Постанова

Іменем України

29 січня 2020 року

м. Київ

справа № 522/12210/15-ц

провадження № 61-42215св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого (судді-доповідача) - Петрова Є. В.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Мартєва С. Ю., Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «EMERALDMANAGEMENT, LLC» (ЕМЕРАЛЬД МЕНЕДЖМЕНТ, ЛЛК),

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

третя особа - Комунальне підприємство «Житлово-комунальний сервіс «Фонтанський»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «EMERALD MANAGEMENT, LLC» (ЕМЕРАЛЬД МЕНЕДЖМЕНТ, ЛЛК) на ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 22 березня 2018 року у складі колегії суддів: Заїкіна А. П., Калараша А. А., Погорєлової С. О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2015 року ТОВ «EMERALD MANAGEMENT,LLC» (ЕМЕРАЛЬД МЕНЕДЖМЕНТ, ЛЛК), звернулось до суду з позовом у якому просило стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 збитки у розмірі 93 360 грн.

В обґрунтування позовних вимог представник зазначав, що 25 грудня 2014 року відбулось затоплення приміщень товариства по АДРЕСА_1 , де зі стелі та по стінах текла вода завдавши шкоду приміщенню, яке належать позивачу. По периметру всього приміщення відбулось здуття фарби, з`явились жовті плями, намокання стелі, стін, перегородок, від стін відійшли шпалери, відбулось замикання електропроводки. Залиття приміщення відбулось з квартир, які розташовані на другому поверсі, які належать відповідачам та використовуються ними у своїй господарській діяльності, а саме: здавання у тимчасове проживання та надання послуг готелю. Позивач на обґрунтування своїх позовних вимог надав до суду наступні документи: висновок №081/2015 будівель-технічного, оціночно-будівельного експертного дослідження складеного ПП. «Одеський науково-дослідницький центр експертних досліджень ім. Скибинського С.С.» від 09 червня 2015 року, яким визначено вартість ремонтно-відновлювальних робіт (з урахуванням ринкової вартості будівельних матеріалів), які необхідно виконати для усунення пошкоджень спричинених залиттям нежитлових приміщень АДРЕСА_1 у розмірі 93 336 грн, висновок по матеріалу ЄО №19701 від 12 травня 2015 року, затверджений Приморським РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, яким встановлено, що на другому поверсі розташоване приміщення міні-готелю, власник якого допустив затоплення приміщення на першому поверсі. На підставі наведеного просив позов задовольнити.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 15 лютого 2017 року, позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ТОВ «EMERALD MANAGEMENT, LLC» (ЕМЕРАЛЬД МЕНЕДЖМЕНТ, ЛЛК) збитки в розмірі 93 360,00 гривень та судові витрати по 519,50 гривень з кожного.

Ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що приміщення використовувались відповідачами з порушенням правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, що призвело до порушення прав позивача. В матеріалах справи містяться докази, які дають змогу визначити збитки, їх розмір та причинний зв`язок між затопленим приміщенням позивача та діями відповідачів. Крім того відповідачами не надано до суду погоджувальних документів, та інших доказів якими обґрунтовується переобладнання квартири під готель.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 22 березня 2018 року, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 лютого 2017 року скасовано, провадження у справі закрито.

Постановляючи оскаржувану ухвалу суд апеляційної інстанції виходив з того, що спір між товариством та відповідачами виник у зв`язку із здійсненням останніми підприємницької діяльності із надання житлових приміщень під тимчасове проживання, тому спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ТОВ «EMERALDMANAGEMENT, LLC» (ЕМЕРАЛЬД МЕНЕДЖМЕНТ, ЛЛК), посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просило передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, судове рішення суду апеляційної інстанції скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 серпня 2019 року вказану справу призначено судді-доповідачеві Петрову Є. В.

Ухвалою Верховного Суду від 01 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 23 січня 2020 року справу призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі представник ТОВ «EMERALD MANAGEMENT, LLC» (ЕМЕРАЛЬД МЕНЕДЖМЕНТ, ЛЛК) зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов безпідставного висновку про закриття провадження у справі, оскільки позовні вимоги пред`явлені до двох відповідачів, де один з них на день розгляду справи не мав статусу СПД.

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що ОСОБА_2 виступав у спірних правовідносинах як фізична особа. Тобто, на день ухвалення рішення суду першої інстанції та постановлення оскаржуваної ухвали, відповідач ОСОБА_2 виступав у спірних правовідносинах як фізична особа.

Таким чином, суд апеляційної інстанції при постановленні ухвали здійснив порушення предметної юрисдикції, внаслідок чого обмежив допуск нерезидента до належного судового захисту.

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 зазначав, що оскільки було встановлено, що спір між товариством та відповідачами виник у зв`язку із здійсненням останніми підприємницької діяльності із надання житлових приміщень під тимчасове проживання, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що спір між учасниками справи підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Суд першої інстанції не звернув уваги на вищенаведене та розглянув спір по суті.

Суд апеляційної інстанції не здійснив порушення предметної юрисдикції та не обмежив допуск позивача до судового захисту, адже роз`яснив товариству, що розгляд вимог останнього підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

З позовних вимог вбачається, що товариство заявляє позовні вимоги про стягнення збитків у розмірі 93 360 грн. на свою користь окремо до ОСОБА_1 та окремо до ОСОБА_2 навіть якщо припустити, що все ж ОСОБА_2 не має статусу фізичної особи-підприємця та виступає у спірних правовідносинах як фізична особа, то свої позовні вимоги товариство має пред`явити до кожного з відповідачів окремо: до ОСОБА_1 в порядку господарського судочинства, а до ОСОБА_2 в порядку цивільного судочинства.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення суду апеляційної інстанцій не відповідає вказаним вимогам закону.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 15 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 цього Кодексу передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 1 статті 19 ЦПК України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Відповідно до статті 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями.

Відповідно до частини першої статті 24 ЦК України людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.

У статті 25 ЦК України передбачено, що здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. За правилами частин другої та четвертої цієї статті цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті.

У статті 26 ЦК України вказано, що всі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов`язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин.

Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 ЦК України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Відповідно до статті 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відтак підприємець - це юридичний статус фізичної особи, який засвідчує право цієї особи на заняття самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно з частиною другою статті 50 ЦК України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Згідно з частиною восьмою статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

З аналізу наведених вище норм матеріального права слід дійти висновку, що фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус «фізична особа-підприємець» сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх.

Отже, наявність статусу підприємця не свідчить про те, що з моменту державної реєстрації фізичної особи-підприємця така особа виступає як підприємець у всіх правовідносинах.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі № 2-7615/10 (провадження № 14-17цс18), від 05 червня 2018 року у справі № 522/7909/16-ц (провадження № 14-150цс18), від 15 травня 2019 року у справі № 904/10132/17 (провадження № 12-43гс19), і підстав для відступу від такої правової позиції не вбачається.

Власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності (частина перша статті 320 ЦК України).

Тобто фізична особа, яка є власником нерухомого майна, має право використовувати його у тому числі й для здійснення підприємницької діяльності. Разом з тим статус суб`єкта підприємницької діяльності не нівелює право особи на розпорядження майном як фізичною особою.

Суд апеляційної інстанції закрив провадження у справі з підстав того, що відповідачі є суб`єктами підприємницької діяльності і здійснюючи саме господарську діяльність завдали матеріальної шкоди позивачу, відтак спір виник між господарюючими суб`єктами.

Слід зазначити, що відповідачі мали право передати в оренду приміщення, як фізичні особи або як фізичні особи-підприємці. Проте, наведеного суд належним чином не врахував та не навів належних доказів того, що відповідачі у спірних правовідносинах діяли саме як суб`єкт підприємницької діяльності, а суду касаційної інстанції не надано процесуального права збирання та оцінки доказів.

Отже, висновок апеляційного суду про приналежність спору між сторонами до господарської юрисдикції є необґрунтованим.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги, скасування ухвали Апеляційного суду Одеської області від 22 березня 2018 року та направлення справи до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Щодо вимоги касаційної скарги про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду слід зазначити, що за змістом пункту 3 частини шостої статті 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції, крім випадків, якщо Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної чи суб`єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.

Ураховуючи те, що Велика Палата Верховного Суду викладала висновок щодо питання предметної та суб`єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах у своїх постановах, справа не підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Відповідно до ч. 6 ст. 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржувана ухвала постановлена без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржувану ухвалу скасувати, справу направити до апеляційного суду на новий розгляд.

Керуючись статтями 400 406 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «EMERALDMANAGEMENT, LLC» (ЕМЕРАЛЬД МЕНЕДЖМЕНТ, ЛЛК) задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 22 березня 2018 рокускасувати, справу направити до апеляційного суду на новий розгляд.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Петров

Судді: А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

С. Ю. Мартєв

В. В. Сердюк