№ 522/14257/21 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2025 року

м. Київ

справа № 522/14257/21

провадження № 61-18211св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Одеського апеляційного суду від 21 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Назарової М. В., Кострицького В. В., Лозко Ю. П.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні зі спільною з дитиною - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та її вихованні, визначення способу участі батька у вихованні дитини.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 із 06 жовтня 1990 року до 17 грудня 2019 року, від якого мають повнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідачка разом із донькою ОСОБА_5 є громадянами України та мають посвідки на проживання в Королівстві Іспанія, де на теперішній час тимчасово проживають.

Посилаючись на те, що ОСОБА_6 перешкоджає йому у спілкуванні з донькою, просив:

- усунути йому перешкоди у спілкуванні з донькою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає окремо з матір`ю ОСОБА_2 , шляхом зобов`язання ОСОБА_2 не чинити перешкод батьку - ОСОБА_1 у спілкуванні з донькою, для чого ОСОБА_2 повідомляти ОСОБА_1 про можливі зміни у місці перебування (місці постійного або тимчасового проживання та зміни дошкільних, учбових закладів) дитини або стан здоров`я дитини, не перешкодити виконанню графіку спілкувань батька з донькою, з наданням на вимогу батька документів, що підтверджують стан здоров`я дитини та повідомляти про місце перебування дитини;

- встановити графік спілкування ОСОБА_1 з донькою ОСОБА_7 :

кожного першого та третього тижня: в середу з 9 години до 21 години та у суботу з 9 до 21 години без присутності матері з можливістю відвідування місця проживання батька;

кожного другого та четвертого тижня: в четвер з 9 години до 21 години та у неділю з 9 години до 21 години без присутності матері з можливістю відвідування місця проживання батька;

перебування один місяць літніх канікул дитини - ОСОБА_3 у батька ОСОБА_1 ;

можливість побачення батька - ОСОБА_1 з донькою ОСОБА_8 у день її народження, в Новий рік та святкування дня 8 березня для особистого привітання;

можливість батька ОСОБА_1 вільно спілкуватися з донькою ОСОБА_7 у режимі телефонного, смс або інтернет спілкування незалежно від графіку спілкування.

У квітні 2023 року ОСОБА_2 подала клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з тим, що ухвалою Приморського районного суду м. Одеси у справі № 522/19654/21 від 01 лютого 2022 року визнано на території України та надано дозвіл на примусове виконання на території України рішення суду першої інстанції № 16 Барселони (сім`я) Королівство Іспанія від 29 березня 2021 року № 130/2021, яким уже встановлено порядок спілкування ОСОБА_1 з його донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 28 квітня 2023 року у складі судді Шенцевої О. П. клопотання представника ОСОБА_2 про закриття провадження в цій справі задоволено.

Закрито провадження у цивільній справі № 522/14257/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, визначення способу участі батька у вихованні дитини на підставі пункту 6 частини першої статті 255 ЦПК України.

Ухвала суду першої інстанції аргументована тим, що рішенням суду першої інстанції № 16 Барселони (сім`я), Королівство Іспанія, № 130/2021 від 29 березня 2021 року з перекладом шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_9 розірвано і схвалено підписану сторонами Регуляторну угоду від 16 лютого 2021 року, якою вже встановлено порядок спілкування ОСОБА_9 з його донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Короткий зміст постанови апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 21 листопада 2023 року за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 28 квітня 2023 року скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що відсутнє відповідне рішення іноземного суду у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, зокрема щодо встановлення перешкод ОСОБА_10 у спілкуванні батьком із дитиною. Рішення суду першої інстанції № 16 Барселони (сім`я) Королівство Іспанія № 130/2021 від 29 березня 2021 року, яке визнано на території України та надано дозвіл на його примусове виконання на території України, не містить вирішення питання щодо усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, визначення способу участі батька у вихованні дитини, а містить лише у частині вирішення питання про розірвання шлюбу, здійснення компенсаційних та аліментних виплат, а також встановлення порядку участі батька у спілкуванні з дитиною.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

21 грудня 2023 року представник ОСОБА_2 - адвокат Мастістий І. А. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити без змін ухвалу суду першої інстанції.

Підставами касаційного оскарження заявник зазначає порушення судом норм процесуального права.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга аргументована тим, що апеляційний суд неповно дослідив обставини справи, не надав їм належної правової оцінки та дійшов помилкових висновків при вирішенні справи.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 01 лютого 2022 року у справі № 522/19654/21 рішення суду першої інстанції № 16 Барселони (сім`я) Королівство Іспанія № 130/2021 від 29 березня 2021 року визнано на території України та надано дозвіл на його примусове виконання на території України. На момент звернення до суду із вказаним позовом вказана ухвала суду була чинною. Тобто вказаним рішенням суду вже встановлений графік спілкування позивача з його донькою, який узгоджено сторонами Регуляторною угодою від 16 лютого 2021 року.

Під час прийняття вказаного рішення суду першої інстанції № 16 Барселони (сім`я), Королівство Іспанія, № 130/2021 від 29 березня 2021 року позивач ОСОБА_11 у повному обсязі погодився з ним, не заперечував проти затвердження Регуляторної угоди від 16 лютого 2021 року, в подальшому зазначене рішення суду не оскаржував.

Натомість замість виконання вказаного рішення іноземного суду, ОСОБА_1 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси із цим позовом для визначення способу участі батька у вихованні дитини та усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні.

Апеляційний суд у своїй постанові зазначив, що визнання на території України та надання дозволу на примусове виконання на території України рішення іноземного суду в частині спілкування з дитиною та участі батька у вихованні спільної з відповідачкою дитини немає, оскільки таке не ухвалювалося іноземним судом. Однак зазначене спростовується самим рішенням суду першої інстанції № 16 Барселони (сім`я) Королівство Іспанія № 130/2021 від 29 березня 2021 року, оскільки в ньому чітко встановлено порядок спілкування дитини з батьком.

Доводи інших учасників справи

Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 10 січня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 522/14257/21.

Витребувано з Приморського районного суду міста Одеси справу № 522/14257/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, визначення способу участі батька у вихованні дитини.

Ухвалою Верховного Суду від 21 травня 2024 року справу № 522/14257/21 призначено до судового розгляду.

Обставини справи, які встановили суди попередніх інстанцій

Встановлено, що предметом розгляду вказаної справи є усунення перешкод у спілкуванні ОСОБА_1 з його донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та у її вихованні, визначення способу участі батька у вихованні дитини.

Наявний у матеріалах справи зміст рішення суду першої інстанції № 16 Барселони (сім`я), Королівство Іспанія, № 130/2021 від 29 березня 2021 року з перекладом, свідчить про те, що шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_9 розірвано і схвалено підписану сторонами Регуляторну угоду від 16 лютого 2021 року, якою встановлено порядок спілкування ОСОБА_9 з його донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зокрема, у розділі «Режим відносин і спілкування зі спільною дочкою протягом періодів, коли батько не перебуває з дочкою» Регуляторної угоди детально викладено графік спілкування позивача з його донькою, який узгоджено сторонами, а саме: «Відвідування: для батька встановлено режим відвідування, забирання та повернення спільної доньки, який здійснюватиметься у відповідному місці із суворим дотриманням зазначених умов.

Щодо стосунків батька з його дочкою, ми розуміємо, як найбільш доцільний в інтересах спільної дочки, наступний режим спілкування та перебування з батьком, і тому просимо встановити наступні заходи:

Щотижневі дні: батько може перебувати два дні після обіду разом із неповнолітньою дитиною, від виходу зі школи до наступного дня, коли він повинен повернути дитину до школи.

Батько має повідомити матір за тиждень щодо тих вечорів, коли він буде піклуватися про дитину.

За відсутності попереджень, неповнолітня буде перебувати під опікою батька по вівторках і четвергах.

Вихідні дні: буде встановлено режим чергування вихідних днів з п`ятниці (її вихід зі шкільного закладу) до понеділка (її вхід до шкільного закладу).

ВІДПУСТКИ:

a) Літо: незалежно від батьків, яким може належати опіка над дитиною, кожен батько може мати свою половину літніх шкільних канікул.

У разі відсутності згоди між батьками в період літніх відпусток у липні та серпні протягом двох тижнів дотримується режим перебування неповнолітньої з кожним із батьків, при цьому батько буде перебувати з неповнолітньою в першій половині липня та серпня парних років, а мати навпаки - в другій половині в непарні роки.

Перша половина липня встановлюється з 10 години дня 1 липня до 20 години дня 15 липня. І друга половина тижня буде з 20 години дня 15 липня до 20 години дня 31липня.

Перша половина серпня встановлюється з 20 години дня 31 липня до 20 години дня 15 серпня. А друга половина серпня буде з 20 години дня 15 серпня до 20 години дня 31 серпня.

Після закінчення періоду канікул зазвичай відновлюється черговий тижневий план для того з батьків, хто не перебував з дочкою в останній канікулярний період.

б) Різдво: кожен з батьків неповнолітньої дитини матиме половину періодів різдвяних шкільних канікул. За відсутності згоди батьків батько проводитиме з дитиною перший період парних років, а мати - непарних років.

Перша половина різдвяних канікул вважатиметься з останнього навчального дня, коли батько, якому належить право перебувати з донькою, йде забрати неповнолітню дитину зі школи, до 30 грудня о 20 годині, коли батько, якому належить право перебувати з неповнолітньою дитиною у другому періоді, забиратиме її в будинку батька-опікуна в перший період канікул.

Друга половина різдвяних канікул вважатиметься з 30 грудня о 20 годині до першого навчального дня, коли батько, який має опіку у цей період, поверне дитину до школи.

c) Великодні свята: за відсутності угоди кожен батько неповнолітньої дитини матиме половину шкільних пасхальних канікул, причому в цьому випадку батько матиме перший період відпустки у непарні роки, а мати - у парні роки.

Перша половина пасхальних канікул вважатиметься з останнього навчального дня, коли батько, якому належить право перебувати з донькою, йде забрати неповнолітню дитину зі школи, до Страсної середи о 20 годині, коли батько, якому належить право перебувати з неповнолітньою дитиною у другому періоді, забиратиме її в будинку батька-опікуна в перший період канікул.

Друга половина пасхальних канікул вважатиметься зі Страсної середи о 20 годині до першого навчального дня, коли батько, який має опіку у цей період, поверне дитину до школи.

Після закінчення періоду канікул зазвичай відновлюється черговий тижневий план для того з батьків, хто не перебував з дочкою в останній канікулярний період

Довгі вихідні та святкові дні: буде встановлено режим чергування вихідних днів, при цьому неповнолітня дитина залишатиметься з тим із батьків, якому належить право опіки на ті вихідні дні, до яких приєднуються попередні чи наступні канікули.

У разі довгих вихідних відвідування протягом тижня припиняється.

Знакові дати: в ювілейні дати неповнолітньої, в дні ангела неповнолітньої, а також на ювілеї або дні ангела батьків, передбачається згода батьків, а за її відсутності, батьки домовляються, що той, хто не повинен бути з неповнолітньою в цей день, може провести з нею 3 години в другій половині такого дня.

У День батька батько може, повідомивши про це за тиждень до цього, перебувати з неповнолітньою 3 години в другій половині дня, якщо він не був з нею відповідно до звичайного режиму, і аналогічним чином у День матері мати може бути з дочкою 3 години в другій половині дня, якщо вона не перебувала з дочкою за графіком. Саме батько або мати, які мають опікуватися неповнолітньою дитиною, повинні забрати її та повертати до будинку іншого батька.

Неповнолітню забирають й повертають за домашньою адресою, або, якщо це доцільно і коли це можливо через її вік, вона їде самостійно до дому опікуна.

Кожен з батьків повинен інформувати іншого про аспекти, пов`язані зі здоров`ям, освітою та вільним часом дочки.

Батьки повинні обмінюватися та мати доступ до відповідних документів дочки.

Якщо комусь з батьків стане відомо про будь-яку хворобу, нещасний випадок, госпіталізацію чи будь-які інші обставини, що впливають на здоров`я дочки, він/вона негайно повідомлять про це іншого з батьків.

Кожен батько повинен щонайменше за 30 днів повідомити іншого про свій намір змінити адресу.

Спілкування: поки спільна дочка перебуває з одним із батьків, інший може телефонувати їй кожні два дні, з 18:00 до 20:00 години.

Кожен із батьків, який не перебуває із спільною дочкою, зможе спілкуватися з нею за допомогою WhatsApp або телефону.

Кожен з батьків, який перебуває зі спільною дочкою, зробить усе можливе, щоб повідомити доньку про дзвінки іншого з батьків, поки її немає вдома або вона зайнята, і забезпечить контакт між ними».

Суд першої інстанції, встановивши, що вказаним рішенням суду вже встановлений графік спілкування позивача з його донькою, який узгоджено сторонами Регуляторною угодою від 16 лютого 2021 року, дійшов висновку про закриття провадження у справі на підставі частини першої статті 255 ЦПК України.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та направляючи справу на новий судовий розгляд, зазначив, що відсутнє відповідне рішення іноземного суду у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, зокрема щодо встановлення перешкод ОСОБА_2 у спілкуванні батька з дитиною.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (пункт четвертий частини другої статті 389 ЦПК України).

Підставою касаційного оскарження постанови апеляційного суду є посилання заявника на порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Позиція Верховного Суду

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої статті 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору України.

Вирішуючи питання про підсудність справ з іноземним елементом, суди України відповідно до вимог статей 2 497 ЦПК України повинні керуватися нормами Закону України від 23 червня 2005 року № 2709-IV «Про міжнародне приватне право» та нормами відповідних міжнародних договорів.

Зазначена справа є справою з іноземним елементом.

У пункті 2 частини першої статті 1 Закону України «Про міжнародне приватне право» зазначено, що іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм:

хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою;

об`єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави;

юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 2 Закону України «Про міжнародне приватне право» цей Закон застосовується до таких питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом.

Закон України «Про міжнародне приватне право» встановлює порядок урегулювання приватно-правових відносин, які хоча б через один зі своїх елементів пов`язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок, зокрема, визначає підсудність судам України справ з іноземним елементом (пункт 3 частини першої статті 1, статті 75-77 Закону).

Визначаючи підсудність справи судам України, необхідно керуватися загальними правилами, визначеними у статті 76 Закону України «Про міжнародне приватне право».

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону (виключна підсудність, яка на спори про розірвання шлюбу не розповсюджується).

Частиною першою статті 75 Закону України «Про міжнародне приватне право» встановлено, що підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у статті 76 цього Закону.

При цьому суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо у суді чи іншому юрисдикційному органі іноземної держави є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що передбачено частиною другою статті 75 Закону України «Про міжнародне приватне право», а також пунктом 3 частини першої статті 186 ЦПК України (принцип lis alibi pendens).

Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1) частини першої статті 255 ЦПК України).

У справі, яка переглядається, суд першої інстанції встановив, що при зверненні з цим позовом позивач, зокрема просив встановити графік його спілкування з донькою кожного першого та третього тижня: в середу з 9 години до 21 години та у суботу з 9 до 21 години без присутності матері з можливістю відвідування місця проживання батька; кожного другого та четвертого тижня: в четвер з 9 години до 21 години та у неділю з 9 години до 21 години без присутності матері з можливістю відвідування місця проживання батька; перебування один місяць літніх канікул дитини - ОСОБА_3 у батька ОСОБА_1 ; можливість побачення батька - ОСОБА_1 з донькою ОСОБА_8 у день її народження, в Новий рік та святкування дня 8 березня для особистого привітання; можливість батька ОСОБА_1 вільно спілкуватися з донькою ОСОБА_7 в режимі телефонного, смс або інтернет спілкування незалежно від графіку спілкування.

Разом із тим, згідно з рішенням суду першої інстанції № 16 Барселони (сім`я), Королівство Іспанія, № 130/2021 від 29 березня 2021 року з перекладом, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_9 розірвано і схвалено підписану сторонами Регуляторну угоду від 16 лютого 2021 року, якою вже встановлено порядок спілкування ОСОБА_9 з його донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вказаною угодою встановлено порядок спілкування ОСОБА_9 з його донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зокрема, у розділі «Режим відносин і спілкування зі спільною дочкою протягом періодів, коли батько не перебуває з дочкою» та викладено графік спілкування позивача з його донькою.

Приморський районний суд м. Одеси ухвалою від 01 лютого 2022 року задовольнив клопотання ОСОБА_2 про визнання та надання дозволу на примусове виконання на території України рішення суду першої інстанції № 16 Барселони (з сімейних справ), Королівство Іспанія, № 130/2021 від 29 березня 2021 року, боржник - ОСОБА_1 .

Одеський апеляційний суд постановою від 05 вересня 2023 року ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 01 лютого 2022 року скасував, клопотання ОСОБА_2 про визнання та надання дозволу на примусове виконання на території України рішення першої інстанції № 16 Барселони (з сімейних справ), Королівство Іспанія, № 130/2021 від 29 березня 2021 року залишив без задоволення.

Верховний Суд постановою від 05 лютого 2025 року залишив без змін постанову Одеського апеляційного суду від 05 вересня 2023 року.

За приписами частини другої статті 75 Закону України «Про міжнародне приватне право» суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо у суді чи іншому юрисдикційному органі іноземної держави є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав та про наявність таких підстав суду стало відомо до відкриття провадження у справі.

Згідно з частиною третьою статті 75 Закону України «Про міжнародне приватне право» суд залишає позов без розгляду, якщо після відкриття провадження у справі буде з`ясовано, що у суді чи іншому юрисдикційному органі іноземної держави є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

У постанові Верховного Суду від 12 квітня 2022 року у справі № 367/2617/21 (провадження № 61-21343св21) зазначено, що:

«звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 просила визначити місце проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з нею та стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання дитини. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Тобто необхідна наявність водночас трьох складових: тотожних сторін спору; тотожного предмета позову, тотожної підстави позову, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. 03 березня 2021 року ОСОБА_2 звернувся із заявою до Окружного суду міської частини Праги 5, згідно з якою просив врегулювати становище та передати неповнолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 , йому на виховання та призначити матері ОСОБА_1 обов`язок зі сплати аліментів, оскільки матір з 07 лютого 2021 року без дозволу батька залишається з неповнолітнім ОСОБА_4 в Україні, не маючи наміру повертатися до Чеської Республіки.

Встановивши, що вимоги ОСОБА_2 у поданій ним до Окружного суду Праги 5 заяви на визначення місця проживання малолітнього сина ОСОБА_4 з ним та стягнення з ОСОБА_1 аліментів на його утримання, та позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання малолітнього сина ОСОБА_4 з нею та стягнення з ОСОБА_2 аліментів на його утримання, подані до Ірпінського міського суду Київської області, є тотожними, спір виник між тими самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав, тому суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для залишення позову ОСОБА_1 без розгляду. З наявних у матеріалах справи документів встановлено, що ОСОБА_2 звернувся до Окружного суду міської частини Праги 5 із відповідною заявою 03 березня 2021 року, тобто раніше, ніж ОСОБА_1 звернулася до Ірпінського міського суду Київської області з позовною заявою (12 квітня 2021 року). Відповідно до статті 21 Розділу І глави IV Договору між Україною та Чеською Республікою про правову допомогу в цивільних справах, якщо відповідно до положень цього Договору повноваження для розгляду справи мають органи юстиції обох Договірних Сторін, а заява про порушення справи вже була подана одному з органів юстиції однієї Договірної Сторони, то будь-який орган юстиції другої Договірної Сторони не вправі розглядати цю справу. Якщо одну і ту ж справу (між тими самими учасниками, з одного і того ж предмету, з тих самих підстав) було порушено в органах юстиції обох Договірних Сторін, компетенцію котрих встановлює цей Договір, орган юстиції, який порушив справу пізніше, залишає її без розгляду.».

У постанові Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі № 717/489/20-ц (провадження № 61-13384св20) зазначено: «згідно з пунктом 4 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Тобто необхідна наявність водночас трьох складових: тотожних сторін спору; тотожного предмета позову, тотожної підстави позову, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Судом установлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є громадянами України, перебуваючи у шлюбі, проживають на території Чешської республіки. 22 квітня 2020 року ОСОБА_9 звернулась із пропозицією на розлучення шлюбу до Окружного суду Праги 7 і справа перебуває в провадженні цього суду, а ОСОБА_1 звернувся з позовом до Кельменецького районного суду Чернівецької області 29 квітня 2020 року.

Встановивши, що вимоги ОСОБА_2 у поданій нею до Окружного суду Праги 7 пропозиції на розлучення шлюбу та вимоги ОСОБА_1 у позові, поданому до Кельменецького районного суду Чернівецької області є тотожними, спір виник між тими самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав, тому суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для залишення позову ОСОБА_1 без розгляду. Посилання заявника на те, що з наданих ОСОБА_2 до суду доказів не вбачається, коли саме Окружний суд Праги 7 порушив справу про розлучення спростовуються матеріалами справи (а. с. 44-45). Із пропозиції на розлучення шлюбу вбачається, що ОСОБА_9 подала її до суду 22 квітня 2020 року. Відповідно до статті 21 Розділу І глави IV Договору між Україною та Чеською республікою про правову допомогу в цивільних справах, якщо відповідно до положень цього Договору повноваження для розгляду справи мають органи юстиції обох Договірних Сторін, а заява про порушення справи вже була подана одному з органів юстиції однієї Договірної Сторони, то будь-який орган юстиції другої Договірної Сторони не вправі розглядати цю справу. Якщо одну і ту ж справу (між тими самими учасниками, з одного і того ж предмету, з тих самих підстав) було порушено в органах юстиції обох Договірних Сторін, компетенцію котрих встановлює цей Договір, орган юстиції, який порушив справу пізніше, залишає її без розгляду. За таких обставин суди попередніх інстанцій вірно встановили, що у провадженні іншого суду, а саме Окружного суду Праги 7 знаходиться справа про розірвання шлюбу між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав».

Аналогічний за змістом висновок викладений у постанові Верховного Суду від 16 жовтня 2023 року у справі № 727/11874/21 (провадження № 61-13050св23).

З урахуванням викладеного, у цій справі суду першої інстанції необхідно було перевірити підстави позовів, які пред`явлені в Барселоні, Королівство Іспанія та Україні, дату пред`явлення такого позову в суді іноземної держави та, з огляду на це, вирішити питання застосування частини третьої статті 75 Закону України «Про міжнародне приватне право» до спірних правовідносин.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, оскаржуване судове рішення апеляційного суду змінити, з урахуванням мотивів, викладених у цій постанові, оскільки доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду по суті вирішення питання не спростовують, на його законність не впливають.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частинами першою та четвертою статті 412 ЦПК України суд змінює рішення, якщо воно переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Враховуючи, що апеляційний суд дійшов правильного по суті висновку про скасування ухвали місцевого суду, проте допустив помилку при мотивуванні судового рішення, колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, постанову апеляційного суду змінити, з урахуванням мотивів, викладених у цій постанові.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд змінює постанову апеляційного суду, але виключно у частині мотивів їх прийняття, то новий розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 400 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного суду від 21 листопада 2023 року змінити з урахуванням мотивів, викладених у цій постанові.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов