Постанова
Іменем України
01 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 521/1766/15
провадження № 61-12299св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Калараша А. А. (суддя-доповідач),
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Ткачука О. С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського апеляційного суду
від 02 червня 2021 року у складі колегії суддів: Цюри Т. В., Комлевої О. С.,
Гірняк Л. А., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання дій неправомірними, визнання права на реєстрацію, усунення перешкод, вселення та стягнення шкоди,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради, КП «ЖКС «Хмельницький», у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив зобов`язати Малиновську районну адміністрацію та КП «ЖКС «Хмельницький» укласти з ним договір найму квартири
АДРЕСА_1 (а. с. 25, т. 1).
ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач ОСОБА_4 помер (а. с. 115-116, т. 1).
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 18 липня 2017 року залучено ОСОБА_1 до участі в справі в якості правонаступника позивача ОСОБА_4 .
Позовну заяву ОСОБА_1 про зобов`язання укласти договір найму в частині позовних вимог до Малиновської районної адміністрації та КП «ЖКС «Хмельницький» залишено без розгляду.
Прийнято уточнену позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Малиновська районна адміністрація, про зобов`язання укласти договір найму (а. с. 67, т. 2).
У травні 2018 року ОСОБА_1 уточнила позовні вимоги та остаточно просила суд:
- визнати неправомірними дії ОСОБА_2 щодо ненадання відповіді про її реєстрацію в квартирі АДРЕСА_1 ;
- визнати неправомірними дії ОСОБА_3 щодо створення перешкод у користуванні квартирою АДРЕСА_1 ;
- стягнути солідарно зі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі
10 000,00 грн, завдану у зв`язку зі створенням перешкод у користуванні житлом та образами, що призвело до погіршення стану здоров`я її чоловіка - ОСОБА_4 , його госпіталізації і смерті;
- стягнути зі ОСОБА_3 майнову шкоду на відшкодування витрат на лікування та поховання ОСОБА_4 у розмірі 100 000,00 грн;
- стягнути зі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн (а. с. 124, т. 2).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 18 листопада 2020 року
у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 не надала належних та допустимих доказів на підтвердження наявності правових підстав для її реєстрації у квартирі
АДРЕСА_1 , не довела, що відповідачами завдано їй будь-якої шкоди, що унеможливлює також задоволення позовних вимог про визнання неправомірними дій ОСОБА_3 у створенні їй перешкод у користуванні спірною квартирою та похідних вимог про солідарне стягнення зі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 моральної шкоди, завданої у результаті створених їй перешкод у користуванні квартирою. Також, заявляючи вимогу про відшкодування шкоди, що була викликана особистими неправомірними діями ОСОБА_3 та полягала у понесених витратах на лікування і поховання чоловіка позивача - ОСОБА_4 ,
ОСОБА_1 не надала доказів, що ОСОБА_3 була заподіяна така шкода, не зазначила, яким чином взагалі вона пов`язана із лікуванням та похованням її чоловіка.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 26 квітня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху у зв`язку з пропуском строку на апеляційне оскарження.
Залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд апеляційної інстанції вважав за необхідне надати ОСОБА_1 десятиденний термін із дня вручення ухвали для звернення до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строків на апеляційне оскарження та вказати поважні причини пропуску цього строку.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 02 червня 2021 року у відкритті апеляційного провадження відмовлено.
Вирішуючи питання про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України, суд апеляційної інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 була належним чином сповіщена про розгляд справи, призначений на 18 листопада 2020 року, що підтверджується заявою, поданою позивачем до суду першої інстанції про розгляд справи за її відсутності та за відсутності її представника. Крім того, позивач зверталася із заявою про надіслання копії оскаржуваного рішення суду на електронну адресу представника.
25 лютого 2021 року ОСОБА_1 зверталася до суду першої інстанції з заявою про видачу наручно копії рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 18 листопада 2020 року, однак оскаржуване рішення суду апелянт отримала лише 16 березня 2021 року, майже через місяць після звернення. Доказів на підтвердження посилання ОСОБА_1 на те, що в цей час вона та її представник були на самоізоляції в зв`язку хворобою (COVID-19) у грудні та хворобою в березні не підтверджені належними доказами.
На думку апеляційного суду, зазначені обставини у їх сукупності свідчать про факт обізнаності ОСОБА_1 щодо оскаржуваного судового рішення, а тому причини пропуску строку на апеляційне оскарження не можуть бути визнані поважними.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У липні 2021 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Малиновського районного суду
м. Одеси від 18 листопада 2020 року та ухвалу Одеського апеляційного суду
від 02 червня 2021 року, у якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 05 серпня 2021 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 18 листопада 2020 року.
Ухвалою Верховного Суду від 11 жовтня 2021 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 02 червня 2021 року та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
У листопаді 2021 року справу № 521/1766/15-ц передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 24 листопада 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Касаційна скарга містить посилання на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що відповідає підставі касаційного оскарження, визначеній абзацом другим частини другої статті 389 ЦПК України.
Суд апеляційної інстанції помилково відмовив у поновленні строку на апеляційне оскарження та відкритті апеляційного провадження, незважаючи на наявність поважних причин та об`єктивних обставин, що перешкоджали своєчасно оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції.
Матеріали справи не містять відомостей про направлення копії рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 18 листопада 2020 року позивачу або її представнику, з його змістом позивач ознайомилася лише 16 березня 2021 року, що встановлено судом апеляційної інстанції.
Апеляційним судом не враховано неможливість звернення до суду раніше, оскільки позивач та її представник перебували на самоізоляції у зв`язку з хворобою COVID-19.
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 до Верховного Суду не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Відповідно до заяви від 18 листопада 2020 року ОСОБА_1 у зв`язку з карантинними заходами просила суд розглянути справу за відсутності позивача та її представника (а. с. 15-16, т. 3).
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 18 листопада 2020 року
у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 відмовлено
(а. с. 22-26, т. 3).
Матеріали справи не містять та апеляційним судом не встановлено наявність повідомлення про вручення копії рішення суду ОСОБА_1 та її представнику.
14 грудня 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 подала до суду клопотання про направлення копії рішення на електронну адресу представника (а. с. 28, т. 3).
Відповідно до заяви від 25 лютого 2021 року ОСОБА_1 просила видати копію рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 18 листопада 2020 року (а. с. 29, т. 3).
Копію рішення відповідно до підпису на вказаній заяві ОСОБА_1 отримала 16 березня 2021 року.
25 березня 2021 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 18 листопада 2020 року (а. с. 32-34,
т. 3).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 26 квітня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху у зв`язку з пропуском строку на апеляційне оскарження (а. с. 47, т. 3).
Залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд апеляційної інстанції вважав за необхідне надати ОСОБА_1 десятиденний термін із дня вручення ухвали для звернення до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строків на апеляційне оскарження та вказати поважні причини пропуску цього строку.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 02 червня 2021 року у відкритті апеляційного провадження відмовлено (а. с. 61-62, т. 3).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, врахувавши аргументи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Оскаржувана ухвала апеляційного суду не відповідає вказаним вимогам закону.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається
ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюються зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
Цивільним законодавством передбачено право учасника справи, зокрема, на апеляційне оскарження рішення суду.
Європейський суд із прав людини вказує, що відповідно до пункту 1 статті
6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братися до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль у ньому апеляційного суду (VOLOVIK v. UKRAINE, N 15123/03, § 53, ЄСПЛ, від 06 грудня
2007 року).
Згідно з частиною першою статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У частині другій статті 354 ЦПК України визначено, що учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів із дня вручення йому повного рішення суду.
За правилами статті 123 ЦПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
У справі, що переглядається, ухвалою Одеського апеляційного суду від 02 червня 2021 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси
від 18 листопада 2020 року з посиланням на положення пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
У статтях 127 357 358 ЦПК України не визначено конкретного переліку причин, що відносяться до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку. Однак суд апеляційної інстанції, керуючись верховенством права та основними засадами судочинства, повинен надати оцінку наведеним особою, яка подає апеляційну скаргу, обставинам на предмет поважності причин пропуску строку, встановити, чи є такий строк значним, та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з урахуванням балансу суспільного та приватного інтересу.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Отже, вирішення питання про поновлення процесуального строку належить до дискреційних повноважень суду, і у кожній конкретній справі суд має ґрунтовно перевіряти, чи є обставини, на які посилається заявник, такими, що свідчать про наявність поважних причин для поновлення строку.
Судові процедури повинні бути справедливими (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), оскільки особа безпідставно не може бути позбавлена конституційного права на апеляційне оскарження рішення суду.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що для застосування положень частини четвертої статті 358 ЦПК України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суду необхідно надати належну оцінку причинам пропуску строку на апеляційне оскарження, з`ясувати, чи є ці причини такими, що об`єктивно перешкоджали подати апеляційну скаргу у визначений законом строк, коли особа отримала відповідне оскаржуване рішення суду, тобто ознайомилася з його змістом.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у цій справі, суд апеляційної інстанції, встановивши, що копія рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 18 листопада 2020 року не направлялася позивачу та її представнику, тобто відсутні докази отримання заявником оскаржуваного судового рішення засобами поштового зв`язку, не звернув увагу на доводи апеляційної скарги про те, що копію оскаржуваного судового рішення ОСОБА_1 отримала лише 16 березня 2021 року, що підтверджується відповідною заявою.
При цьому дата подачі заяви (25 лютого 2021 року) у контексті вирішення зазначеного процесуального питання правового значення не має, оскільки законом імперативно встановлено, що учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Тобто визначальним є момент вручення рішення суду, а не звернення до суду із відповідною заявою.
З огляду на зазначене, висновок суду апеляційної інстанції про неповажність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, зазначених ОСОБА_1 , є передчасним.
Вказане призвело до порушення норм процесуального права, а тому оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції не може вважатися законною та обґрунтованою, що є обов`язковою підставою для її скасування та направлення справи до апеляційного суду для продовження розгляду.
Висновки Верховного Суду за результатом розгляду касаційної скарги
Відповідно до частин третьої та четвертої статті 406 ЦПК України касаційніскарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
Згідно з частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
Судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду (пункт 1 частини першої статті 411 ЦПК України).
У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.
У зв`язку із наведеним, з метою забезпечення завдання цивільного судочинства,
а саме: щодо забезпечення справедливого розгляду справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана ухвала апеляційного суду - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Одеського апеляційного суду від 02 червня 2021 рокускасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий А. А. Калараш
Судді: А. І. Грушицький
І. В. Литвиненко
Є. В. Петров
О. С. Ткачук