Постанова

Іменем України

11 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 520/7616/18

провадження № 61-5633св20

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М.,

учасники справи:

позивач- ОСОБА_1 ,

представник позивача - Адабаш Світлана Аксентіївна ,

відповідач- ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Адабаш Світлана Аксентіївна на постанову Одеського апеляційного суду від 20 лютого 2020 року у складі судді Черевко П. М.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про визнання ОСОБА_3 батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнення з ОСОБА_3 аліментів на утримання сина у розмірі 1 000 дол. США, що на момент подання позову є еквівалентом 26 130,00 гривень з урахуванням зміни цього курсу до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.1 а.с. 3 ).

У зв`язку із призначенням по справі, за клопотанням сторони позивача, судово-генетичної експертизи та перебування відповідача за кордоном, провадження по справі було зупинено.

18 травня 2019 року, після отримання висновку експерта №49 від 26 квітня 2019 року (т.1 а.с. 142) позивачем надано заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до яких позивач просить визнати ОСОБА_3 батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; стягнути з ОСОБА_3 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_5 , щомісячно в розмірі 35 000,00 гривень, починаючи стягнення з дати подання позовної заяви, стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти за минулий період на утримання ОСОБА_4 , починаючи з дати його народження до дати подання позовної заяви та стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 усі фактично понесені нею судові витрати (т.1 а. с. 155).

27 серпня 2019 року представником позивача надано до суду заяву про зміну предмету позову, відповідно до якої позивач просив: визнати ОСОБА_3 батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_4 , щомісячно аліменти в розмірі 35 000 гривень, починаючи стягнення з дати подання позовної заяви; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти за минулий період на утримання ОСОБА_6 , починаючи з дати його народження до дати подання позовної заяви; стягнути з ОСОБА_3 на утримання ОСОБА_1 , з якою проживає дитина з інвалідністю ОСОБА_4 , щомісячно грошові кошти в розмірі 10 000 гривень з дня народження дитини ІНФОРМАЦІЯ_1 ; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на лікування ОСОБА_4 в розмірі 37 381,42 грн; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 усі фактично понесені судові витрати у зв`язку з розглядом справи (т. 2 а. с. 62).

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 10 жовтня 2019 року задоволено частково заяву про зміну предмету позову від 27 серпня 2019 року, щодо уточнених позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 .

Прийняти позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 додаткових витрат на лікування дитини ОСОБА_4 в розмірі 37 381,42 грн. до одночасного розгляду із позовними вимогами про визнання ОСОБА_3 батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_4 , щомісячно аліментів в розмірі 35 000 гривень, починаючи стягнення з дати подання позовної заяви; стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліментів за минулий період на утримання ОСОБА_4 , починаючи з дати його народження до дати подання позовної заяви, та стягнення судових витрат. Відмовлено у прийнятті до одночасного провадження із зазначеними позовними вимогами вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_3 на утримання ОСОБА_1 , з якою проживає дитина з інвалідністю ОСОБА_4 , щомісячно грошові кошти в розмірі 10 000 гривень з дня народження дитини ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвала суду мотивована тим, що позовні вимоги пов`язані із утриманням жінки, з якою проживає дитина з інвалідністю, врегульовані главою 9 Сімейного кодексу України і стосуються прав і обов`язків чоловіка і жінки, які не перебували у шлюбі, по утриманню. Таким чином предметом і підставами позовних вимог по стягненню коштів на утримання самої позивачки є іншими ніж заявлені раніше, а тому є такими що не підлягають розгляду у порядку уточнення позовних вимог.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

У грудні 2019 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє Адабаш С. А. , звернулась до суду з апеляційною скаргою у якій, з посиланням на порушення судом норм процесуального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції та направити справу для подальшого розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 20 лютого 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Адабаш С. А. на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 10 жовтня 2019 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа Київський районний у місті Одесі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції, про визнання батьківства та стягнення аліментів та додаткових витрат на неповнолітню дитину.

Ухвала мотивована тим, що відповідно до частини 1 статті 353 ЦПК України ухвала Київського районного суду м. Одеси може бути оскаржена лише разом із рішенням суду у даній справі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У березні 2020 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє Адабаш С. А. звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на судові рішення суду апеляційної інстанції, у якій просить скасувати вказане судове рішення та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 15 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано цивільну справу з Київського районного суду м. Одеси.

18 травня 2020 року до Верховного Суду надійшла витребовувана справа.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 травня 2020 року справу призначено судді-доповідачеві Петрову Є. В., судді, які входять до складу колегії: Сімоненко В. М., Мартєв С. Ю.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє Адабаш С. А. зазначала, що відмовляючи у прийнятті до одночасного провадження вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_3 на утримання ОСОБА_1 , з якою проживає дитина з інвалідністю ОСОБА_8 , щомісячно грошові кошти в розмірі 10 000 гривень з дня народження дитини ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд, керуючись вимогами, в тому числі статті 353 ЦПК, роз`яснив, що ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`ятнадцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Отже, виходячи з викладеного чітко вбачається, що ухвала суду першої інстанції прямо підпадає під вимоги пункту 6 частини 1 статті 353 ЦПК, а тому апелянт законно звернувся з апеляційною скаргою до апеляційного суду, а суд апеляційної інстанції незаконно повернув апеляційну скаргу.

Таким чином, суд апеляційної інстанції не в повному обсязі перевірив доводи апеляційної скарги, поверхнево проаналізував важливі для правильного вирішення спору обставини, не встановив реальний зміст ухвали суду першої інстанції та передчасно зробив помилковий висновок про неприйнятність апеляційної скарги, незаконно повернувши її апелянту.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

27 серпня 2019 року представником позивача подано до суду заяву про зміну предмету позову, відповідно до якої позивач просив: визнати ОСОБА_3 батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_4 , щомісячно аліменти в розмірі 35 000 гривень, починаючи стягнення з дати подання позовної заяви; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти за минулий період на утримання ОСОБА_6 , починаючи з дати його народження до дати подання позовної заяви; стягнути з ОСОБА_3 на утримання ОСОБА_1 , з якою проживає дитина з інвалідністю ОСОБА_4 , щомісячно грошові кошти в розмірі 10 000 гривень з дня народження дитини ІНФОРМАЦІЯ_1 ; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на лікування ОСОБА_4 в розмірі 37 381,42 грн; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 усі фактично понесені судові витрати у зв`язку з розглядом справи (т. 2 а. с. 62).

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судові рішення суду апеляційної інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, з огляду на наступне.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства належить забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду. «Право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (рішення ЄСПЛ у справі «Воловік проти України» від 06 грудня 2007 року).

При цьому, складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі «Дія 97 проти України» від 21 жовтня 2010 року).

Відповідно до частини другої статті 352 ЦПК України ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 цього кодексу.

У постанові від 29 травня 2019 року у справі № 219/10010/17 (провадження № 14-190цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що встановлення у процесуальному законі переліку ухвал суду першої інстанції, що можуть бути оскаржені окремо від рішення суду стосовно суті спору, та відтермінування реалізації права на апеляційне оскарження з питань, які не перешкоджають подальшому провадженню у справі, до подання апеляційної скарги на рішення суду щодо суті спору є розумним обмеженням, що має на меті забезпечити розгляд справи впродовж розумного строку та запобігти зловживанням процесуальними правами, які можуть призводити до невиправданих зволікань під час такого розгляду. Тому означена мета є легітимною. Обмеження права на апеляційне оскарження окремо від рішення суду щодо суті спору ухвал, не вказаних у частині першій статті 353 ЦПК України, є передбачуваним, оскільки чітко регламентоване процесуальним законом.

Отже, перелік ухвал, які підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, наведений у статті 353 ЦПК України є вичерпним.

У цьому переліку відсутня ухвала суду першої інстанції про відмову у прийнятті до одночасного провадження із позовними вимогами ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа Київський районний у місті Одесі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції, про визнання батьківства та стягнення аліментів та додаткових витрат на неповнолітню дитину, вимог ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_3 на утримання ОСОБА_1 , з якою проживає дитина з інвалідністю - ОСОБА_4 , щомісячно грошові кошти в розмірі 10 000 гривень з дня народження дитини ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до пункту четвертого частини п`ятої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що вказана ухвала суду першої інстанції не підлягає оскарженню в апеляційному порядку згідно зі статтею 353 ЦПК України та обґрунтовано повернув апеляційну скаргу заявнику відповідно до статті 357 ЦПК України.

Зазначені у касаційній скарзі доводи щодо порушення апеляційним судом норм процесуального права, не знайшли свого підтвердження, оскільки, заявник помилково вважав оскаржувану ухвалу як відмову у відкритті провадження.

Відповідно до частини другої статті 353 ЦПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 442/4490/18 (провадження № 14-158цс19).

Європейський суд з прав людини вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Адабаш Світлана Аксентіївна залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного суду від 20 лютого 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Петров

С. Ю. Мартєв

В. М. Сімоненко