ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 липня 2022 року
м. Київ
справа №522/13692/17
адміністративне провадження № К/9901/10135/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Рибачука А.І.,
суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.,
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 522/13692/17
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області
на окрему ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2021, постановлену судом у складі колегії суддів: головуючого судді - Крусяна А.В., судді: Градовського Ю.М., Яковлєва О.В.,
В С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
1. 25.07.2017 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - відповідач), в якому просив:
- визнати протиправними дії (бездіяльність) відповідача щодо здійснення контролю за призначенням і виплатою його пенсії, розмір якої обчислений з грошового забезпечення до якого не були включені: щомісячна додаткова грошова винагорода, винагорода за участь в антитерористичній операції, грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, індексація та одноразова грошова допомога при звільненні;
- зобов`язати відповідача здійснити нарахування його пенсії згідно довідки про грошове забезпечення від 13.05.2017 № 443, які він отримував протягом останніх 13 місяців підряд перед звільненням з військової служби та призначити і виплачувати пенсію у розмірі, який обчислений з грошового забезпечення до складу якого включені щомісячна грошова винагорода, винагорода за передування в зоні проведення Антитерористичної операції, грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, індексація та одноразова грошова допомога при звільненні, винагорода за виконання поставлених бойових завдань на території противника, які він отримував протягом останніх 13 місяців підряд перед місяцем звільнення з військової служби, в розмірі 10 278,25 грн;
- зобов`язати відповідача здійснити виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 30.07.2016.
2. Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 05.02.2018 задоволено адміністративний позов.
Визнано протиправними дії (бездіяльність) відповідача щодо здійснення контролю за призначенням і виплатою пенсії позивачу, розмір якої обчислений з грошового забезпечення до якого не були включені щомісячна додаткова грошова винагорода, винагорода за участь в Антитерористичній операції, грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, індексація та одноразова грошова допомога при звільненні.
Зобов`язано відповідача здійснити нарахування пенсії позивачу згідно довідки про нараховане грошове забезпечення від 13.05.2017 №443, які він отримував протягом останніх 13 місяців підряд перед звільненням з військової служби та призначити і виплачувати позивачу пенсію у розмірі, який обчислений з грошового забезпечення до складу якого включені щомісячна грошова винагорода, винагорода за передування в зоні проведення Антитерористичної операції, грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, індексація та одноразова грошова допомога при звільненні, винагорода за виконання поставлених бойових завдань на території противника, які позивач отримував протягом останніх 13 місяців підряд перед місяцем звільнення з військової служби, в розмірі 10278,25 грн.
Зобов`язано відповідача здійснити виплату позивачу суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.06.2017.
3. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.08.2018 рішення суду першої інстанції скасовано у частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними дії (бездіяльність) відповідача щодо здійснення контролю за призначенням і виплатою пенсії позивача, розмір якої обчислений з грошового забезпечення до якого не була включена одноразова грошова допомога при звільненні та зобов`язання здійснити нарахування пенсії, призначити і виплачувати пенсію у розмірі, який обчислений з грошового забезпечення до складу якого включена одноразова грошова допомога при звільненні та ухвалено в цій частині нове рішення, яким відмолено у задоволенні позовних вимог. В іншій частині рішення Приморського районного суду міста Одеси від 05.02.2018 - залишено без змін.
4. 25.11.2020 позивач звернувся в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) до Приморського районного суду міста Одеси із заявою про визнання протиправними дій та рішення, вчинених суб`єктом владних повноважень на виконання рішення Приморського районного суду міста Одеси від 05.02.2018 та постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.08.2018 у справі № 522/13692/17, в якій просив:
- визнати протиправними рішення та дії відповідача щодо невиконання судового рішення у справі № 522/13692/17, пов`язані зі зменшенням розміру його пенсії та зобов`язати відповідача виплачувати йому пенсію в попередньому встановленому розмірі;
- визнати протиправним рішення та дії відповідача щодо невиконання судового рішення у справі № 522/13692/17, пов`язані зі зменшенням розміру заборгованості за недоплачену частину основного розміру пенсії за період з 01.01.2018 по 05.11.2018 та зобов`язати відповідача виплатити йому недоплачену частину основного розміру пенсії за період з 01.01.2018 по 05.11.2018 в сумі 53 944,32 грн:
- зобов`язати відповідача виплатити на користь позивача заборгованість за непоплачену частину основного розміру пенсії з 01.07.2020 по день ухвалення рішення суду.
5. ОСОБА_1 мотивує вказану заяву тим, що дії відповідача щодо зменшення розміру заборгованості за недоплачену частину розміру пенсії, перерахованої на підставі рішення суду суперечать нормам про обов`язковість судових рішень, а також порушує його права. Так, на виконання судового рішення у справі № 522/13692/17 територіальним органом Пенсійного фонду України у листопаді 2018 року проведено перерахунок пенсії позивача, розмір якої склав 13 607,04 грн та нараховано заборгованість по виплаті суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.06.2017 по 05.11.2018 у розмірі 90 462,62 грн. Водночас у липні 2020 року відповідачем переглянуто виконання судового рішення у справі № 522/13692/17 та проведено перерахунок його пенсії, відповідно до якого нараховано доплату за період з 01.06.2017 по 31.12.2017 у розмірі 36 518,30 грн, а розмір пенсії з 01.07.2020 встановлено у сумі 8988 грн. Проведення такого перерахунку пенсії відповідач мотивував приведенням перерахунку пенсії позивача здійсненого на виконання судового рішення до вимог законодавства, зокрема, розмір пенсії на виконання судового рішення обчислено до дати проведення перерахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.218 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб». Вважаючи відмову відповідача у проведенні виплати пенсії в перерахованому розмірі такою, що порушує право мирно володіти своїм майном, позивач звернувся із вищевказаною заявою до суду.
6. Приморський районний суд міста Одеси ухвалою від 07.12.2020 відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень та дій, вчинених відповідачем на виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 05.02.2018 та постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.08.2018 у справі № 522/13692/17.
7. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2021 скасовано ухвалу Приморського районного суду міста Одеси від 07.12.2020 та ухвалено нове рішення, яким задоволено заяву позивача про визнання протиправними рішень та дій, вчинених відповідачем на виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 05.02.2018 та постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.08.2018. Крім того, ухвалено винести окрему ухвалу, яку викласти окремим документом.
8. П`ятий апеляційний адміністративний суд постановив окрему ухвалу від 17.02.2021, якою ухвалив:
- довести до відома відповідача та Пенсійного фонду України встановлені обставини протиправних дій відповідача щодо невиконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 05.02.2018 та постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.08.2018 у справі №522/13692/17, пов`язані із зменшенням з 01.07.2020 розміру пенсії ОСОБА_1 та зменшенням розміру заборгованості за недоплачену частину основного розміру пенсії за період з 01.01.2018 по 05.11.2018 в сумі 53 944,32 грн;
- зобов`язав відповідача виплачувати з 01.07.2020 позивачу пенсію в попередньо встановленому розмірі, відповідно до рішення Приморського районного суду м. Одеси від 05.02.2018 та постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.08.2018 у справі №522/13692/17 в сумі 13 607,04 грн;
- зобов`язав відповідача виплатити позивачу недоплачену частину основного розміру пенсії за період з 01.01.2018 по 05.11.2018 в сумі 53 944,32 грн.
Встановив строк в один місяць для надання П`ятому апеляційному адміністративному суду відповіді щодо виконання даної окремої ухвали.
9. Не погодившись із рішеннями суду апеляційної інстанцій, відповідач 22.03.2021 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, де посилаючись на порушення судом попередньої інстанції норм процесуального права просить скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2021 та окрему ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2021, а ухвалу Приморського районного суду міста Одеси 07.12.2020 - залишити без змін.
10. Протоколом розподілу справи від 22.03.2021 визначено склад колегії суддів для розгляду цієї справи: Рибачук А.І. - головуючий суддя, судді: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.
11. Ухвалою Верховного Суду від 12.04.2021 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2021.
12. Ухвалою Верховного Суду від 24.05.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на окрему ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2021 та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
ІІ. ВИСНОВКИ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЯЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
13. Суд першої інстанції залишив без задоволення заяву позивача про визнання дій та рішення, вчинених суб`єктом владних повноважень на виконання рішення суду з підстав відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та порушення ним прав, свобод, інтересів позивача.
14. Суд апеляційної інстанції скасовуючи ухвалу Приморського районного суду міста Одеси від 07.12.2020 виходив з того, що суд першої інстанції при розгляді спірної заяви позивача невірно застосував норми процесуального права, у зв`язку з чим, така ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а для забезпечення належного виконання судового рішення, судом апеляційної інстанції ухвалено винести окрему ухвалу в порядку статті 249 КАС України. Так, П`ятий апеляційний адміністративний суд підставою для визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду визначив невиконання судового рішення, ухваленого на користь позивача, зокрема відповідач протиправно зменшив розмір пенсії позивачу, а також відповідачем не виплачено ОСОБА_1 доплату пенсії, визначену на виконання судового рішення у розмірі 53 944,32 грн.
15. Касаційна скарга обґрунтована незгодою відповідача із рішеннями суду апеляційної інстанції з посиланням на те, що територіальними органами Пенсійного фонду України судові рішення виконуються в межах покладених на них зобов`язань. Враховуючи те, що у судовому рішення не було визначено кінцевої дати періоду, за який необхідно здійснити перерахунок пенсії, розмір пенсії позивача на виконання судового рішення обчислено до дати проведення перерахунку відповідно до Постанови №103 (до 01.01.2018), а нарахована пенсія за період з 01.06.2017 пор 31.12.2017 у сумі 36 518,30 грн виплачена позивачу що свідчить про те, що ним виконано судове рішення.
ІV. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
16. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 КАС України).
17. Виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Практика Європейського суду з прав людини (справи «Юрій Миколайович Іванов проти України», «Горнсбі проти Греції») говорить, що право на справедливий суд є ілюзорним, якщо судове рішення залишається невиконаним.
18. Відповідно до Конституції України основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення (стаття 129), суд ухвалює рішення іменем України, а судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 1291 Основного Закону України).
19. Зазначені норми Конституції України знайшли своє відображення в процесуальному законодавстві України. Так, стаття 14 КАС України передбачає, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
20. Згідно зі статтею 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення спричиняє відповідальність, встановлену законом.
21. Статтею 382 КАС України передбачений судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах, який здійснюється судом шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту про виконання судового рішення, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення.
22. Іншу форму судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах передбачено статтею 383 КАС України, якою врегульовано можливість визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.
23. Частиною першою статті 383 КАС України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
24. У такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім`я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 3) ім`я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім`я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред`явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються (частина друга статті 383 КАС України).
25. На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом. До заяви додаються докази її надсилання іншим учасникам справи (частина третя статті 383 КАС України).
26. Заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду (частина четверта статті 383 КАС України).
27. У разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви. У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена (частина п`ята статті 383 КАС України).
28. За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу (частина шоста статті 383 КАС України).
29. Викладене свідчить про те, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Така заява повертається заявнику, якщо вона не відповідає вимогам, вказаним в статті 383 КАС України, і таке повернення підлягає оскарженню, про що зазначено в частини п`ятій цієї статті.
30. Виходячи зі змісту частини шостої статті 383 КАС України оскарженню підлягає також і ухвала суду у разі задоволення цієї заяви, яка в такому випадку ухвалюється в порядку статті 249 КАС України.
31. Частиною першою статті 293 КАС України передбачено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
32. Положеннями частини другої статті 293 КАС України визначено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
33. Згідно з частиною першою статті 294 КАС України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо: 1) забезпечення доказів, відмови в забезпеченні доказів, скасування ухвали про забезпечення доказів; 2) забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, скасування забезпечення позову, відмови у забезпеченні позову, відмови у заміні заходу забезпечення позову або скасуванні забезпечення позову; 3) повернення заяви позивачеві (заявникові); 4) відмови у відкритті провадження у справі; 6) передачі справи на розгляд іншого суду; 7) відмови поновити або продовжити пропущений процесуальний строк; 8) затвердження умов примирення сторін; 9) призначення експертизи; 10) визначення розміру судових витрат; 11) зупинення провадження у справі; 12) залишення позову (заяви) без розгляду; 13) закриття провадження у справі; 14) внесення або відмови у внесенні виправлень у рішення; 15) відмови ухвалити додаткове рішення; 16) роз`яснення або відмови у роз`ясненні судового рішення; 17) відмови у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, відмови в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами; 18) відмови у поновленні пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання; 19) відстрочення і розстрочення, зміни або встановлення способу і порядку виконання судового рішення; 20) заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження; 21) повороту виконання рішення суду або відмови у повороті виконання рішення; 22) внесення чи відмови у внесенні виправлень до виконавчого документа, визнання чи відмови у визнанні виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 23) окрема ухвала; 24) стягнення штрафу в порядку процесуального примусу; 25) накладення штрафу та інших питань судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, постановлених судом відповідно до статті 382 цього Кодексу; 26) відмови у відкритті провадження за заявою про відновлення втраченого судового провадження; 27) відновлення або відмови у відновленні повністю або частково втраченого судового провадження.
34. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню.
35. Проте колегія суддів Верховного Суду зазначає, що вказаною статтею не передбачено можливості оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, якою встановлена відсутність протиправності дій відповідача.
Не передбачено оскарження такої ухвали і нормами статті 294 КАС України.
36. Водночас, оскарження ухвал суду першої інстанції, які не передбачені статтею 294 КАС України, окремо від рішення суду не допускається.
37. Відтак нормами КАС України не передбачено права апеляційного оскарження ухвал суду першої інстанції про залишення без задоволення заяви, поданої в порядку статті 383 КАС України.
38. За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що нормами КАС України передбачено право апеляційного оскарження ухвал суду першої інстанції про залишення без задоволення заяви, поданої в порядку статті 383 КАС України та всупереч вимог КАС України здійснив перегляд такого рішення, шляхом ухвалення постанови від 17.02.2021 та окремої ухвали від 17.02.2021.
39. Верховний Суд ухвалою від 12.04.2021 відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2021, оскільки така прийнята за результатами перегляду ухвали суду першої інстанції, яка касаційному перегляду не підлягає.
40. Водночас, касаційне провадження у цій справі відкрито за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, що подана на судове рішення, право на касаційне оскарження якого передбачено частиною третьою статті 328 КАС України.
41. Підставами касаційного оскарження судового рішення, зазначеного у частині третій статті 328 КАС України є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (абзац 2 пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України).
42. П`ятий апеляційний адміністративний суд за результатами розгляду заяви, поданої у порядку статті 383 КАС України, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення такої та, з посиланням на положення частини шостої статті 383 КАС України, постановив окрему ухвалу від 17.02.2021 в порядку статті 249 КАС України.
43. Разом з тим, положення статті 383 КАС України спрямовані на захист прав особи-позивача щодо належного виконання рішення суду, яке набрало законної сили. Тобто, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання судового рішення порушуються його права, свободи чи інтереси, то він має право звернутись до суду першої інстанції в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності.
44. Викладене свідчить про те, що розгляд поданої, в порядку статті 383 КАС України заяви може бути здійснено виключно судом першої інстанції, за результатами розгляду якої, суд може прийняти відповідне рішення: про задоволення такої заяви (шляхом постановлення ухвали, в порядку передбаченому статтею 249 КАС України), відмову у задоволенні заяви або повернення заяви.
45. При цьому апеляційному перегляду підлягають ухвали суду першої інстанції за результатами розгляду заяви, поданої у порядку статті 383 КАС України, про повернення такої заяви та про задоволення заяви, що свідчить про відсутність у суду апеляційної інстанції повноважень як здійснювати перегляд ухвали суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви, поданої у порядку статті 383 КАС України, так і розгляд такої заяви по суті та прийняття за результатами її розгляду ухвали в порядку, передбаченому статтею 249 КАС України.
46. Ураховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду вважає, що окрема ухвала П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2021 прийнята з неправильним застосуванням норм процесуального права.
47. Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
48. З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що судом апеляційної інстанції було допущено порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення, у зв`язку із чим касаційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду попередньої інстанції - скасуванню. При цьому відсутня процесуальна можливість для направлення справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, оскільки окрему ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2021 прийнято на виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2021, яка не підлягала касаційному перегляду.
Керуючись статтями 345 349 353 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - задовольнити.
Окрему ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2021 у справі № 522/13692/17 - скасувати.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
А.І. Рибачук
Л.Л. Мороз
А.Ю. Бучик ,
Судді Верховного Суду