ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2024 року

м. Київ

справа № 522/11834/18

провадження № 61-763св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,

учасники справи:

заявник - старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Цинєв Віталій Олександрович,

заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Державне підприємство «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів», ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури на ухвалу Приморського районного суду міста Одеси від 25 жовтня 2018 року у складі судді Бойчука А. Ю. та постанову Одеського апеляційного суду від 30 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Драгомерецького М. М., Громіка Р. Д., Сегеди С. М.

у справі за поданням старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Цинєва Віталія Олександровича про звернення стягнення на незареєстроване в установленому порядку майно боржника, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Державне підприємство «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів», ОСОБА_2 ,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст подання

Старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (далі - ВПВР УВДВС ГТУЮ в Одеській області) Цинєв В. О. у жовтні 2018 року звернувся до суду з вищевказаним поданням, в якому просив звернути стягнення на нерухоме майно, а саме магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за зведеним виконавчим провадженням № НОМЕР_1, до складу якого входить виконавче провадження № НОМЕР_2 з виконання судового наказу № 522/11834/18 від 06 липня 2018 року Приморського районного суду міста Одеси про стягнення з Державного підприємства «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів» (далі - Управління «Чоразморшлях») на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі, яка належить до виплати за період з лютого до червня 2018 року в розмірі 16 100 грн та ще 28 виконавчих проваджень про стягнення заробітної плати та інших виплат, пов`язаних з трудовими відносинами, загальна сума стягнення складає 2 133 965,58 грн та 9 584,81 доларів США.

На обґрунтування подання старший державний виконавець посилався на те, що на ВПВР УВДВС ГТУЮ в Одеській області перебуває зведене виконавче провадження № НОМЕР_1 до складу якого входить ВП № НОМЕР_2 з виконання судового наказу № 522/11834/18 від 06 липня 2018 року Приморського районного суду міста Одеси про стягнення з Управління «Чоразморшлях» на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі, яка належить до виплати за період з лютого до червня 2018 року в розмірі 16 100,00 грн та ще 30 виконавчих проваджень про стягнення заробітної плати та інших виплат, пов`язаних з трудовими відносинами, загальна сума стягнення складає 2 154 778,64 грн та 15 730,47 доларів США.

15 серпня 2018 року державним виконавцем другого Приморського ВДВС міста Одеси ГТУЮ в Одеській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_2, яку надіслано сторонам виконавчого провадження.

22 серпня 2018 року на підставі постанови заступника начальника ГТУЮ з питань державної виконавчої служби, дане виконавче провадження передано для подальшого виконання до ВПВР УВДВС ГТУЮ в Одеській області, а 31 серпня 2018 року державним виконавцем відділу винесено постанову про прийняття виконавчого провадження та приєднання до зведеного виконавчого провадження НОМЕР_3 про стягнення з Управління «Чоразморшлях» грошових коштів заробітних плат та інших виплат, пов`язаних з трудовими відносинами, на користь громадян.

Відповідно до довідки ДФС України в боржника відкриті рахунки в банківських установах, проте відповідно до довідок банківських установ кошти на рахунках відсутні. На рахунки постановою державного виконавця накладено арешт.

В ході примусового виконання зведеного виконавчого провадження 13 грудня 2017 року та 02 травня 2018 року на адресу ВПВР надійшла заява виконувача обов`язки начальника Управління «Чоразморшлях» з повідомленням про те, що для погашення заборгованості з виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівникам у зв`язку з трудовими відносинами, можливо звернути стягнення на майно, яке не забезпечує ведення виробничої діяльності, а саме на магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1»; додатково просило звернутися до суду в порядку частини четвертої статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» для вирішення питання про звернення стягнення.

Враховуючи те, що магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1» перебуває на балансі боржника, але не зареєстрований у встановленому законом порядку, з метою примусового виконання вказаного виконавчого документу та інших виконавчих документів в рамках зведеного виконавчого провадження про стягнення заборгованості з заробітної плати та інших виплат, що належать працівникам у зв`язку з трудовими відносинами, які входять до складу зведеного виконавчого провадження, державний виконавець змушений звернутися до суду з даним поданням.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Приморський районний суд міста Одеси ухвалою від 25 жовтня 2018 року подання старшого державного ВПВР УВДВС ГТУЮ в Одеській області Цинєва В. О. про вирішення питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку задовольнив.

Звернув стягнення на нерухоме майно боржника Управління «Чоразморшлях», а саме на магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за зведеним виконавчим провадженням № НОМЕР_1, до складу якого входить ВП № НОМЕР_2 з виконання судового наказу № 522/11834/18 від 06 липня 2018 року Приморського районного суду міста Одеси про стягнення з Управління «Чоразморшлях» на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі, яка належить до виплати за період з лютого до червня 2018 року в розмірі 16 100 грн та інших виконавчих проваджень в рамках зведеного виконавчого провадження про стягнення заробітної плати та інших виплат, пов`язаних з трудовими відносинами, загальна сума стягнення складає 2 154 778,64 грн та 15 730,47 доларів США.

Ухвалу місцевий суд мотивував тим, що наявність невиконаного рішення суду про стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати на користь громадянина України є недопустимим фактом, з огляду на норми чинного законодавства та практику з Європейського Суду з прав людини, а тому суд має вжити всіх законних заходів для забезпечення належного виконання судового рішення.

Подання державного виконавця ґрунтується на нормах закону та подане з метою примусового виконання виконавчого документу та інших виконавчих документів в рамках зведеного виконавчого провадження про стягнення заборгованості із заробітної плати та інших виплат, що належать працівникам у зв`язку з трудовими відносинами, які входять до складу зведеного виконавчого провадження.

Одеський апеляційний суд постановою від 30 листопада 2023 року апеляційну скаргу Приморської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Фонду Державного майна України та Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України залишив без задоволення, а ухвалу Приморського районного суду міста Одеси від 25 жовтня 2018 року залишив без змін.

Постанову апеляційний суд мотивував тим, що у даному випадку не доведено належним чином, що реалізація спірного майна на примусове виконання судового рішення порушує права та законні інтереси Фонду державного майна України та Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України.

Також суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції пересвідчився в тому, що у даному випадку втручання у право боржника на повагу до його володіння має бути здійснено судом згідно із законом і має бути пропорційним переслідуваній меті, оскільки здійснюється в інтересах дотримання прав та свобод стягувача, рішення на користь якого не знаходить свого виконання протягом значного періоду часу, що порушує права стягувача на майно. Отже, при проведенні виконавчих дій старший державний виконавець Цинєв В. О. діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

Заступник керівника Одеської обласної прокуратури у січні 2024 року подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Приморського районного суду міста Одеси від 25 жовтня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 30 листопада 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні подання.

У касаційній скарзі як на підставу оскарження судового рішення заявник посилається на абзац другий частини другої статті 389 ЦПК України та, зокрема вказує, що судові рішення ухвалено з неправильним застосуванням положень статті 178 ЦК України, частини дев`ятої статті 11 Закону України «Про управління об`єктами державної власності», статті 1 Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», статей 48, 52 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та порушенням норм процесуального права, а саме статей 12 56 76-79 263 ЦПК України.

Управління «Чоразморшлях» на час винесення судом оскаржуваної ухвали перебувало у переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації і, відповідно до вимог частини дев`ятої статті 11 Закону України «Про управління об`єктами державної власності», його майно не могло бути відчужене, вилучене, та щодо нього не могли вчинятися дії, наслідком яких може бути їх відчуження.

Наказом Мінінфраструктури від 18 грудня 2019 року № 880 прийнято рішення щодо передачі функцій з управління єдиним майновим комплексом Управління «Чоразморшлях» до сфери управління Фонду державного майна України.

Тобто, уповноваженим органом Управління «Чоразморшлях» є Фонд державного майна України.

Оскаржуваною ухвалою порушене право власності держави на майно в особі Фонду державного майна України, який листом від 03 січня 2023 року № 10-57-1-108 повідомив, що не надавав погодження на відчуження нерухомого майна Управління «Чоразморшлях».

Також апеляційний суд не врахував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 910/26146/15, від 18 лютого 2021 року у справі № 910/14680/19, згідно з якими неможливо відчужувати об`єкт державної власності, який не підлягає приватизації.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Від Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України 06 березня 2024 року до Верховного Суду надійшла заява, в якій заявник просить касаційну скаргу задовольнити, а оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на те, що на час винесення оскаржуваної ухвали міністерство було органом Управління «Чоразморшлях», однак до участі у справі залучене не було.

Оскаржувані судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Від Фонду державного майна України 20 березня 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому заявник просить касаційну скаргу задовольнити, оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні подання про звернення стягнення, посилаючись на те, що на час винесення оскаржуваної ухвали Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України було органом Управління «Чоразморшлях», однак до участі у справі залучене не було.

На даний час уповноваженим органом Управління «Чоразморшлях» є Фонд державного майна України, тому оскаржуваними судовими рішеннями порушується право власності держави в особі Фонду вільно володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Від ОСОБА_2 25 березня 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну, в якому заявник просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на те, що ухвала суду першої інстанції була оприлюднена 02 листопада 2018 року, а апеляційна скарга подана прокурором 13 лютого 2023 року - поза межами строку на апеляційне оскарження, визначеного частиною першою статті 354 ЦПК України.

Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України було обізнано про прийняття місцевим судом ухвали 25 жовтня 2018 року у період з 23 травня 2019 року до 14 червня 2019 року, а також про публічні торги, що відбулися 08 січня 2019 року з приводу реалізації спірного нерухомого майна; безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду.

Ухвала судом першої інстанції прийнята 25 жовтня 2018 року, а єдиний майновий комплекс державного підприємства до сфери управління Фонду державного майна України із сфери управління Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України у зв`язку з прийняттям рішення про його приватизацію передано на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України № 1106-р лише 09 вересня 2020 року.

Єдиний майновий комплекс державного підприємства до сфери управління Фонду державного майна України із сфери управління Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, а саме майно за адресою: Одеська область, місто Іллічівськ, смт Олександрівка, вулиця Судноремонтна, 35.

У актах Кабінету Міністрів України та Фонду державного майна України не вказується майно за адресою: АДРЕСА_1, тому Фонд державного майна України не є суб`єктом оскарження ухвали суду першої інстанції, а прокурор не може представляти інтереси держави в особі Фонду державного майна України.

Наведені в касаційній скарзі висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 910/26146/15, від 18 лютого 2021 року у справі № 910/14680/19 не є судовими рішеннями в подібних правовідносинах.

Фактичні обставини справи, з`ясовані судами

На виконанні ВПВР УВДВС ГТУЮ в Одеській області знаходиться зведене виконавче провадження № НОМЕР_1, до складу якого входить ВП № НОМЕР_2 з виконання судового наказу № 522/11834/18 від 06 липня 2018 року Приморського районного суду міста Одеси про стягнення з Управління «Чоразморшлях» на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі, яка належить до виплати за період з лютого до червня 2018 року у розмірі 16 100 грн та ще 30 виконавчих проваджень про стягнення заробітної плати та інших виплат, пов`язаних з трудовими відносинами, загальна сума стягнення складає 2 154 778,64 грн та 15 730,47 доларів США.

Державним виконавцем другого Приморського ВДВС міста Одеси ГТУЮ в Одеській області 15 серпня 2018 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2, яку надіслано сторонам виконавчого провадження.

22 серпня 2018 року на підставі постанови заступника начальника ГТУЮ з питань державної виконавчої служби, дане виконавче провадження передано для подальшого виконання до ВПВР УВДВС ГТУЮ в Одеській області.

31 серпня 2018 року державним виконавцем ВПВР УВДВС ГТУЮ в Одеській області винесено постанову про прийняття виконавчого провадження та приєднання до зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_1 про стягнення з Управління «Чоразморшлях» грошових коштів заробітних плат та інших виплат, пов`язаних з трудовими відносинами на користь громадян.

Відповідно до довідки ДФС України в боржника відкриті рахунки у банківських установах, проте відповідно до довідок банківських установ кошти на рахунках відсутні.

На рахунки постановою державного виконавця накладено арешт.

В ході примусового виконання зведеного виконавчого провадження 13 грудня 2017 року на адресу ВПВР УВДВС ГТУЮ в Одеській області надійшла заява виконувача обов`язків начальника Управління «Чоразморшлях» з повідомленням про те, що для погашення заборгованості з виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівникам у зв`язку з трудовими відносинами, можливо звернути стягнення на майно, яке не забезпечує ведення виробничої діяльності, а саме на магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. До заяви додано копію технічного паспорта на об`єкт нерухомості від 25 лютого 2000 року, копію довідки Фонду державного майна України з інформацією про те, що зазначене майно перебуває на балансі у боржника та витяг з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна. Додатково у заяві заявник просив звернутися до суду в порядку частини четвертої статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» для вирішення питання про звернення стягнення.

01 лютого 2018 року на адресу ВПВР УВДВС ГТУЮ в Одеській області надійшла довідка Комунального підприємства «БТІ» ОМР про відсутність реєстрації права власності станом на 31 грудня 2012 рік на магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

17 березня 2018 року державним виконавцем ВПВР УВДВС ГТУЮ в Одеській області винесено постанову про опис та арешт майна боржника № НОМЕР_1, якою описано та арештовано вищевказаний магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1».

02 травня 2018 року на адресу ВПВР УВДВС ГТУЮ в Одеській області повторно надійшла заява виконувача обов`язки начальника Управління «Чоразморшлях» з повідомленням про те, що для погашення заборгованості з виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівникам у зв`язку з трудовими відносинами, можливо звернути стягнення на майно, яке не забезпечує ведення виробничої діяльності, а саме на магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1».

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо боржника - відсутні записи про реєстрацію права власності на магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за боржником.

Апеляційним судом також встановлено, що станом на час реалізації вказаного майна органом Управління «Чоразморшлях» було Міністерство інфраструктури України, яке було обізнано про звернення стягнення на магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1», що підтверджується наявною у справі копією відповіді Міністерства інфраструктури України від 19 червня 2019 року.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 09 вересня 2020 року № 1106-р Управління «Чоразморшлях» було передано в управління Фонду державного майна України у зв`язку з прийняттям рішення про його приватизацію.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 19 лютого 2024 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував справу з Приморського районного суду міста Одеси.

Справа № 522/11834/18 надійшла до Верховного Суду 11 березня 2024 року.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Частиною другою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Згідно з частиною п`ятою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

У частинах третій, четвертій статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що, у разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності/спеціальному майновому праві, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом.

Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності/спеціальному майновому праві об`єкта нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, заставлений третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам. Арешт на подільний об`єкт незавершеного будівництва накладається з урахуванням особливостей, визначених абзацами другим - п`ятим частини першої цієї статті. У разі якщо право власності/спеціальне майнове право на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.

Відповідно до частини п`ятої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів в обсязі, необхідному для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з цивільного обороту, або обмежено оборотоздатного майна, майна, на яке не може бути звернено стягнення), незалежно від того, хто фактично використовує таке майно.

Частиною десятою статті 440 ЦПК України передбачено, що питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Враховуючи викладене суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку, що подання державного виконавця ґрунтується на нормах закону та подане з метою примусового виконання виконавчого документу та інших виконавчих документів в рамках зведеного виконавчого провадження про стягнення заборгованості із заробітної плати та інших виплат, що належать працівникам у зв`язку з трудовими відносинами, які входять до складу зведеного виконавчого провадження, тому наявні всі підстави для його задоволення.

Доводи касаційної скарги про неврахування апеляційним судом висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 910/26146/15 та від 18 лютого 2021 року у справі № 910/14680/19, не заслуговують на увагу, з таких підстав.

У постанові від 27 листопада 2018 року у справі № 910/26146/15 Верховний Суд виклав правовий висновок про те, що … [оскільки відчужене на аукціоні майно є державним майном, перебуває на балансі Державного підприємства та віднесено до переліку об`єктів державної власності, що не підлягають приватизації згідно з Законом України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», а частиною дев`ятою статті 11 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» передбачено, що нерухоме майно об`єктів державної власності, що не підлягають приватизації, не може бути відчужене, вилучене, передане до статутного капіталу господарських організацій і щодо такого майна не можуть вчинятися дії, наслідком яких може бути їх відчуження, то суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про визнання спірних торгів недійсними відповідно до положень статей 203 215 ЦК України. Крім того, вірно зазначено про наявність порушених прав та інтересів позивача, оскільки визнання недійсними результатів спірних торгів призведе до повернення активів Державного підприємства, що і зумовлює інтерес позивача в розрізі відновлення порушеного права кредитора на повернення заборгованості боржником].

Верховний Суд у постанові від 18 лютого 2021 року у справі № 910/14680/19 виклав висновок про те, що … [майно, яке було реалізовано на спірних електронних торгах, складається з п`яти окремих об`єктів нерухомого майна, кожному з яких присвоєно індивідуальний реєстраційний номер у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, тому реалізація всього майна, а не тільки тієї частини, яка могла б задовольнити вимоги щодо стягнення коштів, на які мораторій не розповсюджується, відбулась з порушенням вимоги частини шостої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження». Усупереч вимогам пункту 2 розділу II, пункту 9 розділу III Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерстві юстиції України № 2831/5 від 29 вересня 2016 року, при передачі на реалізацію цього нерухомого майна державним виконавцем не зазначено у відповідній заявці щодо реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів відомості про земельну ділянку, на якій розташоване нежитлове приміщення (її правовий режим та розмір), та її кадастровий номер (за наявності). Необхідні відомості щодо земельної ділянки відсутні і в інформаційному повідомленні, внесеному Організатором до центральної бази даних системи електронних торгів].

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20), на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування необхідно розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд повинен визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Отже, висновки, сформульовані у постановах, на які посилається заявник у касаційній скарзі, є нерелевантними.

Інші аргументи касаційної скарги є аналогічними доводам апеляційної скарги, яким апеляційний суд надав відповідну оцінку, стосуються переоцінки письмових доказів і обставин справи, що виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 400 ЦПК України, і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а спрямовані виключно на доведення необхідності переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58 59 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів не встановлено, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Щодо клопотання заступника керівника Одеської обласної прокуратури про розгляд справи за участю представника Офісу Генерального прокурора

Заступник керівника Одеської обласної прокуратури у касаційній скарзі, зокрема просить проводити розгляд справи за участю представника Офісу Генерального прокурора.

Клопотання не підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складання доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Розгляд цієї справи в касаційному порядку проведений Верховним Судом за правилами статті 401 ЦПК України в порядку письмового провадження, в якому учасники справи не повідомляються про такий розгляд.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання заступника керівника Одеської обласної прокуратури про розгляд цієї справи за участю представника Офісу Генерального прокурора.

Касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Ухвалу Приморського районного суду міста Одеси від 25 жовтня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 30 листопада 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. В. Литвиненко

А. І. Грушицький

Є. В. Петров