Постанова

Іменем України

22 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 520/9306/17

провадження № 61-37014св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Cімоненко В. М.,

суддів: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Сердюка В. В. Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Київський відділ поліції у м. Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області, Головне управління Національної поліції в Одеській області, Головне управління Державної казначейської служби в Одеській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області на рішення Київського районного суду м. Одеси від 02 листопада 2017 року у складі судді Васильків О. В. та постанову Апеляційного суду Одеської області від 23 квітня 2018 року у складі суддів: Калараша А. А., Заїкіна А. П., Сєвєрової Є. С.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з Державного казначейства України шляхом списання у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю посадових осіб органу досудового розслідування, у розмірі 5 000,00 грн.

Позовна заява мотивована тим, що за його заявою від 14 грудня 2015 року слідчим відділом Київського відділу поліції у м. Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області (далі - СВ Київського ВП у м. Одесі ГУНП в Одеській області) проводить досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиному реєстрі досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 12014160480004695, за фактом надання ОСОБА_2 у іншому кримінальному провадженні щодо нього завідомо неправдивих показань свідка. Досудове розслідування зазначеного кримінального провадження триває 20 місяців, посадові особи СВ Київського ВП у м. Одесі ГУНП в Одеській області не проводять процесуальних дій та не приймають процесуальних рішень за його клопотаннями; ухвалами слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 27 липня 2017 року у справі № 1-кс/520/1794/17 та у справі № 1-кс/520/1795/17 визнано бездіяльність посадових осіб національної поліції. Зазначав, що цими діями (бездіяльністю) посадових осіб СВ Київського ВП у м. Одесі ГУНП в Одеській області йому завдано моральну шкоду.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 02 листопада 2017 року позов задоволено частково; стягнено з Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку через Державну казначейську службу на користь ОСОБА_1 коштів у розмірі 3 000,00 грн у відшкодування моральної шкоди; 640,00 грн у відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивача визнано потерпілим у кримінальному провадженні за № 12014160480004695; за скаргами ОСОБА_1 на дії органу досудового розслідування ухвалами слідчого судді неодноразово визнавав бездіяльність СВ Київського ВП у м. Одесі ГУНП в Одеській області щодо досудового розслідування зазначеного кримінального провадження. Суд дійшов висновку, що протиправною поведінкою посадових осіб національної поліції позивачу завдано душевні страждання, що є підставою для відшкодування йому з Державного бюджету України моральної шкоди; заявлений ОСОБА_1 розмір такого відшкодування суд визнав завищеним.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Одеської області від 23 квітня 2018 року рішення Київського районного суду м. Одеси від 02 листопада 2017 року змінено; викладено резолютивну частину рішення в наступній редакції: «Стягнути з Держави Україна на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі - 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп. за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з відкритого в Казначействі спеціального рахунку».

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що формулювання резолютивної частини рішення суду першої інстанції не відповідає статтям 1 23-1 Бюджетного кодексу України, пункту 35 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845.

Короткий зміст касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у червні 2018 року до Верховного Суду, Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Київського районного суду м. Одеси від 02 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 23 квітня 2018 року, ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 31 липня 2018 року відкрито касаційне провадження; витребувано справу з Київського районного суду м. Одеси; відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення виконання судових рішень.

Ухвалою Верховного Суду від 20 лютого 2020 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Справа є малозначною, з огляду на пункт 1 частини шостої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), проте наведені у касаційній скарзі доводи дають підстави вважати, що розгляд справи у касаційному порядку стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди ототожнюють Державну казначейську службу з Державним бюджетом України та особою, яка завдала шкоду; національна поліція не є органом державної влади, який реалізує надані державою функції та повноваження у сфері управління, тому спірні правовідносини не регулюються статтями 1173 1174 ЦК України; позивач не є особою, яка має право на відшкодування шкоди відповідно до частини другої статті 1176 ЦК України та Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Безспірне списання коштів для відшкодування шкоди проводиться не за рахунок коштів Державного бюджету України, а з рахунків винуватих у заподіяння такої шкоди органів як розпорядників бюджетних коштів; органи національної поліції самостійно несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями, зокрема за заподіяння моральної шкоди. Суди першої та апеляційної інстанцій не встановили причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідачів та порушенням нормальних життєвих зв`язків позивача, погіршення стану його здоров`я; висновки судів щодо цих обставин ґрунтуються на припущеннях.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

У відзиві, поданому у вересні 2018 року до Верховного Суду, Головне управління Національної поліції в Одеській області просить задовольнити касаційну скаргу, мотивуючи це тим, що позивач не надав доказів на підтвердження своїх доводів про завдання йому моральної шкоди, тому відсутні правові підстави для застосування статей 1173 1174 1176 ЦК України; безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється за рахунок та в межах бюджетних призначень, передбачених у державному бюджету на зазначену мету.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що в провадженні СВ Київського ВП у м. Одесі ГУНП в Одеській області перебувають матеріали досудове розслідування, внесені до ЄРДР за № 12014160480004695 за ознаками злочину, передбаченого статтею 384 КК України.

У вказаному провадженні ОСОБА_1 визнано потерпілим.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 27 липня 2017 року у справі № 520/2702/17 (провадження № 1-кс/520/1794/17) визнано бездіяльність відповідних посадових осіб СВ Київського ВП у м. Одесі ГУНП в Одеській області щодо не розгляду в передбачений законом строк клопотання ОСОБА_1 від 21 червня 2017 року - незаконною, зобов`язано розглянути клопотання та повідомити заявника про результати розгляду.

За іншою скаргою ОСОБА_1 ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 27 липня 2017 року у справі № 520/2702/17 (провадження № 1-кс/520/1795/17) визнано бездіяльність відповідних посадових осіб СВ Київського ВП у м. Одесі ГУНП в Одеській області щодо не розгляду в передбачений законом строк клопотання ОСОБА_1 від 27 червня 2017 року - незаконною, зобов`язано розглянути клопотання та повідомити заявника про результати розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-IX).

У пункті 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги (далі - ЦПК України 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України 2017 року під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Загальні підстави для відшкодування майнової та моральної шкоди передбачені статтями 1166 1167 ЦК України.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України.

Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу завдавачів такої шкоди - посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди - незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

В усіх інших випадках шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статей 1173 1174 ЦК України.

Статтею 1174 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Для застосування відповідальності, передбаченої статтями 1173, 1174 та 1176 ЦК України, наявність вини посадових осіб та органів державної влади не є обов`язковою.

Разом з тим, цими нормами не виключається наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення шкоди.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії (бездіяльність) цього органу; наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.

Довести наявність цих умов має особа, яка звернулася до з позовом про стягнення шкоди на підставі статей 1173 1174 ЦК України.

Стягуючи з СВ Київського ВП у м. Одесі ГУНП в Одеській області на користь ОСОБА_1 кошти на відшкодування моральної шкоди, суди попередніх інстанцій виходили лише з того, що бездіяльність органу досудового розслідування встановлена ухвалами слідчого судді.

Проте суди дійшли таких висновків з порушенням норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права.

Статтею 24 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Разом з тим, реалізація особою свого процесуального права, передбаченого статтею 24 КПК України, задоволення слідчим суддею таких скарг, не є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди.

Саме по собі визнання слідчим суддею бездіяльності відповідних посадових осіб СВ Київського ВП у м. Одесі ГУНП в Одеській області під час досудового розслідування кримінального провадження беззаперечно не свідчить про завдання ОСОБА_1 такими діями (бездіяльністю) посадових осіб будь-якої шкоди.

Відповідно до статті 57, частини першої статті 58 ЦПК України у редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції (далі - ЦПК України 2004 року) доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно зі статтею 60 ЦПК України 2004 року кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Аналогічні положення містяться у статтями 77, 78 та 81 ЦПК України.

Статтею 214 ЦПК України 2004 року (аналогічні положення у статті 264 ЦПК України) передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Розглядаючи справу суди мали з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) органу досудового розслідування і шкодою; з чого суди виходили при визначенні розміру такої кошти, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

До позовної заяви ОСОБА_1 долучив копії ухвал слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 27 липня 2017 року у справі № 520/2702/17, копію листа Державної казначейської служби України про надання інформації.

У матеріали справи також долучено копію клопотання, заявленого ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 12014160480004695, та копія скарги на бездіяльність слідчого.

Разом з тим, мотивувальні частини судових рішень першої та апеляційної інстанцій не містять посилання на докази, на підставі яких суди вважали встановленими фактичні обставини завдання ОСОБА_1 моральної шкоди.

З огляду на зазначене, Верховний Суд доходить до висновку, що доказів, які б підтверджували наявність моральних (фізичних) страждань, втрат немайнового характеру, судами попередніх інстанцій не досліджувалося.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Верховний Суд у силу положень статті 400 ЦПК України не наділений повноваженнями встановлювати фактичні обставини справи, а тому позбавлений можливості прийняти нове судове рішення, не передаючи справу на новий розгляд.

За таких обставин, коли фактичні обставини для правильного вирішення справи судом не встановлені, судове рішення апеляційного суду не може вважатись законним і обґрунтованим та підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 402 409 411 416 ЦПК України 2017 року, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 02 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 23 квітня 2018 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. М. Сімоненко Судді: С. Ю. Мартєв Є. В. Петров В. В. Сердюк С. П. Штелик