Постанова

Іменем України

20 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 521/5241/18

провадження № 61-4326св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого Луспеника Д. Д.,

суддів:Воробйової І. А.(суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідачі: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування», ОСОБА_2 ,

представник Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» адвокат Шишлов Олександр Євгенович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргуПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС»

на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 14 травня 2019 року у складі судді Мирончук Н. В. та постанову Одеського апеляційного суду

від 12 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Драгомерецького М. М., Дрішлюка А. І., Черевка П. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (далі ПрАТ «СК «АХА Страхування»), ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди.

На обґрунтування позовних вимог зазначала, що 02 листопада 2017 року між нею та ПрAT «CK «АХА Страхування» укладено договір добровільного страхування транспортного засобу «Все включено» № 366543а7оа, за умовами якого застраховано належний їй автомобіль, марка Land Rover Range Rover Sport, 2016 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

05 лютого 2018 року невідома особа, шляхом підпалу пошкодила повністю автомобіль марки BMW, який належить ОСОБА_2 . Внаслідок горіння автомобіля марки BMW було пошкоджено передню частину та частково ліву сторону сусіднього автомобіля марки Range Rover Sport, який належить позивачу.

Зазначила, що ПрAT «CK «АХА Страхування» листом від 15 лютого 2018 року за вих. №1640/12цв відмовило їй у виплаті страхового відшкодування щодо заявленого випадку через відсутність правових підстав для визнання заявленого випадку страховим.

Посилаючись на неправомірність указаної відмови та невідшкодування їй майнової шкоди, завданої пошкодженням її автомобіля, просила стягнути з

ПрАТ «СК «АХА Страхування» та з ОСОБА_2 на свою користь на відшкодування майнової шкоди 1023900, 55 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 14 травня

2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ПрАТ «СК «АХА Страхування» на користь ОСОБА_1 майнову шкоду (страхове відшкодування) у розмірі 1012275,55 грн.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди відмовлено.

Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 06 квітня 2018 року у справі № 521/5241/18,

а саме скасовано арешти на автомобіль марки «BMW» модель «ХЗ», реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_2 , земельну ділянку, кадастровий номер 7121586600:06:005:0025, площею 2,5298 га, яка знаходиться за адресою: Черкаська область, Золотоніський район, Кропивнянська сільска рада, що належить ОСОБА_2 .

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що подія загоряння автомобіля внаслідок підпалу трапилась в період дії договору страхування. Факт настання події, дотримання вимог закону щодо повідомлення, розмір визначеної шкоди страховою компанією не оскаржуються, у зв`язку із чим

у страховика виник обов`язок сплати страхового відшкодування

за страховим випадком, з урахуванням суми франшизи, яка передбачена пунктом 10.3 договору добровільного страхування наземного транспортного засобу від 02 листопада 2017 року. Зазначено, що сам факт несплати позивачем з 02 лютого 2018 року до 05 лютого 2018 року другого платежу

у сумі 18 890,62 грн не є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування та не передбачає автоматичного припинення дії договору, термін дії якого визначений сторонами до 03 листопада 2018 року. Положення підпункту 31.1.2 договору, якими передбачено умову припинення договору страхування внаслідок несплати чергової частини страхового платежу, суд вважав несправедливими, оскільки вони порушують принцип добросовісності, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін, а також завдають шкоди споживачеві. Крім того, суд вважав, що положення підпункту 31.1.2 договору суперечить положенням підпункту 32.1.3 цього договору.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до

ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 не є власником автомобіля марки BMW, та не вчиняла жодних дій, пов`язаних із неправомірним використанням транспортного засобу, що могли б призвести до знищення майна та спричинення матеріальної шкоди позивачу.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 12 лютого 2020 року апеляційну скаргу ПрАТ «СК «АХА Страхування» залишено без задоволення, рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 14 травня 2019 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що правильним є висновок суду першої інстанції про те, що подія загоряння автомобіля внаслідок підпалу трапилась в період дії договору страхування, а тому у страховика виник обов`язок сплати страхового відшкодування, з урахуванням суми франшизи. Формальне порушення строку сплати страхувальником чергового страхового платежу не може бути підставою для відмови страховиком у відшкодуванні страхового відшкодування, оскільки таке втручання не порушить справедливого балансу інтересів, а саме позитивні наслідки відшкодування страхового відшкодування є більш важливими, аніж формальне порушення строку сплати чергового страхового платежу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У березні 2021 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС» (далі ПрАТ «СК «АРКС»), попередня назва ПрАТ «СК «АХА Страхування», в інтересах якого діє адвокат Шишлов О. Є., подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 14 травня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 12 лютого 2020 року, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на застосування судами попередніх інстанцій норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 23 квітня 2018 року у справі № 522/18482/16-ц (провадження № 61-195св18), від 11 лютого 2019 року

у справі № 569/16471/16-ц (провадження № 61-29724св18) та від 10 липня

2019 року у справі № 404/4562/16-ц (провадження № 61-20533св18).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.

У вересні 2020 рокусправанадійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Судувід 12 жовтня 2021 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Як на підставу касаційного оскарження, заявник посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема щодо обов`язковості договору (статті 525, 526, 627, 629 Цивільного кодексу України (далі ЦК України)), істотних умов договору (стаття 982 ЦК України), умов договору страхування та обов`язку страхувальника сплачувати страхові платежі у визначені строки (статті 6, 10, 16, 21, 26 Закону України «Про страхування»), а також підстав для припинення чи втрати чинності договору страхування (стаття 28 Закону України «Про страхування»).

Зазначав, що суди попередніх інстанцій не урахували того, що на момент настання випадку договір добровільного страхування, укладений

з позивачем, не діяв, оскільки відповідальність страховика припинилась через несплату страхувальником чергового страхового платежу в строки, передбачені договором. З огляду на зазначене пожежа, внаслідок якої було пошкоджено транспортний засіб позивача, не є страховим випадком.

Додатково зазначено, що судами попередніх інстанцій неправильно визначено розмір страхового відшкодування, який підлягає сплаті страхувальнику у випадку визнання події страховим випадком, зокрема не ураховано необхідність вирахування страхових платежів (пункт 29.28 договору), а також право страховика на отримання у власність транспортного засобу, його складових частин, деталей та обладнання, щодо яких страхове відшкодування виплачено у повному обсязі (пункт 29.22 договору).

У грудні 2020 року ПрАТ «СК «АРКС», в інтересах якого діє адвокат

Шишлов О. Є., подало до Верховного суду заяву про поворот виконання рішення у цивільній справі № 521/5241/18.

На обґрунтування заявлених вимог зазначено, що приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Дем`янченком Є. С. виконувалось виконавче провадження № 61613642 з примусового виконання виконавчого листа, виданого 19 березня 2020 року Малиновським районним судом м. Одеси

у справі № 521/5241/18, про стягнення з ПрАТ «СК «АРКС» на користь

ОСОБА_1 страхового відшкодування у розмірі 1012275,55 грн.

У межах зазначеного виконавчого провадження винесено постанову про арешт коштів боржника та про звернення стягнення на майно. Зазначені постанови приватного виконавця ПрАТ «СК «АРКС» отримало лише

25 вересня 2020 року, однак 20 березня 2020 року та 23 березня 2020 року грошові кошти у загальному розмірі 1113572,10 грн, які складаються

з страхового відшкодування у розмірі 1012275,55 грн, основної винагороди приватного виконавця у розмірі 101227,55 грн та витрат виконавчого провадження у розмірі 69,00 грн, були списані з банківських рахунків

ПрАТ «СК «АРКС». Постановою приватного виконавця виконавчого округу

м. Києва Дем`янченка Є. С. від 23 березня 2020 року закінчено виконавче провадження № 61613642 у звязку з його фактичним виконанням

в повному обсязі.

Посилаючись на наведене, а також на положення статті 444 ЦПК України,

ПрАТ «СК «АРКС», в інтересах якого діє адвокат Шишлов О. Є., просило застосувати поворот виконання рішення Малиновського районного суду

м. Одеси від 14 травня 2019 року шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «СК «АРКС» грошових коштів у розмірі 1012275,55 грн,

а також шляхом перерахування на користь ПрАТ «СК «АРКС» з депозитного рахунку приватного виконавця виконавчого округу м. Києва

Дем`янченка Є. С. грошової суми у розмірі 101227,55 грн як оплату основної винагороди приватного виконавця, та у розмірі 69,00 грн як оплату витрат виконавчого провадження. Додатково просило при вирішенні питання про поворот виконання судового рішення вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на банківські рахунки, відкриті в банківських установах України на імя ОСОБА_1 .

Відзив на касаційну скаргу учасники справи до суду не подали.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ПрАТ «СК «АРКС», в інтересах якого діє адвокат

Шишлов О. Є., підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

02 листопада 2017 р. між ОСОБА_1 та ПрAT «CK «АХА Страхування» укладено договір добровільного страхування транспортного засобу «Все включено» № 366543а7оа, за умовами якого застраховано належний позивачу автомобіль марки Land Rover Range Rover Sport, 2016 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Відповідно до пункту 4 договору були застраховані майнові інтереси позивача, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням автомобілем марки Land Rover Range Rover Sport, 2016 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Сума страхового платежу становить 75 562,50 грн (пункт 14 договору), яка сплачується таким чином: 1й платіж, у сумі 18 890,64 грн, мав внесений

у строк до 03 листопада 2017 року; 2й платіж, у сумі

18 890,62 грн, мав бути внесений у строк до 02 лютого 2018 року;

3й платіж у сумі 18 890,62 грн, мав бути внесений у строк

до 03 травня 2018 року; 4й платіж, у сумі 18 890,62 грн, мав бути внесений

у строк до 03 серпня 2018 року (пункт 18 договору).

Перший платіж за договором, у сумі 18 890,64 грн, був внесений

ОСОБА_1 на рахунок ПрAT «CK «АХА Страхування» у строк

до 03 листопада 2017 року.

Згідно з пунктами 19.1, 19. дата початку дії договору 04 листопада

2017 року; дата закінчення дії договору 03 листопада 2018 року.

05 лютого 2018 року шляхом підпалу було пошкоджено повністю автомобіль марки BMW, який перебуває у користуванні ОСОБА_2 , під час горіння якого було пошкоджено передню частину та частково ліву сторону сусіднього автомобіля марки Land Rover Range Rover Sport, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 .

Актом про пожежу від 05 лютого 2018 року встановлено, що 05 лютого

2018 року о 17:20 год на АДРЕСА_1 , виникла пожежа у відсіку двигуна легкового автомобілю, що належить

ОСОБА_3 . Причина пожежі запалювання ззовні невстановленою особою.

Згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань та довідкою

ГУ НП в Одеській області в провадженні Малиновського ВП в м. Одесі перебуває кримінальне провадження №12018160470000426 від 05 лютого 2018 року за правовою кваліфікацією частина друга статті 194 Кримінального кодексу України, в рамках якого, ОСОБА_2 перебуває

у процесуальному статусі потерпілого. Особу, яка скоїла правопорушення, не встановлено.

09 лютого 2018 року позивач звернулася до ПрAT «CK «АХА Страхування» із заявою та відповідним повідомленням про настання страхової події та надала всі необхідні за умовами договору страхування документи.

Листом від 15 лютого 2018 року ПрAT «CK «АХА Страхування» повідомило позивача про відсутність правових підстав для визнання заявленого випадку страховим та здійснення виплати страхового відшкодування щодо заявленого випадку у зв`язку з тим, що згідно з пунктом 26.2 договору страхувальник обов`язаний: своєчасно і в повному розмірі вносити страхові платежі, згідно з пунктом 18 договору страховий платіж у розмірі

75 562,50 грн сплачується таким чином: 1-й платіж, у сумі 18 890,64 грн,

у строк до 03 листопада 2017 року; 2й платіж, у сумі 18 890,62 грн, у строк

до 02 лютого 2018 року, але згідно з базою даних страховика, 2й платіж

у сумі 18 890,62 грн ОСОБА_1 було внесено 05 лютого 2018 року.

Відповідно до підпункту 31.1.2 договору у випадку ненадходження або надходження не в повному обсязі на розрахунковий рахунок чи до каси страховика чергової та кожної наступної частини страхового платежу в сумі відповідно до пункту 18.2 договору та в строк, вказаний в пункті

18.3 договору, відповідальність страховика за договором припиняється

з 0000 годин дня, наступного за днем, зазначеним в цьому договорі, як дата граничного строку спати відповідної чергової частини страхового платежу.

02 березня 2018 року ОСОБА_1 звернулась із заявою про проведення автотоварознавчого дослідження з метою визначення вартості відновлювального ремонту належного їй автомобіля марки Land Rover Range Rover Sport, реєстраційний номер НОМЕР_1 , до судового експерта Міністерства юстиції України Федотова Ф. В., який повідомив ПрAT «CK «АХА Страхування» листом про місце, час і дату проведення експертизи вказаного автомобіля.

07 березня 2018 року судовий експерт Федотов Ф.В. склав акт огляду транспортного засобу автомобіля марки Land Rover Range Rover Sport, реєстраційний номер НОМЕР_1 , у якому зазначив про загальний стан автомобіля на час його пошкодження.

Висновком експерта № 6176 щодо вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу автомобіля марки Land Rover Range Rover Sport, реєстраційний номер НОМЕР_3 , складеним судовим експертом Федотовим Ф. В., встановлено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля складає 1 023 900,55 грн.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати

або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуваннямстатті 400цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятоїстатті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій не відповідають.

Відповідно до положень статей525,526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 611 ЦК Українипередбачено, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до положень статей627,628,629 ЦК Українисторони є вільними в укладенні договору. Зміст договору складається з умов, які визначаються на власний розсуд та за погодженням сторін, та умов, які

є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір, підписаний сторонами, є обов`язковим для виконання кожною із сторін.

Відповідно до частини першоїстатті 979 ЦК Україниза договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату),

а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Істотними умовами договору страхування згідно з частиною першою

статті 982 ЦК України є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов`язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.

Частиною першою статті 997 ЦК Українипередбачено, що договір страхування припиняється у випадках, встановлених договором та законом.

За змістом пункту 3 частини першої статті 28 Закону України «Про страхування» дія договору страхування припиняється та втрачає чинність за згодою сторін, зокрема у разі несплати страхувальником страхових платежів у встановлені договором строки. При цьому договір вважається достроково припиненим у випадку, якщо перший (або черговий) страховий платіж не був сплачений за письмовою вимогою страховика протягом десяти робочих днів з дня пред`явлення такої вимоги страхувальнику, якщо інше не передбачено умовами договору.

Відповідно до підпункту 31.1.2 договору у випадку ненадходження або надходження не в повному обсязі на розрахунковий рахунок чи до каси страховика чергової та кожної наступної частини страхового платежу в сумі відповідно до пункту 18.2 договору та в строк, вказаний в пункті 18.3 договору, відповідальність страховика за договором припиняється

з 0000 годин дня, наступного за днем, зазначеним в цьому договорі як дата граничного строку спати відповідної чергової частини страхового платежу, сплата якого прострочена.

У випадку надходження простроченої відповідної частини страхового платежу протягом 30 календарних днів з дати, вказаної в пункті 18.3 договору як дата граничного строку сплати відповідної чергової частини страхового платежу, сплата якої прострочена, відповідальність страховика за договором поновлюється з 00-00 годин дня, наступного за днем надходження простроченої відповідної частини страхового платежу. При цьому строк закінчення періоду страхування, за який страховий платіж сплачено з затримкою, залишається незмінним та страховий платіж перерахунку не підлягає (підпункт 31.1.4 договору).

У підпункті 31.1.6 сторони погодили, що не вважаються та не визнаються страховими випадками будь-які події, які сталися в період припинення відповідальності страховика.

Судами попередніх інстанцій установлено, що позивач дійсно прострочила сплату другого платежу, сплативши його 05 лютого 2018 року, тоді як пунктом 18.3 договору датою граничного строку сплати другої чергової частини страхового платежу було визначено 02 лютого 2018 року.

З аналізу підпунктів 31.1.3, 31.1.4 договору слід дійти висновку, що договір припинив свою дію з 00-00 год 03 лютого 2018 року та поновив її з 00-00 год

06 лютого 2018 року.

Ураховуючи наведене, подію, яка сталась з транспортним засобом позивача

05 лютого 2018 року о 17:20 год, з огляду на положення підпункту 31.1.6 договору не можна вважати страховим випадком.

Схожий за змістом правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 10 липня 2019 року у справі № 404/4562/16-ц (провадження

№ 61-20533св18).

Суди попередніх інстанцій на зазначене належної уваги не звернули, не урахували, що сторони, укладаючи договір страхування, погодили випадки припинення зобов`язання у разі невнесення чергового платежу у строки, передбачені договором, у зв`язку із чим дійшли помилкових висновків про наявність підстав для задоволення позову.

Необґрунтованим є при цьому висновок суду першої інстанції про суперечність указаних положень договору положенням статті 28 Закону України «Про страхування», ураховуючи, що конструкція указаної статті передбачає можливість альтернативного, договірного погодження сторонами умов припинення дії договору страхування у разі несплати страхувальником страхових платежів у встановлені договором строки,

а тому, оскільки сторони, керуючись принципом свободи договору, самі визначили підстави припинення дії договору та їй поновлення, зокрема без необхідності направлення страхувальнику вимоги про сплату платежу або його чергової частини, відсутні підстави для висновку про невиконання страховиком процедури припинення дії договору.

За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про наявність підстав для визнання події, яка сталась 05 лютого 2018 року

з транспортним засобом позивача, страховим випадком та зобов`язання страховика виплатити страхове відшкодування.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення

у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено

з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати

в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами попередніх інстанцій повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову

у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПрАТ «СК «АХА Страхування», ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди.

Щодо судових витрат

Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Згідно з пунктом 22 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, пов`язаними з порушенням їх прав.

У статті 5 Закону України «Про судовий збір» визначено перелік пільг щодо сплати судового збору. Проте системний і комплексний аналіз зазначеного Закону і статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» дає правові підстави зробити висновок про те, що сама по собі відсутність такої категорії осіб у переліку осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, встановленому (стаття 5 Закону України «Про судовий збір»), не може безумовно означати те, що споживачі такої пільги не мають, оскільки така пільга встановлена спеціальним законом, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів.

Отже, стаття 5 Закону України «Про судовий збір» не містить вичерпного переліку осіб, яким надано пільги щодо сплати судового збору, як і не містить норми про те, що пільги надаються лише за пред`явлення позову. Спеціальний закон, звільнивши споживачів від сплати судового збору за подання позову зазначив, що вони звільняються з метою захисту своїх порушених прав.

Порушені права можуть захищатись як у суді першої інстанції (при пред`явленні позову), так і на наступних стадіях цивільного процесу. Ці стадії судового захисту є єдиним цивільним процесом, завдання якого

є справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушеного права.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною Великою Палатою Верховного Суд у постанові від 21 березня 2018 року, у справі №761/24881/16-ц (провадження № 14-57цс18).

Аналізуючи викладене, на правовідносини, які випливають з надання послуг зі страхування розповсюджується дія пільги щодо плати судового збору визначеної, статтею 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленоїчастини вимог, а інша частина компенсується

за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки суд касаційної інстанцій дійшов висновку про скасування рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду, з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову, то судові витрати понесені ПрАТ «СК «АРКС» за звернення до суду з апеляційною скаргою

у розмірі 13215,00 грн та із касаційною скаргою у розмірі 17620,00 грн, загальний розмір 30835,00 грн, підлягають поверненню ПрАТ «СК «АРКС»за рахунок держави.

Щодо вирішення заяви ПрАТ «СК «АРКС» про поворот виконання судового рішення

Поворот виконання рішення це процесуальна форма захисту прав боржника, можлива лише після набрання судовим рішенням законної сили. Його суть у поверненні стягувачем боржнику всього одержаного

за скасованим рішенням.

У Рішенні Конституційного Суду України від 02 листопада 2011 року

№ 13-рп/2011у справі за конституційним зверненням військової частини

НОМЕР_4 щодо офіційного тлумачення положення пункту 28 частини першоїстатті 293 ЦПК Україниу взаємозв`язку з положеннями пунктів 2, 8 частини третьої статті 129року Конституції Українивказано, що поворот виконання рішення це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження

в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала.

Відповідно до частини першоїстатті 444 ЦПК Українисуд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він:

1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду;

3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

За змістом частин першоїтретьоїстатті 444 ЦПК України поворот виконання рішення, якщо цього вимагає відповідач, можливий у будь-якому випадку, незалежно від того, в якому порядку (апеляційному, касаційному чи за нововиявленими обставинами) скасовано судове рішення.

Поворот виконання рішення можливий за будь-якими справами, але за наявності таких умов: 1) щоб позивач отримав від відповідача в порядку виконання рішення майно чи гроші; 2) щоб виконане рішення було скасовано вищестоящим судом повністю чи змінено із задоволенням позовних вимог у меншому розмірі. В усіх інших випадках розгляд питань про повернення стягненого в порядку цивільного судочинства відбуватися не може (правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-53цс15, постанові Верховного Суду від 28 січня 2018 року у справі № 203/2612/13-ц (провадження

№ 61-1394 св 17)).

Вивчивши заяву про поворот виконання рішення суду, докази, надані на підтвердження її вимог, а також матеріали справи, колегія суддів Верховного Суду вважає, що наявні підстави для її часткового задоволення.

Ураховуючи, що з ПрАТ «СК «АРКС» стягнуто на відшкодування майнової шкоди (страхове відшкодування) грошову суму у розмірі 1012 275,55 грн,

що підтверджується копіями платіжного доручення від 20 березня 2020 року № 61613642 на суму 111094,46 грн та платіжного доручення від 23 березня 2020 року № 61613642 на суму 1002477,64 грн, в порядку виконання рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 14 травня 2019 року, яке скасоване при касаційному перегляді, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , предмет спору не належить до окремих категорій справ, передбачених статтею 445 ЦПК України, поворот виконання яких допускається лише за певних умов, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви ПрАТ «СК «АРКС» в частині повороту виконання рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 14 травня 2019 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «СК «АРКС» грошових коштів у розмірі 1012275,55 грн, які були перераховані приватним виконавцем стягувану ОСОБА_1 під час здійснення ним виконавчого провадження № 661613642 з примусового виконання виконавчого листа, виданого 19 березня 2020 року Малиновським районним судом м. Одеси

у справі № 521/5241/18.

Заява ПрАТ «СК «АРКС» в частині повороту виконання рішення суду

в частині стягнення на його користь з депозитного рахунку приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дем`янченка Є. С. основної винагороди приватного виконавця у розмірі 101227,55 грн та витрат виконавчого провадження у розмірі 69,00 грн, задоволенню не підлягає

з огляду на таке.

Поворот виконання рішення суду як спосіб захисту майнових прав боржника (відповідача) передбачає повернення йому стягувачем (позивачем) лише тих грошових коштів, які були ним безпосередньо одержані за скасованим

в подальшому рішенням суду.

Відповідно до частини третьої статті 45 Закону України «Про виконавче провадження» основна винагорода приватного виконавця стягується

в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.

З аналізу положень Закону України «Про виконавче провадження» слідує, що основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється

у вигляді: 1) фіксованої суми разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження (частина друга статті 42 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до конструкції статті 42 Закону України «Про виконавче провадження» основна винагорода приватного виконавця та витрати виконавчого провадження є коштами виконавчого провадження.

Положеннямистатті 444 ЦПК України передбачений поворот виконання саме рішення суду, тоді як винагорода виконавця, витрати виконавчого провадження та витрати за користування Автоматизованою системою виконавчого провадження не є сумами, присудженими до стягнення

з відповідача за рішенням суду. А тому основна винагорода приватного виконавця та витрати виконавчого провадження, стягнуті на підставі положеньЗакону України «Про виконавче провадження»при виконанні судового рішення, не можуть бути предметом розгляду заяви про поворот виконання судового рішення.

Подібний за змістом правовий висновок викладений Верховним Судом

у постанові від 31 березня 2021 року у справі № 296/7644/17 (провадження

№ 61-8784св20).

Не підлягають задоволенню також вимоги заявника про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на банківські рахунки, відкриті в банківських установах України на ім`я ОСОБА_1 ,

з урахуванням відсутності обґрунтувань необхідності їх вжиття та невстановлення зазначених обставин при вирішенні питання про поворот виконання судового рішення.

Керуючись статтями 400 409 412 415 416 444 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» задовольнити.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 14 травня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 12 лютого 2020 року скасувати, ухвалити нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування», ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди залишити без задоволення.

Понесені Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування» судові витратизі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги у розмірі 13215,00 грн та касаційної скарги у розмірі 17620,00 грн, загальний розмір 30835,00 грн компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Мнінстрів України.

Заяву Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» про поворот виконання рішення задовольнити частково.

В порядку повороту виконання рішення Малиновського районного суду

м. Одеси від 14 травня 2019 року стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» грошові кошти у розмірі 1012275,55 грн.

У задоволенні решти вимог заяви відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк