Постанова

Іменем України

20 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 521/14500/18

провадження № 61-17394св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - Одеська міська рада,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Державний реєстратор Одеської філії державного підприємства «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень» Кравець Олександр Володимирович, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Рубінчик Людмила Олександрівна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Одеської міської ради на ухвалу Малиновського районного суду

м. Одеси від 18 лютого 2021 року у складі судді Лічмана Л. Г. та постанову Одеського апеляційного суду від 15 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Комлевої О. С., Гірняк Л. А., Сегеди С. М.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2018 року Одеська міська рада звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Державний реєстратор Одеської філії державного підприємства «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень»

Кравець О. В., приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу

Рубінчик Л. О., в якому просила визнати спадщину після смерті ОСОБА_5 , що складається з однокімнатної квартири, загальною площею 30,6 кв.м., житловою площею 17,1 кв.м., яка розташована за адресою:

АДРЕСА_1 , відумерлою; визнати недійсним договір купівлі-продажу вказаної квартири, серія та номер 24313, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , виданий

15 липня 1999 року Одеською торговою біржею; витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради зазначену квартири; встановити порядок виконання рішення, відповідно до якого після набрання ним законної сили, це рішення є підставою для Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради для скасування: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 33545203 від 24 січня 2017 року, прийнятого державним реєстратором Одеської філії державного підприємства «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень» Кравцем О. В.; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 33684385 від 02 лютого 2017 року, прийнятого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Рубінчик Л. О.; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 34128060 від 03 березня 2017 року, прийнятого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Рубінчик Л. О.; рішення про державну реєстрацію речових прав та обтяжень, індексний номер 36879586 від 02 вересня 2017 року, прийнятого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Рубінчик Л. О., а також є підставою для реєстрації за територіальною громадою в особі Одеської міської ради права власності на вказану квартиру.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Малиновського районного суду міста Одеси від 18 лютого 2021 року позовну заяву Одеської міської ради залишено без розгляду.

Залишаючи позовну заяву Одеської міської ради без розгляду, суд першої інстанції виходив із того, що в судові засідання 26 січня 2021 року та 18 лютого 2021 року представник позивача Одеської міської ради, будучи належним чином повідомленим, повторно не з`явився та не повідомив про причини неявки та від Одеської міської ради не надходила заява про розгляд справи за відсутності її представника, тому залишив позовну заяву без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 15 вересня 2021 року апеляційну скаргу Одеської міської ради залишено без задоволення.

Ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 18 лютого 2021 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, який дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для залишення заявленого позову без розгляду у зв`язку з повторною неявкою позивача.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

22 жовтня 2021 року Одеська міська рада через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 18 лютого 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 15 вересня 2021 року, та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції

Касаційна скарга мотивована тим, що висновок судів зроблено без з?ясування поважності чи неповажності причини неявки представника позивача у судові засідання.

Доводи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 04 листопада 2021 року поновлено Одеській міській раді строк на касаційне оскарження ухвали Малиновського районного суду м. Одеси від 18 лютого 2021 року та постанови Одеського апеляційного суду від 15 вересня 2021 року. Відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Малиновського районного суду м. Одеси.

24 листопада 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

За змістом статей 43 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.

Відповідно до частини третьої статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз`яснив, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року ЄСПЛ вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Згідно з частиною п`ятою статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Обов`язковими умовами для застосування передбачених частиною п`ятою статті 223, пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України процесуальних наслідків неявки позивача у судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи за його відсутності (в разі визнання явки позивача обов`язковою).

Отже, правом на залишення позову без розгляду суд наділений у разі неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Таких правових висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 05 червня 2020 року у справі № 910/16978/19 щодо застосування подібної за змістом норми права.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України позов залишається без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Встановивши, що справа тривалий час перебувала на розгляді в суді першої інстанції, розгляд справи з 26 січня 2021 року було відкладався у зв`язку з поданням стороною позивача клопотання про відкладення розгляду справи, та враховуючи, що позивач, будучи належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду справи 18 лютого 2021 року, повторно не з`явився у судове засідання і не скористався своїм правом подати заяву про розгляд справи за його відсутності, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про залишення позову без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України.

При цьому, залишення заяви без розгляду не порушує право позивача на судовий захист, оскільки відповідно до положень частини другої статті 257 ЦПК України залишення заяви без розгляду не перешкоджає повторному зверненню до суду з тією ж позовною заявою.

Судами попередніх інстанцій надано належну оцінку поведінці позивача та його представникам, вжито усіх необхідних заходів для надання позивачу та його представникам достатніх можливостей для викладення своєї позиції у судових засіданнях з метою дотримання принципу змагальності процесу та забезпечення права на публічне слухання справи у розумні строки, враховуючи процесуальні права інших учасників справи.

Отже, висновки суду першої та апеляційної інстанцій відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону та узгоджуються з нормами процесуального права, які судами правильно застосовані.

Враховуючи викладене, Верховний Суд визнає касаційну скаргу необґрунтованою, оскільки правильне застосовування норм права в оскаржуваних судових рішеннях є очевидним.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Одеської міської ради залишити без задоволення.

Ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 18 лютого 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 15 вересня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

С. Ю. Бурлаков

М. Є. Червинська