ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 травня 2025 року
м. Київ
справа № 522/12238/22
провадження № 51-5146км24
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
засудженого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
перекладача ОСОБА_8 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Приморського районного суду м. Одеси від 28 вересня 2023 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 08 серпня 2024 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022163510000557, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Республіки Молдова, уродженця та зареєстрованого у АДРЕСА_1 , без постійного місця проживання на території м. Одеси,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 186 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Приморського районного суду м. Одеси від 28 вересня 2023 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 186 КК України, та йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 8 місяців.
Вирішено питання щодо речових доказів.
Згідно з вироком суду, 19 серпня 2022 року о 14:00 ОСОБА_6 в період дії воєнного стану, перебуваючи на пляжі «Аркадія» № 29 в м. Одесі, повторно, з корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майном, діючи умисно, підійшов до сумки, яку потерпіла ОСОБА_9 залишила на піску, з якої заволодів мобільним телефоном марки «іPhone 13 Pro» вартістю 50 000 грн, в прозорому чохлі з сім карткою мобільного оператора «Vodafone» з номером НОМЕР_1 , які для потерпілої матеріальної цінності не мають, та почав відходити. У цей час ОСОБА_6 був помічений потерпілою, яка почала йому кричати зупинитись. В свою чергу, ОСОБА_6 , не реагуючи на заклики потерпілої та намагаючись завершити свій злочин до кінця, продовжував віддалятися з місця вчинення кримінального правопорушення, утримуючи викрадений телефон при собі.
Однак, ОСОБА_6 не зміг завершити кримінальне правопорушення з причин, які не залежали від його волі, оскільки був затриманий пересічними громадянами.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 08 серпня 2024 року апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишено без задоволення, а вирок місцевого суду щодо ОСОБА_6 - без змін.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на однобічність і неповноту досудового розслідування, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, порушує питання про скасування судових рішень і призначення нового розгляду в суді першої інстанції.
На обґрунтування вимог зазначає, що судові рішення є незаконними. Вважає, що місцевим судом не надано належної оцінки його показанням. Крім того вказує на те, що як під час досудового розслідування, так і в місцевому суді порушено його право на захист, передбачене ст. 42 КПК України. Так, суддя суду першої інстанції, в порушення вимог ст. 54 КПК України, відмовив йому в заміні захисника ОСОБА_10 до початку дебатів, чим, на його думку, він був позбавлений захисту. Зазначає, що він був не згодний із захистом адвоката ОСОБА_10 , якого йому надали за дорученням. Також вказує, що суддя місцевого суду порушив вимоги ст. 290 КПК України, оскільки відмовив йому під час досудового і судового слідства в ознайомленні з матеріалами кримінального провадження. Стверджує, що слідчий ОСОБА_11 в порушення вимог ст. 221 КПК України закінчила досудове розслідування без участі ОСОБА_6 , що є порушенням вимог кримінального процесуального закону. Суд апеляційної інстанції не звернув уваги на допущені судом першої інстанції істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, що призвело до постановлення незаконного та необґрунтованого судового рішення.
Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу засудженого не надходило.
Позиції учасників судового провадження
До початку судового засідання від захисника ОСОБА_7 надійшли письмові пояснення, зі змісту яких видно, що вони є аналогічними доводам касаційної скарги його підзахисного.
Засуджений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 у судовому засіданні підтримали касаційну скаргу та просили її задовольнити.
Прокурор ОСОБА_5 вважав касаційну скаргу засудженого необґрунтованою і просив залишити її без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позицію учасників судового розгляду, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
При цьому за правилами ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Суд касаційної інстанції є судом права, а не факту. Неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження не є підставою для перегляду судових рішень у касаційному порядку.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що засуджений по суті заперечує правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження, тоді як їх перевіркана підставі положень статей 433 438 КПК України не належить до компетенції суду касаційної інстанції і не є предметом перегляду. Суд виходить із фактичних обставин, установлених місцевим та апеляційним судами.
Водночас, перевіряючи обґрунтованість судових рішень, постановлених щодо
ОСОБА_6 , з огляду на правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність і дотримання вимог кримінального процесуального закону, колегія суддів уважає, що місцевий суд, з яким слушно погодився і суд апеляційної інстанції, відповідно до вимог ст. 370 КПК України мотивував обвинувальний вирок належними, допустимими та достовірними доказами, які було розглянуто в судовому засіданні й оцінено в їх сукупності з точки зору достатності та взаємозв`язку згідно з приписами ст. 94 КПК України.
Такими доказами, зокрема, є показання:
- потерпілої ОСОБА_9 , яка у місцевому суді пояснила, що перебуваючи на пляжі «Аркадія» в м. Одеса, пішла у море, а сумку, в яку попередньо поклала мобільний телефон, залишила на піску. Через 3-5 хв, коли вона поверталася до місця, де лежала сумка, то побачила ОСОБА_6 , який шукав в її сумці матеріальні цінності. Вона почала голосно кричати «допоможіть, крадії» та побігла за обвинуваченим, який почав бігти від неї. Потерпіла пояснила, що її гучні прохання про допомогу почули люди, і якийсь чоловік затримав ОСОБА_6 . Коли вона підбігла, то бачила як ОСОБА_6 кинув її телефон в траву. Вона підняла викрадений телефон, так як це була її річ;
- свідка ОСОБА_12 , який у суді пояснив, що гуляв по набережній в районі пляжу Аркадія в м. Одеса та побачив як біжить ОСОБА_6 , а в 20 м за ним бігла потерпіла особа та кликала на допомогу. Після чого він почав кричати «стій» та зупинив обвинуваченого, який викинув з рук мобільний телефон та почав готуватися до бійки. Свідок зазначив, що застосував фізичну силу та затримав ОСОБА_6 . Коли підбігла потерпіла особа, то вона підняла мобільний телефон, який викинув ОСОБА_6 , після чого ОСОБА_12 викликав поліцію.
Отже, місцевий суд обґрунтовано визнав показання потерпілої та свідка послідовними й такими, що не містять істотних суперечностей, узгоджуються між собою та іншими доказами, і підстав не довіряти їм у суду першої інстанції не було. Мотивів для обмови потерпілою та свідком засудженого суд не встановив.
Крім цього, винуватість засудженого підтверджується дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами, а саме даними, які містяться: у протоколах пред`явлення особи для впізнання по фотознімках від 19 серпня 2022 року за участю потерпілої ОСОБА_9 та свідка ОСОБА_13 ; у протоколі огляду предмета від 19 серпня 2022 року.
У вироку суду відповідно до вимог ч. 3 ст. 374 КПК України наведено докази, на яких ґрунтується висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 186 КК. В основу обвинувального вироку покладено виключно ті докази, які не викликають сумнівів у їх достовірності.
При цьому суд оцінив докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Доводи засудженого про те, що місцевий суд не надав належної оцінки його показанням, наданим в суді, є безпідставними. Суд першої інстанції надав належну оцінку показанням засудженого ОСОБА_6 в суді та дійшов висновку, що останній, не визнаючи своєї винуватості, обрав такий спосіб захисту з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинений ним злочин, навівши у вироку мотиви і аргументи своїх висновків, з якими погоджується Суд.
Таким чином, місцевий суд дав належну оцінку всім доказам у справі, зокрема, показанням засудженого, потерпілої і свідка, письмовим доказам, повно та об`єктивно дослідивши їх, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 186 КК України.
Доводи засудженого про безпідставність цього висновку суду є необґрунтованими.
Що стосується доводів засудженого про те, що слідчим не проведено ряд процесуальних дій, а саме не оглянуто відеокамери з місця затримання, не призначено експертиз та не проведено слідчий експеримент, то колегія суддів зазначає про таке.
Згідно з ч. 5 ст. 40 КПК України слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності. Водночас сторона захисту під час досудового розслідування не була позбавлена можливості заявляти слідчому клопотання про проведення відповідних слідчих дій та заявляти відповідні клопотання під час судового розгляду, проте цим правом не скористалася.
Разом з цим, посилаючись на зазначене, засуджений не наводить належних обґрунтувань того, яким чином вказане, з огляду на сукупність інших доказів, які були досліджені судом, у тому числі показання потерпілої та свідка, та покладені в основу вироку, перешкодили постановити законне та обґрунтоване рішення.
Щодо доводів засудженого про порушення його права на захист, як на досудовому слідстві, так і в суді першої інстанції, то колегія суддів зазначає про таке.
Твердження засудженого про те, що суд першої інстанції до початку дебатів, в порушення вимог ст. 54 КПК України, відмовив йому в заміні захисника ОСОБА_10 , із захистом якого він не погоджувався, внаслідок чого залишився без належного захисту, є необґрунтованими з огляду на таке.
Частина 1 статті 13 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» визначає, що безоплатна вторинна правова допомога - це вид державної гарантії, яка створює рівні можливості для доступу осіб до правосуддя.
При реалізації цієї державної гарантії особа позбавлена можливості вільно обирати собі захисника, оскільки відповідно до ст. 49 КПК України захисник такій особі призначається за постановою слідчого/прокурора або ухвалою судді чи суду.
Згідно п. 9 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про безоплатну правову допомогу», заміна призначеного адвоката проводиться Центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги шляхом прийняття відповідного рішення (яке видається у формі наказу).
Виключні підстави та порядок заміни адвокатів, що надають безоплатну вторинну правову допомогу, визначені ст. 24 Закону України «Про безоплатну правову допомогу». Таким підставами є: хвороба адвоката; неналежне виконання адвокатом своїх обов`язків за договором (який укладено між Центром та адвокатом); недотримання адвокатом порядку надання безоплатної вторинної правової допомоги; виключення адвоката з Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу на постійній основі за контрактом, чи Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу на тимчасовій основі на підставі договору.
Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», оцінка якості, повноти та своєчасності надання безоплатної вторинної правової допомоги здійснюється Комісіями з оцінювання якості, повноти та своєчасності надання безоплатної вторинної правової допомоги.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, на досудовому розслідуванні та на початку судового розгляду в місцевому суді захист ОСОБА_6 здійснював за дорученням Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги в Одеській області захисник ОСОБА_14 .
Згідно журналу судового засідання та аудіозапису від 15 червня 2023 року, за клопотанням ОСОБА_6 захисника ОСОБА_14 було відведено від участі у кримінальному провадженні. Ухвалою судді Приморського районного суду м. Одеси від 21 червня 2023 року про призначення захисника зобов`язано Регіональний центр безоплатної вторинної правової допомоги в Одеській області призначити адвоката для здійснення захисту обвинуваченого ОСОБА_6
22 червня 2023 року обвинуваченому ОСОБА_6 вказаним центром було призначено адвоката ОСОБА_10 , який 05 липня 2023 року почав здійснювати захист обвинуваченого.
Проте, як убачається з журналу судового засідання та аудіозапису від 26 вересня 2023 року, ОСОБА_6 в судовому засіданні повторно заявив клопотання (усно) про заміну йому захисника ОСОБА_10 на іншого, при цьому від послуг вказаного захисника не відмовлявся, а просив надати йому іншого.
Суд, розглянувши клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 , відмовив у його задоволенні, оскільки процедура заміни адвоката, який надає безоплатну вторинну правову допомогу, не передбачена.
Водночас, посилаючись на зазначене, засуджений не наводить належних обґрунтувань про те, яким чином вказане перешкодило чи могло перешкодити суду постановити законне та обґрунтоване рішення, з огляду на те, що на стадії апеляційного перегляду суд може дослідити докази та надати оцінку, а він не був позбавлений можливості реалізувати своє право на захист під час апеляційного розгляду за участю іншого захисника, якого йому було забезпечено судом апеляційної інстанції.
Доводи засудженого про те, що суддя місцевого суду не ознайомив його з матеріалами кримінального провадження, не є слушними.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_6 під час судового розгляду кримінального провадження по суті клопотань про ознайомлення його з матеріалами кримінального провадження ані письмово, ані усно не заявляв. Такі заяви або клопотання в матеріалах справи відсутні.
Також не заслуговують на увагу твердження засудженого про те, що слідчий ОСОБА_11 в порушення вимог ст. 221 КПК України закінчила досудове розслідування без участі ОСОБА_6 .
З матеріалів кримінального провадження видно, що прокурором у кримінальному провадженні доручено слідчому виконати вимоги ст. 290 КПК України та повідомити ОСОБА_6 про відкриття матеріалів досудового розслідування. Слідчий у порядку статей 283 290 КПК України повідомив підозрюваного ОСОБА_6 про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування. Проте підозрюваний ОСОБА_6 у присутності захисника ОСОБА_14 відмовився ознайомлюватися з матеріалами досудового розслідування.
Отже, порушень в цій частині положень КПК Судом не встановлено.
Суд апеляційної інстанції відповідно до приписів статей 370 419 КПК України в цілому дав належну оцінку викладеним в апеляційній скарзі засудженого доводам та обґрунтовано відмовив у задоволенні скарги. При цьому, таких істотних порушень процесуального порядку збирання, дослідження та оцінки наведених судом у вироку доказів, які б з огляду на зазначене перешкодили ухвалити законне рішення, апеляційний суд не встановив. З наведеними висновками щодо законності та обґрунтованості вироку суду першої інстанції погоджується й колегія суддів Верховного Суду.
Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б були безумовною підставою для скасування чи зміни судових рішень, не допущено, судові рішення необхідно залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.
Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК України, Суд
ухвалив:
Вирок Приморського районного суду м. Одеси від 28 вересня 2023 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 08 серпня 2024 року стосовно ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 - без задоволення.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3