№ 522/10920/19 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

Постанова

Іменем України

31 травня 2022 року

м. Київ

справа № 522/10920/19

провадження № 61-12482св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Державне підприємство «Адміністрація морських портів України»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 21 липня 2020 року у складі колегії суддів: Вадовської Л. М., Ващенко Л. Г., Колеснікова Г. Я., у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (далі - ДП «Адміністрація морських портів України») про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовну заяву мотивовано тим, що вона з липня 2013 року працювала на посаді провідного економіста відділу економіки та тарифоутворення, а з 01 березня 2017 року на посаді провідного економіста відділу тарифоутворення служби бюджетування та тарифоутворення в ДП «Адміністрація морських портів України».

Наказом ДП «Адміністрація морських портів України» від 14 червня 2019 року № 536-к її звільнено з роботи на підставі пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у зв`язку із скороченням штату працівників.

ОСОБА_1 вважає своє звільнення незаконним, так як створення департаменту бюджетування та корпоративної звітності замість служби бюджетування та тарифоутворення в ДП «Адміністрація морських портів України» є внутрішньою реорганізацією апарату управління без ліквідації чи реорганізації самого підприємства як юридичної особи, тому вся сутність нововведень фактично звелася лише до зміни назв підрозділів апарату управління (структурних служб та відділів), що лише формально виглядало як створення нової структури. Скорочення чисельності або штату працівників не відбулося, навпаки мало місце послідовне збільшення чисельності як у новоствореному департаменті зокрема, так і в апараті управління підприємства в цілому.

Також ДП «Адміністрація морських портів України» не врахувало її переважне право на залишення на роботі, для працевлаштування пропонувались інші вакантні посади, ніж вакантні посади у департаменті бюджетування та корпоративної звітності, поза межами її постійного місця проживання, з нижчими посадовими окладами, ніж той, що вона отримувала на скороченій посаді, з нижчою кваліфікацією. При отриманні пропозиції працевлаштування у відділі контролінгу та корпоративної звітності у департаменті бюджетування та корпоративної звітності з визначенням місця роботи в м. Києві не було на її вимогу надано затверджених посадової інструкції запропонованої посади та положення про відділ для можливості прийняття рішення про згоду чи незгоду з зайняттям посади. Скорочення посади без запропонування вакантної посади у новоутвореному департаменті на постійній основі з визначенням місця роботи в м. Одесі пов`язано виключно з її пенсійним віком.

Крім того, ДП «Адміністрація морських портів України» у порушення Закону України «Про відпуски» їй не було надано невикористану відпустку з наступним звільненням та не зазначено датою звільнення останній день відпустки.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд поновити її на роботі на посаді, що відповідає завданням та обов`язкам посади провідного економіста відділу тарифоутворення служби бюджетування та тарифоутворення апарату управління ДП «Адміністрація морських портів України» з визначенням місця роботи в м. Одесі (на теперішній час - посада економіста 1 категорії управління звітності та аналізу портових зборів і плат департаменту бюджетування та корпоративної звітності апарату управління ДП «Адміністрація морських портів України» з визначенням місця роботи м. Одеса, вул. Ланжеронівська, 1) на постійній основі; стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 12 лютого 2020 року у складі судді Михайлюка О. А. позов ОСОБА_1 задоволено.

Поновлено ОСОБА_1 на роботі у ДП «Адміністрація морських портів України» на посаді, що відповідає завданням та обов`язкам посади провідного економіста відділу тарифоутворення служби бюджетування та тарифоутворення апарату управління ДП «Адміністрація морських портів України» з визначенням місця роботи м. Одеса (на теперішній час - посада економіста 1 категорії управління звітності та аналізу портових зборів і плат департаменту бюджетування та корпоративної звітності апарату управління Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» з визначенням місця роботи м. Одеса, вул. Ланжеронівська, 1) на постійній основі.

Стягнуто з ДП «Адміністрація морських портів України» на користь ОСОБА_1 середню зарплату за час вимушеного прогулу за період з моменту звільнення до моменту поновлення на роботі.

Суд першої інстанції виходив із того, що відповідач мав можливість переведення (працевлаштування) позивача у департаменті бюджетування та корпоративної звітності з визначенням місця роботи в м. Одесі без суттєвих погіршень умов її праці (переведення в іншу місцевість поза межами постійного проживання) на постійні основі не тільки на посаду провідного економіста, а також на посаду економіста 1 категорії, однак вакантні посади позивачу запропоновані не були. Відповідно до займаної посади провідного економіста, позивач мала вищу продуктивність праці та кваліфікацію, ніж економісти 1 та 2 категорій, в сім`ї позивача не було інших працівників із самостійним заробітком, оскільки її чоловік та син померли. Позивачу пропонувались інші посади, ніж ті, що були вакантними у департаменті бюджетування та корпоративної звітності, що є зміною істотних умов праці відповідно до вимог статті 32 КЗпП України, тому наявні підстави для поновлення позивача на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 21 липня 2020 року апеляційну скаргу ДП «Адміністрація морських портів України» задоволено частково, рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12 лютого 2020 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд апеляційної інстанцій виходив з того, що суд першої інстанції, задовольняючи позов, фактично поновив позивача не на посаді, з якої її було звільнено, а на посаді, що відповідає завданням та обов`язкам посади провідного економіста відділу тарифоутворення служби бюджетування та тарифоутворення апарату управління ДП «Адміністрація морських портів України» з визначенням місця роботи м. Одеса, при цьому назвавши конкретну посаду у новоствореному департаменті, що є порушенням вимог чинного трудового законодавства України.

Крім того, суд першої інстанції в порядку виконання вимог частини 2 статті 235 КЗпП України вирішив стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, при цьому зазначив період вимушеного прогулу «з моменту звільнення по момент поновлення на роботі» без посилання на конкретні дати, без проведення розрахунку суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу та зазначення такої в рішенні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального й процесуального права, просила скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 21 липня 2020 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження постанови Одеського апеляційного суду від 21 липня 2020 року заявник зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 27 червня 2012 року у справі № 6-65цс12 та постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 487/2191/17 (провадження № 61-38337св18).

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що вакантні посади в ДП «Адміністрація морських портів України» були встановлені наказом ДП «Адміністрація морських портів України» від 01 квітня 2019 року № 198-к «Про внесення змін до штатного розпису апарату управління ДП «Адміністрація морських портів України»» та з 01 квітня 2019 року до моменту вручення попередження ОСОБА_1 не пропонувалися, у зв`язку з чим ДП «Адміністрація морських портів України» порушило вимоги листа Міністерства праці та соціальної політики України від 01 березня 2010 року № 46/06/187-10.

Також судом апеляційної інстанції не враховано, що ОСОБА_1 мала переважне право на залишенні на роботі відповідно до частини першої статті 42 КЗпП України, положення якої передбачає переважне право на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, яке надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ДП «Адміністрація морських портів України» зазначило, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, оскільки не містить обґрунтування неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 07 вересня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 21 липня 2020 року залишено без руху для усунення недоліків.

У вересні 2020 року заявником у встановлений судом строк недолік касаційної скарги усунуто.

Ухвалою Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 21 липня 2020 року і витребувано із Малиновського районного суду м. Одеси цивільну справу № 522/10920/19.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи

Наказом ДП «Адміністрація морських портів України» від 11 липня 2013 року №89-п призначено ОСОБА_1 з 11 липня 2013 року провідним економістом відділу економіки та тарифоутворення в ДП «Адміністрація морських портів України» за переведенням з ДП «Одеський морський торговельний порт» з посадовим окладом згідно з штатним розписом.

Наказом ДП «Адміністрація морських портів України» від 01 березня 2017 року № 169-к ОСОБА_1 з 01 березня 2017 року переведена на посаду провідного економіста відділу тарифоутворення служби бюджетування та тарифоутворення апарату управління в ДП «Адміністрація морських портів України».

Наказом ДП «Адміністрація морських портів України» від 21 грудня 2018 року № 347/10 «Про затвердження організаційної структури апарату управління ДП «Адміністрація морських портів України»» наказано затвердити та ввести в дію організаційну структуру апарату управління державного підприємства «Адміністрація морських портів України»; здійснити відповідні організаційні заходи щодо приведення штатного розпису апарату управління ДП «Адміністрація морських портів України» у відповідність до затвердженої організаційної структури.

Організаційна структура апарату управління ДП «Адміністрація морських портів України» включала в себе, зокрема, посаду заступника голови з економіки, якому підпорядковувались, зокрема, департамент бюджетування та корпоративної звітності, департамент бухгалтерського обліку, управління інвестиційної діяльності.

Наказом ДП «Адміністрація морських портів України» від 25 лютого 2019 року № 70-к «Про затвердження змін в організації виробництва і праці» наказано запровадити зміни в організації виробництва і праці, зміст яких, зокрема полягає в: усуненні дублювання завдань та функцій структурних підрозділів, а також посадових обов`язків працівників; введенні нових структурних форм організації праці, зокрема, створення департаментів (структурних підрозділів, що утворюються для виконання основних завдань високого ступеня складності, координації роботи, пов`язаної з виконанням таких завдань), управлінь (структурних підрозділів однофункціонального спрямування), а також окремих експертно-аналітичних підрозділів в структурі апарату управління; впровадженні передових методів ефективного корпоративного управління; запровадженні інших заходів з підвищення ефективності використання матеріальних і трудових ресурсів на підприємстві тощо.

Питання проведення змін в організації виробництва і праці відповідно до наказу ДП «Адміністрація морських портів України» від 25 лютого 2019 року № 70-к було предметом обговорення адміністрації підприємства з профспілкою підприємства з метою надання пропозицій щодо запобігання вивільненню чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків звільнень.

Згідно з списком посад працівників апарату управління ДП «Адміністрація морських портів України» станом на 01 березня 2019 року відділ тарифоутворення входив у службу бюджетування та тарифоутворення, всього у службі бюджетування та тарифоутворення було 16 штатних одиниць, з них у відділі бюджетування було 10 штатних одиниць, у відділі тарифоутворення було 4 штатні одиниці (заступник начальника відділу - 1 штатна одиниця, начальник відділу - 1 штатна одиниця, економіст 2 категорії - 1 штатна одиниця, провідний економіст - у штатна одиниця); тобто у відділі тарифоутворення, де працювала ОСОБА_1 , була одна штатна одиниця провідного економіста.

Наказом ДП «Адміністрація морських шляхів України» від 11 березня 2019 року № 87-к «Про скорочення штату працівників апарату управління ДП «Адміністрація морських портів України»» з 14 червня 2019 року скорочено штат працівників апарату управління ДП «Адміністрація морських портів України» згідно з додатком 1; затверджено з 11 березня 2019 року штатний розпис апарату управління ДП «Адміністрація морських портів України» у новій редакції відповідно до додатку 2; наказано запропонувати всім працівникам апарату управління ДП «Адміністрація морських портів України», що підпадають під скорочення штату, переведення за їх письмовою згодою на інші вакантні посади в ДП «Адміністрація морських портів України»; наказано у разі письмової відмови працівників апарату управління ДП «Адміністрація морських портів України» від переведення на інші запропоновані вакантні посади підготувати документи щодо їх звільнення за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Відповідно до затвердженого з 11 березня 2019 року штатного розпису посад апарату управління ДП «Адміністрація морських портів України», що скорочується, всього за штатним розписом на 14 червня 2019 року скорчено 264,5 одиниці, з них по службі бюджетування та тарифоутворення скорочено 16 одиниць, з них по відділу тарифоутворення - 4 одиниці (посада провідного економіста - 1 одиниця входила до відділу тарифоутворення, який входив до служби бюджетування та тарифоутворення).

Згідно з довідкою ДП «Адміністрація морських портів України» від 02 квітня 2019 року ДП «Адміністрація морських портів України» на виконання доручення виконуючого обов`язки голови підприємства у зв`язку із приведенням штатного розпису апарату управління ДП «Адміністрація морських портів України» у відповідність до затвердженої наказом від 21 грудня 2018 року № 347/10 організаційної структури апарату управління ДП «Адміністрація морських портів України», наказу від 25 лютого 2019 року № 70-К про запровадження змін в організації виробництва і праці, наказу від 11 березня 2019 року № 87-к про скорочення штату працівників апарату управління тощо проведено аналіз кваліфікації і продуктивності праці працівників служби бюджетування та тарифоутворення апарату управління ДП «Адміністрація морських портів України», посади яких підлягали скороченню, для визначення осіб, які мають право на залишення на роботі та відповідають кваліфікаційним вимогам (освіта, кваліфікація, досвід роботи тощо) для зайняття наявних вакантних посад.

Наказом ДП «Адміністрація морських портів України» від 01 квітня 2019 року № 198-к «Про внесення змін до штатного розпису апарату управління ДП «Адміністрація морських портів України» визначено з 01 квітня 2019 року створити в складі департаменту бюджетування та корпоративної звітності 3 структурних підрозділи, а саме: управління бюджетування, управління звітності та аналізу портових зборів і плат, відділ контролінгу та корпоративної звітності; встановлено штатну чисельність управління бюджетування в кількості 9 штатних одиниць (робоче місце м. Одеса), управління звітності та аналізу портових зборів і плат в кількості 6 штатних одиниць (робоче місце м. Київ - 4, м. Одеса - 2), відділу контролінгу та корпоративної звітності в кількості 6 штатних одиниць (робоче місце м. Київ).

12 квітня 2019 року ОСОБА_1 вручено повідомлення, за змістом якого відповідно до наказу ДП «Адміністрація морських портів України» від 25 лютого 2019 року № 70-к «Про запровадження змін в організації виробництва і праці» у зв`язку із скороченням штату працівників апарату управління ДП «Адміністрація морських портів України» на підставі наказу ДП «Адміністрація морських портів України» від 11 березня 2019 року № 87-к «Про скорочення штату працівників апарату управління ДП «Адміністрація морських портів України»» попереджено ОСОБА_1 про те, що посада провідного економіста відділу тарифоутворення служби бюджетування та тарифоутворення апарату управління ДП «Адміністрація морських портів України», яку вона обіймала, 14 червня 2019 року виключається з штатного розпису апарату управління ДП «Адміністрація морських портів України». У відповідності до статті 49-2 КЗпП України одночасно з попередженням ОСОБА_1 запропоновано переведення на посаду економіста 1 категорії управління звітності та аналізу портових зборів і плат департаменту бюджетування та корпоративної звітності апарату ДП «Адміністрація морських портів України» з посадовим окладом 24 000,00 грн і визначенням місця роботи за адресом: АДРЕСА_1 (тимчасово по строковому трудовому договору на період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку ОСОБА_2 до дня фактичного виходу на роботу ОСОБА_2 ).

Також ОСОБА_1 попереджена, що у разі відмови/незгоди щодо переведення на запропоновану посаду, трудовий договір з нею буде припинено на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України не раніше, ніж за два місяці з дати ознайомлення з цим повідомленням з виплатою вихідної допомоги у розмірі середньомісячного заробітку згідно з статтею 44 КЗпП України.

Дане повідомлення/попередження містить підпис ОСОБА_1 про ознайомлення 12 квітня 2019 року та її запис про те, що вона не згодна зі скороченням займаної нею посади без запропонування їй іншої посади на постійній основі в департаменті бюджетування та корпоративної звітності апарату ДП «Адміністрація морських портів України», з огляду на наявне в неї переважне право на залишення на роботі при вивільненні працівника у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці.

Також ОСОБА_1 заначила, що на дату вручення повідомлення її не ознайомлено з переліком посад у новоствореному департаменті та не запропоновано такі зайняти. ОСОБА_1 запросила для ознайомлення наказ про скорочення штату працівників управління та перелік посад у новоствореному департаменті.

15 травня 2019 року ОСОБА_1 вручено повідомлення, за змістом якого у зв`язку зі скороченням посади, яку вона обіймала, їй запропоновано до раніше запропонованих посад переведення на посаду економіста 1 категорії відділу контролінгу та корпоративної звітності департаменту бюджетування та корпоративної звітності апарату управління ДП «Адміністрація морських портів України» в м. Києві з посадовим окладом 22 000,00 грн.

31 травня 2019 року ОСОБА_1 вручено повідомлення, за змістом якого у зв`язку зі скороченням посади, яку вона обіймала, їй запропоновано до раніше запропонованих посад переведення на посаду згідно Переліку вакантних посад на 7 аркушах.

ОСОБА_1 письмово зазначила, що відповідь про згоду/незгоду із запропонованими посадами нею буде дано після отримання пояснень щодо не застосування до неї статті 42 КЗпП України при переведенні працівників служби до департаменту.

15 травня 2019 року, 16 травня 2019 року, 21 травня 2019 року, 23 травня 2019 року, 31 травня 2019 року зареєстровано звернення ОСОБА_1 до виконуючого обов`язки голови ДП «Адміністрація морських портів України», голови профспілки апарату управління ДП «Адміністрація морських портів України» щодо скорочення посади, яку обіймала, та запропонованих їй вакансій. За змістом вказаних звернень вбачається, що, крім вакантної посади на період відпустки ОСОБА_2 , ОСОБА_1 було запропоновано 15 травня 2019 року посаду економіста 1 категорії відділу контролінгу та корпоративної звітності департаменту бюджетування та корпоративної звітності апарату управління ДП «Адміністрація морських портів України» з визначенням місця роботи у м. Києві, що ОСОБА_1 оцінено як пропозиція, що погіршує її істотні умови праці, на вказану пропозицію вона відповіді не надає, оскільки не отримала для ознайомлення положення про відділ контролінгу та корпоративної звітності департаменту бюджетування та корпоративної звітності апарату управління ДП «Адміністрація морських портів України», посадову інструкцію економіста 1 категорії відділу та накази про їх затвердження.

Крім того, зі звернень вбачається, що 31 травня 2019 року їй було надано пропозиції на 7 аркушах до працевлаштування, однак такі, згідно її доводів, не відповідають її освіті та досвіду.

10 червня 2019 року ДП «Адміністрація морських портів України» було направлено ОСОБА_1 для ознайомлення посадову інструкцію економіста 1 категорії відділу контролінгу та корпоративної звітності, посадову інструкцію економіста 1 категорії управління звітності та аналізу портових зборів і платі.

На особистому прийомі громадян - працівників апарату управління ДП «Адміністрація морських портів України» (протокол від 15 травня 2019 року), зокрема, ОСОБА_1 було запропоновано вакантні посади: в апараті управління ДП «Адміністрація морських портів України» у департаменті бюджетування та корпоративної звітності посаду економіста 1 категорії відділу контролінгу та корпоративної звітності з посадовим окладом 22 000,00 грн (місце роботи м. Київ); в Миколаївській філії ДП «Адміністрація морських портів України» у відділі персоналу та організації праці посаду провідного інженера з організації праці з посадовим окладом 10 120,00 грн (місце роботи м. Миколаїв); у планово-економічному відділі посаду начальника відділу з осадовим окладом 16 695,00 грн (місце роботи м. Миколаїв).

Зайняти запропоновані посади ОСОБА_1 відмовилася, обґрунтувавши зауваженнями до прийому, пропозицією вакантних посад іншого напрямку поза межами її постійного місця проживання, що погіршувало істотні умови праці відповідно до статті 32 КЗпП України, не наданням вчасно запитаних нею положень про відділ та посадових інструкцій тощо.

20 травня 2019 року адміністрацією ДП «Адміністрація морських портів України» внесено до Первинної профспілкової організації працівників ДП «Адміністрація морських портів України» подання про надання згоди на розірвання трудового договору відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ; подання обґрунтовано змінами в організації виробництва і праці зі скороченням штату працівників та не наданням згоди на переведення на жодну із запропонованих посад.

Рішенням Первинної профспілкової організації працівників ДП «Адміністрація морських портів України» (протокол засідання профспілкового комітету від 12 червня 2019 року № 10) надано згоду на звільнення за скороченням штату провідного економіста служби бюджетування та тарифоутворення ОСОБА_1 відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України з наданням їй гарантій і компенсацій, передбачених законодавством України.

Наказом ДП «Адміністрація морських портів України» від 14 червня 2019 року № 536-к «Про звільнення» звільнено ОСОБА_1 провідного економіста відділу тарифоутворення служби бюджетування та тарифоутворення апарату управління із займаної посади 14 червня 2019 року на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату; наказано провести остаточний розрахунок з ОСОБА_1 , виплатити грошову компенсацію за 47 календарних днів невикористаної щорічної відпустки та вихідну допомогу в розмірі середньомісячного заробітку відповідно до статті 44 КЗпП України.

У цьому наказі підставою звільнення зазначено: наказ ДП «Адміністрація морських портів України» від 25 лютого 2019 року № 70-к «Про запровадження змін в організації виробництва і праці»; лист ДП «Адміністрація морських портів України» від 01 березня 2019 року № 815/10-03-06/Вих; наказ ДП «Адміністрація морських портів України» від 11 березня 2019 року № 87-к «Про скорочення штату працівників апарату управління ДП «Адміністрація морських портів України»»; повідомлення від 09 квітня 2019 року; лист ДП «Адміністрація морських портів України» від 07 травня 2019 року № 1633/10-03-06/Вих; пропозиція від 14 травня 2019 року; протокол проведення особистого прийому громадян - працівників апарату управління ДП «Адміністрація морських портів України» від 15 травня 2019 року; пропозиції від 27 травня 2019 року; подання ДП «Адміністрація морських портів України» від 20 травня 2019 року № 1771/10-03-06/Вих; витяг з протоколу засідання Первинної профспілкової організації працівників ДП «Адміністрація морських портів України» від 12 червня 2019 року № 10.

Листом ДП «Адміністрація морських портів України» від 06 серпня 2019 року ОСОБА_1 роз`яснено, що працівник, з яким розірвано трудовий договір з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), протягом одного року має право на укладення трудового договору в разі поворотного прийняття на роботу, якщо власник або уповноважений ним орган проводить прийняття на роботу працівників аналогічної кваліфікації, відповідно до статті 42-1 КЗпП України.

Також ОСОБА_1 запропоновано зайняти одну з вакантних посад, наявних в ДП «Адміністрація морських портів України», яка відповідає її кваліфікації, та надано для ознайомлення перелік наявних станом на 02 серпня 2019 року вакансій; у разі прийняття пропозиції роз`яснено необхідність протягом трьох робочих днів з дня отримання листа прибути в департамент по роботі з персоналом та подати відповідну заяву.

До листа додано перелік вакансій ДП «Адміністрація морських портів України» на 7 аркушах.

Із Списку вакантних постійних посад ДП «Адміністрація морських портів України» станом на 02 серпня 2019 року вбачається, що була, зокрема, вакантною в управлінні звітності та аналізу портових зборів і плат департаменту бюджетування та корпоративної звітності посада економіста 1 категорії (м. Одеса).

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної інстанції відповідає зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є правовий захист від незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи (стаття 5-1 КЗпП України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно зі статтею 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

У правовому висновку, викладеному в постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року (провадження № 6-40цс15), зазначено, що оскільки обов`язок щодо працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Судом апеляційної інстанції встановлено та не спростовано позивачем і матеріалами справи те, що 12 квітня 2019 року ОСОБА_1 вручено повідомлення, за змістом якого відповідно до наказу ДП «Адміністрація морських портів України» від 25 лютого 2019 року № 70-к «Про запровадження змін в організації виробництва і праці» у зв`язку із скороченням штату працівників апарату управління ДП «Адміністрація морських портів України» на підставі наказу ДП «Адміністрація морських портів України» від 11 березня 2019 року № 87-к «Про скорочення штату працівників апарату управління ДП «Адміністрація морських портів України»» попереджено ОСОБА_1 про те, що посада провідного економіста відділу тарифоутворення служби бюджетування та тарифоутворення апарату управління ДП «Адміністрація морських портів України», яку вона обіймала, 14 червня 2019 року виключається зі штатного розпису апарату управління ДП «Адміністрація морських портів України». У відповідності до статті 49-2 КЗпП України одночасно з попередженням ОСОБА_1 запропоновано переведення на посаду економіста 1 категорії управління звітності та аналізу портових зборів і плат департаменту бюджетування та корпоративної звітності апарату ДП «Адміністрація морських портів України» з посадовим окладом 24 000,00 грн і визначенням місця роботи за адресом: АДРЕСА_1 (тимчасово по строковому трудовому договору на період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку ОСОБА_2 до дня фактичного виходу на роботу ОСОБА_2 ).

Також ОСОБА_1 попереджена, що у разі відмови/незгоди щодо переведення на запропоновану посаду, трудовий договір з нею буде припинено на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України не раніше, ніж за два місяці з дати ознайомлення з цим повідомленням, з виплатою вихідної допомоги у розмірі середньомісячного заробітку згідно з статтею 44 КЗпП України.

Листом ДП «Адміністрація морських портів України» від 06 серпня 2019 року ОСОБА_1 роз`яснено, що працівник, з яким розірвано трудовий договір з підстав передбачених пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації) протягом одного року має право на укладення трудового договору в разі поворотного прийняття на роботу, якщо власник або уповноважений ним орган проводить прийняття на роботу працівників аналогічної кваліфікації, відповідно до статті 42-1 КЗпП України.

До листа додано перелік вакансій ДП «Адміністрація морських портів України» на 7 аркушах.

Із Списку вакантних постійних посад ДП «Адміністрація морських портів України» станом на 02 серпня 2019 року вбачається, що вакантною була, зокрема, посада економіста 1 категорії (м. Одеса) в управлінні звітності та аналізу портових зборів і плат департаменту бюджетування та корпоративної звітності.

Отже, ОСОБА_1 було неодноразово запропоновано не лише посади, що відповідали її кваліфікації, а й всі наявні в апараті управління підприємства посади з визначенням місця роботи як в м. Одесі, так і м. Києві, інших містах розташування філій підприємства, проте письмової згоди на переведення ОСОБА_1 не надала.

З наявної в справі переписки між ДП «Адміністрація морських портів України» та ОСОБА_1 вбачається, що ОСОБА_1 бажала зайняти конкретну посаду, яку вона вважала відповідною посаді, яку вона раніше займала, зокрема посаду економіста 1 категорії управління звітності та аналізу портових зборів і плат департаменту бюджетування та корпоративної звітності апарату управління ДП «Адміністрація морських портів України» на постійній основі з визначенням місця роботи в м. Одесі.

Судом апеляційної інстанції обґрунтовано зазначено, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що в апараті управління ДП «Адміністрація морських портів України» були наявні вакантні посади, які ОСОБА_1 була згодна зайняти, однак такі їй не пропонувалися. ОСОБА_1 була ознайомлена не лише з посадами, що відповідали її кваліфікації, а й з усіма наявними вакантними посадами згідно з переліком вакантних посад на 7 аркушах, що був доданий до пропозиції щодо переведення її на одну із запропонованих вакантних посад, з якою ОСОБА_1 ознайомлена 31 травня 2019 року.

Крім того, вже після звільнення ОСОБА_1 як особі, яка користувалася правом протягом року на укладення трудового договору у разі повторного прийняття на роботу, було запропоновано зайняти одну з наявних вакантних посад, однак ОСОБА_1 такого бажання не виявила.

Таким чином, при звільненні ОСОБА_1 порушень вимог частини другої статті 40 КЗпП України ДП «Адміністрація морських портів України» не допущено.

Згідно зі статтею 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації) статті 40 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником. Подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з`явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах строку, визначеного частиною другою цієї статті. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.

Аналогічні положення містяться і у частині шостій статті 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до рішення Первинної профспілкової організації працівників ДП «Адміністрація морських портів України» (протокол засідання профспілкового комітету від 12 червня 2019 року № 10) надано згоду на звільнення за скороченням штату провідного економіста служби бюджетування та тарифоутворення ОСОБА_1 відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України з наданням їй гарантій і компенсацій, передбачених законодавством України.

Ураховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України та відмови у задоволенні позову.

Колегія суддів Верховного Суду не приймає доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про неврахування судом апеляційної інстанції її переважного права про залишення на роботі, оскільки у процесі працевлаштування осіб, що підлягають звільненню у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, при переведенні працівників, що підлягають звільненню, на вакантні посади і робочі місця, не діють правила про переваги на залишення на роботі, встановлені статтею 42 КЗпП України (переважне право на залишення на роботі не є тотожним праву на працевлаштування на нову посаду).

Також колегія суддів Верховного Суду не приймає до уваги посилання у касаційній скарзі на неврахування судом апеляційної інстанції висновку, викладеного Верховним Судом України у постанові від 27 червня 2012 року у справі № 6-65цс12 та постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 487/2191/17, оскільки висновки у цих справах, і у справі, яка переглядається, а також встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини, що формують зміст спірних правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Отже, суд апеляційної інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, правильно застосував норми матеріального права та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).

Висновок за результатами розгляду касаційних скарг

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Оскільки касаційні скарги залишаються без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 141 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 21 липня 2020 року залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного суду від 21 липня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Ю. В. Черняк

І. А. Воробйова

Р. А. Лідовець