Постанова
Іменем України
20 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 521/20201/21
провадження № 61-9266св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Одеська міська рада,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси у складі судді
Михайлюка О. А. від 18 травня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду у складі колегії суддів: Громіка Р. Д., Драгомерецького М. М.,
Дришлюка А. І., від 05 квітня 2023 року.
Зміст заявлених позовних вимог
1. У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Одеської міської ради про надання додаткового строку про прийняття спадщини.
2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його двоюрідна тітка ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилась спадщина на все належне їй майно.
3. Вказував, що він був її єдиним родичем, допомагав їй у господарстві, з приготуванням їжі та здійснив її поховання.
4. Маючи намір оформити спадкові права після смерті двоюрідної тітки,
04 березня 2020 року він звернувся до нотаріуса, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину йому було відмовлено з підстав пропуску шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини.
5. Посилався на те, що строк для подачі заяви про прийняття спадщини пропущено ним з причин юридичної необізнаності та відсутності грошей на юридичну консультацію.
6. Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд надати йому додатковий строк тривалістю один місяць для прийняття спадщини, відритої після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
7. Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 18 травня
2022 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
8. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що зазначені позивачем причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини (юридична необізнаність та відсутність коштів для оплати юридичної консультації) не є поважними, у зв`язку із чим відсутні правові підстави для визначення ОСОБА_1 додаткового строку для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
9. Постановою Одеського апеляційного суду від 05 квітня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 18 травня 2022 року залишено без змін.
10. Суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції щодо неповажності зазначеної позивачем причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини. Зазначено, що судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.
Узагальнені доводи касаційної скарги
11. 07 травня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 18 травня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 05 квітня 2023 року, ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.
12. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі
№ 565/1145/17, від 28 березня 2022 року у справі № 750/2158/21 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також вказує, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
13. ОСОБА_1 зазначає, що суди попередніх інстанцій не урахували наведені ним обставини і причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини у їх сукупності, зокрема його тривалу хворобу, що є об`єктивною, непереборною, істотною трудністю для нього.
14. Додатково зауважує про належність спірної квартири його родині, володіння нею з 1945 року, наявність підтверджених в судовому порядку його родинних зв`язків з померлою ОСОБА_2 , а також посилається на те, що він є єдиним спадкоємцем ОСОБА_2 та піклувався про неї останні її 30 років життя. Крім того, з огляду на відсутність у нього жодної приватної власності, вважає, що суди повинні були застосувати принцип гуманізму права та визначити йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті його двоюрідної тітки ОСОБА_2 .
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
15. Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків
16. Ухвалою Верховного Суду від 18 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 521/20201/21, витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
17. 21 вересня 2023 року матеріали цивільної справи № 521/20201/21 надійшли на адресу Верховного Суду.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов
Фактичні обставини справи, встановлені судами
18. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_1 , після смерті якої відкрилась спадщина на все належне їй майно.
19. Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 21 жовтня
2021 року встановлено факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_2 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є двоюрідною тіткою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
20. ОСОБА_1 звернувся до Малиновської державної нотаріальної контори у м. Одеса із заявою про прийняття спадщини щодо майна ОСОБА_2 за законом, однак листом №1075/02-14 від 06 березня 2020 року йому відмовлено з підстав пропуску шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
21. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга до задоволення не підлягає.
22. Згідно з положеннями пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
23. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
24. Відповідно до статей 1216 1217 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
25. За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
26. Відповідно до статті 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
27. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
28. За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
29. Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
30. Подання заяви про прийняття спадщини є дією, яку повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину тоді, коли такий спадкоємець не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем.
31. Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
32. Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними. Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
33. Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, проживання у спадковому майні після відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.
34. Крім того, оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.
35. Подібних висновків дійшов Верховний Суд України у постановах
від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17 та Верховний Суд у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16,
від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі
№ 450/1383/18, від 21 квітня 2022 року у справі № 296/12109/18, від 17 серпня 2023 року у справі № 626/274/22.
36. Правозастосовна практика Верховного Суду у подібних правовідносинах є усталеною.
37. Встановивши, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а ОСОБА_1 , достеменно знаючи про її смерть, у встановлений статтею 1270 ЦК України строк не подав заяву про прийняття спадщини, надавши належну правову оцінку зазначеним позивачем у позовній заяві підставам пропуску зазначеного строку (юридична необізнаність та відсутність коштів для оплати юридичної консультації), суди попередніх інстанцій дійшли законного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визначення ОСОБА_1 додаткового строку для прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .
38. Колегія суддів погоджується із висновками судів, що наведені ОСОБА_1 обставини не є поважними причинами значного пропуску строку для прийняття спадщини, оскільки не пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
39. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, правильно визначився із характером спірних правовідносин, їх правовою кваліфікацією, повно і всебічно встановив обставини справи та надав належну правову оцінку наявним у справі доказам.
40. Доводи касаційної скарги значною мірою зводяться до переоцінки доказів.
41. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
42. Посилання заявника на неврахування судами попередніх інстанцій його тривалої хвороби є безпідставними, з огляду на те, що зазначена обставина не була визначена позивачем у позовній заяві в якості причини пропуску ним строку для подання заяви про прийняття спадщини, відтак не входила до предмета доказування.
43. При оцінці доводів заявника щодо наявності у суду інформації про його хворобу, колегія суддів зауважує, що про наявність у нього проблем зі здоров`ям було зазначено ОСОБА_1 лише у заяві про розгляд справи у суді першої інстанції без участі позивача. Водночас, у цій же заяві позивач просив суд визначити йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті його двоюрідної тітки ОСОБА_2 , з огляду на те, що він пропущений з підстав його юридичної необізнаності та відсутності грошових коштів для оплати юридичної консультації, оскільки він є пенсіонером.
44. Згідно з положеннями пункту 5 частини третьої статті 2 ЦПК України однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства є диспозитивність.
45. За змістом частин першої та третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
46. Відповідно до частин третьої, четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
47. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
48. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції (частина друга статті 400 ЦПК України).
49. Колегія суддів, надаючи оцінку оскаржуваним судовим рішенням судів попередніх інстанцій на предмет їх законності у межах позовних вимог та межах касаційного перегляду, погоджується з висновками судів, оскільки суди правильно застосували норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
50. Висновки судів попередніх інстанцій, з урахуванням заявлених позивачем вимог та підстав позову, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які послався заявник у касаційній скарзі.
51. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
52. Ураховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення- без змін.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 18 травня
2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 05 квітня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Синельников О. М. Осіян В. В. Шипович