Постанова

Іменем України

23 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 522/11745/19

провадження № 61-10194св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф.,

Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - державне підприємство «Адміністрація морських портів України»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника державного підприємства «Адміністрація морських портів України» - Перейми Дениса Олександровича на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 01 липня 2020 року у складі судді Шенцевої О. П. та постанову Одеського апеляційного суду від 13 травня 2021 року у складі колегії суддів: Дришлюка А. І., Драгомерецького М. М., Громіка Р. Д.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (далі - ДП «АМПУ»), в якому просив поновити його на посаді провідного інженера відділу стратегічного планування та розвитку апарату управління ДП «АМПУ»; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду в сумі 88 000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з 13 червня 2013 року він працював у ДП «АМПУ» на посаді провідного інженера відділу стратегічного планування та залучення інвестицій служби стратегічного розвитку, а з 01 березня 2017 року обіймав посаду провідного інженера відділу стратегічного планування та розвитку апарату управління ДП «АМПУ» з посадовим окладом 24 300,00 грн.

14 червня 2019 року наказом № 532-к трудовий договір з ним розірвано з ініціативи відповідача на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України - у зв`язку зі скороченням штату.

Посилаючись на те, що його звільнення є незаконним, здійснено з суттєвим порушенням чинного законодавства і скорочення штату на підприємстві не відбувалось, просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 01 липня 2020 року позов задоволено частково. Поновлено ОСОБА_1 на посаді провідного інженера відділу стратегічного планування та розвитку апарату управління ДП «АМПУ». Стягнуто з ДП «АМПУ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 520 404,50 грн. В задоволенні решти вимог відмовлено. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді провідного інженера відділу стратегічного планування та розвитку апарату управління ДП «АМПУ» та стягнення заробітної плати за один місяць.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що наказом від 21 грудня 2018 року № 347/10 «Про затвердження організаційної структури апарату управління ДП «АМПУ», на підставі якого винесено наказ №70-к, остаточно затверджена з попереднім узгодженням з Міністерством інфраструктури нова організаційна структура, яка фактично полягала в змінах назв структурних підрозділів апарату управління, однак без зміни чисельності штату та розміру витрат на заробітну плату. Тобто, підстави для скорочення чисельності та штату працівників апарату управління ДП «АМПУ» були фактично відсутні. Відповідач запропонував позивачу на постійній основі інші посади, ніж вакантні посади, або поза межами постійного місця проживання позивача, або з посадовими окладами, нижчими проти посадового окладу, який позивач отримував на скорочуваній посаді, або посади нижчої кваліфікації, за напрямками, що не відповідають освіті та досвіду роботи позивача, що є зміною істотних умов праці відповідно до вимог статті 32 КЗпП України.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 13 травня 2021 року апеляційну скаргу ДП «АМПУ» задоволено частково. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 01 липня 2020 року змінено в частині мотивування. В іншій частині рішення залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відповідач в порушення порядку, встановленого законом, не запропонував позивачу посаду, яка б відповідала його кваліфікаційному рівню, досвіду та займаній посаді, а ті посади, щодо яких позивач своїм листом висловив зацікавленість в подальшому працевлаштуванні, не були надані позивачу для заміщення як вакантні.

Враховуючи правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду

від 13 лютого 2020 року в справі № 226/1650/18, апеляційний суд дійшов висновку, що відповідачем було проведено скорочення штату працівників, що підтверджується матеріалами справи, у зв`язку із чим рішення суду першої інстанції підлягає зміні шляхом виключення з мотивувальної частини рішення обґрунтування щодо оцінки судом першої інстанції підстав для скорочення чисельності та штату працівників апарату управління ДП «АМПУ».

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У червні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ДП «АМПУ» - Перейми Д. О. на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 01 липня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 13 травня 2021 року.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

від 19 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 листопада 2021 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі представник ДП «АМПУ» - Перейма Д. О., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення в частині задоволення позову та в цій частині ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17, провадження № 11-431асі18, від 21 квітня 2021 року у справі № 235/5611/19, провадження № 61-10509св20,

від 06 травня 2020 року у справі № 487/2191/17, провадження

№ 61?38337св18, у постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, суди попередніх інстанцій не врахували, що відповідно до вимог чинного законодавства позивачу було запропоновано всі вакантні посади в ДП «АМПУ», які відповідали його кваліфікації та від яких він відмовився. Щодо посад провідний юрисконсульт відділу правового супроводження інвестиційної діяльності та договірної роботи (м. Одеса) та економіст 1 категорії відділу контролінгу та корпоративної звітності, то освіта, кваліфікація і стаж роботи позивача не відповідали даним посадам, оскільки у позивача наявний диплом Одеського національного морського університету за кваліфікацією «інженер-механік» спеціальність «Підйомно-транспортні, будівельні, дорожні, меліоративні машини та обладнання», тобто у нього відсутня відповідна фахова освіта юриста чи економіста та відповідний стаж роботи.

Крім того, на момент попередження позивача про скорочення його посади аналітик та провідний аналітик з інвестицій відділу стратегічного планування та державно-приватного партнерства Управління стратегічного планування та розвитку апарату управління ДП «АМПУ» не були вакантними, а з

10 червня 2019 року позивачу була запропонована вакантна посада аналітика з комунікацій відділу маркетингу та міжнародних відносин управління стратегічного планування та розвитку апарату управління ДП «АМПУ» з посадовим окладом 18 400,00 грн (м. Київ).

З огляду на вказане, відповідач вважає, що ним дотримані вимоги статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування позивача на інші посади, які з`явилися, зокрема, в управлінні стратегічного планування та розвитку у проміжок часу з моменту повідомлення про скорочення до дня звільнення працівника.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У серпні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу, в якому останній просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін, посилаючись на те, що апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач в порушення порядку, встановленого законом, не запропонував позивачу посаду, яка б відповідала його кваліфікаційному рівню, досвіду та займаній посаді, а ті посади, щодо яких позивач своїм листом висловив зацікавленість, не були надані йому для заміщення як вакантні.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом ДП «АМПУ» від

13 червня 2013 року № 23-п ОСОБА_1 призначено з 13 червня 2013 року на посаду провідного інженера відділу стратегічного планування та залучення інвестицій служби стратегічного розвитку.

З 01 березня 2017 року наказом № 162-к ОСОБА_1 переведено на посаду провідного інженера відділу стратегічного планування та розвитку апарату управління ДП «АМПУ» з посадовим окладом 23 000,00 грн у місяць.

Наказом ДП «АМПУ» від 25 лютого 2019 року № 70-к «Про запровадження змін в організації виробництва і праці» розпочато запровадження змін в організації виробництва і праці, що полягало в: усуненні дублювання завдань та функцій структурних підрозділів, а також посадових обов`язків працівників; введенні нових структурних форм організації праці, зокрема, створення департаментів, управлінь, а також експертно-аналітичних підрозділів в структурі апарату управління; впровадженні передових методів ефективного корпоративного управління; запровадженні інших заходів з підвищення ефективного використання матеріальних і трудових ресурсів на підприємстві тощо.

Наказом від 11 березня 2019 року № 87-к «Про скорочення штату працівників апарату управління ДП «АМПУ» з урахуванням наказу ДП «АМПУ»

від 25 лютого 2019 року № 70-к «Про запровадження змін в організації виробництва і праці» та у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, які спрямовані на підвищення ефективності діяльності підприємства в цілому, зокрема, введені нових структурних форм організації праці, впровадженні передових методів ефективного корпоративного управління, запровадженні заходів з підвищення ефективності використання матеріальних і трудових ресурсів на підприємстві, наказано: 1) з 14 червня 2019 року скоротити штат працівників апарату управління ДП «АМПУ» згідно з додатком № 1; 2) з 11 березня 2019 року затвердити штатний розпис апарату управлінця ДП «АМПУ» у новій редакції згідно з додатком № 2;

3) департаменту по роботі з персоналом відповідно до вимог законодавства про працю України: 3.1) не пізніше ніж за 2 (два) місяці забезпечити ознайомлення під особистий підпис усіх працівників апарату управління ДП «АМПУ», посади яких підлягають скороченню, з персональним попередженням; 3.2) запропонувати всім працівникам апарату управління ДП «АМПУ», що підпадають під скорочення штату, переведення за їх письмовою згодою на інші вакантні посади в ДП «АМПУ»; 3.3) у разі письмової відмови працівників апарату управлінця ДП «АМПУ» від переведення на інші запропоновані вакантні посади підготувати документи щодо їх звільнення за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України. Звільнення працівників відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України провести згідно до вимог законодавства України, з дотриманням та виплатою відповідних пільг та компенсацій; 3.4) забезпечити підготовку та направлення в центри зайнятості населення всі необхідні документи щодо працівників, посади яких підлягають скороченню; 4) керівникам структурних підрозділів апарату управління ДП «АМПУ», посади яких введені штатним розписом апарату управління ДП «АМПУ» згідно з додатком № 2 до цього наказу, забезпечити подання на затвердження протягом 10-ти днів з дати переведення або призначення на відповідні посади, положень про структурні підрозділи та посадові інструкції працівників відповідних структурних підрозділів апарату управління ДП «АМПУ».

Відповідно до вказаного наказу з 14 червня 2019 року скорочується штат працівників ДП «АМПУ» згідно додатку № 1, в тому числі й посада

ОСОБА_1 . Цим же наказом було затверджено новий штатний розпис апарату управління ДП «АМПУ» згідно додатку № 2.

Судами установлено, що до 14 червня 2019 року в ДП «АМПУ» існував відділ стратегічного планування та розвитку, до складу якого входили посади: начальника відділу, заступника начальника відділу, заступника начальника відділу маркетингу, провідний інженер та фахівець. Всього 5 посад. Також окремо функціонував відділ зовнішніх комунікацій та маркетингу, до якого входили посади: начальника відділу та фахівця.

Відповідно до додатку № 2 наказу від 11 березня 2019 року № 87-к «Про скорочення штату працівників апарату управління ДП «АМПУ» в штатному розписі апарату управління ДП «АМПУ» були утворені відділи, в тому числі управління стратегічного планування та розвитку, зі штатними посадами начальника та заступника начальника в утворених відділах, а всього запроваджено 50 посад штатного розпису.

Наказом від 18 березня 2019 року № 126-к вирішено створити в складі управління стратегічного планування та розвитку 2 структурних підрозділи: відділ стратегічного планування та державно-приватного партнерства в кількості 4 штатних одиниці (начальник, 2 провідних аналітики з інвестицій, аналітик з інвестицій), а також відділ маркетингу та міжнародних відносин в кількості 4 штатних одиниці (начальнику відділу, менеджер із зовнішньоекономічної діяльності та міжнародних відносин, провідний аналітик з комунікацій, аналітик з комунікацій).

12 квітня 2019 року позивача попереджено про виключення посади, яку він обіймає, зі штатного розпису апарату управління ДП «АМПУ» з 14 червня

2019 року у зв`язку із скороченням штату працівників, про що свідчить його підпис у повідомленні від 10 квітня 2019 року.

Вказане повідомлення також містило пропозицію вакантних посад «фахівець з міжнародного співробітництва та інвестиції 1 категорії» в філії «Днопоглиблювальний флот» з посадовим окладом 13 000,00 грн та «інженер 2 категорії ремонтно-будівельного управління» Одеської філії з окладом 10 434,74 грн.

14 травня 2019 року ОСОБА_1 запропоновано переведення на посаду інженера (із залізничних операцій) 2 категорії групи залізничних операцій головної диспетчерської Одеської філії ДП «АМПУ» з посадовим окладом 10 434,74 грн або вакантну посаду начальника відділу економіки, планування та тарифоутворення Ренійської філії ДП «АМПУ» з посадовим окладом 10 110,00 грн.

27 травня 2019 року позивачу запропоновано переведення на одну із вакантних посад в ДП «АМПУ» згідно додатку на 7 аркушах в м. Одеса та в філіях ДП «АМПУ» в інших містах.

Судами установлено, що вказані запропоновані посади не відповідали його кваліфікації та мали значно нижчий оклад ніж той, який він отримував до цього.

31 травня 2019 року ОСОБА_1 направив ДП «АМПУ» лист, отриманий адресатом 31 травня 2019 року, яким повідомив, що його зацікавили наступні посади: провідний юристконсульт відділу правового супроводження інвестиційної діяльності та договірної роботи (м. Одеса) та економіст 1 категорії відділу контролінгу та корпоративної звітності та попросив надати положення про структурні підрозділи та накази про їх затвердження, а також посадові інструкції вищезазначених вакантних посад та накази про їх затвердження.

10 червня 2019 року ОСОБА_1 запропоновано переведення на посаду аналітика з комунікацій відділу маркетингу та міжнародних відносин управління стратегічного планування та розвитку апарату управління ДП «АМПУ» з посадовим окладом 18 400,00 грн (місце роботи - м. Київ).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення першої інстанції, змінене постановою апеляційного суду, та постанова апеляційного суду є законними і обґрунтованими та підстав для їх скасування немає.

Частиною першою, шостою статті 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

За змістом пункту 1 частини першої, другої статті 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, реорганізації, скорочення чисельності або штату працівників, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Визначення юридичної особи, поняття та порядок ліквідації чи реорганізації юридичної особи містяться у статтях 80 104 111 Цивільного кодексу України, статтях 62, 66 79 92 Господарського кодексу України. Згідно з цими нормами підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. Підприємство може складатися з виробничих або функціональних структурних підрозділів (виробництв, відділень, цехів, управлінь, бюро, служб тощо) та створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи.

Згідно з правовими позиціями, висловленими Верховним Судом у постановах від 16 січня 2018 року у справі № 519/160/16-ц (провадження № 61-312св17), від 06 лютого 2018 року у справі № 696/985/15-ц (провадження № 61-1214св18), суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність і правомірність скорочення штату та чисельності працівників. Право визначати чисельність і штат працівників належить виключно власнику або уповноваженому ним органу, суд зобов`язаний тільки з`ясувати наявність підстав для звільнення.

Згідно зі статтею 13 Конвенції Міжнародної організації праці № 158 про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року, ратифікованою Україною 04 лютого 1994 року, коли роботодавець планує припинення трудових відносин з причин економічного, технологічного, структурного або аналогічного плану, він своєчасно надає відповідним представникам працівників інформацію щодо цього питання, зокрема інформацію про причини передбачуваних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, та строк, протягом якого їх буде проведено.

Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору. За змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

При вирішенні питання про те, чи мав змогу роботодавець виконати вимоги статті 49-2 КЗпП України про надання роботи працівникові, який вивільняється у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, суд має виходити з того, що за змістом цієї норми працівнику має бути запропонована наявна робота за відповідною професією чи спеціальністю і лише при відсутності такої роботи інша наявна робота.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої

статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Таким чином, однією з гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17, провадження № 11-431асі18.

Суди встановили, що відповідач своєчасно та належним чином повідомив позивача про наступне вивільнення, але не виконав обов`язок щодо надання пропозицій про всі наявні на підприємстві вакансії, які з`явилися на підприємстві протягом двох місяців і які існували на день звільнення.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, 31 травня 2019 року ОСОБА_1 направив ДП «АМПУ» лист, отриманий адресатом 31 травня 2019 року, яким повідомив, що його зацікавили наступні посади: провідний юрисконсульт відділу правового супроводження інвестиційної діяльності та договірної роботи (м. Одеса) та економіст 1 категорії відділу контролінгу на корпоративної звітності та попросив надати положення про структурні підрозділи та накази про їх затвердження, а також посадові інструкції вищезазначених вакантних посад та накази про їх затвердження.

Доказів реагування відповідача на вказаний лист матеріали справи не містять, у зв`язку із чим суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про порушення процедури, встановленої частинами другою - третьою статті 49-2 КЗпП України.

Також апеляційним судом враховано, що 10 червня 2019 року ОСОБА_1 було запропоновано переведення на посаду аналітика з комунікацій відділу маркетингу та міжнародних відносин управління стратегічного планування та розвитку апарату управління ДП «АМПУ» з посадовим окладом 18 400,00 грн (місце роботи - м. Київ), проте відповідно до посадової інструкції на вказану посаду призначається особа, яка має вищу освіту не нижче другого рівня за напрямком міжнародні відносини, маркетинг або розвиток бізнесу та стаж роботи в сфері міжнародних відносин, маркетингу, економіки, бізнес-адміністрування або транспорту не менше 1 року, у зв`язку із чим доводи касаційної скарги щодо пропонування вказаної посади позивачу є необґрунтованими.

Крім того, судами враховано, що освіта, кваліфікація, стаж роботи позивача та коло обов`язків, які він виконував на попередній посаді, відповідають вимогам, які висуваються посадовими інструкціями до посад: аналітик та провідний аналітик з інвестицій відділу стратегічного планування та державно-приватного партнерства управління стратегічного планування та розвитку апарату управління ДП «АМПУ», проте вказані посади після затвердження нового штатного розпису (18 березня 2019 року), позивачу як вакантні не пропонувались.

З огляду на вказане вище у сукупності, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного суду, що відповідач в порушення порядку, встановленого законом, не запропонував позивачу посаду, яка б відповідала його кваліфікаційному рівню, досвіду та займаній посаді, а ті посади, щодо яких позивач своїм листом висловив зацікавленість в подальшому працевлаштуванні, не були надані позивачу для заміщення як вакантні.

Інші доводи, наведені на обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування рішень судів попередніх інстанцій, оскільки вони зводяться до переоцінки встановлених судами обставин, що в силу вимог частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58 59 212 ЦПК Україниу попередній редакції 2004 року, так і статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК Україниу редакції від 03 жовтня

2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Однакове застосування законузабезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед закономта правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Російської Федерації», «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Твердження заявника про неврахування судами висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17, провадження № 11-431асі18, від 21 квітня 2021 року у справі № 235/5611/19, провадження № 61-10509св20, від 06 травня 2020 року у справі № 487/2191/17, провадження № 61?38337св18, у постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15, є безпідставним, оскільки висновки суду апеляційної інстанції не суперечать вказаним висновкам Верховного Суду.

Таким чином, доводи касаційної скарги, які є подібними доводам апеляційної скарги, мотивована відповідь на які надана судом апеляційної інстанції, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а у значній мірі зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції, яке змінено судом апеляційної інстанції, та постанова апеляційного суду ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому їх відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 402 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника державного підприємства «Адміністрація морських портів України» - Перейми Дениса Олександровича залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 01 липня 2020 року, змінене постановою Одеського апеляційного суду від 13 травня 2021 року, та постанову Одеського апеляційного суду від 13 травня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович