ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 522/1620/23-ц
провадження № 61-11435св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ;
заінтересована особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області;
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 26 квітня 2023 року у складі судді Яреми Х. С. та постанову Одеського апеляційного суду від 27 червня 2023 року
у складі колегії суддів: Таварткіладзе О. М., Князюка О. В., Погорєлової С. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
Заява мотивована тим, що з 18 грудня 2012 рокувона та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.
На день смерті ОСОБА_2 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримував пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», розмір якої за останній місяць до його смерті складав
4 588 грн 67 коп.
ОСОБА_1 вказувала, що з квітня 2000 року до дня смерті ОСОБА_2 проживала з ним за однією адресою: АДРЕСА_1 , хоча була зареєстрована за іншою, та знаходилась у нього на утриманні, оскільки вимушена була у 2004 році звільнитись з роботи, так як чоловік втрачав зір і за ним потрібен був догляд. Пенсія її покійного чоловіка була постійним і основним джерелом засобів до існування та забезпечення їхньої сім`ї.
Вона звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із відповідною заявою про призначення їй пенсії у зв`язку з втратою годувальника, однак отримала відмову у зв`язку з тим, що нею не надано довідку уповноважених органів з місця проживання про перебування члена сім`ї на утриманні померлого годувальника або рішення суду про перебування на утриманні. Відповідно до довідки Департаменту надання адміністративних послуг від 11 листопада 2022 року ОСОБА_2 на час своєї смерті був зареєстрований за вищевказаною адресою один.
ОСОБА_1 вважала, що вона має право на призначення їй пенсії у зв`язку з втратою годувальника. Оскільки встановлення юридичного факту є підставою для оформлення пенсії у зв`язку із втратою годувальника, вона звернулася з цією заявою до суду.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд встановити факт перебування на утриманні померлого чоловіка - ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , з яким проживала разом за адресою:
АДРЕСА_1 .
Короткий зміст ухвал суду першої інстанції.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 17 лютого 2023 року прийнято до розгляду та відкрито окреме провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області. Призначено судове засідання.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 26 квітня 2023 року провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту перебування на утриманні померлого чоловіка - ОСОБА_2 , заінтересована особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, закрито.
Роз`яснено, що даний спір віднесено до юрисдикції адміністративного судочинства.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив із того, що встановлення факту перебування на утриманні померлого чоловіка -
ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , має для ОСОБА_1 юридичне значення, оскільки є підставою для оформлення пенсії у зв`язку із втратою годувальника у порядку, передбаченому Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Вказаний факт можливо встановити у суді адміністративної юрисдикції у зв`язку з оскарженням рішення (дій/бездіяльності) суб`єкта владних повноважень. В адміністративній справі встановлення такого факту не є самостійною метою, а є передумовою задоволення адміністративного позову. При цьому суд посилався на відповідну правову позицію Верховного Суду.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції.
Постановою Одеського апеляційного суду від 27 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 26 квітня 2023 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції, врахувавши правову позицію Верховного Суду, обґрунтовано закрив провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України з посиланням, що зазначений спір належить до адміністративної юрисдикції у межах справи про оскарження рішення (дій/бездіяльності) Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, посилаючись на відповідну правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить ухвалу суду першої та постанову суду апеляційної інстанцій скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду заяви.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
У вересні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні. Вважає, що заява про встановлення факту перебування її на утриманні померлого чоловіка ОСОБА_2 повинна розглядатися за правилами цивільного судочинства, а не віднесена до юрисдикції адміністративного судочинства, як зазначено в судових рішеннях суду першої та апеляційної інстанцій.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
З 18 грудня 2012 року ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , що підтверджено свідоцтвом про шлюб, виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Малиновському районі Одеського міського управління юстиції (а. с. 8).
ОСОБА_2 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , а ОСОБА_1 - у АДРЕСА_2 .
ОСОБА_2 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримував пенсію (а. с. 12)
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Одесі Одеського міського управління юстиції (а. с. 9)
Відповідно до рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 23 листопада 2023 року ОСОБА_1 відмовлено
у призначенні їй пенсії у зв`язку з втратою годувальника, так як не надано довідку уповноважених органів з місця проживання про перебування члена сім`ї на утриманні померлого годувальника або рішення суду про перебування на утриманні, оскільки згідно з довідкою Департаменту надання адміністративних послуг від 11 листопада 2022 року ОСОБА_2 на момент своєї смерті був зареєстрований один (а. с. 29).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення прийняте з додержанням норм матеріального і процесуального права,
а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі
№ 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) викладено правовий висновок про те, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян.
ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про встановлення факту перебування її на утриманні померлого чоловіка та призначення їй пенсії у зв`язку з втратою годувальника.
Спеціальним законом, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема на військовій службі, є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Механізм призначення і призначення пенсії у разі втрати годувальника визначений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 30 січня 2007 року № 3-1.
Частиною першою статті 5 КАС України передбачено право кожної особи звернутися до адміністративного суду, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності (пункт 1 частини першої цієї статті).
Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Органи Пенсійного фонду України є спеціально уповноваженим суб`єктом, який уповноважений на Призначення і виплата пенсій особам, зазначеним у статті 1-2 цього Закону, відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду Українивід 30 січня 2007 року № 3-1.
Визначаючи, чи пов`язується зі встановлення зазначеного факту виникнення у заявника певних цивільних прав та обов`язків, суд застосовує положення статті 1 ЦК України. За змістом частини першої статті 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (цивільні відносини). Тобто цивільними є відносини, які відповідають наведеним критеріям.
Спори, що виникають у публічно-правових відносинах за участю фізичних осіб, підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства виключно у тих випадках, коли безпосередньою нормою процесуального права визначено, що вирішення такого спору належить здійснювати саме в порядку цивільного судочинства.
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2023 року у справі № 214/1309/21 (провадження
№ 61-3264сво22) вказано, що: до адміністративної юрисдикції відносяться справи, які виникають зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб`єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин. Спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб`єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій. Визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень. При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити зі змісту права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 539/4118/19 (провадження
№ 61-10777сво20) зробила схожий за змістом висновок та зазначила, що заява про встановлення факту, що має юридичне значення, щодо якого виник публічно-правовий спір, не може бути предметом розгляду у порядку цивільного судочинства.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, встановивши, що між ОСОБА_1 та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області, який уже відмовив їй у призначенні пенсії, виник спір, пов`язаний з доведенням наявності підстав для підтвердження за нею певного соціально-правового статусу щодо встановлення факту перебування на утриманні померлого для одержання пенсійних виплат у разі смерті годувальника, не пов`язаного з будь-якими цивільними права та обов`язками заявника, їх виникненням, існуванням та припиненням, а тому має розглядатися за правилами адміністративної юрисдикції, дійшов обґрунтованого висновку про закриття провадження у справі з підстав пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
Верховний Суд зазначає про те, що за предметом та можливими правовими наслідками цей спір існує у сфері публічно-правових відносин, відповідно, підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства шляхом оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, і саме в рамках такої справи заявник повинна доводи наявність підстав для виплати.
Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що заява про встановлення факту перебування її на утриманні померлого чоловіка ОСОБА_2 повинна розглядатися за правилами цивільного судочинства спростовуються вищенаведеним.
ОСОБА_1 не позбавлена права звернутися з відповідним позовом до суду адміністративної юрисдикції.
Інші доводи касаційної скарги ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм процесуального права й висновків суду першої та суду апеляційної інстанцій
не спростовують, на законність судових рішень не впливають.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 26 квітня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 27 червня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття,
є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Д. Д. Луспеник