№ 521/6725/22 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 521/6725/22

провадження № 61-5684св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Виробничий підрозділ Пасажирське вагонне депо станції Одеса - Головна регіональна філія «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» ,

розглянув при попередньому розгляді справи у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє її представник - адвокат Главацький Юрій Анатолійович,на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 22 травня 2023 рокуу складі судді Сегеди О. М. та постанову Одеського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року у складі колегії суддів: Погорєлової С. О., Заїкіна А. П., Таварткіладзе О. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Виробничого підрозділу Пасажирського вагонного депо станції Одеса - Головної регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання незаконним та скасування наказу про припинення трудового договору (контракту), поновлення на роботі та виплату середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з відповідачем, працювала на посаді провідника пасажирського вагону.

18 квітня 2022 року їй було вручено наказ (розпорядження) № 225/ОС від 18 квітня 2022 року, табельний номер № 4951 , про припинення з нею трудового договору (контракту), згідно якого позивачка була звільнена з роботи відповідно до пункту 8 статті 36 КЗпП України на підставі, передбаченій контрактом № 55 від 08 червня 2012 року, тобто з ініціативи роботодавця.

ОСОБА_1 вважала наказ про своє звільнення незаконним, безпідставним, виданим з порушенням статті 41 Конституції України та КЗпП України, та таким, що підлягає скасуванню, оскільки у порушення наведених приписів, в оскарженому наказі № 225 /ОС від 18 квітня 2022 року не зазначено, які саме умови, передбачені трудовим договором (контрактом) № 55 від 08 червня 2012 року, стали підставою для його припинення та її звільнення.

Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просила суд:

визнати незаконним та скасувати наказ (розпорядження) начальника Виробничого підрозділу Пасажирського вагонного депо станції Одеса - Головної регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» Сидоренко С. В. № 225/ОС, табельний номер № 4951, від 18 квітня 2022 року, про припинення трудового договору (контракту) з провідником пасажирського вагону ОСОБА_1 за пунктом 8 статті 36 КЗпП України;

поновити її на роботі у Виробничому підрозділі Пасажирського вагонного депо станції Одеса - Головної регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» з дати звільнення 18 квітня 2022 року на посаді провідника пасажирського вагону;

стягнути з Виробничого підрозділу Пасажирського вагонного депо станції Одеса - Головної регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 18 квітня 2022 року до дня поновлення на роботі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 22 травня 2023 року позов ОСОБА_1 було залишено без задоволення.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачка не надала належних та допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 22 травня 2023 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

15 квітня 2024 року ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Главацького Ю. А. через засоби поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 22 травня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року.

В касаційній скарзі заявник просить суд скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що вказані судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 29 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

09 липня 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Судами встановлено, що Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Виробничого підрозділу Пасажирського вагонного депо станції Одеса - Головна філія «Пасажирська компанія» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку і діє на підставі Статуту.

22 червня 2010 року ОСОБА_1 була прийнята на роботу в пасажирське вагонне депо станції Одеса - Головна філія «Пасажирська компанія» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» на посаду провідника пасажирського вагону.

Наказом про переведення на іншу роботу № ЛВЧДК -3-05/818 від 08 червня 2012 року ОСОБА_1 була з 08 червня 2012 року переведена на роботу за контрактом на посаду провідника пасажирського вагону.

08 червня 2012 року між позивачкою та Пасажирським вагонним депо Одеса-Головна, в особі начальника депо, було укладено контракт з працівником № 55, за умовами якого ОСОБА_1 була прийнята на роботу в резерв провідників за посадою «провідник пасажирського вагону» строком дії з 08 червня 2012 року до 07 червня 2015 року.

Вказаний контракт в подальшому сторонами було продовжено. Так, згідно додаткової угоди від 04 травня 2019 року до контракту № 55 від 08 червня 2012 року, за угодою сторін контракт № 55 від 08 червня 2012 року був продовжений до 07 червня 2024 року.

Згідно підпункту «в» пункту 17 контракту № 55 від 08 червня 2012 року, контракт припиняється з ініціативи роботодавця до закінчення строку дії контракту у випадках, передбачених законодавством (статтями 40 41 КЗпП України) та цим контрактом.

При цьому пунктом 18 контракту № 55 від 08 червня 2012 року додатковою (не передбаченою чинним законодавством) підставою припинення та розірвання контракту з ОСОБА_1 з ініціативи роботодавця до закінчення терміну його дії зазначено допущення працівником порушення прикордонних та митних правил при перетині державного кордону України.

Встановлено, що в період з 16 березня 2022 року по 18 березня 2022 року пасажирський потяг № 36/35 сполученням Одеса - Перемишль обслуговувала потягна бригада, до якої входили, зокрема провідники пасажирського вагону ОСОБА_2 (яка обслуговувала вагон № 23/13942) та ОСОБА_1 (яка обслуговувала вагон № 24/14965).

18 березня 2022 року від співробітників Одеського територіального управління апарату директора з економічної та інформаційної безпеки АТ «Укрзалізниця» до керівництва депо надійшла інформація щодо випадку виявлення тютюнових виробів в кількості 1190 пачок у провідників ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , які обслуговували потяг № 35 17 березня 2022 року та намагалися незаконно провезти на територію Республіки Польща і були затримані працівниками польської прикордонної служби.

Зі змісту повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_1 за вих. 23/4881-22 від 19 квітня 2022 року вбачається, що 18 березня 2022 року із Прикордонною Вартою Республіки Польща отримано інформацію про те, що представниками митної служби Республіки Польща 17 березня 2022 року під час проведення огляду потягу № 35 сполученням Одеса-Перемишль на в`їзд в Республіку Польща в особистих речах виявлено тютюнові вироби в кількості 1190 пачок, у зв`язку із чим було затримано двох громадян України ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Згідно протоколу оперативної наради при керівнику пасажирського вагонного депо станції Одеса - Головна від 21 березня 2022 року було розглянуто випадок виявлення тютюнових виробів у провідників потягу № 36/35 сполученням Одеса - Перемишль на станції Перемишль працівниками прикордонної служби 17 березня 2022 року, на засідання прибули, зокрема провідники ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

З рішення оперативної наради, оформленого протоколом № ПКВЧД-3-16/164 від 21 березня 2022 року вбачається, що було запропоновано ОСОБА_1 отримати повідомлення №ПКВЧД-3-14/146 від 21березня 2022 про дострокове розірвання з нею контракту. Згідно акту від 21 березня 2022 року, ОСОБА_1 відмовилася від ознайомлення та отримання на руки вказаного повідомлення.

15 квітня 2022 року на адресу позивачки засобами поштового зв`язку було відправлене додаткове повідомлення № ПКВЧД-3-14/210 про розірвання з нею трудового договору, яке було отримано ОСОБА_1 .

Наказом (розпорядження) № 225/ОС від 18 квітня 2022 року ОСОБА_1 було звільнено з роботи з 18 квітня 2022 року за пунктом 8 статті 36 КЗпП України, на підставі, передбаченій контрактом від 08 червня 2012 року № 55.

Позивачка з наказом про звільнення була ознайомлена у цей же день, про що свідчить її підпис на наказі, також остання отримала копію наказу.

Крім того, 18 квітня 2022 року відділом кадрового адміністрування було складено акт про те, що ОСОБА_1 з наказом про звільнення ознайомилася, отримала на руки, проте від отримання трудової книжки та проходження обхідного листа відмовилася.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення судів попередніх інстанцій відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно частини шостої статті 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін.

Сфера застосування контракту визначається законами України.

Згідно статі 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Згідно пункту 9 Постанови Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 року № 170 «Про впорядкування застосування контрактної форми трудового договору» (далі - Постанова № 170) контракт набуває чинності з моменту його підписання або з дати, визначеної сторонами у контракті, і може бути змінений за угодою сторін, складеною у письмовій формі.

У контракті передбачаються обсяги пропонованої роботи та вимоги до якості і строків її виконання, строк дії контракту, права, обов`язки та взаємна відповідальність сторін, умови оплати й організації праці, підстави припинення та розірвання контракту, соціально-побутові та інші умови, необхідні для виконання взятих на себе сторонами зобов`язань, з урахуванням специфіки роботи, професійних особливостей та фінансових можливостей підприємства, установи, організації чи роботодавця (пункт 10 Постанови № 170).

Виходячи з особливостей зазначеної форми трудового договору, закон надав право сторонам при укладенні контракту самим установлювати їхні права, обов`язки та відповідальність, зокрема як передбачену нормами КЗпП України, так і підвищену відповідальність керівника та додаткові підстави розірвання трудового договору.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 09 липня 1998 року у справі щодо офіційного тлумачення частини третьої статті 21 КЗпП України зазначив, що незважаючи на застереження, що містяться в КЗпП України та інших актах трудового законодавства і спрямовані на захист прав громадян під час укладання ними трудових договорів у формі контрактів, сторонами в контракті можуть передбачатися невигідні для працівника умови: зокрема, це, як правило, тимчасовий характер трудових відносин, підвищена відповідальність працівника, додаткові підстави розірвання договору тощо.

Згідно з пунктом 8 статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є підстави, передбачені контрактом.

Вирішуючи позови про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 8 статті 36 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що на підставі цієї норми припиняється трудовий договір за наявності умов, визначених сторонами в контракті для його розірвання.

Порушення хоча б одного з пунктів контракту є підставою для його дострокового розірвання.

До таких висновків дійшов Верховний Суду у постанові від 23 серпня 2023 року у справі № 760/30442/21 (провадження № 61-13284св22).

Встановлено, що 08 червня 2012 року між позивачкою та Пасажирським вагонним депо Одеса-Головна (в особі начальника депо) було укладено Контракт з працівником № 55, за умовами якого ОСОБА_1 була прийнята на роботу в резерв провідників за посадою «провідник пасажирського вагону» строком дії з 08 червня 2012 року до 07 червня 2015 року.

Таким чином, встановлені порушення ОСОБА_1 прикордонних та митних правил при перетині державного кордону України

Вказані обставини позивачкою не спростовані.

Встановивши наявність вказаних порушень, з огляду на положення пункту 18 контракту № 55 від 08 червня 2012 року, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу (розпорядження) начальника Виробничого підрозділу Пасажирського вагонного депо станції Одеса - Головної регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» Сидоренко С. В. № 225/ОС, табельний номер № 4951, від 18 квітня 2022 року, про припинення трудового договору (контракту) з провідником пасажирського вагону ОСОБА_1 за пунктом 8 статті 36 КЗпП України та поновлення її на роботі.

Оскільки позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від інших позовних вимог, вони також задоволенню не підлягають.

Посилання у касаційній скарзі на порушення порядку звільнення ОСОБА_1 в силу відсутності в наказі про звільнення зазначення конкретних умов контракту, які порушив працівник, не впливають на правильність висновків судів попередніх інстанцій щодо дотримання вимог трудового законодавства при звільненні, оскільки сама по собі зазначена обставина не є підставою для задоволення позову про поновлення на роботі в силу того, що такі порушення мали місце, а звільнення позивачки відбулось з підстав, чітко зазначених у контракті, і саме ці підстави були належним чином перевірені судами попередніх інстанцій.

Доводи касаційної скарги про неврахування судами висновків про застосування норм права у подібних спірних правовідносинах, які викладені у наведених постановах Верховного Суду є необгрунтованими, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, та встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду першої та апеляційної інстанцій ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Верховний Суд враховує, що, як неодноразово відзначав ЄСПЛ, рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії», заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії», заява № 49684/99).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє її представник- адвокат Главацький Юрій Анатолійович,залишити без задоволення.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 22 травня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

А. Ю. Зайцев

М. Ю. Тітов