Постанова
Іменем України
26 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 521/17385/17
провадження № 61-8411 св 21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І.,
Коломієць Г. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , правонаступником якої є ОСОБА_2 ,
представник позивача- адвокат Гузь Григорій Васильович,
відповідач - ОСОБА_3 ,
особа, яка подала апеляційну та касаційні скарги, - ОСОБА_4 ,
представник ОСОБА_4 - адвокат Кійко Олексій Володимирович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги представника
ОСОБА_4 - адвоката Кійка Олексія Володимировича, на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 27 листопада 2019 року
у складі судді Маркарової С. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 01 квітня 2021 рокуу складі колегії суддів: Цюри Т. В., Гірняк Л. А., Комлевої О. С.; та касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Гузя Григорія Васильовича, на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 27 листопада 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 01 квітня 2021 року,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом
до ОСОБА_3 про розірвання договору довічного утримання.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що між нею та ОСОБА_3 10 лютого 2015 року було укладено договір довічного утримання, посвідченого державним нотаріусом Сьомої одеської державної нотаріальної контори Михальовою Л. І., зареєстрованого в реєстрі
за № 3-229, за яким вона передала у власність ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 , а остання зобов`язалася забезпечити її утриманням та доглядом довічно у розмірі 1 500,00 грн
на місяць.
Вказувала, що ОСОБА_3 не виконувала взяті на себе за договором зобов`язання, а вона, якій 82 роки, потребувала допомоги, тому просила суд розірвати вказаний договір довічного утримання.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 23 жовтня 2017 року відкрито провадження в указаній справі.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 померла.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 29 листопада
2018 року залучено до участі у справі правонаступника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 (спадкоємець за заповітом).
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 29 листопада
2018 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_4 про залучення його до участі у справі в якості правонаступника ОСОБА_1 .
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 27 листопада
2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 , правонаступником
якої є ОСОБА_2 , відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано відсутністю підстав для розірвання оспорюваного договору. Відповідачем виконувалися його умови, на підтвердження чого надано належні та допустимі доказами. Також надано відповідну оцінку показанням свідків, відповідно до яких, ОСОБА_3 надавала ОСОБА_1 не лише матеріальну допомогу,
а й моральну підтримку.
Факт того, що з вересня 2017 року відчужувач відмовилася від отримання грошових коштів від набувача не має правового значення у спорі, оскільки сукупна вартість сплачених ОСОБА_1 на утримання коштів перевищує визначену договором суму.
Районний суд не врахував наданий правонаступником позивача відеозапис, знятий за день до смерті ОСОБА_1 , так як указаний електронний доказ створено уже в процесі розгляду справи, після того, як відчужувач відмовилася від виконання договору довічного утримання та оформила
05 грудня 2017 року заповіт на ім`я ОСОБА_2 , яким іншим шляхом розпорядилася спірною квартирою.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанцій
Постановою Одеського апеляційного суду від 01 квітня 2021 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника
ОСОБА_4 - адвоката Кійка О. В., на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 27 листопада 2019 року закрито.
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Гузь Г. В., залишено без задоволення. Рішення Малиновського районного суду
м. Одеси від 27 листопада 2019 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 , оскільки вона (її правонаступник) не довела заявлених вимог,
які спростовано наданими відповідачем доказами. ОСОБА_3 належним чином виконувала умови договору, систематично та своєчасно оплачувала комунальні послуги, щомісячно сплачувала відчужувачу
1 500,00 грн на виконання умов договору, оплатила ремонт кондиціонера, послуги за лікування, придбала газову плиту й купувала ліки.
Апеляційний суд закрив апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 - адвоката Кійка О. В., на рішення суду першої інстанції, оскільки оскаржуваним судовим рішенням питання
про його права, свободи, інтереси та (або) обов`язки не вирішувалося, права останнього судовим рішенням не порушено (пункт 3 частини першої
Суд апеляційної інстанції вказав, що він не надав доказів родинних зв`язків з померлою ОСОБА_1 , а з матеріалів спадкової справи № 24/2017 встановлено, що він звертався до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Андріадіса В. Ю. із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_1 , у задоволенні якої було відмовлено. При цьому ухвалою суду першої інстанції від 29 листопада 2019 року йому було відмовлено у задоволенні клопотання про залучення до участі у справі
в якості правонаступника ОСОБА_1 .
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У касаційних скаргах, поданих у травні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду (надійшли до суду 19 та 27 травня 2021 року), представник ОСОБА_4 - адвокат Кійко О. В., просить: скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 01 квітня 2021 року у частині закриття апеляційного провадження за його апеляційною скаргою
на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 27 листопада
2019 року та передати справу у цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції; скасувати рішення Малиновського районного суду
м. Одеси від 27 листопада 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 01 квітня 2021 року у частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_2 та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
У касаційній скарзі, поданій у травні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, представник ОСОБА_2 - адвокат
Гузь Г. В., просить скасувати оскаржувані судові рішення у частині відмови
у задоволенні позову ОСОБА_2 та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду
Ухвалою Верховного Суду від 02 червня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі за касаційними скаргами представника ОСОБА_4 - адвоката Кійка О. В., витребувано цивільну справу
№ 521/17385/17 із Малиновського районного суду м. Одеси. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду від 04 червня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Гузя Г. В., надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву
на касаційну скаргу.
У червні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційна скарга представника ОСОБА_4 - адвоката Кійка О. В.,
яка надійшла до Верховного Суду 19 травня 2021 року, мотивована тим,
що суд апеляційної інстанції ухвалив рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі,
не врахувавши, що у матеріалах справи наявні докази того,
що ОСОБА_1 є рідною сестрою ОСОБА_4 , оскільки у них один
батько - ОСОБА_5 .
У касаційній скарзі, яка надійшла до Верховного Суду 27 травня 2021 року, представник ОСОБА_4 - адвокат Кійко О. В., окрім указаного
в попередній касаційній скарзі, посилається на застосування апеляційним судом норм права без урахування правового висновку, викладеного
у постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі
№ 755/1750/19 (провадження № 61-21536св19). Вважає, що у матеріалах справи наявні докази на підтвердження неналежного виконання
ОСОБА_3 зобов`язань за договором довічного утримання, тому вимоги ОСОБА_2 , викладені в її апеляційній скарзі, є обґрунтованими.
Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Гузя Г. В., мотивована тим, що ОСОБА_3 не виконувала своїх зобов`язань
за договором довічного утримання, укладеним 10 лютого 2015 року
з ОСОБА_1 , протилежного набувач не довела. На момент укладення договору ОСОБА_3 працювала, мала чоловіка, була вагітною,
у подальшому займалася вихованням дитини, проживала разом зі своєю сім`єю окремо від відчужувача, а тому не займалася особисто доглядом
і утриманням ОСОБА_1 .
Вказує, що навіть оплата послуг інших людей, які займалися доглядом відчужувача, не свідчить про належне виконання умов договору довічного утримання. Зазначає, що вартість сплачених відповідачем коштів
не відповідає сумі, визначеній сторонами у договорі. Висновки судів попередніх інстанцій у відповідній частині не відповідають обставинам справи, не містять математичних розрахунків та спростовуються письмовими доказами, зокрема, квитанціями про сплату комунальних послуг, придбання ліків. Суди надали неправильну оцінку доказам,
які знаходяться у матеріалах справи, та показанням свідків.
Посилається на правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах:
від 28 березня 2018 року у справі № 509/513/16-ц (провадження
№ 61-6725св18); від 21 червня 2018 року у справі № 755/17866/16-ц (провадження № 61-251св17); від 25 червня 2018 року у справі
№ 668/1510/15-ц (провадження № 61-18684св18); від 25 червня 2018 року
у справі № 357/18084/15-ц (провадження № 61-17177св18); від 19 червня 2019 року у справі № 759/501/17 (провадження № 61-14554св18) та інші.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційні скарги
У липні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного
Суду надійшов відзив на касаційні скарги від ОСОБА_3 , в якому вказується, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, просить залишити їх без змін, а касаційні скарги - без задоволення.
Зазначає, що належним чином виконувала умови укладеного
10 лютого 2015 року з ОСОБА_1 договору довічного утримання, яким не встановлено обов`язку спільного проживання для сторін договору.
Доводи ОСОБА_2 стосуються переоцінки доказів та фактів. Претензії, які з'явилися до неї з боку ОСОБА_1 , виникли лише перед смертю останньої та спровоковані ОСОБА_2 з метою подання позову до суду
у даній справі.
Касаційні скарги, подані в інтересах ОСОБА_4 , вважає безпідставними, оскільки в указаному спорі питання про його права не вирішувалося,
а вимоги поданих його представником касаційних скарг
є взаємовиключними.
Крім того, у відзиві ОСОБА_3 просить закрити касаційне провадження у справі за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - адвоката Кійка О. В., на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 27 листопада 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду
від 01 квітня 2021 року.
Клопотання мотивує тим, що рішення суду першої інстанції
не переглядалося в апеляційному порядку за апеляційною скаргою
ОСОБА_4 , а касаційну скаргу на судове рішення особа, яка не брала участі у справі, може подати лише після його перегляду в апеляційному порядку за її апеляційною скаргою (частина четверта статті 389
ЦПК України).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права
чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційні скарги представника ОСОБА_4 - адвоката Кійка О. В., представника ОСОБА_2 - адвоката Гузя Г. В., задоволенню
не підлягають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального
чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційних скарг цих висновків не спростовують.
За змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до статті 744 ЦК України за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві)
у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов`язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.
У статті 749 ЦК України закріплено обов`язки набувача за договором довічного утримання (догляду), якими можуть бути визначені всі види матеріального забезпечення, а також усі види догляду (опікування), якими набувач має забезпечувати відчужувача (частина перша цієї статті).
За змістом пункту 1 частини першої статті 755 ЦК України договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов`язків, незалежно від його вини.
Правовим наслідком розірвання договору довічного утримання у зв`язку
з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов`язків
за договором є повернення до відчужувача права власності на майно,
яке було ним передане (частина перша статті 756 ЦК України).
Частиною другою статті 651 ЦК України визначено, що договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
10 лютого 2015 року ОСОБА_1 (відчужувач) та ОСОБА_3 (набувач) уклали договір довічного утримання, який посвідчено державним нотаріусом Сьомої одеської державної нотаріальної контори
Михальовою Л. І., зареєстровано в реєстрі за № 3-229 (а. с. 9-10, т. 1).
Відповідно до пункту 1 цього договору ОСОБА_1 передала у власність ОСОБА_3 квартиру
АДРЕСА_1 , а остання зобов`язалася забезпечити її утриманням
та доглядом довічно.
ОСОБА_3 зобов`язалася довічно повністю утримувати ОСОБА_1 та забезпечувати її їжею, одягом, ліками, необхідною допомогою, зберігаючи в її безкоштовному довічному користуванні вищевказану квартиру. Вартість матеріального забезпечення встановлена сторонами
у розмірі 1 500,00 грн на місяць (пункти 8, 9 договору).
Звертаючись до суду з позовом у цій справі, ОСОБА_1 посилалася
на те, що ОСОБА_3 не виконує взяті на себе за договором довічного утримання зобов`язання, що є підставою для його розірвання. Належного обґрунтування позовних вимог заява не містить.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування
не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані,
на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку
як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення
або врахування кожного доказу (групи доказів).
У справі, яка переглядається, судами встановлено, що ОСОБА_1
по день смерті проживала у квартирі
АДРЕСА_1 , а ОСОБА_3 виконувала умови укладеного між ними договору, що підтверджується банківськими та платіжними квитанціями, чеками, показаннями свідків. Ці докази судами належним чином оцінені, згідно з правилами, передбаченими статтею 89 ЦПК Укаїни, а тому доводи касаційних скарг у цій частині є безпідставними.
З урахуванням наведеного, надавши належну оцінку наданим сторонами доказам, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, зробив правильний висновок про те, що ОСОБА_3 належним чином виконувала умови договору довічного утримання.
Отже, доводи щодо невиконання ОСОБА_3 умов договору довічного утримання спростовуються матеріалами справи, вони були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Посилання позивача на причини невиконання договору з боку відчужувача (наявність власної сім`ї, дитини, проживання разом зі своєю сім`єю)
є бездоказовими, припущеннями, а на припущеннях суду заборонено ухвалювати судове рішення (частина шоста статті 81 ЦПК України).
Колегія суддів відхиляє посилання на неврахування судами попередніх інстанцій відповідної судової практики Верховного Суду, оскільки
у наведених справах та у справі, яка переглядається, різні фактичні обставини та доказування позовних вимог.
Верховний Суд погоджується з тим, що позов ОСОБА_1 , правонаступником якої є ОСОБА_2 , не доведено, спростовано відповідачем належними, достатніми та допустимими доказами.
Крім того, суди надали належну оцінку факту перешкоджання позивачем відповідачу з вересня 2017 року у виконанні умов договору шляхом недопуску останньої до місця свого проживання, відмови в утриманні, повернення коштів, оскільки правових підстав для розірвання договору довічного утримання, обумовлених укладеним сторонами договором
та статтею 755 ЦК України, позивачем не доведено, а судами таких
не встановлено.
Подібні правові висновки викладено Верховним Судом у постанові
від 09 березня 2021 року у справі № 206/3112/18 (провадження
№ 61-6452св19).
При цьому складення ОСОБА_1 заповіту 05 грудня 2017 року
(а. с. 177, т. 1), за декілька днів до своєї смерті на ім`я ОСОБА_2 , за яким вона заповіла останній усе своє майно також не може бути правовою підставою для розірвання договору довічного утримання, укладеного
10 лютого 2015 рокуміж ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Таким чином, касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката
Гузя Г. В., задоволенню не підлягає.
Щодо касаційних скарг представника ОСОБА_4 - адвоката Кійка О. В.
Верховний Суд не вбачає підстав для задоволення касаційних скарг представника ОСОБА_4 - адвоката Кійка О. В., та погоджується
з висновками суду апеляційної інстанції у частині розгляду його апеляційної скарги.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.
З урахуванням того, що у задоволенні клопотання ОСОБА_4 про залучення його до участі у даній справі в якості правонаступника
ОСОБА_1 ухвалою районного суду від 29 листопада 2018 року відмовлено, 05 січня 2018 року приватним нотаріусом йому відмовлено
у задоволенні заяви про прийняття спадщини, так як єдиним спадкоємцем ОСОБА_1 за заповітом є ОСОБА_2 , суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок про те, що права ОСОБА_4 оскаржуваним рішенням суду першої інстанції не порушено, а тому обґрунтовано закрив провадження у справі за його апеляційною скаргою.
При цьому судами надано належну оцінку спадковій справі № 24/2017
до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 (а. с. 168-186, т. 1).
Оскільки вказані обставини підлягали перевірці судом касаційної інстанції
у зв`язку з подачею касаційних скарг, то Верховний Суд не вбачає підстав для задоволення клопотання ОСОБА_3 про закриття касаційного провадження у справі за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - адвоката Кійка О. В., на оскаржувані ним судові рішення з підстав, передбачених частиною четвертою статті 389 ЦПК України, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України.
Посилання ОСОБА_3 на ухвалу Верховного Суду від 28 грудня
2019 року у справі № 523/9068/14-ц (провадження № 61-46929св18) безпідставні, так як у наведеній справі інші фактичні обставини, а тому
наявне інше правозастосування.
Колегія суддів вважає, що в силу положень частини третьої статті 89
ЦПК України судами попередніх інстанцій всебічно, повно та об`єктивно надано оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими.
Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційних скарг, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони
не підтверджуються матеріалами справи й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні клопотання ОСОБА_3 про закриття касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , правонаступником якої є ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про розірвання договору довічного утриманняза касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - адвоката Кійка О. В., на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 27 листопада 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 01 квітня 2021 року відмовити.
Касаційні скарги представника ОСОБА_4 - адвоката Кійка Олексія Володимировича, представника ОСОБА_2 - адвоката Гузя Григорія Васильовича, залишити без задоволення.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 27 листопада
2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 01 квітня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Д. Д. Луспеник
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць