Постанова

Іменем України

06 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 520/6897/16-ц

провадження № 61-124св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Південній»,третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Трас Агентство Фінанс»,особа, яка звернулася з апеляційною скаргою, - Товариство з обмеженою відповідальністю «Мікроторг»,розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 ,

в інтересах якого діє адвокат Кострюков Валерій Іванович, на рішення Київського районного суду міста Одеси від 23 квітня 2018 року у складі судді Калініченко Л. В. та постанову Апеляційного суду Одеської області

від 29 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Калараша А. А.,

Заїкіна А. П., Таваркіладзе О. М.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (далі - Закон України № 460-IX).

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Південний» (далі - ПАТ АБ «Південний»), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Трас Агентство Фінанс» (далі - ТОВ «Трас Агентство Фінанс»), про визнання дій незаконними, розірвання договору банківського вкладу та стягнення грошових коштів.

Позовна заява мотивована тим, що 30 квітня 2013 року між ПАТ АБ «Південний» та ОСОБА_1 укладений договір банківського строкового вкладу, відповідно до умов якого останній передав банку кошти у розмірі 337 500 швейцарських франків, а банк зобов`язався нараховувати та сплачувати проценти.

Також позивач зазначав, що вказаний договір розірваний не був, з вимогою про повернення вкладу до банку він не звертався, жодних розпоряджень про повернення коштів не надавав. Отже, банк в односторонньому порядку, в порушення приписів ЦК України та інших норм права, в примусовому порядку перерахував кошти з вкладного (депозитного рахунку), відкритого відповідно до договору банківського строкового вкладу від 30 квітня

2013 року, на поточний рахунок та списав кошти з цього рахунку на свою користь.

Посилаючись на вищевказане, ОСОБА_1 , з урахуванням уточнених позовних вимог та заяви про зміну підстав позову, просив суд:

- визнати незаконними дії ПАТ АБ «Південний» з переведення 01 липня 2015 року коштів з депозитного рахунку ОСОБА_1 ;

- розірвати договір банківського строкового вкладу від 30 квітня 2013 року, укладений між ПАТ АБ «Південний» та ОСОБА_1 ;

- стягнути з ПАТ АБ «Південний» на користь ОСОБА_1 227 834,63 швейцарських франків, з яких: депозит - 225 297,71 швейцарських франків; відсотки за період з 01 липня 2015 року по 31 березня 2016 року (274 діб) із розрахунку 1,5 % річних - 2 536,92 швейцарських франків.

У грудні 2016 року 2016 року ПАТ АБ «Південний» звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , третя особа - ТОВ «Транс Агентство Фінанс», про стягнення заборгованості за кредитним договором.

ПАТ АБ «Південний» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за кредитними договором № JC2012-00009 та

№ JC2012-00003 у розмірі 115 871,11 грн та 46 681,04 грн відповідно.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 20 грудня 2016 року прийнято зустрічний позов ПАТ АБ «Південний» до спільного розгляду з первісним позовом. Об`єднано зустрічний позов ПАТ АБ «Південний» в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 .

У серпні 2017 року ПАТ АБ «Південний» звернулося до суду із заявою про залишення зустрічної позовної заяви без розгляду.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 31 серпня 2017 року зустрічну позовну заяву ПАТ АБ «Південний» залишено без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 207 ЦПК України (у редакції, чинній на час постановлення ухвали суду першої інстанції).

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Київського районного суду міста Одеси від 23 квітня 2018 року

у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 та Товариство з обмеженою відповідальністю «Мікроторг» (далі - ТОВ «Мікроторг» (особа, яка не брала участі у справі)) оскаржили його в апеляційному порядку.

Постановою Апеляційного суду Одеської області від 29 листопада 2018 року рішення Київського районного суду міста Одеси від 23 квітня 2018 року залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що ТОВ АБ «Південний» при перерахуванні грошових коштів з вкладного (депозитного) рахунку ОСОБА_1 на його поточний рахунок діяв в межах та у відповідності до діючого законодавства. Тому підстави для задоволення позову відсутні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат

Кострюков В. І., просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом порушено норми процесуального права, а саме вимоги частини першої статті 15 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення з апеляційною скаргою), якою передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Отже, судове засідання, призначене на 29 листопада 2018 року, було проведено за відсутності позивача та його представника. Однак, представником позивача було подано до апеляційного суду клопотання про відкладення судового розгляду у зв`язку з його обов`язковою присутністю на засіданні Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (далі - ВКДКА), членом якої він є.

Доводи інших учасників справи

У серпні 2019 року ПАТ АБ «Південний» подало відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, всі висновки судів відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстави для їх скасування відсутні.

Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 30 березня 2012 року між ПАТ АБ «Південний» та ТОВ «Транс Агентство Фінанс» укладений кредитний договір № JC2012-00003, відповідно до умов якого, з урахуванням всіх змін та доповнень, банк зобов`язався відкрити позичальнику кредитну лінію з терміном повернення не пізніше 25 червня 2015 року.

20 серпня 2012 року між ПАТ АБ «Південний» та ТОВ «Транс Агентство Фінанс» укладений кредитний договір № JC2012-00009, відповідно до умов якого, з урахуванням всіх змін та доповнень, банк зобов`язався відкрити позичальнику кредитну лінію з терміном повернення не пізніше 25 червня 2015 року.

30 квітня 2013 року між ПАТ АБ «Південний» та ОСОБА_1 укладений договір банківського строкового вкладу, відповідно до умов пункту 1.1. якого вкладник передає банку грошові кошти в сумі 337 500 швейцарських франків з терміном повернення - 30 травня 2014 року.

Відповідно до пункту 2.2. договору від 30 квітня 2013 року банк зобов`язаний за закінченням строку дії договору перерахувати суму вкладу і нарахованих процентів на поточний рахунок вкладника.

Згідно з пунктом 2.5. договору від 30 квітня 2013 року даним договором позичальник надає банку право договірного списання з поточного рахунку позичальника, у тому числі з поточних рахунків у філіях банку, у валюті кредиту сум щодо повернення заборгованості: за кредитом, за процентами, а також плату за розрахунково-касове обслуговування та неустойку у порядку, передбаченому Інструкцією «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22.

Пунктом 5.1. договору від 30 квітня 2013 року передбачено, що договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє протягом строку, визначеного у пункті 1.1. договору, або до його дострокового розірвання за ініціативою сторін, в порядку передбаченому розділом 3 договору.

Відповідно до пояснень ПАТ АБ «Південний», у зв`язку з тим, що у відділення банку у місті Луганську потрапив снаряд, у банку відсутні як оригінали, так і копії договору банківського строкового вкладу від 30 квітня 2013 року. Проте, відповідач у судовому засіданні погодився з фактом існування даного договору.

У розділі 8 договору банківського строкового вкладу від 30 квітня 2013 року зазначено, що поточним рахунком ОСОБА_1 є рахунок № НОМЕР_1 .

Також суди встановили, що ОСОБА_1 було продовжено строк дії банківського строкового вкладу до 30 червня 2015 року; 16 квітня 2015 року була зменшена сума договору на 100 000 швейцарських франків та 01 липня 2015 р року відповідно до умов договору та у зв`язку із закінченням строку дії договору банківського строкового вкладу від 30 квітня 2013 року кошти були перераховані на поточний рахунок № НОМЕР_1 і перебували на цьому рахунку до моменту їх списання у рахунок погашення заборгованості за кредитними договорами, що підтверджується випискою з поточного рахунку № НОМЕР_1 , що була надана позивачем.

21 червня 2013 року між ПАТ АБ «Південний» та ОСОБА_1 укладений договір застави, відповідно до умов якого останній передав у заставу майнові права на отримання грошових коштів на підставі кредитного договору від 30 березня 2013 року.

Відповідно до пункту 1.2. якого за цим договором заставою забезпечується виконання зобов`язань позичальника, що випливають з кредитного договору від 30 березня 2012 року.

10 лютого 2014 року між ПАТ АБ «Південний» та ТОВ «Мікроторг» укладений кредитний договір № JC2014-00002, відповідно до умов якого, з урахуванням всіх змін та доповнень, банк зобов`язався відкрити позичальнику кредитну лінію з терміном повернення не пізніше 25 червня 2015 року.

30 липня 2014 року між ОСОБА_1 який діє як майновий поручитель ТОВ «Мікроторг» та ПАТ АБ «Південний» укладений договір застави (майнових прав на отримання грошових коштів за договором банківського вкладу), відповідно до умов якого за цим договором заставою забезпечується виконання зобов`язань позичальника, що випливають з кредитного договору від 10 лютого 2014 року № JC2014-00002.

25 грудня 2014 року між ПАТ АБ «Південний» та ОСОБА_1 укладений договір поруки, відповідно до умов якого останній зобов`язується відповідати перед кредитором за виконання всіх зобов`язань ТОВ «Мікроторг» на підставі кредитного договору від 10 лютого 2014 року

№ JC2014-00002.

На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором

від 30 березня 2012 року, 25 грудня 2014 року між ПАТ АБ «Південний» та ОСОБА_1 укладений договір поруки, відповідно до умов якого останній зобов`язується відповідати перед кредитором за виконання всіх зобов`язань ТОВ «Транс Агентство Фінанс» за кредитним договором

№ JC2012-00003.

Також на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором

від 21 серпня 2012 року, 25 грудня 2014 року між ПАТ АБ «Південний» та ОСОБА_1 укладений договір поруки, відповідно до умов якого останній зобов`язується відповідати перед кредитором за виконання всіх зобов`язань ТОВ «Транс Агентство Фінанс» за кредитним договором

№ JC2012-00009.

06 квітня 2015 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до ПАТ АБ «Південний», у якій просив частково зменшити суму за договором банківського вкладу від 30 квітня 2013 року на суму 100 000 швейцарських франків на умовах, вказаних в договорі, та видати кошти 16 квітня

2015 року.

16 квітня 2015 року кошти були видані ОСОБА_1 шляхом їх перерахування на його поточний рахунок, з якого в той же день перераховані в інший банк, що підтверджується випискою з вказаного рахунку, про що сторони не заперечують.

01 липня 2015 року у зв`язку із закінченням строку дії договору банківського строкового вкладу від 30 квітня 2013 року, на підставі умов вказаного договору, банком були перераховані кошти на поточний рахунок, що підтверджується випискою з вказаного рахунку. Загальна сума списаних грошових коштів з поточного рахунку ОСОБА_1 склала

225 297,71 швейцарських франків.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

У частині третій статті 3 ЦПК України (тут і далі - у редакції, що діяла до набрання чинності Законом України № 460-IX) визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі статтями 15 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність»

(у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Частиною четвертою статті 1060 ЦК України передбачено, якщо вкладник не вимагає повернення суми строкового вкладу зі спливом строку, встановленого договором банківського вкладу, або повернення суми вкладу, внесеного на інших умовах повернення, після настання визначених договором обставин договір вважається продовженим на умовах вкладу на вимогу, якщо інше не встановлено договором.

Враховуючи умови укладених між банком та позичальниками кредитних договорів та умови договорів поруки, укладених між позивачем та відповідачем, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що станом на 20 липня 2015 року ОСОБА_1 як поручитель був відповідальним перед кредитором - ПАТ АБ «Південний» за зобов`язаннями ТОВ «Мікроторг» та ТОВ «Транс Агентство Фінанс» на загальну суму 11 482 450 грн.

Суди встановили, що строк погашення заборгованості за кредитними договорами № JC2012-00003, № JC2012-00009, № JC2014-00002 настав -

25 червня 2015 року, але ані позичальниками - ТОВ «Мікроторг» та ТОВ «Транс Агентство Фінанс», ані поручителем - ОСОБА_1 заборгованість сплачена не була. Таким чином, ПАТ АБ «Південний» на підставі умов договорів поруки від 25 грудня 2014 року, укладеними з ОСОБА_1 , з метою погашення заборгованості, списав з його поточного рахунку № НОМЕР_1 грошові кошти у сумі 225 297,71 швейцарських франків.

Крім того, заперечуючи проти позовних вимог, ПАТ АБ «Південний» зазначив, що 20 липня 2015 року згідно з курсом міжбанківського валютного ринку України 1 швейцарський франк складав 22,85 грн, тобто, за рахунок списаних з поточного рахунку ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 225 297,71 швейцарських франків було здійснено погашення заборгованості за кредитними договорами на загальну суму

5 148 052,67 грн, що підтверджується наявною у матеріалах справи випискою за поточним рахунком ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , яку останній надав на обґрунтування своїх позовних вимог.

Крім того, факт часткової сплати заборгованості за кредитними договорами на загальну суму 5 148 052,67 грн, за рахунок грошових коштів списаних з поточного рахунку ОСОБА_1 підтверджується виписками за позичковими рахунками ТОВ «Мікроторг» та ТОВ «Транс Агентство Фінанс», що були надані відповідачем, та підтверджують сплату заборгованості позичальників.

Таким чином, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, установивши, що перерахування грошових коштів ОСОБА_1 на його поточний рахунок та подальше їх списання у рахунок погашення заборгованості за кредитними договорами було здійснено відповідно до умов укладених договорів та приписів чинного законодавства, та врахувавши, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами порушення банком прав позивача, суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Доводи касаційної скарги про те, що апеляційним судом порушено норми процесуального права, оскільки судове засідання, призначене

на 29 листопада 2018 року, було проведено за відсутності позивача та його представника, колегія суддів відхиляє як безпідставні.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 16 червня 2016 року відкрито провадження у даній справі. Тобто, з дати порушення провадження у даній справі Київським районним судом міста Одеси до дати ухвалення рішення по суті - 23 квітня 2018 року, пройшло майже два роки.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 16 липня 2018 року відкрито апеляційне провадження у даній справі. При цьому, з дати порушення апеляційного провадження до дати ухвалення постанови судом апеляційної інстанції - 29 листопада 2018 року, пройшло більше чотирьох місяців.

Відповідно до частини першої статті 371 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи у суді апеляційної інстанції) апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів із дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження, а апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції - протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

Отже, розгляд даної справи у суді першої інстанції тривав з 16 червня 2016 року по 23 квітня 2018 року. При цьому, представник ОСОБА_1 мав можливість подавати свої пояснення щодо суті спору, заявляти клопотання у справі та реалізовувати інші права, надані учаснику справи ЦПК України.

Крім того, апеляційним судом були призначені судові засіданні

на 04 жовтня, 08 та 29 листопада 2018 року, тобто у адвоката

Кострюкова В. І., який діє в інтересах ОСОБА_1 , було достатньо часу та можливостей надати до суду важливі, на його думку докази, та заявити необхідні клопотання.

Як вбачається з матеріалів справи, у жовтні 2018 року на електрону адресу апеляційного суду від адвоката Кострюкова В. І., який діє в інтересах

ОСОБА_1 , надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, призначене на 04 жовтня 2018 року (а. с. 92-94).

Відповідно до протоколу судового засідання Апеляційного суду Одеської області від 04 жовтня 2018 року, у задоволенні клопотання адвоката Кострюкова В. І., який діє в інтересах ОСОБА_1 , про відкладення розгляду справи відмовлено. Розгляд дано справи призначено

на 08 листопада 2018 року (а. с. 104-105).

Згідно з довідкою Апеляційного суду Одеської області розгляд справи, призначений на 08 листопада 2018 року, відкладений на 29 листопада

2018 року (а. с. 109).

ОСОБА_1 та його представник адвокат Кострюков В. І. були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, призначений

на 29 листопада 2018 року (а. с. 113, 114, 120).

У листопаді 2018 року на електрону адресу апеляційного суду від адвоката Кострюкова В. І., який діє в інтересах ОСОБА_1 , надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, призначене на 29 листопада 2018 року

(а. с. 123-129).

Відповідно до протоколу судового засідання Апеляційного суду Одеської області від 29 листопада 2018 року, у задоволенні клопотання адвоката Кострюкова В. І., який діє в інтересах ОСОБА_1 , про відкладення розгляду справи відмовлено з метою дотримання принципу розумності строків розгляду даної справи та пропорційності (а. с. 137-138).

Згідно з частиною першою статті 44 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи у суді апеляційної інстанції) учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що представництво інтересів ОСОБА_1 у даній справі здійснювали троє представників: адвокати Мучінський І. Д., Тітов О. М., Кострюков В. І. Отже, неявка ОСОБА_1 (його представник(ів)) до апеляційного суду не може перешкоджати розгляду справи, а розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 (чи його представника) у справі не є порушенням права ОСОБА_1 на судовий захист та судове представництво.

Разом з тим, рішенням суду першої інстанції встановлено факти щодо ТОВ «Мікроторг». ТОВ «Мікроторг» звернулося до апеляційного суду з апеляційною скаргою, проте, в суді апеляційної інстанції не були враховані його доводи та не було залучено товариство до участі у справі.

Посилання в касаційній скарзі на вищевказані обставини колегія суддів не бере до уваги, оскільки позовні вимоги до ТОВ «Мікроторг» ОСОБА_1 заявлені не були, а судом першої інстанції лише було перелічені договори, які були укладені між сторонами та на які посилалися учасники справи в обґрунтування своїх позовних вимог при вирішенні судом спору.

Крім того, оскаржуваним рішенням суду першої інстанції не було вирішено питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ТОВ «Мікроторг», оскільки права й обов`язки, які виникли у ТОВ «Мікроторг» у зв`язку з погашенням заборгованості за кредитним договором поручителем

ОСОБА_1 були відомі та зрозумілі ТОВ «Мікроторг» з моменту укладення договору поруки від 25 грудня 2014 року (про що свідчить підпис директора товариства на договорі поруки) та договору застави від 30 липня 2014 року, та жодним чином не були змінені оскаржуваним рішенням суду першої інстанції.

Наведенні в касаційній скарзі доводи Верховним Судом відхиляються, оскільки судами попередніх інстанцій правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права та не порушено норми процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

На думку судової колегії судові рішення, що переглядаються, є достатньо мотивованими.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кострюков Валерій Іванович, залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду міста Одеси від 23 квітня 2018 року

та постанову Апеляційного суду Одеської області від 29 листопада

2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. М. Фаловська А. І. Грушицький В. В. Сердюк