Постанова

Іменем України

23 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 522/17321/13-ц

провадження № 61-6655св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про стягнення сплаченої суми штрафу

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Погорєлової С. О., Заїкіна А. П., Дрішлюка А. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У липні 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути з відповідача на свою користь 958 800,00 грн, що еквівалентно 120 000,00 дол. США, сплачених нею на виконання умов попереднього договору та 958 800,00 грн, що еквівалентно 120 000,00 дол. США, штрафу за невиконання відповідачем умов попереднього договору.

На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначала, що 20 березня 2013 року між нею та ОСОБА_2 укладено попередній договір, однак відповідач своїх зобов`язань за договором не виконала, документів, необхідних для нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу житлового будинку, в установлений у попередньому договорі термін не надала.

Справу суди розглядали неодноразово.

Короткий зміст судових рішень, ухвалених у справі

Приморський районний суд м. Одеси рішенням від 10 вересня 2013 року позов задовольнив. Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 917 600,00 грн, з яких 958 800,00 грн, що еквівалентно 120 000,00 дол. США, грошових коштів переданих на виконання попереднього договору, 958 800,00 грн, що еквівалентно 120 000,00 дол. США, штрафу. Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3 441,00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване наявністю правових підстав для стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошових коштів, сплачених позивачем на виконання умов попереднього договору, та штрафу, передбаченого його умовами.

Приморський районний суд м. Одеси ухвалою від 30 березня 2015 рокузаяву ОСОБА_1 про видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання задовольнив. Видав дублікати виконавчих листів у справі № 522/17321/13-ц про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 1 917 600,00 грн, а також судових витрат у сумі 3 441,00 грн. Визнав поважною причину пропуску строку, який надається для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Поновив пропущений строк для пред`явлення до виконання виконавчих листів № 522/17321/13-ц на виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 вересня 2013 року.

Ухвала суду першої інстанції мотивована втратою оригіналів виконавчих листів та наявністю поважних причин пропуску строку для їх пред`явлення до виконання.

Апеляційний суд Одеської області ухвалою від 13 липня 2016 року ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 30 березня 2015 року скасував.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що при розгляді заяви не були викликані в судове засідання сторони та їх представники, чим було порушено процесуальні права цих осіб, оскільки в матеріалах справи немає відомостей про направлення їм судових повісток.

Апеляційний суд Одеської області рішенням від 13 липня 2016 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 вересня 2013 року скасував та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової суми та штрафу відмовив.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що районний суд порушив норми процесуального закону, а саме не встановив коло осіб, права яких можуть бути порушені ухваленим у справі рішенням, та не вирішив питання про залучення цих осіб до участі у справі.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справухвалою від 14 червня 2017 року ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 13 липня 2016 року залишив без змін. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 вересня 2013 року та рішення Апеляційного суду Одеської області від 13 липня 2016 року скасував, справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала суду касаційної інстанції мотивована тим, що при вирішенні спору суд першої інстанції неповно встановив фактичні обставини справи, не визначив правовідносини, що виникли між сторонами, та неправильно застосував норми матеріального права, що є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Приморський районний суд м. Одеси рішенням від 22 липня 2019 року позов ОСОБА_1 задовольнив частково. Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову суму в розмірі 958 800,00 грн. Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 штраф у розмірі 95 880,00 грн. Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 892,55 грн. В решті позову відмовив.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що на виконання умов попереднього договору ОСОБА_1 сплатила на користь ОСОБА_2 аванс у розмірі 958 800,00 грн. Оскільки основний договір між сторонами не укладено з вини відповідача, то сплачена сума авансу підлягає повернення ОСОБА_1 . Штраф, передбачений умовами договору, на підставі статті 551 ЦК України підлягає зменшенню, оскільки розмір санкції в грошовому виразі має бути не більш ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

Одеський апеляційний суд ухвалою від 25 лютого 2020 року заяву ОСОБА_2 задовольнив. Провадження у справі № 522/17321/13-ц зупинив до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 522/14701/15-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання попереднього договору недійсним та відшкодування моральної шкоди.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що розгляд цієї справи є об`єктивно неможливим до вирішення справи № 522/14701/15-ц.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї, їх узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій 06 квітня 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Одеського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року та передати справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Касаційна скарга мотивована тим, що сама по собі взаємопов`язаність двох справ не свідчить про неможливість розгляду цієї справи до прийняття рішення в іншій справі, оскільки незалежно від результату розгляду справи за позовом ОСОБА_3 апеляційний суд має достатньо правових підстав для розгляду та вирішення по суті справи за позовом ОСОБА_1

Одеський апеляційний суд з надуманих підстав заблокував розгляд обох цивільних справ, що є грубим порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Обов`язком суду апеляційної інстанції є перевірка законності та обґрунтованості ухваленого рішення суду першої інстанції, тоді як подальше визнання та скасування оскаржених договорів і можливе майбутнє набрання цим рішенням законної сили (у разі настання такої обставини) може бути підставою лише для перегляду судових рішень з даної справи за нововиявленими обставинами.

22 червня 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_2 на касаційну скаргу, який мотивований тим, що касаційна скарга є необґрунтованою, безпідставною і такою, що не підлягає задоволенню, оскільки висновки у цивільній справі № 522/17321/13 про визнання недійсним договору та відшкодування моральної шкоди матимуть вагоме та вирішальне значення для правильного вирішення цієї справи.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали з Приморського районного суду м. Одеси.

25 травня 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 14 вересня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судом норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Пунктом шостим частини першої статті 251 ЦПК України передбачено, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі в разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені судом самостійно у цій справі.

Пов`язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів

у цій справі. Обставини повинні бути такими, що мають значення для цієї справи.

Згідно з частиною першою статті 371 ЦПК України апеляційна скарга на рішення

суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів із дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом,

встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини зауважив, що розумність тривалості провадження повинна оцінюватись з урахуванням обставин справи і таких критеріїв, як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також важливості спору для заявника (FRYDLENDER v. FRANCE, № 30979/96, § 43, ЄСПЛ, від 20 червня 2000 року).

У справі, яка переглядається, предметом спору є стягнення грошових коштів, сплачених позивачем на виконання умов попереднього договору від 20 березня 2013 року, укладеного між сторонами, та штрафу, передбаченого умовами цього договору.

Підставою для зупинення провадження у справі став факт розгляду Одеським апеляційним судом справи № 522/14701/15-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання попереднього договору від 20 березня 2013 року недійсним та відшкодування моральної шкоди.

Проте апеляційний суд всупереч вимогам пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України, зазначивши конкретну іншу справу, до вирішення якої зупиняється провадження у справі, не проаналізував предмети та підстави позовів у справах

і не вказав об`єктивні обставини, які давали б обґрунтовані підстави для висновку про те, що наявність спору про визнання попереднього договору недійсним з огляду на презумпцію дійсності правочину виключає можливість на підставі наявних доказів самостійно встановити та оцінити при розгляді цієї справи наявність обставин (фактів), якими позивач обґрунтовував свої вимоги

про стягнення грошових коштів, сплачених позивачем на виконання умов попереднього договору, та штрафу, передбаченого умовами цього договору.

Крім того, зупинивши провадження у справі, суд порушив право позивача на розумні строки розгляду справи. З позовом у цій справі ОСОБА_1 звернулася

у липні 2013 року, у справі № 522/14701/15-ц ОСОБА_3 звернувся з позовом у липні 2015 року, а оскаржувана ухвала постановлена у лютому 2020 року, тобто справа не може знайти свого вирішення більше семи років.

Схожі за змістом висновки викладені в постановах Верховного Суду України від 07 лютого 2017 року у справі № 6-1957цс16, від 07 жовтня 2015 року у справі № 6-1367цс15 та від 04 листопада 2015 року у справі № 6-923цс15.

Таким чином, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для зупинення провадження у цій справі до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі № 522/14701/15-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання попереднього договору від 20 березня 2013 року недійсним та відшкодування моральної шкоди.

Аргументи касаційної скарги дають підстави для висновку про те, що оскаржена ухвала перешкоджає подальшому провадженню у справі, і її постановлено без додержанням норм процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, оскаржену ухвалу скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 400 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Одеського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун