ф

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 березня 2021 року

м. Київ

справа № 521/6730/14-а

адміністративне провадження № К/9901/6659/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого Стародуба О.П.,

суддів Єзерова А.А., Коваленко Н.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 14.06.2017р. (судді Черпак Ю.К., Іваненко Я.Л., Мойсюк М.І.) у справі №521/6730/14-а (№К/800/46815/15) за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

У травні 2014 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила з урахуванням уточнених позовних вимог (а.с. 88 91):

визнати неправомірною відмову відповідача в нарахуванні і виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю прапорщика військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 внаслідок його захворювання, що мало місце в період проходження ним військової служби - у розмірі визначеному Законом України «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців» від 04.07.2012р. №5040-ІV та ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 провести нарахування та здійснити їй виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, згідно до положень п. 5 «Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», що затв. постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013р. №975, та ст. 162 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що відмова відповідача щодо виплати їй одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю її чоловіка військовослужбовця, смерть якого сталася внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, що підтверджується постановою ВЛК є незаконною і протиправною. Вважає, що таке право надано їй Законом України «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців» від 04.07.2012р. №5040-IV, яким внесено відповідні зміни до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і яким у Прикінцевих положеннях передбачено зворотню дію цього Закону для тих осіб, щодо яких не було прийнято рішення про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги.

Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 25.11.2014р. позов задоволено.

Визнано протиправною відмову військової частини НОМЕР_1 в нарахуванні і виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю прапорщика військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 внаслідок його захворювання, що мало місце в період проходження ним військової служби - у розмірі, визначеному Законом України «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців» від 04.07.2012р. №5040-ІV та ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 провести нарахування та здійснити виплату позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, згідно положень п. 5 «Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», затв. постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013р. №975 та ст. 162 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2015р. скасовано постанову суду першої інстанції, в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.06.2017р. постанову суду апеляційної інстанції залишено без змін.

У серпні 2017р. позивач (в порядку глави 3 Розділу ІV Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній до 15.12.2017р.) звернулась до Верховного Суду України з заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 14.06.2017р. у справі №521/6730/14-а (№К/800/46815/15) з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 237 КАС України (у редакції, чинній до 15.12.2017р.), зокрема, неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

У заяві позивач просила скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 14.06.2017р. та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2015р. і залишити в силі постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 25.11.2014р.

На обґрунтування заяви заявником надано копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 10.02.2016р. №К/800/47991/12 у справі №2а-867/10, від 14.03.2014р. №К/800/12125/14 у справі №1522/4485/12 та від 06.06.2013р. у справі №2а-119/11/0603, у яких, на думку заявника, суд по-іншому застосував одні й ті самі норми права у подібних правовідносинах.

Ухвалою Верховного Суду України від 11.09.2017р. відкрито провадження за вказаною заявою.

У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпунктів 1, 7 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України, в редакції після 15.12.2017р., матеріали заяви передано до Верховного Суду.

В ході розгляду справи судами встановлено, що чоловік позивача ОСОБА_2 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді помічника начальника військового наряду 2 взводу окремої роти охорони дипломатичних представництв і консульських установ іноземних держав.

Згідно свідоцтва про смерть від 20.04.2011р. серії НОМЕР_2 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Наказом начальника управління Південного територіального командування внутрішніх військ МВС України від 25.05.2011р. №18 о/с ОСОБА_2 виключено зі списків особового складу внутрішніх військ МВС України у зв`язку зі смертю. (а.с. 10)

У вказаному наказі, а також в Акті розслідування нещасного випадку від 16.05.2011р. зазначено, що смерть ОСОБА_2 сталась у період проходження служби і не пов`язана з виконанням ним службових обов`язків. (а.с. 11)

Відповідно до постанови Військово-лікарської комісії Головного управління внутрішніх справ України в Одеській області від 08.09.2011р. №422 захворювання ОСОБА_2 пов`язане з проходженням військової служби. (а.с. 17)

Листом від 20.10.2011р. №940 повідомлено позивача про те, що відповідно до постанови Військово-лікарської комісії Головного управління внутрішніх справ України в Одеській області від 08.09.2011р. смерть ОСОБА_2 пов`язана з проходженням військової служби, що не підпадає під дію пункту 1 Порядку від 28.05.2008р. №499 та статті 16 Закону №2011-ХІІ, у зв`язку з чим виплата одноразової грошової допомоги членам сім`ї загиблого за даною підставою не передбачена. (а.с. 20)

14.02.2014р. позивач звернулась до відповідача із заявою про виплату їй одноразової грошової допомоги у відповідності до вимог ст.ст. 16, 162, 163 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції чинній з 01.01.2014р.) та п. 5, 12, 13 Порядку від 25.12.2013р. №975 в розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб. (а.с. 8)

Подану заяву позивач мотивує тим, що з 01.01.2014р. у неї виникло право на отримання одноразової грошової допомоги на підставі пп. 2 п. 2 ст. 16 Закону №2011-ХІІ, до якого були внесені зміни іншим Законом України від 04.07.2012р. №5040-ІV, який набрав чинності з 01.01.2014р.

Крім того, посилається на те, що припис пункту 8 статті 163 Закону №2011-ХІІ в редакції Закону №5040-ІV передбачає право на отримання цієї допомоги протягом трьох років з дня виникнення у особи такого права.

Листом від 26.02.2014р. №113 відповідач повідомив позивача про відсутність правових підстав для виплати їй одноразової грошової допомоги у зв`язку із смертю її чоловіка під час проходження військової служби, оскільки відповідно до абз. 2 пункту 23 Порядку №975 допомога призначається в порядку, що діяло на день виникнення права на її отримання, а згідно пункту 3 цього ж Порядку днем виникнення права на отримання допомоги у разі загибелі є дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть, а отже днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до свідоцтва про смерть ОСОБА_2 є ІНФОРМАЦІЯ_1 , а не 01.01.2014р., як зазначено позивачем у зверненні. (а.с. 7)

Вважаючи відмову у виплаті їй одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» протиправною, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги на підставі статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у зв`язку зі смертю чоловіка, яка сталася під час проходження військової служби та пов`язана з виконанням обов`язків військової служби.

При цьому суд виходив з того, що на момент його смерті спеціальним законодавством, що регулювало суспільні відносини в сфері соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей не було чітко визначено як підставу для призначення і виплати одноразової грошової допомоги члену сім`ї військовослужбовця у разі його смерті внаслідок захворювання, пов`язаного із проходженням військової служби.

Оскільки позивач не отримувала відповідних компенсаційних виплат, то Закон України «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців» від 04.07.2012р. №5040-VI не може вважатись таким, що не поширюється на позивача, оскільки в пп. 1, 2 його Прикінцевих положень передбачено, що його дія не поширюється на осіб, стосовно яких до набрання ним чинності прийнято рішення про виплату одноразової грошової допомоги, зокрема, у разі загибелі (смерті) військовослужбовця.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та приймаючи нову постанову про відмову в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що смерть ОСОБА_2 настала внаслідок захворювання, пов`язаного з проходження військової служби, проте виплата передбаченої ст. 16 Закону №2011-ХІІ та п. 1 Порядку №499 одноразової грошової допомоги обумовлюється фактом смерті особи під час безпосереднього виконання службових обов`язків, а не причинним зв`язком між хворобою, яка стала причиною смерті та проходженням військової служби.

При цьому апеляційний суд дійшов висновку, що смерть ОСОБА_2 , яка настала внаслідок хвороби, не пов`язана з виконанням ним обов`язків військової служби.

Щодо посилань позивача на те, що з 01.01.2014р. набрали чинності зміни до ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», та на підставі ст. ст.161 164 цього Закону вона має право на виплату одноразового грошової допомоги у зв`язку із смертю чоловіка, суд апеляційної інстанції виходив з того, що на час смерті її чоловіка діяла норма статті 16 цього Закону, яка не надавала права позивачці на отримання вказаної грошової допомоги.

Залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції Вищий адміністративний суд України виходив з того, що норми частини 1 статті 16 Закону №2011-XII та пункту 1 Порядку №499 пов`язують виплату одноразової грошової допомоги з виконанням загиблим (померлим) обов`язків військової служби. В свою чергу частина 3 статті 24 Закону України «Про військовій обов`язок і військову службу» чітко визначає, що вважається виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби.

Касаційний суд виходив з того, що під час перебування на лікарняному ОСОБА_2 був звільнений від виконання службових обов`язків, а тому його смерть не пов`язана з виконанням ним обов`язків військової служби, хоча і наступила в період її проходження.

За таких обставин, коли смерть настала внаслідок захворювання, пов`язаного з проходження військової служби, проте виплата передбаченої статтею 16 Закону №2011-XII та пунктом 1 Порядку №499 грошової допомоги обумовлюється фактом смерті особи під час безпосереднього виконання службових обов`язків, а не причинним зв`язком між хворобою, яка стала причиною смерті, та проходженням військової служби, то підстав для виплати позивачу одноразової грошової допомоги немає.

Суд касаційної інстанції відхилив доводи позивача про те, що з 01.01.2014р. на підставі Закону №5040-VІ вступили в силу зміни до статті 16 Закону №2011-XII, а тому вона має право на виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із смертю чоловіка, оскільки на час його смерті діяла норма статті 16 Закону №2011-XII, яка не надавала права на отримання цієї грошової допомоги, а рішення про виплату позивачу спірної допомоги до набрання чинності Законом №5040-VІ, як це передбачено у частині 2 його Прикінцевих положень, прийнято не було.

На обґрунтування заяви про перегляд позивачем надано копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 10.02.2016р. (справа №2а-867/10), від 06.06.2013р. (справа №2а-119/11/0603) та ухвали від 14.03.2014р. (справа №1522/4485/12), в яких, на думку заявника, суд по-іншому застосував одні й ті самі норми права у подібних правовідносинах, а саме ст. ст. 2, 16 Закону №2011-ХІІ, ст. 1, ч. 3 ст. 24 Закону №2232-ХІІ та Порядок №499.

В аспекті заявленого неоднакового правозастосування Верховний Суд перевірив матеріали справи і дійшов наступного висновку.

Відповідно до частини першої статті 237 КАС України судові рішення в адміністративних справах можуть бути переглянуті Верховним Судом України з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Ухвала Вищого адміністративного суду України від 14.06.2017р. постановлена у справі, в якій подано заяву про перегляд, предметом оскарження у якій була відмова відповідача виплатити одноразову грошову допомогу на підставі Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-ХІІ в редакції після внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців» від 04.07.2012р. №5040-IV.

Водночас у справах №2а-867/10, №2а-119/11/0603, №1522/4485/12, рішення касаційного суду у яких надано як приклад неоднакового застосування норм матеріального права, предметом оскарження була відмова відповідача виплатити одноразову грошову допомогу на підставі Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-ХІІ до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців» від 04.07.2012р. №5040-IV.

Таким чином, постановляючи рішення у зазначених справах суд касаційної інстанції застосував різні норми матеріального права, що призвело до постановлення різних за змістом судових рішень по суті позовних вимог.

З огляду на викладене, керуючись підпунктами 1, 7 пункту 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15.12.2017р.), статтями 241 242 244 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017р.), Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду,

п о с т а н о в и в :

У задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

А.А. Єзеров

Н.В. Коваленко