Постанова

Іменем України

01 липня 2022 року

м. Київ

справа № 522/14701/15

провадження № 61-9893св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 21 травня 2021 року в складі колегії суддів: Князюка О. В., Таварткіладзе О. М., Заїкіна А. П.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та з урахуванням уточнення позовних вимог просив: визнати недійсним попередній договір від 20 березня 2013 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фроловою Р. В., зареєстрований у реєстрі за № 414, та договір про внесення змін до попереднього договору від 10 квітня 2013 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фроловою Р. В. та зареєстрований у реєстрі за № 586; стягнути з ОСОБА_3 на його користь моральну шкоду в розмірі 1 000 000 грн.

На обґрунтування вимог зазначав про те, що він перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2

20 березня 2013 року ОСОБА_2 уклала з ОСОБА_3 попередній договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фроловою Р .В., та зареєстрований у реєстрі за № 414, за умовами якого зобов`язалася продати ОСОБА_3 житловий будинок АДРЕСА_1 за 6 791 500 грн, що еквівалентно 850 000 доларів США, не пізніше 10 квітня 2013 року. На підтвердження намірів щодо придбання зазначеного об`єкта нерухомості ОСОБА_3 передала ОСОБА_2 грошову суму у розмірі 958 800 грн, що еквівалентно 120 000 доларів США.

Згідно з пунктом 12 попереднього договору у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань за ним винна у такому порушенні сторона повинна сплатити іншій стороні штраф у розмірі 100 % від суми зобов`язання.

10 квітня 2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір про внесення змін до попереднього договору, за умовами якого сторони домовились укласти договір купівлі-продажу не пізніше 22 квітня 2013 року за умови, що ОСОБА_2 підготує всі необхідні документи для оформлення основного договору та до того часу предмет попереднього договору не буде обтяжений.

Про вказаний договір йому стало відомо випадково лише у липні 2015 року, ознайомившись зі змістом якого він виявив, що у пункті 15 було зазначено про вчинення договору за його згодою, однак він будь-якої згоди на укладення попереднього договору на відчуження житлового будинку не надавав.

Вищевказаними протиправними діями ОСОБА_3 завдала йому моральну шкоду, яку він оцінює у 1 000 000 грн, порушила нормальний уклад життя, заподіяла душевні страждання, які виражаються у необхідності захисту своїх прав у численних судових спорах, що супроводжується як емоційними переживаннями, так і значними фінансовими затратами. Фактично вищевказані договори стали способом протиправного заволодіння його майном.

З огляду на наведене, ОСОБА_1 просив позов задовольнити.

Короткий зміст судових рішень

Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 25 жовтня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано недійсним попередній договір від 20 березня 2013 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фроловою Р. В. та зареєстрований у реєстрі за № 414.

Визнано недійсним договір про внесення змін до попереднього договору від 10 квітня 2013 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фроловою Р. В. та зареєстрований у реєстрі за № 586.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 2 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 як чоловік ОСОБА_2 не надав згоди на укладення спірного попереднього договору та договору про внесення змін до попереднього договору, тому їх слід визнати недійсними.Діями ОСОБА_3 позивачу було завдано моральну шкоду, яка полягає у порушенні звичного способу життя, необхідності захисту своїх прав у судових спорах, тому, з урахуванням конкретних обставин справи та заподіяних моральних страждань, суд вважав, що на користь позивача з ОСОБА_3 підлягає стягненню 2 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

Постановою Апеляційного суду Одеської області від 23 жовтня 2018 року заочне рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 25 жовтня 2016 року скасовано та прийнято постанову, якою відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Апеляційний суд виходив з того, що спірні договори припинили свою дію ще 22 квітня 2013 року, на час звернення ОСОБА_1 з позовом до суду між сторонами вже не існувало договірних правовідносин, тому його позовні вимоги безпідставні.

Постановою Верховного Суду від 27 березня 2019 року постанову Апеляційного суду Одеської області від 23 жовтня 2018 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що апеляційний суд не врахував висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27 листопада 2018 року у справі № 905/1227/17 (провадження № 12-112гс18), формально розглянув справу, не дослідив підстави визнання спірних договорів недійсними, фактично самоусунувшись від вирішення спору.

Апеляційний суд не звернув увагу на те, що попереднім договором від 20 березня 2013 року сторони погодили не тільки укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна у майбутньому, а й встановили інші зобов`язання (штрафні санкції) у разі непідписання такого договору, тобто у будь-якому разі створили зобов`язання для сторін спірного договору, та не врахував, що визнаний судом недійсним правочин, є недійсним з моменту його вчинення. За таких обставин, апеляційний суд повинен був перевірити наявність чи відсутність підстав для визнання спірних договорів недійсними.

Постановою Одеського апеляційного суду від 21 травня 2021 року заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 жовтня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Апеляційний суд виходив з недоведеності позовних вимог. Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 в обґрунтування вимог посилався на те, що він не надавав згоду на укладення оспорюваного попереднього договору, а також зазначав, що у разі неналежного виконання його умов в силу статті 70 СК України може бути накладено стягнення на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, якщо судом буде встановлено, що договір був укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї. З огляду на наведене, безпідставними є доводи позивача про недійсність оспорюваних договорів з огляду на те, що підписи від імені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виконані іншими особами, оскільки ОСОБА_1 не посилався на вказані обставини в обґрунтування своїх позовних вимог.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У червні 2021 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 21 травня 2021 року і залишити в силі заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 жовтня 2016 року.

В обґрунтування касаційної скарги зазначав про застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 522/14701/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Вказував, що апеляційний суд не виконав вказівки Верховного Суду щодо процесуальних дій, які слід було вчинити для повного, всебічного, об`єктивного та неупередженого розгляду справи.

У зв'язку з формальним підходом суду апеляційної інстанції до призначення судової почеркознавчої експертизи її не було проведено, тому в апеляційного суду відсутні підстави для встановлення обставин підписання ним та його дружиною спірних договорів.

Використання суперечливих висновків експертів, копії яких були надані відповідачем та не повинні були долучатися судом до матеріалів справи, оскільки були зроблені після ухвалення судом першої інстанції рішення в цій справі, а також зняття з розгляду питання про повторне направлення матеріалів справи для проведення експертизи свідчать про поверхневий розгляд справи апеляційним судом, що призвело до порушення його прав.

Той факт, що він та ОСОБА_2 особисто приходили до нотаріуса з метою укладення договорів з ОСОБА_3 , не підтверджений належними доказами.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 30 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Приморського районного суду м. Одеси.

11 жовтня 2021 року справа № 522/14701/15 надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 16 липня 1988 року було зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2

20 березня 2013 року між ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_3 (покупець) було укладено попередній договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фроловою Р. В., та зареєстрований у реєстрі за № 414.

Згідно з пунктом 1 договору продавець зобов`язується продати у власність (продати), а покупець зобов`язується прийняти у власність (купити) об`єкт нерухомості, а саме житловий будинок АДРЕСА_1 .

У пункті 3 договору погоджено, що продаж буде здійснено за 6 791 500 грн, що еквівалентно 850 000 доларів США, із розрахунку 7,993 грн за 1 долар США за курсом Національного банку України на момент укладення договору.

Відповідно до пункту 4 договору покупець зобов`язується всю суму, вказану у пункті 3, сплатити до 10 квітня 2013 року включно, продавець зобов`язується передати у власність (продати) та підписати договір купівлі-продажу вказаної у цьому договорі нерухомості не пізніше 10 квітня 2013 року включно.

Згідно з пунктом 6 договору до укладення цього договору на підтвердження намірів сторін покупець передав продавцю грошові кошти у сумі 958 800 грн, що еквівалентно 120 000 доларів США.

У пунктах 12, 13 договору сторони оцінили зобов`язання, що витікають з цього договору, у суму в розмірі 958 800 грн, що еквівалентно 120 000 доларів США, виходячи з офіційного обмінного курсу, встановленого Національним банком України, 1 долар США становить 7,993 грн.

У разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань за попереднім договором винна у такому порушенні сторона повинна сплатити іншій стороні штраф у розмірі 100 % від суми зобов`язання, вказаної у пункті 12 попереднього договору.

Згідно з пунктом 15 договору цей договір вчинено за згодою чоловіка продавця ОСОБА_1 , викладеною в окремій заяві, справжність підпису на якій засвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фроловою Р. В. 20 березня 2013 року за реєстровим № 413.

10 квітня 2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір про внесення змін до попереднього договору.

Відповідно до пункту 1 вказаного договору пункт 4 попереднього договору викладено у наступній редакції: «Покупець зобов`язується всю суму вказану у пункті 3 сплатити до 22 квітня 2013 року включно, продавець зобов`язується передати у власність (продати) та підписати договір купівлі-продажу вказаної в цьому договорі нерухомості не пізніше 22 квітні 2013 року включно.»

ОСОБА_1 у заяві від 20 березня 2013 року, посвідченій приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фроловою Р. В. та зареєстрованій у реєстрі за № 413, дав згоду дружині ОСОБА_2 на укладення попереднього договору, договорів про внесення змін та/або доповнень до нього, за яким вона зобов`язується продати житловий будинок АДРЕСА_1 , та у майбутньому договору купівлі-продажу вищезазначеної нерухомості.

Позивач у позові зазначав, що відповідної згоди на укладення договору не давав і вказаної вище заяви не підписував.

Відповідно до висновку експерта Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України № 5036/02 від 16 березня 2017 року, складеного експертом Факторович В. Ю. та проведеного в рамках досудового розслідування кримінального провадження № 12015160500006244 за обвинуваченням ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України рукописний запис «Долженко» в Реєстрі для реєстрації нотаріальних дій (справа № 02-3. Том 1, розпочато: 11.03.2013 року, закінчено: 28.05.2013) розміщений на лицевій стороні 81 аркушу реєстру. В графі 7 «підписи осіб (їх представників), які звернулися за вчинення нотаріальних дій» (реєстровий запис № 413) виконаний самим ОСОБА_1 . Підпис від імені ОСОБА_1 в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій (справа № 02-3. Том 1, розпочато: 11.03.2013 року, закінчено: 28.05.2013) розміщений на лицевій стороні 81 аркушу реєстру. В графі 7 «підписи осіб (їх представників), які звернулися за вчинення нотаріальних дій» (реєстровий запис № 413) виконаний самим ОСОБА_1 .

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 на обґрунтування позовних вимог зазначав, що не надавав згоду на укладення попереднього договору на відчуження будинку АДРЕСА_1 та вказував, що у разі неналежного виконання умов договору в силу статті 70 СК України стягнення може бути накладено на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, якщо судом встановлено, що договір був укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно із статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 СК України).

За вимогами частин першої, другої статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Згідно з частиною третьою статті 65 СК України для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Зі змісту статей 12 81 ЦПК України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Розглядаючи справу, апеляційний суд, дослідивши наявні у справі докази та надавши їм належну оцінку, дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки позивачем всупереч вимогам статті 81 ЦПК України не доведено, що підпис у заяві про надання згоди на укладення попереднього договору про продаж житлового будинку АДРЕСА_1 та договорів про внесення змін та/або доповнень до нього від 23 березня 2013 року, яка посвідчена приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фроловою Р. В., виконаний не ним, а іншою особою.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про відсутність належних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 особисто приходила до нотаріуса з метою укладення договорів з ОСОБА_3 , оскільки звертаючись до суду з позовом, позивач просив визнати недійсним попередній договір та договір про внесення змін до попереднього договору у зв`язку з тим, що він не надавав згоду на їх укладення, тому вказані обставини не мають значення для вирішення спору по суті.

Доводи касаційної скарги про непроведення судової почеркознавчої експертизи з огляду на формальний підхід суду апеляційної інстанції до її призначення не приймаються судом до уваги, оскільки як вбачається з матеріалів справи, представником було надано недостатньо матеріалів на виконання клопотання експерта (експериментальних зразків почерку та підпису ОСОБА_1 ), внаслідок чого експерт був позбавлений можливості провести призначену в справі судову почеркознавчу експертизу.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону й підстави для його скасування відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного суду від 21 травня 2021 року залишити без змін.

Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення

Постанову Одеського апеляційного суду від 21 травня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: М. Ю. Тітов

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко