Постанова

Іменем України

21 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 522/14499/21

провадження № 61-10754 св 22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 02 лютого 2022 року у складі судді Ковтун Ю. І. та постанову Одеського апеляційного суду від 30 вересня 2022 рокуу складі колегії суддів: Сегеди С. М., Комлевої О. С., Цюри Т. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2021 року Департамент праці та соціальної політики Одеської міської радизвернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення надмірно виплаченої суми щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеній особі для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 26 серпня 2021 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради до

ОСОБА_1 про стягнення надмірно виплаченої суми щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначено судове засідання.

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання незаконним рішення управління соціального захисту населення у Приморському районі Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради від 02 червня 2020 про відмову їй у наданні щомісячної адресної допомоги, як внутрішньо переміщеній особі для покриття витрат на проживання, та стягнути з відповідача упущену вигоду, а саме збитки, завдані їй, унаслідок неотримання вказаної допомоги у розмірі 29 484 грн.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 02 лютого 2022 року

у прийнятті зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до спільного розгляду з позовом Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення надмірно виплаченої суми щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеній особі для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг відмовлено. Матеріали зустрічного позову ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання незаконним рішення управління соціального захисту населення та стягнення упущеної вигоди повернуто заявнику.

Судове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки предмет спору за зустрічним позовом між ОСОБА_1 , як фізичною особою, та Департаментом праці та соціальної політики Одеської міської ради, як суб`єктом владних повноважень, щодо оскарження його рішень, то такий спір носить публічно-правовий характер та не може бути розглянутий у порядку цивільного судочинства, а віднесений до адміністративної юрисдикції. У зв`язку з вищевказаним суд дійшов висновку про відмову в об`єднанні зустрічної позовної заяви з первісним позовом, оскільки це призведе до порушення положень частини четвертої статті 188 ЦПК України, щодо заборони об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати у порядку різного судочинства.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 30 вересня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 02 лютого 2022 року про відмову у прийнятті зустрічної позовної заяви залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що оскільки предметом спору за зустрічним повозом ОСОБА_1 є неправомірні дії суб`єкта владних повноважень, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у прийнятті зустрічної позовної заяви, так як цей спір підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржувані судові рішення скасувати й направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 522/14499/21 з Приморського районного суду м. Одеси.

У листопаді 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року справу за зазначеним позовом призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що первісний позов Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради та зустрічний позов ОСОБА_1 стосуються одних і тих самих правовідносин, а саме щодо виплати адресної допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі, тобто вони є взаємопов`язаними. У вказаних первісному та зустрічному позовах однаковими є підстави, а їх спільний розгляд сприятиме правильному вирішенню спору, для їх розгляду потрібні ті самі докази, а задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 виключить повністю, чи частково можливість задоволення позову Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради. Отже, суд, повертаючи зустрічний позов ОСОБА_1 , порушив положення процесуального законодавства та процесуальні права останньої на доступ до суду, а апеляційний суд ці недоліки не усунув.

Посилання судів на те, що предмет спору виник між фізичною особою та суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішення, тому спір носить публічно-правовий характер та не може розглядатися у порядку цивільного судочинства, є безпідставними, оскільки зустрічний позов незалежно від його підсудності пред`являється до суду за місцем розгляду первісного позову та на нього не поширюються правила про виключну підсудність (стаття 30 ЦПК України).

Крім того, ОСОБА_1 порушено клопотання про передачу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, яке мотивовано тим, що відсутній правовий висновок щодо питання предметної чи суб`єктної юрисдикції спору в аналогічних правовідносинах, а саме щодо порядку застосування частини шостої статті 30 ЦПК України, коли предмет спору пов`язаний між собою, проте за суб`єктною юрисдикцією первісний позов суб`єкта владних повноважень підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, а зустрічний позов фізичної особи до суб`єкта владних повноважень у порядку адміністративного судочинства.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судовірішення не відповідають.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 193 ЦПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом.

Отже, прийняття зустрічного позову можливе за дотримання умов, передбачених частиною другою статті 193 ЦПК України, і залежить від того, наскільки суд вважає за доцільне розглядати цей позов у одному провадженні з первісним.

Аналіз вказаних положень закону свідчить про те, що зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин, або коли вимоги за позовами можуть зараховуватися, або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом.

За своєю сутністю зустрічний позов є матеріально-правовою вимогою відповідача до позивача, яка заявляється для сумісного розгляду з первісним позовом, оскільки задоволення його вимог виключає задоволення вимог позивача.

Умовами пред`явлення зустрічного позову є: взаємопов`язаність зустрічного позову з первісним, що виявляється у тому, що вони виникають з одних правовідносин; доцільність сумісного розгляду основного і зустрічного позовів, оскільки це дозволяє більш повно і об`єктивно дослідити обставини справи, встановити фактичні взаємовідносини сторін, виключити ухвалення взаємосуперечливих чи взаємовиключних судових рішень.

Отже, зустрічний позов є матеріально-правовою вимогою відповідача до позивача, яка заявляється для сумісного розгляду з первісним позовом, оскільки задоволення його вимог унеможливлює задоволення вимог позивача. Зустрічний позов має бути пред`явлений лише до первісного позивача (або одного зі співпозивачів). Умовою пред`явлення зустрічного позову є його взаємопов`язаність із первісним; взаємопов`язаність позовів виявляється у тому, що вони виникають з одних правовідносин.

Подібні за змістом правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 200/22329/14-ц (провадження № 14-483 цс 19).

Ураховуючи викладене, взаємна пов`язаність зустрічного та первісного позовів може виявлятись у наступному: обидва позови взаємно пов`язані, і їх спільний розгляд сприятиме оперативному та правильному вирішенню спору, взаємна пов`язаність первісного і зустрічного позову може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах; вимоги за зустрічним та первісним позовами можуть зараховуватись; задоволення зустрічного позову виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову.

Подання такого зустрічного позову має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом. У таких випадках задоволення зустрічного позову тягне за собою відмову у первісному позові повністю або частково.

Суд першої інстанції правильно звернув увагу на положення частини четвертої статті 188 ЦПК України, згідно з якою не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

У зв`язку з цим помилковим є посилання касаційної скарги на частину шосту статті 30 ЦПК України, відповідно до якої зустрічний позов та позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, незалежно від їх підсудності пред`являються в суді за місцем розгляду первісного позову, оскільки вказана норма права стосується територіальної підсудності, а не юрисдикції спору.

Проте, як районний суд, так і апеляційний суд не звернули уваги на зміст зустрічних позовних вимог: визнати незаконним рішення управління соціального захисту населення про відмову у наданні щомісячної адресної допомоги, як внутрішньо переміщеній особі для покриття витрат на проживання, та стягнути з відповідача упущену вигоду.

Аналіз процесуального законодавства у сукупності дає підстави для висновку, що під час вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі недостатньо застосувати виключно формальний критерій - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер правовідносин, з яких виник спір.

Подібні за змістом правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 30 січня 2019 року у справі № 569/5553/17 (провадження № 14-480 цс 18), від 28 квітня 2020 року у справі № 607/15692/19 (провадження № 14-39 цс 20), від 07 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц (провадження № 14-577 цс 19).

За змістом зустрічного позову заявляється вимога про стягнення щомісячної адресної допомоги, як внутрішньо переміщеній особі для покриття витрат на проживання, на оплату житлово-комунальних послуг. Отже, характер цих правовідносин цивільний і він взаємопов`язаний із первісний позовом. Задоволення одного позову виключає задоволення іншого. Таке вирішення спору є ефективним.

Отже, районний суд у порушення вищезазначених вимог закону дійшов передчасного висновку щодо відмови у прийнятті зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 про визнання незаконним рішення про відмову у наданні у наданні щомісячної адресної допомоги, як внутрішньо переміщеній особі для покриття витрат на проживання і стягнення упущеної вигоди до спільного розгляду з позовом Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про стягнення надмірно виплаченої суми щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеній особі для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. А апеляційний суд допущені районним судом порушення норм ЦПК України не усунув.

Відповідно до частини четвертої статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Згідно з частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

З огляду на викладене наявні правові підстави для задоволення касаційної скарги і скасування ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 02 лютого 2022 року та постанови Одеського апеляційного суду від 30 вересня 2022 року з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстави, передбаченої частиною п`ятою статті 403 ЦПК України (виключна правова проблема, яка необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики) слід відмовити, так як підстави для цього відсутні, наведені вище висновки Верховного Суду є незмінними.

Керуючись статтями 400 406 409 411 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 02 лютого 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 30 вересня 2022 рокускасувати, справу передати для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Ю. В. Черняк