Постанова

Іменем України

13 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 522/17537/18

провадження № 61-1511св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 грудня 2021 року у складі судді Єршової Л. С. та постанову Одеського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Заїкіна А. П., Погорєлової С. О., Таварткіладзе О. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, який уточнила в процесі розгляду справи та просила визначити їй додатковий строк терміном у шість місяців з дня набрання чинності рішенням суду для подання заяви про прийняття спадщини після смерті батька - ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; скасувати видане ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 09 червня 2015 року № 999 на майно, яке належало ОСОБА_3 ; скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на 130/2000 частин квартири 50 , 51 , 52 , 53 , 54 , АДРЕСА_6 , здійснену 09 червня 2015 року на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 09 червня 2015 року № 999 на майно, яке належало ОСОБА_3 ; скасувати видане ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 09 червня 2015 року № 998 на майно, яке належало ОСОБА_4 ; скасувати державну реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на 130/2000 частин квартири 50 , 51 , 52 , 53 , 54 , АДРЕСА_6 , здійснену 09 червня 2015 року на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 09 червня 2015 року № 998 на майно, яке належало ОСОБА_4 .

Обґрунтовуючи уточнені позовні вимоги, ОСОБА_1 посилалася на те, що наприкінці 2017 року вона дізналася про смерть батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та вирішила дізнатися про долю майна померлого. У зв`язку з необхідністю догляду за матір`ю та через фінансовий стан вона не мала можливості приїхати до Одеси, а тому звернулася за місцем свого проживання до адвоката, який пояснив, що потрібно звернутися до суду з позовом до Одеської міської ради про надання їй додаткового строку на прийняття спадщини.

Зі спадкової справи стало відомо, що її померлому батьку та ОСОБА_4 , з якою він перебував у шлюбі, належало в рівних частках на праві спільної часткової власності 130/1000 частин квартири спільного заселення № 50, 51, 52, 53, 54, 56 на АДРЕСА_7 . 06 червня 2014 року ОСОБА_3 склав заповіт на ім`я ОСОБА_2 , а через місяць ІНФОРМАЦІЯ_1 помер.

09 червня 2015 року ОСОБА_2 отримала у нотаріуса свідоцтво № 999 про право на спадщину за заповітом на майно ОСОБА_3 , яке складається з 130/2000 частин вказаної квартири. Також 09 червня 2015 року ОСОБА_2 видано свідоцтво № НОМЕР_1 про право на спадщину за заповітом на 130/2000 цієї ж квартири, що належала дружині батька, ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно з матеріалами спадкової справи ОСОБА_2 пропустила строк на прийняття спадщини як після смерті ОСОБА_4 , так і після смерті ОСОБА_3 . Через це ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5 про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Постановою Одеського апеляційного суду від 22 січня 2020 року у справі № 523/3792/15 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 скасовано рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 27 квітня 2015 року та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

У зв`язку з цим позивачка просила позов задовольнити.

У вересні 2021 року представник позивачки подав заяву про залишення без розгляду частини позовних вимог та просив розглянути лише вимоги про надання позивачці додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 20 жовтня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 в частині вимог про скасування виданого ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 09 червня 2015 року № 999 на майно, яке належало ОСОБА_3 ; скасування державної реєстрації за ОСОБА_2 права власності на 130/2000 квартири 50 , 51 , 52 , 53 , 54 , АДРЕСА_6 , скасування, виданого ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 09 червня 2015 року № 998 на майно, яке належало ОСОБА_4 , залишено без розгляду.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Приморський районний суд м. Одеси рішенням від 22 грудня 2021 року в задоволенні позову відмовив.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позовні вимоги є недоведеними, оскільки позивачка не надала достатніх і належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини та не довела наявності об`єктивних, непереборних, істотних труднощів, які перешкоджали би їй подати заяву про прийняття спадщини після смерті батька у встановлений законом строк. Крім того, позивачка не надала суду жодних доказів того, що зверталась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті батька.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Одеський апеляційний суд постановою від 22 грудня 2022 року апеляційну скаргу адвоката Тодорова Д. М., який діє від імені ОСОБА_1 , залишив без задоволення. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 грудня 2021 року залишив без змін.

Апеляційний суд мотивував судове рішення тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому суд виходив з того, що неспілкування позивачки зі спадкодавцем унаслідок різних політичних думок, а також необізнаність спадкоємця про факт смерті батька не є об`єктивними та непереборними труднощами, з якими закон пов`язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. Водночас саме по собі незнання про смерть спадкодавця без установлення інших об`єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини не свідчить про поважність пропуску зазначеного строку. Безпідставним є і посилання позивачки на недобросовісність поведінки іншого спадкоємця, ОСОБА_2 , щодо ненадання відомостей про відкриття спадщини, оскільки ці обставини також не свідчать про поважність причин пропуску позивачкою строку для подання заяви про прийняття спадщини, адже не є перешкодою на вчинення спадкоємцем дій з прийняття спадщини.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи

У січні 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 грудня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Підставою касаційного оскарження вказувала необхідність відступлення від висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 11 липня 2018 року у справі № 381/4482/16 та від 11 листопада 2020 року у справі № 750/262/20, які застосовані апеляційним судом в оскаржуваному судовому рішенні.

Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами того, що через необізнаність про виникнення своїх прав, тобто про факт відкриття спадщини, особа взагалі позбавлена права волевиявлення стосовно цього юридичного факту. Необізнаність особи про порушення свого права не впливає на захист цього права, адже тільки з моменту обізнаності про порушення права або реальної можливості бути поінформованим про таке порушення права починає рахуватися строк на його захист, що відповідає загальному принципу, згідно з яким особа може вільно і на власний розсуд здійснити своє право, коли вона знає про наявність цього права. Суди не надали оцінки поважності причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, зокрема через хворобу матері позивачки та віддалене місце проживання від місця знаходження спадкового майна. Також суди не врахували недобросовісність поведінки ОСОБА_2 , яка не поінформувала позивачку про відкриття спадщини.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

09 березня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи

Суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження.

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_2 .

Із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса звернулась ОСОБА_2 , на ім`я якої 06 червня 2014 року ОСОБА_3 склав заповіт, за яким усе рухоме та нерухоме майно, де б воно не було та з чого б воно не складалось, і взагалі, все те, що на день смерті буде йому належати і на що за законом у нього буде право, заповів ОСОБА_2 .

На підставі цієї заяви приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Гур`янова Л. Г. завела спадкову справу № 3/2015.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно з частиною першою статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

За загальними нормами про спадкування, право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220 1222 1270 ЦК України).

Право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Таким чином, поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Норми частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: тривала хвороба спадкоємців; велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, у тому числі закордонними; перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

При цьому, суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.

Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі № 381/4482/16-ц (провадження № 61-12844св18).

Верховний Суд у постанові від 11 листопада 2020 року у справі № 750/262/20 (провадження № 61-14038св20) дійшов висновку, що брак спілкування позивача із спадкодавцем унаслідок неприязних відносини між ними, а також необізнаність спадкоємця про факт смерті батька не є об`єктивними та непереборними труднощами, з якими закон пов`язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини.

Саме по собі незнання про смерть спадкодавця без установлення інших об`єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини не свідчить про поважність причин пропуску зазначеного строку.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 03 березня 2021 року у справі № 145/148/20, від 21 квітня 2022 року у справі № 296/12109/18.

Звертаючись до суду із заявою про визначення додаткового строку для подання заяви на прийняття спадщини, позивачка як на підставу поважності причин пропуску строку для звернення до нотаріуса посилалася на відсутність у неї інформації щодо смерті батька, проживання в іншому населеному пункті та неспілкування зі спадкодавцем за життя.

Встановивши, що позивачка є дочкою спадкодавця, а тому вона, якщо бажала би прийняти спадщину, мала можливість звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, однак такої заяви у шестимісячний строк не подала, а обставини, на які вона посилалася, не є поважними (пов`язаними з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій) причинами пропуску строку для прийняття спадщини, місцевий суд, з яким погодився і апеляційний суд, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для надання додаткового строку для прийняття спадщини.

У зв`язку з цим безпідставними є доводи скарги про те, що суди дійшли помилкового висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права і зводяться до необхідності переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України не входить до компетенції Верховного Суду.

Правозастосовна практика Верховного Суду у подібних правовідносинах є незмінною та усталеною, а тому немає підстав для відступу від висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 11 липня 2018 року у справі № 381/4482/16 і від 11 листопада 2020 року у справі № 750/262/20 та застосованих апеляційним судом в оскаржуваному судовому рішенні.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону, і підстав для їх скасування немає.

Керуючись статтями 400, 401, 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 грудня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко М. Ю. Тітов