Постанова

Іменем України

01 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 520/9836/17-ц

провадження № 61-41469св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Сімоненко В. М.,

суддів: Калараша А. А., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Штелик С. П. (суддя-доповідач)

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» на рішення Київського районного суду м. Одеси від 02 травня 2018 року у складі судді Огренич В. І. та постанову апеляційного суду Одеської області від 24 липня 2018 року у складі суддів: Дрішлюка А. І., Драгомерецького М. М., Черевко П. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - державне підприємство «Одеський морський торговельний порт»,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст вимог

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» (далі - ДП «Одеський морський торговельний порт») про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 26 травня 2017 року він був звільнений з посади інженера з охорони праці ДП «Одеський морський торговельний порт» у зв`язку з виявленою невідповідністю працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок стану здоров`я (пункт 2 частини першої статті 40 КЗпП України). Підставою для звільнення є наказ Міністерства охорони здоров`я України № 246 «Про затвердження порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій», однак посада, яку він обіймав, не відноситься до тих категорій осіб, які проходять медичний огляд відповідно до наказу № 246.

Просив скасувати наказ ДП «Одеський морський торговельний порт» про припинення трудового договору № 232К 3-1 від 26 травня 2017 року, поновити його на посаді інженера з охорони праці, а також стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 02 травня 2018 року позов задоволено, визнано незаконним звільнення ОСОБА_1 з роботи, поновлено його на роботі на посаді інженера з охорони праці в ДП «Одеський морський торговельний порт», стягнуто із ДП «Одеський морський торговельний порт» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 90 779 грн 59 коп.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 не є працівником, зайнятим на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, а тому наказ МОЗ України № 246 від 21 липня 2007 року у відношенні до ОСОБА_1 не може бути застосований, а відповідно і висновок ЛКК з посиланням на вищезазначений наказ є неправомірним. Судом встановлено, що звільнення позивача з роботи було здійснено з порушенням трудового законодавства, тому він має право на виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. При таких обставинах вимоги ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу також підлягають задоволенню. ОСОБА_1 звернувся до Київського райсуду м. Одеси з позовом до ДП «Одеський порт» про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, відшкодування моральної шкоди своєчасно 27 червня 2017 року. Однак ухвалою судді Київського райсуду м. Одеси Калініченко Л. В. від 07 серпня 2017 року у задоволені заяви ОСОБА_1 про звільнення та відстрочення від сплати судового збору відмовлено та позовна заява повернута позивачеві. З даним позовом до суду ОСОБА_1 звернувся 21 серпня 2017 року, а тому суд дійшов висновку, що строк звернення до суду з позовом про поновлення на роботі підлягає поновленню, так як пропущений з поважних причин.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Одеської області від 24 липня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 не є працівником, зайнятим на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, а тому наказ МОЗ України № 246 від 21 липня 2007 року у відношенні до ОСОБА_1 не може бути застосований, а відповідно і висновок ЛКК з посиланням на вищезазначений наказ є неправомірним. У матеріалах справи наявний висновок експертизи № 265, проведеної на підставі постанови старшого слідчого Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області від 25 вересня 2017 року, з якого вбачається, що висновок ЛКК знаходиться в прямому причинному-наслідковому зв`язку з втратою займаної посади ОСОБА_1 , а помилкове трактування стадії розвитку коксоартрозу призвело до некоректного застування наказу МОЗ України № 246 від 21 липня 2007 року відносно ОСОБА_1 . Таким чином, відхиляються відповідні посилання апелянта щодо законності застосування вказаного наказу. В такому сенсі втрачає своє правове значення посилання апелянта на невірне тлумачення судом першої інстанції посадової інструкції позивача, а так само посилання апелянта на недослідження судом стану здоров`я позивача (для чого потрібні спеціальні знання), оскільки вказаний висновок експертів належними та допустими доказами не спростований. Щодо пропуску строку позовної даності позивачем, то як вбачається з тексту самого рішення, суд першої інстанції поновив строк, виходячи з того, що ОСОБА_1 звернувся до Київського райсуду м. Одеси з позовом до ДП «Одеський порт» про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, відшкодування моральної шкоди своєчасно 27 червня 2017 року. Однак ухвалою судді Київського райсуду м. Одеси Калініченко Л. В. від 07 серпня 2017 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про звільнення та відстрочення від сплати судового збору відмовлено та позовна заява повернута позивачеві. При цьому згідно зі статтею 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі. З даним позовом до суду ОСОБА_1 звернувся 21 серпня 2017 року, а тому суд першої інстанції правомірно поновив строк звернення до суду, так як він пропущений з причин, що не залежали від позивача. Сам по собі факт неоскарження ухвали суду не може погіршувати процесуальне положення позивача за умови обґрунтованості його вимог.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1)Доводи касаційної скарги

У касаційній скарзі ДП «Одеський морський торговельний порт» просить скасувати судові рішення та відмовити у позові, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що при розгляді справ про звільнення за пунктом 2 частини першої статті 40 КЗпП України суд може визнати правильним припинення трудового договору в тому разі, якщо встановить, що воно проведене на підставі фактичних даних, які підтверджують, що внаслідок стану здоров`я (стійкого зниження працездатності) працівник не може належно виконувати покладені на нього трудові обов`язки чи їх виконання протипоказано за станом здоров`я або небезпечене для членів трудового колективу чи громадян, яких він обслуговує, і неможливо перевести його на іншу роботу. При цьому стан здоров`я оцінюється на дату прийняття наказу про припинення трудового договору. Зі змісту рішення суду першої інстанціх вбачається відсутність жодних посиалнь суду на дослідження ним стану здоров`я ОСОБА_1 на момент його звільнення. Висновок експертизи № 265, проведеної на підставі постанови старшого слідчого Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області від 25 вересня 2017 року, не є належним доказом у справі, оскільки експерт не попереджався про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Крім того, копія цього висновку не засвідчена належним чином. На ОСОБА_1 покладено повноваження щодо здійснення робіт, пов`язаних із підйомом на висоту, згідно інформаційної довідки про умови праці працівника при підозрі у нього професійного захворювання (отруєння) від 12 липня 2017 року № 15/01-33-10398, затвердженої в. о. начальника Головного управління Держпраці в Одеській області. Крім того, звернення особи до суду із позовною заявою, оформленою із порушенням процесуального законодавства, та подальше її повернення позивачу не перериває перебіг строку позовної давності.

(2) Позиція ОСОБА_1 .

У відзиві на касаційну скаргу позивач зазначає, що предметом доказування у справі є правомірність застосування до нього наказу МОЗ України № 246, а не перевірка стану здоров`я на момент звільнення. Професійний добір застосовується для видів професій, а не посад. Інженер з охорони праці - це посада, а не професія. Посилання на інформаційну довідку є безпідставним, оскільки вказаний документ виготовлено з іншого приводу після його звільнення.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 06 серпня 2018року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали справи з Київського районного суду м. Одеси від 02 травня 2018 року. Клопотання ДП «Одеський морський торговельний порт» про зупинення виконання судового рішення задоволено частково. Відмовлено у зупиненні виконання рішення Київського районного суду м. Одеси від 02 травня 2018 року в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць. У іншій частині виконання рішення Київського районного суду м. Одеси від 02 травня 2018 року зупинено до закінчення касаційного провадження.

Ухвалою Верховного Суду від 19 березня 2020 року цивільну справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами у складі колегії з п`яти суддів.

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

08 лютого 2020 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX (далі - Закон від 15 січня 2020 року № 460-IX).

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Фактичні обставини, встановлені судами

Суди установили, що ОСОБА_1 з 28 грудня 2006 року працював на посаді інженера з охорони праці ДП «Одеський морський торговельний порт».

26 травня 2017 року ОСОБА_1 звільнений з посади інженера з охорони праці ДП «Одеський морський торговельний порт» у зв`язку з виявленою невідповідністю працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок стану здоров`я (пункт 2 частини першої статті 40 КЗпП України). Підстави звільнення: медична довідка № 55 від 04 квітня 2017 року, акт від 05 травня 2017 року, акт від 26 травня 2017 року, виписка із рішення профспілки від 26 травня 2017 року.

Пункт 2 частини першої статті 40 КЗпП України визначає, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у таких випадках: виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я, які перешкоджають продовженню даної роботи. Відповідно до частини 2 даної статті звільнення з цих підстав допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до роз`яснень, викладених в абзацах 1, 3 пункту 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», при розгляді справ про звільнення за пунктом другим частини першої статті 40 КЗпП України суд може визнати правильним припинення трудового договору за пунктом 2 частини першої статті 40 КЗпП України, якщо встановить, що воно проведено на підставі фактичних даних, які підтверджують, що внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я (стійкого зниження працездатності) працівник не може належно виконувати покладених на нього трудових обов`язків чи їх виконання протипоказано за станом здоров`я або небезпечне для членів трудового колективу чи громадян, яких він обслуговує, і неможливо перевести, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Таким актом національного законодавства України є, зокрема, Конвенція Міжнародної Організації Праці № 158 про припинення трудових відносин з ініціативи підприємця 1982 року, яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 04 лютого 1994 року № 3933-XII (далі - Конвенція). Згідно із статтею 4 вказаної Конвенції трудові відносини з працівниками не припиняються, якщо тільки немає законних підстав для такого припинення, пов`язаного із здібностями чи поведінкою працівника або викликаного виробничою потребою підприємства, установи чи служби.

За змістом пункту 2 статті 9 вказаної Конвенції, щоб тягар доведення необґрунтованого звільнення не лягав лише на працівника, тягар доведення наявності законної підстави для звільнення, як це визначено в статті 4 цієї Конвенції, лежить на роботодавцеві.

Крім того, невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі - це документально підтверджена неможливість продовжувати виконання роботи працівником за умови, що така робота потребує певної кваліфікації чи стану здоров`я.

Доказами невідповідності працівника займаній посаді чи виконуваній роботі через стан здоров`я можуть бути відповідні медичні висновки МСЕК, якими працівника визнано інвалідом і йому рекомендовано роботу іншу, ніж та, яку він виконує.

В медичній довідці № 55 від 04 квітня 2017 року зазначено, що відповідно до наказу МОЗ України №246 від 21 липня 2007 року ОСОБА_1 для роботи на посаді інженера охорони праці «Служби охорони праці і промисловості» не придатний.

Наказ МОЗ України № 246 від 21 липня 2007 року «Про затвердження порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій» визначає процедуру проведення попереднього (під час прийняття на роботу) та періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, щорічному обов`язковому медичному огляді осіб віком до 21 року.

Колегія суддів погоджується із доводами судів про безпідставність посилань відповідача на те, що посада ОСОБА_1 - інженер з охорони праці, потребує професійного добору, а також пов`язана з підйомом на висоту, оскільки згідно посадової інструкції інженера з охорони праці № 13/07 від 13червня 2013 року інженер зобов`язаний:

3.1. Контролювати дотримання діючого законодавства, міжгалузевих, галузевих і інших нормативних актів, виконання працюючими інструкцій з питань охорони праці на закріплених за ним ділянках, підрозділах порту.

3.2. Контролювати виконання наказів та розпоряджень директора порту, що регулюють питання охорони праці та трудового законодавства, приписів посадових осіб державного нагляду за охороною праці та подань страхових експертів з охорони праці на закріплених за ним ділянках, підрозділах порту.

3.3. Контролювати своєчасне розроблення та забезпеченість робочих інструкціями з охорони праці.

3.4. Брати участь у розробленні заходів з поліпшення умов праці, в складанні: проектів, планів, організаційно-технічних заходів з охорони праці і контролювати їх виконання.

3.5. Брати участь у розробці положень, інструкцій, інших нормативних актів охорони праці, що діють в порту; розділів та додатків Колективного договору з питань зхорони праці.

3.6. Проводити з працівниками вступний інструктаж, контролювати проведення всіх видів інструктажів з охорони праці.

3.7. Брати участь у роботі комісій з перевірки знань з питань охорони праці у робочих.

3.8. Організовувати обладнання кабінетів з охорони праці, стендів, вітрин, сприяти впровадженню у виробництво досягнень науки і техніки, прогресивних і безпечних технологій.

3.9. Брати участь у розслідуванні нещасних випадків, які відбулися на виробництві, розробляти заходи, спрямовані на їх усунення і запобігання, давати висновки щодо нещасних випадків.

3.10. Вести облік і реєстрацію нещасних випадків, пов`язаних з виробництвом, проводити аналіз виробничого травматизму і професійних захворювань.

3.11. Складати звіти, довідки та інші документи про виробничий травматизм, а також про виконання заходів, спрямованих на поліпшення умов праці.

3.12. Контролювати своєчасну видачу, забезпечення і стан, відповідно до законодавства, спецодягу та інших засобів індивідуального і колективного захисту, мийних та знешкоджувальних засобів.

3.13. Брати участь в організації курсів та семінарів з охорони праці для робочих та ІТР.

3.14. Брати участь у проведенні атестації робочих місць на закріплених за ним підрозділах порту на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці.

3.15 Проводити лекції та бесіди з питань охопони праці з працівниками порту.

3.16. Перевіряти дотримання встановленного порядку призначення осіб, відповідальних за утримання з`ємних вантажнозахоплюючих пристроїв в справному стані та осіб, відповідальних за безпечне проведення робіт з переміщення вантажів вантажними машинами, контролювати наявність посвідчень, інструкцій у цих осіб.

3.17. Готувати проекти наказів за фактамипорушення вимог охорони праці про притягнення до відповідальності винних осіб і брати участь в розробці заходів щодо усунення виявлених порушень.

3.18. Здійснювати практичну допомогу в роботі суспільних інспекторів з охорони праці.

3.19. Контролювати відповідність нормам охорони праці запобіжних і захисних пристроїв, вентиляційних систем.

3.20. Здійснювати контроль за санітарно-гігієнічними і санітарно-побутовими умовами працівників на закріплених об`єктах.

3.21. Здійснювати контроль за своєчасним проведенням іспитів, перевірок, технічних оглядів обладнання, апаратури, технологічного оснащення, підйомно-транспортного та іншого устаткування.

3.22. Готувати пропозиції до Колективного договору щодо норм безкоштовної видачі спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту у відповідності з діючими нормами.

3.23. Контролювати проведення попереднього і періодичних медичних оглядів певних категорій працівників у закріплених підрозділах.

3.24. Контролювати організацію робочих місць у відповідності з нормативно-правовими актами з охорони праці; наявність технологічної документації на об`єктах та їх дотримання виробниками робіт.

3.25. Контролювати стан технологічного оснащення, запобіжних пристроїв та захисних приладів, технічного обладнання, своєчасність випробувань, перевірок контрольної апаратури.

3.26. Розглядати факти наявності виробничих ситуацій, небезпечних для життя та здоров`я працюючих, або для людей, що їх оточують, або для виробничого середовища чи довкілля, в випадку відмови робітників від виконання дорученої їм роботи з цих причин.

3.27. Забезпечувати функціонування СУОП, СУЯ, СМНС відповідно до покладених на нього обов`язків.

3.28. Додержуватись правил безпеки праці на своєму робочому місці і території порту.

3.29. Дбати про особисту безпеку і здоров`я, а також про безпеку і здоров`я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства.

3.30. Забезпечувати виконання умов про захист відомостей, що становлять комерційну таємницю.

У наказі про звільненні позивача не вказано, які саме вади здоров`я (з урахуванням віку ОСОБА_1 , 1947 року народження, та пов`язаного з віком утруднення функції ходи) унеможливлюють виконання ним вищенаведених посадових обов`язків інженера з охорони праці. Конкретні прояви стійкого зниження працездатності ОСОБА_1 не вказані й у доводах касаційної скарги.

Згідно висновку експертизи № 265, проведеної на підставі постанови старшого слідчого Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області від 25 вересня 2017 року, висновок ЛКК знаходиться в прямому причинному-наслідковому зв`язку з втратою займаної посади ОСОБА_1 , а помилкове трактування стадії розвитку коксоартрозу та ступеню порушення опороздатності призвело до некоректного застосування наказу МОЗ України № 246 від 21 липня 2007 року відносно ОСОБА_1 ; стан здоров`я ОСОБА_1 не має протипоказань для роботи за посадою інженера з охорони праці (а. с. 103).

В апеляційній скарзі відповідач посилався на те, що відсутність дослівного зазначення обов`язку інструкції інженера з охорони праці виконувати роботи із підйомом на висоту не свідчить про його відсутність взагалі, адже підйом на висоту має місце при виконанні інших наведених у посадовій інструкції обов`язків. Наприклад, пунктом 3.9 посадової інструкції до посадових обов`язків інженера з охорони праці віднесено участь у розслідуванні нещасних випадків, які відбулись на виробництві. За наведених умов розслідування нещасного випадку на портальному крані, висота кабіни крановика на якому становить близько 12 м, супроводжується підйомом на зазначену висоту з метою огляду робочого місця крановика на предмет його відповідності нормативам з охорони праці.

Між тим ОСОБА_1 у відзиві на апеляційну скаргу спростовує такі посилання, зазначаючи, що за 12 років роботи інженером з охорони праці підіймання на кран висотою 12 м від нього не потребувалося.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Вирішуючи спір, суди з дотриманням вимог процесуального закону повно та всебічно з`ясували обставини справи, надали належну правову оцінку доводам сторін, наданим ними доказам та дійшли обґрунтованого висновку про поновлення позивача на роботі та виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Доводи касаційної скарги в цій частині зводяться до переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 400 ЦПК України.

Стаття 233 КЗпП України встановлює строки звернення за вирішенням трудових спорів до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду. Для працівників у спорах про звільнення встановлюється місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки; для працівників у інших трудових спорах - тримісячний строк з дня, коли працівника дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Відповідно до статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки.

Встановлені статтями 228 223 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк.

В оскаржуваних судових рішеннях зазначено мотиви поновлення позивачу пропущеного строку для звернення до суду, зокрема зазначено, що ОСОБА_1 звернувся до Київського райсуду м. Одеси з позовом до ДП «Одеський порт» про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, відшкодування моральної шкоди своєчасно 27 червня 2017 року. Однак ухвалою судді Київського райсуду м. Одеси Калініченко Л. В. від 07 серпня 2017 року у задоволені заяви ОСОБА_1 про звільнення та відстрочення від сплати судового збору відмовлено та позовна заява повернута позивачеві. При цьому згідно зі статтею 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі. З даним позовом до суду ОСОБА_1 звернувся 21 серпня 2017 року, а тому суд першої інстанції правомірно поновив строк звернення до суду, так як він пропущений з причин, що не залежали від позивача. Сам по собі факт неоскарження ухвали суду не може погіршувати процесуальне положення позивача за умови обґрунтованості його вимог.

Таким чином, суди дійшли правильного висновку про поновлення строку для звернення ОСОБА_1 до суду із вищезазначеним позовом, а тому підстави для скасування судових рішень відсутні.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 410 ЦПК України).

З урахуванням викладеного, судові рішення підлягають залишенню без змін.

Керуючись статтями 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 02 травня 2018 року та постанову апеляційного суду Одеської області від 24 липня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. М. Сімоненко

Судді: А. А. Калараш

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров

С. П. Штелик