ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 травня 2024 року
м. Київ
справа № 520/8606/22
адміністративне провадження № К/990/24638/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів: Мельник-Томенко Ж.М., Смоковича М.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2022 року (головуючий суддя - Полях Н.А.)
та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2023 року (головуючий суддя - Калиновський В.А., судді: Кононенко З.О., Мінаєв О.М.)
у справі №520/8606/22
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Харківській області
про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу
I. ПРОЦЕДУРА
1. 14 жовтня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області (далі - ГУНП в Харківській області) №159 о/с від 19 березня 2022 року;
- поновити майора поліції ОСОБА_1 №0087746 на посаді заступника начальника сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 1 (з обслуговування залізничної станції) Харківського районного управління поліції № 3 ГУНП в Харківській області з 20 березня 2022 року;
- стягнути з ГУНП в Харківській області на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 20 березня 2022 року по 14 жовтня 2022 року у сумі 100 032,72 грн. (без урахування обов`язкових відрахувань).
2. В обґрунтування позову зазначив, що 16 вересня 2022 року він отримав поштове відправлення №611501259039 від ГУНП в Харківській області - позовну заяву про стягнення вартості предметів однострою особистого користування, строк експлуатації яких не закінчився (справа №520/7377/22) разом з додатками, з яких дізнався про своє звільнення зі служби. Звільнення зі служби стало повною несподіванкою для нього, оскільки був впевнений, що його відпустили у відпустку по догляду за дитиною з огляду на поданий 15 березня 2022 року начальнику ГУНП в Харківській області рапорт з проханням надати відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років. Отримавши усну згоду свого начальницького складу на таку відпустку, він у екстреному порядку евакуювався разом з сім`єю до іншого міста України.
З метою з`ясування всіх обставин справи та отримання копії відповідного рапорту про звільнення за власним бажанням від 19 березня 2022 року, відповідачу був поданий адвокатський запит, на який 11 жовтня 2022 року відповідачем надана відповідь разом фотокарткою рапорту від 19 березня 2022 року. Отримавши копію вказаного рапорту встановив, що фактично цей рапорт ним не подавався, а наявний у відповідача лише у вигляді якоїсь фотокартки. З отриманої фотокартки рапорту очевидним є те, що він не подавався до канцелярії, на ньому відсутня відмітка про його надходження, не реєстрований як вхідна кореспонденція, не присвоєний реєстраційний номер вхідного документу, відсутній вхідний штамп канцелярії поліції та взагалі незрозуміло як потрапив до начальника ГУНП в Харківській області. Вказані обставини безпосередньо вказують на те, що в момент видачі спірного наказу про звільнення у позивача взагалі не було волевиявлення на припинення трудового договору та звільнення зі служби в поліції.
3. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.
4. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2022 року, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2023 року, задоволено клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУНП в Харківській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу залишено без розгляду.
5. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для розгляду по суті.
6. Ухвалою Верховного Суду від 01 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
7. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 серпня 2023 року для розгляду справи №520/8606/22 визначено колегію суддів у складі головуючого судді Білак М.В., суддів Мельник-Томенко Ж.М., Смоковича М.І.
II. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
8. Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивачем пропущено строк звернення до суду з вказаним позовом, позивач не навів особливих і непереборних обставин суттєвого та переконливого характеру, які позбавляли можливості або перешкоджали його зверненню до адміністративного суду з цим позовом у встановлений законом строк, клопотання про поновлення строку звернення до суду позивач або представник позивача не подавали. Враховуючи, що факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявив про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, суд дійшов висновку про залишення позовної заяви без розгляду на підставі частини третьої статті 123, пункту 8 частини першої статті 240 КАС України.
9. При цьому суд першої інстанції зауважив, що ОСОБА_1 був обізнаний про своє звільнення зі служби 19 березня 2022 року за власним бажанням, адже відповідно до написаного власноруч позивачем рапорту про звільнення, вже з 19 березня 2022 року він бажав бути звільненим від виконання обов`язків, пов`язаних із займаною посадою у відділенні поліції №1 Харківського РУП №3 ГУНП в Харківській області.
10. Отже, строк на оскарження спірного наказу починається з 20 березня 2022 року, а кінцевим терміном для звернення з позовною заявою є 18 квітня 2022 року. У той же час позовна заява зареєстрована у суді 14 жовтня 2022 року, про що свідчить дата формування документу внизу кожної сторінки, що значно перевищує встановлений законодавцем строк на оскарження прийнятого суб`єктом владних повноважень рішення.
11. В обґрунтування касаційної скарги представник позивача зазначає про те, що суди першої та апеляційної інстанцій своїми рішеннями фактично підтвердили правомірність дій відповідача про те, що процедура звільнення та повідомлення працівника про таке звільнення через месенджер "WhatsApp" є належною, допустимою та такою, що відповідає нормам чинного законодавства, а також те, що звільнення працівника за нібито власним бажанням, є належним навіть коли ним не складався та не направлявся керівнику рапорт на звільнення.
12. Крім того, суд апеляційної інстанції в своєму рішенні послався на редакцію статті 7 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», чинну з 19 липня 2022 року, у той час як оскаржуваний наказ прийнятий 19 березня 2022 року, а тому на дату його підписання була відсутня норма, яка дозволяла сторонам трудового договору у період воєнного стану самостійно домовитися про альтернативні способи створення, пересилання і зберігання наказів (розпоряджень) роботодавця, повідомлень та інших документів з питань трудових відносин та про будь-який інший доступний спосіб електронної комунікації, який обрано за згодою між роботодавцем та працівником.
13. Крім того, між позивачем та роботодавцем не було ніяких домовленостей щодо обрання способів електронної комунікації з питань трудових відносин, а також не приймалось внутрішніх наказів або розпоряджень з цього питання. Офіційний документообіг за допомогою месенджера «WhatsApp» в державних органах є неприпустимим та таким, що суперечить діючому законодавству.
14. Скаржник стверджує, що рапорт про звільнення на підставі якого прийнято оскаржуваний наказ, ним не складався та не направлявся роботодавцю - ГУПН в Харківській області.
15. Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові на підтвердження того, що позивачем направлявся рапорт, послався на відповідь з УКЗ ГУНП в Харківській області від 07 листопада 2022 року №3207вс/119-12/01-2022 та з відділення поліції №1 (з обслуговування залізничної станції) Харківського РУП №3 ГУНП в Харківській області від 04 листопада 2022 року №628/119-64/2-1-2022, а також зазначив, що позивачем рапорт про звільнення зі служби за власним бажанням подавався за допомогою месенджера "WhatsApp" заступнику начальника СКЗ ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області, а від заступника СКЗ ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області був надісланий в УКЗ ГУНП в Харківській області, що підтверджується скріншотом з месенджера "WhatsApp".
16. Однак, вказані листи, на думку скаржника, є недопустимими доказами виходячи з того, що були складені самим же відповідачем. Судами попередніх інстанцій було проігноровано те, що станом на березень 2022 року у відділі Харківського РУП №3 ГУНП були відсутні посадові особи кадрового забезпечення, а прийняттям рішень щодо питань звільнення службової особи може займатися лише ГУНП в Харківській області, а не його територіальний підрозділ.
17. Відсутні документальні докази того, що ОСОБА_1 нібито направляв фото рапорту начальнику СКЗ ХРУП №3 ГУНП в Харківській області - ОСОБА_3 , наприклад того ж скріншоту з месенджеру «WhatsApp» (в матеріалах справи відсутній скріншот де б саме ОСОБА_1 направляв саме ОСОБА_3 рапорт про звільнення).
18. Будь-яких скріншотів з месенджера «WhatsApp» ОСОБА_3 не надавав відповідачу, оскільки сам же відповідач надає відповідь ХРУП №3 від 22 травня 2023 року №5472-119-60-01-2023, зі змісту якої вбачається, що: «у зв`язку з тим, що ОСОБА_3 , був звільнений зі служби в поліції за власним бажанням, наказом ГУНП в Харківській області від 12 травня 2022 року №245о/с та на даний момент відсутній з ним зв`язок».
19. Звертає увагу, що у своєму відзиві відповідач видає скрін-шот з месенджера «WhatsApp» як переписка між позивачем та ОСОБА_3 , однак, позивачем не надавались відповідачу будь-які скрін-шоти з месенджера «WhatsApp», та з вказаного скрін-шоту об`єктивно вбачається те, що це лише переписка третьої особи з ОСОБА_3 .
20. При цьому, з дійсної переписки з месенджера «WhatsApp» позивача та ОСОБА_3 вбачається, що ОСОБА_3 надіслано ОСОБА_1 лише зразок рапорту щодо надання відпустки по догляду за дитиною. Однак, сам ОСОБА_1 будь-яких фотокарток рапортів не надсилав ОСОБА_3 .
21. Таким чином, матеріали справи не містять будь-якого підтвердження того, що ОСОБА_1 направляв фото рапорту начальнику СКЗ ХРУП №3 ГУНП в Харківській області ОСОБА_3 , а тому судами попередніх інстанції не було проведено оцінку вказаних доказів та прийнято в основу оскаржуваних рішень недопустимі та недостовірні докази, не зважаючи на доводи, які викладались позивачем в його процесуальних документах та під час судових засідань.
22. Також звертає увагу на те, що суди попередніх інстанцій взяли як відлікову дату спливу місячного строку на звернення до суду з позовною заявою у вказаній справі дату, зазначену в рапорті про звільнення та зазначили, що з 19 березня 2022 року позивач бажав бути звільненим від виконання обов`язків пов`язаних із займаною посадою у відділенні поліції №1 Харківського РУП №3 ГУНП в Харківській області.
23. Однак позивач був впевнений, що його відпустили у відпустку по догляду за дитиною. 15 березня 2022 року, після отримання згоди свого районного начальницького складу на вказану відпустку, йому було сказано звернутись до відділу кадрів з письмовою заявою, у зв`язку з чим він передав особисто заступнику начальника СКЗ ХРУП №З ГУНП в Харківській області ОСОБА_3 у Відділі Шевченківського відділу поліції, де на той час тимчасово перебував відділ кадрів, відповідний рапорт, а 16 березня 2022 року виїхав з міста Харкова.
24. У той же час рапорт на звільнення, на підставі якого видано оскаржуваний наказ, датовано 19 березня 2022 року. Якщо б керівництво позивача 15 березня 2022 року не надало йому дозвіл на декретну відпустку, то 16 березня 2022 року на блокпостах керівництво поліції не надало б йому дозвіл на виїзд за межі міста Харкова. Однак, надані позивачем пояснення, доводи та докази в підтвердження таких обставин, не були взяті до уваги судами попередніх інстанцій та, відповідно, не висвітлені в оскаржуваних рішеннях.
25. Судами попередніх інстанцій за основу прийняття оскаржуваних рішень було прийнято як доказ «належного» повідомлення позивача про звільнення скріншот з месенджера "WhatsApp", що касатор вважає таким, що суперечить діючому законодавству.
26. До прикладу, всупереч вимогам Кодексу законів про правцю України відповідачем не було надіслано позивачу поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки, а тим паче не вручено трудову книжку. На момент подачі позовної заяви не здійснено будь-яких виплат, які здійснюються при звільнені, а здійснені 28 жовтня 2022 року після початку процесу збирання доказів та подання позовної заяви, що також вказує на те, що у березні 2022 року позивача фактично не було звільнено.
27. Крім того, відповідачем не подано відповідної звітності щодо звільнення позивача до Державної податкової служби та Пенсійного фонду України.
28. Таким чином, наведені обставини підтверджують той факт, що про своє звільнення позивач був належним чином повідомлений 16 вересня 2022 року після отримання поштового відправлення №6116501259039, з якого дізнався про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Відповідно, початковою датою відліку строку для звернення до суду з вказаною позовною заявою є саме 16 вересня 2022 року, а тому процесуальний строк позивачем не пропущено.
29. Стверджує, що судами попередніх інстанцій однобічно і неповно з`ясовано обставини порушення позивачем строку звернення до суду за захистом своїх прав, а вказані обставини мали вирішальне значення при прийнятті оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанції.
30. У відзиві на касаційну скаргу відповідач зазначає, що суди попередніх інстанцій при встановленні обставин справи, оцінюючи обставини на які посилався скаржник як у позовній заяві так і в апеляційній скарзі, дійшли правомірних, вичерпно-юридичних висновків щодо встановлення обставин справи, та встановили наявність порушення позивачем строку звернення до суду без поважних причин, а отже правильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права, зауваживши про відсутність підстав для поновлення строку звернення до суду.
31. Таким чином, дії посадових осіб ГУНП в Харківській області, як і спірний наказ є правомірними з огляду на виявлене позивачем бажання звільнитися, а відповідач в цьому не перешкоджав, що підтверджено та досліджено судами попередніх інстанцій.
IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
32. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити таке.
33. Касаційне провадження у справі відкрите з підстави оскарження судового рішення, зазначеної в частині другій статті 328 КАС України, та посилання скаржника на порушення судом першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.
34. Перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права необхідно вказати таке.
35. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
36. За приписами статті 5 КАС України установлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
37. Згідно з частиною першою, п`ятою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
38. Наслідки пропуску строків звернення до адміністративного суду встановлені статтею 123 КАС України, згідно з частиною третьою якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
39. Згідно з частиною четвертою зазначеної статті якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
40. За правилом пункту 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
41. У справі, що розглядається, позивач оскаржує ухвалу суду першої інстанції, якою позов залишено без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду та постанову суду апеляційної інстанції за наслідками її перегляду.
42. Спір у цій справі пов`язаний зі звільненням з публічної служби, оскарженням наказу ГУНП в Харківській області №159 о/с від 19 березня 2022 року про звільнення.
43. Таким чином, за характером спірних правовідносин і їх суб?єктним складом цей спір є публічно-правовим спором щодо проходження і звільнення з публічної служби, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів.
44. Варто зазначити, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
45. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
46. Звернення до суду поза межами строків, визначених статтею 122 КАС України, є підставою для повернення (залишення без розгляду) позовної заяви, якщо суд не дійде висновку, що вказаний строк позивачем був пропущений з поважних причин.
47. При цьому звернення до суду з пропуском строку, визначеного приписами статті 122 КАС України, за відсутності поважних причин позбавляє таку особу права захисту в судовому порядку.
48. Установлення процесуальних строків законом і судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
49. Поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, що є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій, що підтверджені належними доказами.
50. Зі змісту наведених правових норм убачається, що законодавець не передбачив обов`язку суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи належить він поновленню.
51. Водночас норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, що вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного строку звернення до суду. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
52. Отже, для поновлення строку звернення суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, що перешкоджали вчасному зверненню з адміністративним позовом, у зв`язку з чим позивач має довести суду їхню наявність та непереборність з доданням відповідних доказів, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків, а також принцип res judicata.
53. Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
54. Отже КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
55. Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п?ятою статті 122 КАС України.
56. Як зазначалось вище, предметом спору у цій справі є наказ ГУНП в Харківській області №159 о/с від 19 березня 2022 року про звільнення ОСОБА_1 відповідно до пункту 7 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" на підставі його рапорту, в якому позивач висловив бажання звільнитися зі служби з 19 березня 2022 року, тобто в день написання рапорту про звільнення.
57. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач, не заперечуючи проти звільнення ОСОБА_1 з лав Національної поліції, видав 19 березня 2022 року наказ про його звільнення, про що в цей же день за допомогою месенджера "WhatsApp" проінформовав позивача, що підтверджується скрін-шотом.
58. При цьому, у відповідях УКЗ ГУНП в Харківській області 07 листопада 2022 року №3207вс/119-12/01-2022 та відділення поліції №1 (з обслуговування залізничної станції) Харківського РУП № 3 ГУНП в Харківській області від 04 листопада 2022 року №628/119-64/2-1-2022, ОСОБА_1 подав рапорт про звільнення зі служби за власним бажанням за допомогою месенджера "WhatsApp" заступнику начальника СКЗ ХРУП №3 ГУНП в Харківській області, а від заступника СКЗ ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області такий був надісланий в УКЗ ГУНП в Харківській області, що підтверджується скрін-шотом з месенджера "WhatsApp".
59. Установивши, що ОСОБА_1 був обізнаний про своє звільнення зі служби 19 березня 2022 року, оскільки відповідно до рапорту про звільнення написаного ним власноруч, вбачається, що він з 19 березня 2022 року бажав бути звільненим від виконання обов`язків, пов`язаних із займаною посадою у відділенні поліції №1 Харківського РУП № 3 ГУНП в Харківській області, суд першої інстанції дійшов висновку, що саме з 20 березня 2022 року необхідно обраховувати строк звернення до суду з цим позовом, а кінцевим терміном для звернення з позовною заявою є 18 квітня 2022 року.
60. Натомість з вказаним позовом до суду позивач звернувся 14 жовтня 2022 року, тобто поза межами встановленого КАС України місячного строку.
61. В свою чергу, звертаючись до суду з вказаним позовом позивач не просив поновити строк звернення до суду, вважаючи, що позов подається в межах процесуального строку, оскільки про своє звільнення він дізнався лише 16 вересня 2022 року, отримавши від відповідача поштове відправлення №6116501259039 - позовну заяву про стягнення вартості предметів однострою особистого користування, строк експлуатації яких не закінчився (справа №520/7377/22).
62. Як слідує з матеріалів справи, судом першої інстанції після відкриття провадження у справі, вивчення заяв учасників справи (заява відповідача про залишення позовної заяви без розгляду та відповідь на неї представника позивача) була надана представникам сторін можливість навести доводи та подати докази на підтвердження їх аргументів щодо строку звернення до суду, після чого ухвалено рішення, яким застосовані наслідки пропуску строку звернення до суду.
63. З огляду на те, що позивач звернувся до суду з вказаним позовом 14 жовтня 2022 року, не навівши при цьому особливих і непереборних обставин суттєвого та переконливого характеру, які позбавляли можливості або перешкоджали його зверненню до адміністративного суду з цим позовом у встановлені законом строки, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про залишення позовної заяви без розгляду на підставі частини третьої статті 123 КАС України, оскільки позивач пропустив встановлений частиною п`ятою статті 122 КАС України місячний строк звернення до суду з таким позовом.
64. Варто зазначити, що у цій категорії справ законодавець визначив строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.
65. З урахуванням положень частини першої статті 9 Конституції України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод застосовується судами України, як частина національного законодавства, а практика Європейського суду з прав людини, через рішення якого відбувається практичне застосування цієї Конвенції, застосовується судами як джерело права.
66. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція), не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заява №45783/05; пункт 53 рішення ЄСПЛ від 08 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України», заява №377/02).
67. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна Держава-учасниця цієї Конвенції має право встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (пункт 44 рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року «Осман проти Сполученого Королівства», заява №23452/94 і пункт 54 рішення ЄСПЛ від 19 червня 2001 року «Круз проти Польщі», заява №28249/95).
68. Відповідно до практики ЄСПЛ застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.
69. Вважаючи ухвалу суду першої інстанції незаконною та такою, що підлягає скасуванню, позивач скористався процесуальною можливістю її оскарження в апеляційному порядку.
70. Відповідно до частини першої-четвертої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
71. Справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 Конвенції, також враховує відносини між рівнем позовного провадження і апеляційного розгляду, тобто якщо якісь процесуальні стандарти не знайшли свого відображення на одній стадії розгляду, то вони точно повинні мати право на компенсацію втраченої можливості бути переглянутими під час, зокрема, апеляційного розгляду, тим самим гарантувати особі доступ до суду.
72. У поданій апеляційній скарзі позивач мав право та можливість зазначити, акцентувати увагу на підставах скасування судового рішення з посиланням на відповідні докази, навіть ті, які з об`єктивних причин не були надані чи зазначені ним раніше, але які, на його переконання, є суттєвими та впливають на правильність вирішення справи. Також позивач не був позбавлений можливості навести інші причини, на підставі яких вважає, що він у встановлений процесуальним законодавством строк подав позовну заяву та відповідно не пропустив строк звернення до суду з цим позовом.
73. Слід звернути увагу, що розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 відбувся 07 червня 2023 року у відкритому судовому засіданні за участю позивача та його представника, які надали свої пояснення, тобто скористалися наданою судом можливістю реалізувати своє право на доступ до суду. Відповідно апелянт мав можливість надати також і суду апеляційної інстанції переконливі, на його думку, доводи звернення до суду з дотриманням встановленого законом строку та відповідно помилковість висновку суду першої інстанції про залишення позовної заяви без розгляду.
74. Проте суд апеляційної інстанції, перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права та надаючи їм оцінку, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази у справі, дійшов обґрунтованого висновку про законність рішення суду першої інстанції про залишення позову без розгляду на підставі частини третьої статті 123 КАС України, у зв`язку з пропуском позивачем місячного строку звернення до суду, встановленого частиною п`ятою статті 122 КАС України.
75. Відповідно, як вбачається з постанови суду апеляційної інстанції, позивач необхідних дій не вчинив та не скористався такою процесуальною можливістю у суді апеляційної інстанції.
76. Що стосується доводів касаційної скарги про помилкове посилання судом апеляційної інстанції в своєму рішенні на пункт 2 статті 7 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», оскільки на момент прийняття оскаржуваного наказу вказаний пункт був відсутній, то Верховний Суд зазначає, що вказане порушення норм процесуального права не призвело до ухвалення незаконного рішення, а тому відповідно до частини другої статті 351 КАС України не може бути підставою для скасування або зміни рішення.
77. З приводу доводів касаційної скарги про те, що позивач дізнався про порушення своїх прав лише 16 вересня 2022 року отримавши від відповідача поштове відправлення №6116501259039 - позовну заяву про стягнення з нього вартості предметів однострою особистого користування, строк експлуатації, яких не закінчився (справа №520/7377/22), варто зазначити, що вказані обставини не є поважними причинами пропуску строку звернення до суду з цим позовом, оскільки в своєму рапорті про звільнення позивач виявив бажання бути звільненим з 19 березня 2022 року, що свідчить про відсутність обставин, які б позбавляли його можливості звернутися до суду за захистом свого порушеного права в установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.
78. Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій і не дають підстав уважати, що судові рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права.
79. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
80. Згідно з положеннями частини другої статті 351 КАС України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.
81. Враховуючи наведене, перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновків, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані позивачем рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
82. З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 345 350 355 359 КАС України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2022 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2023 року у справі №520/8606/22 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
М.В. Білак
Ж.М. Мельник-Томенко
М.І. Смокович,
Судді Верховного Суду