№ 522/14188/21 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2024 року

м. Київ

справа № 522/14188/21

провадження № 61-8168св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Єгоров Дмитро Сергійович, на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси у складі судді Павлик І. А. від 20 вересня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду у складі колегії суддів: Драгомерецького М. М., Громіка Р. Д., Сегеди С. М., від 11 квітня 2024 року, і виходив з наступного.

Основний зміст позовних вимог

1. У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом доОСОБА_2 про встановлення безстрокового земельного сервітуту.

2. Свої вимоги ОСОБА_1 мотивувала тим, що вона є власником садового будинку та земельної ділянки за адресою:

АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110137500:52:008:0049 та може проходити і заїжджати на свою земельну ділянку виключно через земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5110137500:52:008:0048, власником якої є ОСОБА_2 , яка чинить їй перешкоди у реалізації такого права. У зв`язку з такими обставинами позивачка вимушена була звернутися до суду за захистом порушеного права.

3. З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просила: встановити їй безстроковий безоплатний земельний сервітут для садового будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110137500:52:008:0049 на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5110137500:52:008:0048, власником якої є ОСОБА_2 , для проходу, проїзду транспортного засобу для заїзду на земельну ділянку з кадастровим номером 5110137500:52:008:0049, а також для прокладання та експлуатації лінії електропередач, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання в межах частини ділянки, яка необхідна для встановлення земельного сервітуту.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

4. Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 20 вересня

2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

5. Встановлено безстроковий безоплатний сервітут для власника садового будинку та земельної ділянки ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110137500:52:008:0049, на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 кадастровий номер 5110137500:52:008:0048, власник ділянки ОСОБА_2 , для проходу, проїзду транспорту для заїзду на земельну ділянку з кадастровим номером 5110137500:52:008:0049, а також для прокладання та експлуатації лінії електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання в межах частини ділянки, яка необхідна для встановлення сервітуту відповідно до меж, які вказані на сторінках 26-27 висновку експерта ПП «Одеський науково-дослідницький центр експертних досліджень ім. Скибінського С. С.»

Скибінської Т. М. № 111/2020 від 15 січня 2021 року, а саме:

- на право проходу на земельну ділянку, кадастровий номер 5110137500:52:008:0049, яка розташована за адресою:

АДРЕСА_1 , та належить ОСОБА_1 , площею 0,0002 га, по земельній ділянці, кадастровий номер 5110137500:52:008:0048, яка розташована за адресою:

АДРЕСА_2 , і належить ОСОБА_2 , межі якого описуються наступним чином (див. графічне відображення, малюнок №1 висновку, зазначено синім кольором): від точки 8, по прямій лінії на відстані

1,50 м (до точки 12); з подальшим поворотом вліво по прямій лінії на відстані 1,50 м (до точки 13); з подальшим поворотом вліво по прямій лінії на відстані 1,50 м (до точки 14); з подальшим поворотом вліво по прямій лінії на відстані 1,50 м до первісної точки відліку (до точки 8);

- на право проїзду на транспортному засобі на земельну ділянку, кадастровий номер 5110137500:52:008:0049, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та належить ОСОБА_1 , площею 0,0002 га, по земельній ділянці, кадастровий номер 5110137500:52:008:0048, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , та належить ОСОБА_2 , межі якого описуються наступним чином (див. графічне відображення, малюнок № 2 висновку, зазначено зеленим кольором): від точки 8, по прямій лінії на відстані 2,96 м (до точки 12); далі в тому ж напрямку по прямій лінії на відстані 0,04 м (до точки 13); з подальшим поворотом вліво по прямій лінії на відстані 6,78 м (до точки 14); з подальшим поворотом вліво по прямій лінії на відстані

3,0 м (до точки 15); з подальшим поворотом вліво по прямій лінії на відстані

7,50 м до первісної точки відліку (до точки 8).

6. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

7. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачка, будучи власником земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0380 га, кадастровий номер 5110137500:52:008:0049 з метою задоволення її потреб в ефективному користуванні земельною ділянкою (в тому числі проходу та проїзду), з урахуванням неможливості задовольнити її потреби в інший спосіб, має правові підстави для встановлення безстрокового безоплатного сервітуту за рахунок суміжної земельної ділянки.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

8. Постановою Одеського апеляційного суду від 11 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 вересня 2022 року - без змін.

9. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, оскільки ОСОБА_1 доведено належним чином обґрунтованість підстав позову, а саме те, що нормальне використання її земельної ділянки неможливе без обтяження сервітутом земельної ділянки, що належить відповідачці, а також те, що задоволення потреб позивачки неможливо здійснити будь-яким іншим способом. Ці обставини підтверджені, зокрема, висновком експерта. Відповідачкою ОСОБА_2 не надано суду будь-яких належних, допустимих та достатніх доказів на спростування підстав позову.

Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала

10. 31 травня2024 року ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Єгоров Д. С., звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 вересня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 11 квітня 2024 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

11. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанції заявниця зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду

від 11 вересня 2019 року у справі №922/393/18, від 18 січня 2021 рокуу справі

№372/1567/17, від 14 квітня 2021 року у справі № 520/17947/18, від 08 грудня 2021 рокуу справі №686/18456/18, від 12 квітня 2022 року у справі

№306/612/20, від 01 лютого 2023 рокуу справі №345/4572/20, від 13 березня 2023 рокуу справі №297/363/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також не дослідили зібрані у справі докази та встановили обставини на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

12. Заявниця вказує, що позивачка у порушення вимог статті 402 ЦК України не зверталася до неї з пропозиціями про встановлення сервітут, жодних звернень від позивачки не надходило.

13. На думку заявниці, позивачкою не надано жодного доказу на підтвердження неможливості належного користування земельною ділянкою, якою вона користується, а також того, що саме встановлення земельного сервітуту є єдиним способом захисту її прав. Крім того, позивачка жодним чином не обґрунтувала необхідності встановлення саме безоплатного та безстрокового сервітуту, жодних доказів щодо можливості/неможливості встановлення тимчасового або оплатного земельного сервітут не надала, підстав встановлення саме безстрокового земельного сервітуту. Сам по собі висновок експерта про технічну можливість встановлення сервітуту не забезпечує відповіді на питання щодо виникнення підстав звернення позивачки з відповідним позовом. Позивачкою також було подано висновки експерта з порушенням строку на подання доказів, а судом першої інстанції прийнято їх до розгляду та надано їм оцінку.

14. Згідно з доводами касаційної скарги, судові рішення були ухваленні на підставі недопустимих доказів, апеляційним судом було безпідставно долучено до справи поданий відзив на апеляційну скаргу, водночас апеляційний суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

15. Ухвалою Верховного Суду від 07 червня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 522/14188/21.

Доводи відзиву на касаційну скаргу

16. У поданому відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_3 , вказує, що суди попередніх інстанцій дійшли правильних та обґрунтованих висновків про задоволення позовних вимог, а доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі. Зазначає, що відповідачка була особисто присутня у судових засіданнях із своїм представником. Під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції відповідачка не вказувала на порушення порядку долучення та дослідження доказів. Судовим експертом було встановлено, що нормальне використання земельної ділянки без встановлення земельного сервітуту не є можливим. Відповідачкою під час розгляду справи не було надано жодних висновків експерта, які б доводи протилежне. Вважає, що відповідачки та її представник діють всупереч своїй поведінці, висловлюючи у касаційній скарзі заперечення щодо доказів, з якими погоджувалися та не заперечували щодо їх долучення у суді апеляційної інстанції.

17. 01 липня 2024 року до Верховного Суду надійшли письмові пояснення представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , в яких акцентовано увагу на допущених, на думку заявниці, судами попередніх інстанцій порушеннях норм матеріального і процесуального права. Водночас доводи, які не були викладені у касаційній скарзі, не підлягають оцінці судом касаційної інстанції, оскільки пояснення подані поза межами строку на касаційне оскарження.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

18. ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0380 га на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ОД № 042733

від 13 січня 2005 року, який зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів за № 010550501830 та у Державному земельному кадастрі за № 5110137500:52:008:0049, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-5114770412020 від 20 липня 2020 року.

19. Відповідно до договору дарування садового будинку, який зареєстрований в реєстрі за № 6379 від 13 вересня 2001 року та посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сімоновою О. Ю.,

ОСОБА_1 є власником садового будинку площею 44,6 кв. м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

20. Земельна ділянка була відведена у власність на підставі проєкту відведення земельної ділянки у власність, який був розроблений Українським державно-виробничим інститутом зйомок міст і геоінформатики 2001 році (введено до кадастру 04 квітня 2004 року відповідно до відмітки на першій сторінці проєкту).

21. У відповідності до технічного паспорту на садовий будинок АДРЕСА_3 , власником якого є ОСОБА_1 ,

від 01 жовтня 2001, який виготовлений Одеським міським бюро технічної інвентаризації, в`їзд на земельну ділянку позивачки здійснюється у нижній правій частині земельної ділянки.

22. В той же час, земельна ділянка позивачки за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110137500:52:008:0049 межує з земельною ділянкою відповідачки за адресою: АДРЕСА_2 .

23. Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку

від 17 червня 2004 року серія ЯЖ № 311797, який виданий на підставі рішення Одеської міської ради від 29 квітня 2002 року № 184-XXIV, ОСОБА_2 є власником земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , яка зареєстрована в Державному земельному кадастрі за кадастровим номером 5110137500:52:008:0048, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-5114770452020 від 20 липня 2020 року.

24. У відповідності до висновку будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 15 січня 2021 року за №111/2020, виконаного експертом

ПП «Одеський науково-дослідницький центр експертних досліджень ім. Скибінського С. С.» ОСОБА_5 , виходячи з результатів проведеного візуального огляду земельної ділянки кадастровий номер 5110137500:52:008:0049, яка розташована за адресою:

АДРЕСА_1 , та належить ОСОБА_1 , експерт дійшов висновку про те, що наявний прохід на земельну ділянку кадастровий номер 5110137500:52:008:0049, яка розташована за адресою:

АДРЕСА_1 , та належить ОСОБА_1 , який здійснюється з боку 2-го Морського провулку через земельну ділянку кадастровий номер: 5110137500:52:008:0048, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 та належить ОСОБА_2 ; проїзд на земельну ділянку кадастровий номер 5110137500:52:008:0049, яка розташована за адресою:

АДРЕСА_1 , та належить ОСОБА_1 , відсутній.

25. Водночас у висновку експерта вказано, що виходячи з проведеного візуального огляду земельної ділянки, кадастровий номер 5110137500:52:008:0049, яка розташована за адресою:

АДРЕСА_1 , та належить ОСОБА_1 , враховуючи той факт, що між земельною ділянкою кадастровий номер 5110137500:52:008:0049, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та належить ОСОБА_1 , та земельною ділянкою кадастровий номер 5110137500:52:008:0048, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , та належить ОСОБА_2 , відсутні будь-які огорожі, отже існує технічна можливість встановлення земельних сервітутів, а саме:

- на право проходу на земельну ділянку кадастровий номер 5110137500:52:008:0049, яка розташована за адресою:

АДРЕСА_2 , і належить ОСОБА_2 , межі якого описуються наступним чином (див. графічне відображення, малюнок № 1 висновку, зазначено синім кольором): від точки 8, по прямій лінії на відстані

- на право проїзду на транспортному засобі на земельну ділянку кадастровий номер 5110137500:52:008:0049, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та належить ОСОБА_1 , площею 0,0002 га,

по земельній ділянці кадастровий номер 5110137500:52:008:0048, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , та належить ОСОБА_2 , межі якого описуються наступним чином (див. графічне відображення, малюнок № 2 даного висновку, зазначено зеленим кольором): від точки 8, по прямій лінії на відстані 2,96 м (до точки 12); далі в тому ж напрямку по прямій лінії на відстані 0,04 м (до точки 13); з подальшим поворотом вліво по прямій лінії на відстані 6,78 м (до точки 14); з подальшим поворотом вліво по прямій лінії на відстані 3,0 м (до точки 15); з подальшим поворотом вліво по прямій лінії на відстані 7,50 м до первісної точки відліку (до точки 8).

Позиція Верховного Суду

26. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга до задоволення не підлягає.

27. Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

28. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

29. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

30. За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

31. Відповідно до статті 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

32. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

33. Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду

34. Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки.

35. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

36. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту (стаття 402 ЦК України).

37. Згідно із частинами першою, другою та п`ятою статті 403 ЦК України сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном.

38. Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку.

39. Сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном.

40. Право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.

41. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту (частини перша, друга статті 404 ЦК України).

42. Відповідно до частин першої, третьої, четвертої статті 98 Земельного кодексу України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

43. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею.

44. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

45. З аналізу наведених норм права можна дійти висновку, що: земельний сервітут може бути встановлено для задоволення потреб особи, яка вимагає його встановлення, які не можуть бути задоволені іншим способом; при його встановленні повинно бути чітко визначено обсяг прав щодо користування особою чужим майном; сервітут повинен здійснюватися способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки та не може призводити до позбавлення власника земельної ділянки прав володіння, користування та розпорядження нею.

46. Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 вказала, що земельні ділянки розміщені таким чином, що через земельну ділянку

ОСОБА_2 пролягає прохід до належної їй земельної ділянки. Іншого проходу (проїзду) до належної їй земельної ділянки, окрім як через земельну ділянку відповідачки, не існує, тому необхідним є встановлення земельного сервітуту.

47. На підтвердження своїх доводів позивачка надала суду першої інстанції висновок висновку будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи

від 15 січня 2021 року за №111/2020, виконаний експертом ПП «Одеський науково-дослідницький центр експертних досліджень ім. Скибінського С. С.» ОСОБА_5 , який прийнято судом першої інстанції, як належний та допустимий доказ з метою об`єктивного вирішення спору.

48. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

49. Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які маютьзначення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

50. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

51. Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, перевіривши доводи сторін спору та подані ними докази, дійшов загалом обґрунтованого висновку, що прохід (проїзд) до земельної ділянки позивачки можливий лише через земельну ділянку відповідачки, а тому з метою задоволення її потреб у користуванні земельною ділянкою (в тому числі проходу та проїзду) є підстави для встановлення земельного сервітуту щодо земельної ділянки відповідачки.

52. Судом першої та апеляційної інстанції взято до уваги висновок експерта будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 15 січня 2021 року №111/2020, складений експертом ОСОБА_5 для подання до Приморського районного суду м. Одеси у справі № 522/16329/20, яким встановлено, що виходячи з результатів проведеного візуального огляду земельної ділянки, кадастровий номер 5110137500:52:008:0049, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та належить ОСОБА_1 , наявний прохід на цю земельну ділянку з боку 2-го Морського провулку через земельну ділянку кадастровий номер: 5110137500:52:008:0048, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , та належить ОСОБА_2 . Проїзд на земельну ділянку кадастровий номер: 5110137500:52:008:0049, яка належить ОСОБА_1 , відсутній. У вказаному висновку запропоновано варіант встановлення сервітуту, з урахуванням особливостей використання земельних ділянок, можливого під`їзду до належної позивачці земельної ділянки.

53. Вказаний висновок було складено у справі № 522/16329/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення земельного сервітуту та усунення перешкод у користуванні майном. Однак ухвалою Приморського районного суду м. Одеси 29 листопада 2021 року справу позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення земельного сервітуту та усунення перешкод у користуванні майном залишено без розгляду.

54. Посилання в експертному висновку на те, що його було підготовлено у справі № 522/16329/20, не призводить до його недопустимості при вирішенні цієї справи, оскільки висновки експерта мають значення для правильного вирішення спору у цій справі. Спір у справі № 522/16329/20 та у цій справі стосується встановлення земельного сервітуту відносно однієї і тієї ж земельної ділянки, між тими ж сторонами.

55. Водночас, ОСОБА_2 не надано суду доказів на спростування встановлених судами обставин, не порушувалося клопотання про призначення у справі відповідної експертизи з метою спростування доводів позивачки про те, що іншого проходу (проїзду) до належної їй земельної ділянки, окрім як через належну відповідачці земельну ділянку, не існує.

56. Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд зауважив, що позивачка перед зверненням до суду із цим позовом намагалася владнати суперечку з приводу встановлення сервітуту у позасудовому порядку, звернувшись із листом від 06 серпня 2021 року до відповідачки, висловивши пропозицію укласти договір про встановлення сервітуту, що підтверджується квитанцією за № 6501408930929 від 06 серпня 2021 року, описом вкладення та накладною № 2816 від 06 серпня 2021 року. Однак, відповіді на лист від 06 серпня 2021 року ОСОБА_1 не отримала.

57. Окрім зазначеного, слід звернути увагу на те, що між сторонами спору існує тривалий конфлікт з приводу наявності перешкод у користуванні належною позивачці земельною ділянкою, що зокрема підтверджується заявленими вимогами у справі № 522/16329/20. Отже, суди дійшли правильного висновку про задоволення позовних вимог з метою усунення перешкод у реалізації позивачкою права користування земельною ділянкою.

58. Вказаних обставин відповідачкою не спростовано, а її доводи зводяться значною мірою до необхідності переоцінки доказів у справі. Разом з тим, відповідачка не запропонувала альтернативного варіанту вирішення спору, не вказала, що існують інші або менш обтяжливі варіанти реалізації прав позивачки.

59. Слід звернути увагу, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі

№ 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

60. Колегія суддів враховує, що не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

61. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, надав належну оцінку як кожному доказу окремо, так і доказам у їх сукупності та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог

62. Висновки судів першої та апеляційної інстанцій не суперечать висновкам Верховного Суду, на які послалася заявниця у касаційній скарзі, з урахуванням обставин, встановлених у цій справі.

63. Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального чи порушенням норм процесуального права.

64. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

65. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

66. Враховуючи наведене, встановивши у межах доводів касаційної скарги відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Єгоров Дмитро Сергійович, залишити без задоволення.

2. Заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 вересня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 11 квітня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Синельников О. М. Осіян В. В. Шипович