ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 липня 2025 року
м. Київ
справа № 521/4566/24
провадження № 61-6856св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси у складі судді Сегеди О. М. від 07 жовтня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду у складі колегії суддів: Таварткіладзе О. М., Сєвєрової Є. С., Погорєлової С. О., від 22 квітня 2025 року
і ухвалив таку постанову.
Зміст заявлених позовних вимог
1. У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу ізольованої квартири недійсним.
2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що йому на праві власності на підставі договору дарування від 03 вересня 1992 року належала квартира АДРЕСА_1 . 23 квітня 2003 року між ним та ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу, за умовами якого він продав, а ОСОБА_3 придбала квартиру АДРЕСА_1 .
3. Позивач вказував, що через деякий час йому стало відомо, що ухвалою Малиновського районного суду від 28 травня 1997 року по справі № 2-429/2002 були забезпечені позовні вимоги шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 .
4. Таким чином, на підставі договору купівлі-продажу від 23 квітня 2003 року, укладеного між ним та ОСОБА_3 , відбулось неправомірне відчуження квартири АДРЕСА_1 . При житті ОСОБА_3 оформила на ім`я ОСОБА_2 , який є її онуком, заповіт, яким заповіла останньому квартиру АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , померла.
5. Позивач стверджував, що оскільки вони з ОСОБА_3 уклали договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 23 квітня 2003 року під час дії ухвали Малиновського районного суду від 28 травня
1997 року по справі № 2-429/2002, яка на цей час є чинною, то договір купівлі-продажу квартири від 23 квітня 2003 року є недійсним.
6. З урахуванням зазначеного, посилаючись на порушення своїх прав, позивач просив суд позов задовольнити:
- визнати договір купівлі-продажу квартири
АДРЕСА_1 від 23 квітня 2003 року недійсним;
- встановити порядок виконання рішення, зазначивши, що рішення суду після набрання законної сили, є підставою відповідним суб`єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам, в тому числі нотаріусам для внесення відомостей про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності право власності за ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 та запису для поновлення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності право власності на нерухоме майно за ОСОБА_1 .
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
7. Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 07 жовтня 2024 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу ізольованої квартири недійсним залишено без задоволення.
8. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не довів в процесі судового розгляду порушення своїх прав при укладенні 23 квітня
2003 року договору купівлі-продажу квартири
АДРЕСА_1 .
9. Також суд першої інстанції зазначив, що наведені позивачем обставини про поважність причин пропуску строку позовної давності є необґрунтованими.
Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції
10. Постановою Одеського апеляційного суду від 22 квітня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 07 жовтня 2024 року залишено без змін.
11. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованих висновків про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки усі умови сторонами договору були виконані, в подальшому сторонами договір не оспорювався. Договір купівлі-продажу був укладений за наявності вільного волевиявлення сторін правочину, в тому числі позивача, як власника квартири, договір відповідає внутрішній волі сторін, за відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження мнимості правочину або наміру створення юридичних наслідків. Нотаріальна форма договору була дотримана.
12. Апеляційний суд зауважив, що ОСОБА_3 , як інша сторона оспорюваного правочину, не знала про існування обмеження, накладеного ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 28 травня 1997 року, на момент укладення оспорюваного договору не було зареєстровано обтяження щодо цього нерухомого майна.
Узагальнені доводи касаційної скарги
13. 29 травня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 07 жовтня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 22 квітня 2025 року, ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
14. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 520/12684/15-ц (провадження № 6-3136св18), від 03 травня 2022 року у справі № 711/3591/21, від 29 червня 2023 року у справі № 208/9810/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також зазначає, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки. Крім того зазначає, що судами попередніх інстанцій не було залучено до участі у справі ОСОБА_4 (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
15. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що оспорюваний правочин укладений майже через шість років після постановлення Малиновським районним судом міста Одеси від 28 травня 1997 року чинної ухвали по справі № 2-429/2002 про накладення арешту на спірне нерухоме майно, яке є предметом спірного правочину.
16. Заявник вказує, що суди попередніх інстанцій зобов`язанні були при розгляді цієї справи з`ясувати підстави здійснення відповідачем ОСОБА_2 заходів з використання своїх прав щодо усунення порушень при вчиненому правочину шляхом скасування в судовому порядку ухвали Малиновського районного суду міста Одеси від 28 травня 1997 року по справі № 2-429/2002 про накладення арешту на спірне нерухоме майно, яке є предметом спірного правочину. Жодних дій та намірів відповідачем ОСОБА_2 щодо скасування вказаної ухвали не відбулося. Справа № 521/24137/23 про звільнення майна з-під арешту перебуває у провадженні суду касаційної інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
17. Ухвалою Верховного Суду від 03 липня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі № 521/4566/24 та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
Відзив на касаційну скаргу не надходив
Фактичні обставини справи, встановлені судами
18. ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору дарування
від 03 вересня 1992 року належала квартира
АДРЕСА_1 .
19. 23 квітня 2003 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладений договір купівлі-продажу, за умовами якого ОСОБА_1 продав, а
ОСОБА_3 придбала квартиру АДРЕСА_1 .
20. 13 травня 2003 року право власності ОСОБА_3 на квартиру
АДРЕСА_1 було зареєстровано в Одеському МБТІ.
21. 25 вересня 2004 року ОСОБА_3 оформила заповіт, яким заповіла своєму онуку ОСОБА_2 на випадок своєї смерті квартиру АДРЕСА_1 .
22. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла. Після її смерті відкрилась спадщина у вигляді квартири АДРЕСА_1 , яка належала їй на праві власності на підставі договору купівлі-продажу
від 23 квітня 2003 року.
23. Спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_3 є її онук - ОСОБА_2 , який прийняв спадщину шляхом звернення до приватного нотаріуса Одеського нотаріального округу Русских С. Б. з заявою про прийняття спадщини. Приватним нотаріусом за заявою ОСОБА_2 було заведено спадкову справу.
24. Постановою приватного нотаріуса Одеського нотаріального округу
від 13 квітня 2023 року ОСОБА_2 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 28 травня 1997 року на квартиру АДРЕСА_1 накладено арешт.
25. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 13 квітня 2023 року, ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 28 травня 1997 року на квартиру АДРЕСА_1 було накладено арешт, зареєстрований 10 листопада 2008 року за № 8169909 Першою одеською державною нотаріальною конторою. Власник об`єкту: ОСОБА_5 .
26. Отже, на час укладення договору купівлі-продажу від 23 квітня 2003 року арешт, який був накладений на підставі ухвали Малиновського районного суду м. Одеси від 28 травня 1997 року на квартиру
АДРЕСА_1 , не був зареєстрований у реєстрі.
27. Відповідно до змісту відповіді Малиновського районного суду міста Одеси від 09 травня 2024 року у провадженні Малиновського районного суду
м. Одеси перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_4 до
ОСОБА_5 про відшкодування збитків та моральної шкоди, спричиненої власником джерела підвищеної небезпеки під № 2-1628/1997. У подальшому вищевказана цивільна справа перереєстрована за остаточним № 2-429/2002. До архіву Малиновського районного суду м. Одеси цивільна справа № 2-429/2002 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про відшкодування збитків та моральної шкоди, спричиненої власником джерела підвищеної небезпеки, за актом прийому передачі цивільних справ за 2002 рік не передавалась, обліково статистичні картки на справу відсутні.
28. Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 13 червня 2019 року було часткове відновлено втрачене судове провадження у справі № 2-429/2002 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про відшкодування збитків та моральної шкоди, спричиненої власником джерела підвищеної небезпеки, в частині ухвали Малиновського районного суду м. Одеси про вжиття заходів забезпечення позову по справі та скасовані заходи забезпечення позову, накладені ухвалою суду від 07 квітня 1997 року у вигляді накладення арешту на квартиру АДРЕСА_2 , належну ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , накладення арешту на все майно, належне ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на автомобіль «М-412», реєстраційний номер НОМЕР_1 , належний ОСОБА_5 , а також скасовані заходи забезпечення позову, накладені ухвалою суду від 25 травня
1997 року на будинок АДРЕСА_3 , належний ОСОБА_5 .
29. Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 09 червня 2023 року заява ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення позову по цивільній справі № 2-429/2002 була повернута судом без розгляду.
30. Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 28 вересня 2023 року заяву ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення позову у справі № 2-429/2002 повернуто судом без розгляду з підстав того, що заявник не є стороною у справі та роз`яснено, що з метою зняття арешту з майна він має право звернутись до суду з відповідним позовом.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
31. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга до задоволення не підлягає.
32. Згідно з положеннями пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
33. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
34. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
35. Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
36. Згідно з пунктом 4 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України
2003 року, що набрав чинності 01 січня 2004 року, цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
37. Таким чином, враховуючи дату укладення договору купівлі-продажу, на спірні правовідносини поширюється дія норм ЦК Української РСР 1963 року.
38. Відповідно до статті 49 Закону України «Про власність» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом.
39. За змістом статей 128 153 ЦК Української РСР 1963 року право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Договір вважається укладеним, коли між сторонами в повній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.
40. Відповідно до статті 224 ЦК Української РСР 1963 року за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
41. Статтею 227 ЦК Української РСР 1963 року передбачалася обов`язкова нотаріальна форма договору купівлі-продажу житлового будинку (квартири) і його реєстрація органами місцевого самоврядування.
42. Відповідно до статті 47 ЦК Української РСР 1963 року нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу. Якщо одна із сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.
43. Згідно зі статтею 48 ЦК Української РСР 1963 року недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемляє особисті або майнові права неповнолітніх дітей. По недійсній угоді кожна з сторін зобов`язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.
44. Частиною першою статті 56 ЦК Української РСР 1963 року визначено, що угода, укладена внаслідок помилки, що має істотне значення, може бути визнана недійсною за позовом сторони, яка діяла під впливом помилки.
45. Під помилкою слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною суб`єкта, предмета чи інших істотних умов угоди, що вплинуло на її волевиявлення, при відсутності якого за обставин справи можна вважати, що угода не була б укладена. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним на підставі частини першої статті 56 ЦК Української РСР 1963 року повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також те, що вона має істотне значення.
46. Частиною першою статті 59 ЦК Української РСР 1963 року передбачено, що угода, визнана недійсною, вважається недійсною з моменту її укладення.
47. Якщо майно за плату придбане у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не повинен був знати (добросовісний набувач), то власник вправі витребувати це майно від набувача лише в разі, коли майно загублене власником або особою, якій майно було передане власником у володіння, або викрадено у того чи іншого, або вибуло з їх володіння іншим шляхом поза їх волею (частина першої статті 145 ЦК Української РСР 1963 року).
48. Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 мотивував свої вимоги тим, що при укладенні між ним та ОСОБА_3 договору купівлі-продажу від 23 квітня 2003 року, квартира
АДРЕСА_1 перебувала під арештом, тому відбулось неправомірне її відчуження. Про накладення арешту йому стало відомо уже після укладення оспорюваного договору купівлі-продажу.
49. Обтяження - це заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, встановлена законом, актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або така, що виникла на підставі договору.
50. Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними - відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
51. Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
52. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
53. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
54. Ухвалюючи рішення відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дослідивши наявні у справі докази та давши їм належну оцінку, правильно виходив з того, що позивач не довів належними та допустимими доказами порушення його прав оспорюваним правочином, який було укладено 23 квітня 2003 року між ним та ОСОБА_3 , на підставі якого він продав, а ОСОБА_3 придбала квартиру
АДРЕСА_1 .
55. Судами встановлено, що оспорюваний договір був посвідчений 23 квітня 2003 році державним нотаріусом Сьомої одеської держаної нотаріальної контори Мельник Л. В., а 13 травня 2003 року право власності ОСОБА_3 на квартиру
АДРЕСА_1 було зареєстровано в Одеському МБТІ.
56. Тобто, нотаріальна форма укладення договору була дотримана, а сторони виконали умови договору купівлі-продажу квартири, покупець отримав у власність квартиру, а продавець отримав грошові кошти.
57. Вказані обставини, з урахуванням наведених норм матеріального права, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, свідчать про те, що оспорюваний правочин був вчинених з дотриманням вимог статей 47, 224, 227 Української РСР 1963 року, а позивачем не наведено об`єктивних аргументів на підтвердження протилежного, не доведено, що оспорюваний договір купівлі-продажу був вчинений сторонами внаслідок помилки, що має істотне значення.
58. Оспорюваний договір купівлі-продажу був укладений за наявності вільного волевиявлення сторін правочину.
59. Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій дали належну оцінку тим обставинам, що ухвалою Малиновського районного суду від 28 травня 1997 року по справі № 2-429/2002 були забезпечені позовні вимоги шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 .
60. Судами встановлено, що на час укладення договору купівлі-продажу від 23 квітня 2003 року арешт, який був накладений на підставі ухвали Малиновського районного суду м. Одеси від 28 травня 1997 року на квартиру АДРЕСА_1 , не був зареєстрований у реєстрі, відомості про арешт були внесені до реєстру прав на нерухоме майно лише 10 листопада 2008 року. Тобто, сторони правочину, а також державний нотаріус не були обізнані про наявність обтяжень нерухомого майна.
61. Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд надав належну оцінку аргументам заявника та доводам апеляційної скарги, а також врахував, що згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень, рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 24 вересня 2024 року, яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного суду від 27 лютого 2025 року у справі № 521/24137/23, позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про звільнення майна з-під арешту задоволено. Скасовано арешт, накладений ухвалою Малиновського районного суду міста Одеси від 28 травня 1997 року на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер обтяження 8169909, зареєстрований о 14:45:51 10 листопада 2008 року Першою одеською державною нотаріальною конторою (архівна дата 06 березня 1998 номер реєстру 423-97).
62. Доводи касаційної скарги не містять належних аргументів щодо того, що оскаржувані судові рішення впливають на права та обов`язки ОСОБА_4 , а останній судові рішення не оскаржує.
63. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 міститься висновок про те, що добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
64. Слід звернути увагу, що з цим позовом позивач звернувся лише у березні
2024 року, тобто більше ніж через 20 років з моменту укладення оспорюваного договору.
65. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника по суті спору та їх відображення в оскаржених судових рішеннях, питання вмотивованості висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої та апеляційної інстанцій, в загальному зводяться до переоцінки доказів.
66. Водночас зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
67. Висновки суду апеляційної інстанції, з урахуванням встановлених у цій справі обставин, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які містяться посилання у касаційній скарзі.
68. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
69. З урахуванням доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень судів попередніх інстанцій.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 07 жовтня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 22 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді Є. В. Синельников
О. М. Осіян
В. В. Шипович