перевірив її актуальність на момент звернення з позовом для виконання статті 119 Цивільного процесуального кодексу України у редакції, чинній на час відкриття провадження (далі - ЦПК України 2004 року). Отже, позов заявлено до особи, яка не мала фізичної можливості отримати повідомлення та з`явитися до суду.

06 жовтня 2016 року судом постановлено заочне рішення у справі.

10 лютого 2017 року спадкоємець ОСОБА_1 - її донька ОСОБА_2 , подала заяву про перегляд заочного рішення від 06 жовтня 2016 року та додала до заяви копію свідоцтва про смерть відповідача та власне свідоцтво про народження.

ОСОБА_2 оформила заяву про перегляд заочного рішення відповідно до статті 285 ЦПК України 2004 року, що передбачає, яка інформація має міститися у такій заяві.

Так, вона повідомила, що позов подано до померлої особи, а суд цього не встановив, прийнявши незаконне рішення. ОСОБА_2 не мала процесуального статусу у справі. В заяві вона зазначила, що є спадкоємцем відповідача, а також зазначила адресу свого проживання та телефон, додала необхідні документи до заяви. У суду була також інформація про представника ОСОБА_2 . Тому суд мав можливість повідомити ОСОБА_2 про судовий розгляд належним чином.

Згідно з частинами третьою і четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

06 березня 2017 року постановлена ухвала про перегляд заочного рішення. 27 березня 2017 року суддя Київського районного суду м. Одеси Пучкова І. М. прийняла справу до провадження.

02 жовтня 2017 року нотаріус надав суду копію спадкової справи. 17 листопада 2017 року позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, якою просив звернути стягнення на земельну ділянку, встановивши спосіб її реалізації шляхом продажу на прилюдних торгах.

22 листопада 2017 року позивач подав заяву про заміну відповідача та додав копію позовної заяви для відповідача. Позивач мав відомості про спадкоємця з 10 лютого 2017 року, оскільки неодноразово знайомився з матеріалами справи, проте не подавав заяви про заміну відповідача до 21 листопада 2017 року. Суд у цей час і далі вчиняв процесуальні дії щодо померлої особи, продовжував викликати її до суду, незважаючи на наявність свідоцтва про смерть у матеріалах справи. З огляду на це, доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_2 нехтувала своїми правами, є безпідставними.

Позовна заява із зміненим відповідачем, зміненими підставами та розміром позовних вимог не зареєстрована судом, підготовче засідання не проводилося, відповідачу не надано можливості подати відзив.

Повторне заочне рішення постановлене судом першої інстанції 04 червня 2018 року, проте відповідач не повідомлявся про судове засідання, що виключало право суду постановляти заочне рішення. Заява позивача про розгляд справи у письмовому провадженні відсутня.

Тому у відповідача не було можливості подати заяву про застосування позовної давності до суду першої інстанції.

08 жовтня 2018 року відповідач отримала копію рішення суду першої інстанції від 04 червня 2018 року.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року зазначено, що апеляційний суд розглядає заяву про застосування позовної давності, якщо сторона не була повідомлена судом першої інстанції про час і місце розгляду справи. Позивач же у касаційній справі цитує окрему думку суддів у зазначеній справі.

Верховний Суд України у справі № 6-17цс 17 зазначив, що позовна давність має на меті забезпечити правову визначеність і одночасно захищати потенційних відповідачів. Позивач має довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, а також, що інформація про порушення не могла бути отримана позивачем раніше.

У цій справі позивач довідався про порушення його прав 24 грудня 2009 року, коли звернувся з листом-претензією № 12.42-06/96-4613 до ОСОБА_1 про сплату боргу.

Саме представник позивача, який брав участь у розгляді справи в судах попередніх інстанцій, зловживає процесуальними правами, а суд першої інстанції цьому не запобіг.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Частиною першою статті 400 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Фактичні обставини, встановлені судом

07 серпня 2008 року між АКБСР «Укрсоцбанк» і ТОВ «Еталон М» укладений договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 660-08/059-500, згідно з яким банк зобов`язався надавати позичальникові грошові кошти в іноземній валюті - доларах США в межах загального ліміту заборгованості в сумі 750 000,00 доларів США, а позичальник зобов`язався повернути кредит у строки та на умовах, визначених договором кредиту, сплатити проценти у розмірі 14 % річних і комісії у розмірі та в порядку, визначеному тарифами на послуги по наданню кредитів, що містились у додатку №1 до цього договору.

12 серпня 2009 року банк і ТОВ «Еталон М» уклали додаткову угоду № 1 до договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 660-08/059-500, за якою змінили підпункт 1.3 пункту 1 кредитного договору в частині переліку договорів, які укладаються в забезпечення виконання кредитних зобов`язань, а також змінили та виклали в новій редакції додаток № 1 до кредитного договору, яким встановлено тарифи на послуги банку, пов`язані із наданням кредиту.

07 серпня 2008 року між АКБСР «Укрсоцбанк» і ОСОБА_1 для забезпечення виконання зобов`язань ТОВ «Еталон М» за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 660-08/059-500 укладено іпотечний договір, згідно з яким ОСОБА_1 передала в іпотеку належну їй на праві власності земельну ділянку загальною площею 0,0271 га на АДРЕСА_1 .

Відповідно до листа-претензії АКБСР «Укрсоцбанк» від 24 грудня 2009 року на адресу ОСОБА_1 загальна заборгованість позичальника станом на 22 грудень 2009 року склала 766 146,50 доларів США. Іпотекодавцю запропоновано у тридцятиденний строк з моменту отримання листа-претензії погасити всю заборгованість з попередженням, що в разі непогашення заборгованості в повному обсязі до іпотекодавця будуть вжиті заходи примусового стягнення боргу в судовому порядку в тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

28 грудня 2009 року на користь АКІБ СР «Укрсоцбанк» приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Трофімець В. В. звернуто стягнення на земельну ділянку загальною площею 0,0271 га на АДРЕСА_1 , яка є предметом іпотеки за іпотечним договором від 07 серпня 2008 року як забезпечення виконання зобов`язань за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 660-08/059-500, укладеним між АКІБ СР «Укрсоцбанк» і ТОВ «Еталон М».

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть від ІНФОРМАЦІЯ_1 серії НОМЕР_1 .

Відповідно до спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_1 приватним нотаріусом Одеського нотаріального округу Груєвою О. В., єдиним спадкоємцем є ОСОБА_2 .

Згідно з висновком Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська експертна група» про експертну грошову оцінку земельної ділянки від 09 листопада 2017 року ринкова вартість предмету іпотеки складає 689 264,00 грн.

Відповідно до ухвали господарського суду Одеської області від 22 березня 2010 року в тридцятиденний термін з дня публікації оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ «Еталон М» до господарського суду надійшла заява АКБСР «Укрсоцбанк» в особі Одеської обласної філії банку про визнання кредиторами до боржника із грошовими вимогами у розмірі 6 311 081,06 грн. Загальний розмір заборгованості склав 6 106 187,61 грн, з яких: основна заборгованість за кредитом - 5 977 500,00 грн, заборгованість за відсотками - 123 202,92 грн, пеня - 5 484,69 грн.

Постановою господарського суду Одеської області від 21 вересня 2010 року визнано банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру ТОВ «Еталон М».

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Доводи касаційної скарги щодо неправомірного застосування апеляційним судом наслідків спливу позовної давності є безпідставними.

Позивач звернувся з позовом до суду 07 червня 2016 року до ОСОБА_1 яка ІНФОРМАЦІЯ_1 померла.

Ухвалою від 08 червня 2016 року Київський районний суд м. Одеси відкрив провадження у справі.

У матеріалах справи відсутній запит суду щодо перевірки зареєстрованого місця проживання відповідача відповідно до частини третьої статті 122 ЦПК України 2004 року. Повідомлення про судовий розгляд, які направлялися судом першої інстанції ОСОБА_1 , поверталися із зазначенням причини невручення «за закінченням строку зберігання».

ОСОБА_2 10 лютого 2017 року подала заяву про перегляд заочного рішення, повідомивши про смерть ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1.

В ухвалі Київського районного суду м. Одеси про задоволення заяви про перегляд заочного рішення та його скасування суд встановив факт смерті відповідача ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1.

02 жовтня 2017 року до суду першої інстанції надійшла копія спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_1 .

Встановивши факт смерті відповідача до пред`явлення позову, суди попередніх інстанцій не надали йому належної правової оцінки.

Наведені обставини свідчать про те, що позов у цій справі заявлено до померлої особи, що виключало відкриття провадження у справі.

Частиною першою статті 29 ЦПК України 2004 рокупередбачено, що здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.

Відповідно до статті 46 ЦПК України здатність мати цивільні процесуальні права та обов`язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи.

Згідно з частиною четвертою статті 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється в момент її смерті.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 122 ЦПК України 2004 року суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно з пункту 1 частини першої статті 205 ЦПК України 2004 суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Аналогічна норма передбачена у пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до постанови Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року в справі № 185/998/16-ц, провадження № 61-33766сво18, якщо позов пред`явлено до померлої особи, то відповідно до пункту 1 частини першої статті 205 ЦПК України 2004 року, чинного на час пред`явлення позову та розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Якщо правонаступництво в справі допускається, то правонаступників можна залучити лише у випадку, коли смерть особи сталася після набуття нею статусу сторони в справі, тобто після відкриття провадження у справі. При цьому незалежно від кількості процесуальних дій, які були вчинені судами та учасниками судового процесу під час розгляду справи, суд зобов`язаний закрити провадження у справі. На такі дії суду не впливає те, що в справі беруть участь відповідачі-спадкоємці, які на час розгляду справи мають цивільну процесуальну правосуб`єктність і не заявляли клопотання про закриття провадження у справі.

Разом з тим, Об`єднана палата Касаційного цивільного суду в зазначеній постанові, зауважила, що суди порушили норми процесуального права при розгляді цієї справи, проте оскаржувані судові рішення у цій справі не підлягають скасуванню, оскільки «скасування ухвалених у справі, провадження в якій відкрито у 2016 році, судових рішень за 2017 рік, поставило б під загрозу сутність гарантованого Конвенцією права позивача на доступ до суду та на ефективний засіб юридичного захисту, оскільки безумовно вплине на застосування позовної давності та порушення гарантованого статтею 6 Конвенції права на справедливий судовий розгляд упродовж розумного строку й не буде відповідати ефективності цивільного судочинства, завданню цивільного судочинства та принципу пропорційності у цивільному судочинстві». При цьому суд врахував, що спірні правовідносини допускають правонаступництво, а залучені до участі у справі спадкоємці померлого позичальника не заперечували проти вчинення судом таких процесуальних дій, активно приймали участь у процесі.

Колегія судді вважає, що наявні підстави для використання зазначеної правової позиції з огляду на схожість обставин цієї справи.

Крім того, 12 лютого 2016 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення без правонаступництва ТОВ «Еталон М», на забезпечення кредитних зобов`язань якого відповідачем ОСОБА_1 укладено договір іпотеки.

Сам факт ліквідації боржника за кредитним договором із внесенням запису до відповідного реєстру про припинення юридичної особи за наявності заборгованості боржника за цим договором, яка не була погашена у процедурі ліквідації, не є підставою для припинення договору застави.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 910/4435/18, від 13 серпня 2019 року в справі № 922/1707/18, від 06 березня 2018 року в справі №910/9943/17, від 13 березня 2018 року в справі № 910/8698/17 та у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 березня 2018 року в справі № 2011/16284/12, від 20 червня 2018 року в справі № 381/3209/16-ц, від 14 листопада 2018 року в справі № 464/4703/14-ц.

До моменту ліквідації позичальника банк вчиняв дії, спрямовані на реалізацію права на звернення стягнення на передане в заставу майно за договорами.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо в зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК Українивстановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 526, частини першої статті 530, статті 610 та частини першої статті 612 ЦК України для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема, щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судами попередніх інстанцій встановлено факт невиконання кредитних зобов`язань позичальником за кредитним договором.

Статтею 256 ЦК України позовна давність визначена як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Загальна позовна давність у статті 257 ЦК України встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно зі статтею 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг загальної і спеціальної позовної давності за загальним правилом починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

У разі неналежного виконання позичальником зобов`язання за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів і відсотками за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, обчислюється з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Статтею 266 ЦК України передбачено, що у разі спливу позовної давності щодо основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і щодо додаткової вимоги.

Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Позовна давність, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Відповідно до частини першої статті 27 ЦПК України 2004 року особи, які беруть участь у справі, мають, зокрема, право заявляти клопотання та відводи, давати усні та письмові пояснення судові.

Згідно зі статтею 31 ЦПК України 2004 року сторони мають рівні процесуальні права і обов`язки.

Судом апеляційної інстанції встановлено факт неналежного повідомлення судом першої інстанції відповідача ОСОБА_2 про судовий розгляд, що підтверджується матеріалами справи. Повернення судових повідомлень, копій ухвали про залучення у справу як правонаступника відповідача, уточненої позовної заяви та додатків до неї, що направлялися судом першої інстанції ОСОБА_2 ,без вручення з зазначенням причини повернення «за закінченням терміну зберігання», не свідчить про відмову ОСОБА_2 від одержання повістки чи про її незнаходження за адресою реєстрації місця проживання.

Відповідач, який не був належним чином (згідно з вимогами процесуального закону) повідомлений про час і місце розгляду справи у суді першої інстанції, не має рівних з позивачем можливостей подання доказів, їх дослідження та доведення перед цим судом їх переконливості, а також не може нарівні з позивачем довести у суді першої інстанції ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень.

Доводи касаційної скарги про те, що відповідач мала можливість подати заяву про застосування позовної давності під час подання заяви про перегляд заочного рішення, спростовується обставинами справи, оскільки на той момент ОСОБА_2 не була стороною справи на час постановлення заочного рішення та подання заяви про його перегляд.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Створення рівних можливостей учасникам процесу в доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін.

Зазначений висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року № 200/11343/14-ц.

Оскільки ОСОБА_2 не була належним чином повідомлена про час судових засідань у суді першої інстанції, то подана нею до суду апеляційної інстанції заява про застосування наслідків спливу позовної давності була правомірно розглянута цим судом.

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов. Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення. Зміна строку кредитного договору припиняє нарахування процентів за користування кредитом і неустойки.

Банком 24 грудня 2009 року заявлена позичальнику вимога про дострокове повернення кредитних коштів. Так, відповідно до листа-претензії АКБСР «Укрсоцбанк» від 24 грудня 2009 року до ОСОБА_1 загальна заборгованість станом на 22 грудня 2009 року складає 766 146,50 доларів США. З огляду на зазначене, висновок апеляційного суду про пропуск банком позовної давності є обґрунтованим.

Доводи касаційної скарги щодо неправомірної відмови апеляційним судом у стягненні відсотків у сумі 875 доларів США зводиться до переоцінки доказів, що перебуває за межами повноважень Верховного Суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права..

Апеляційним судом правильно встановлені фактичні обставини справи та застосовані норми матеріального і процесуального права, що підлягали застосуванню, з огляду на що, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Щодо судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Судне змінює рішення, не ухвалює нове рішення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 141, 400 409 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного суду від 09 квітня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. О. Кузнєцов Судді:В. С. Жданова В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. А. Стрільчук