Постанова

Іменем України

20 січня 2021 року

м. Київ

справа № 522/18022/18

провадження № 61-23180св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - комунальне некомерційне підприємство «Дитяча міська поліклініка № 3» Одеської міської ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 26 червня 2019 року в складі судді Домусчі Л. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 04 листопада 2019 року в складі колегії суддів: Сегеди С. М., Гірняк Л. А., Цюри Т. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до комунальної установи «Дитяча міська поліклініка № 3» Одеської міської рад (далі - КУ «ДМП № 3») про визнання наказу незаконним та поновлення на посаді.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначила, що з 02 листопада 2015 року вона працювала на посаді «лікаря загальної практики - сімейної медицини» у підлітковому кабінеті КУ «ДМП № 3». Наказом КУ«ДМП № 3» від 27 листопада 2017 року № 103-к вона переведена на посаду «лікаря-стажиста» з 28 листопада 2017 року, на підставі закінчення строку дії сертифікату, що підтверджується копією наказу.

Наказ про її переведення позивач вважає незаконним, оскільки він виданий неповноважною особою, а причина переведення така як «закінчення строку дії сертифікату» не відповідає чинному законодавству. З вказаним наказом вона ознайомлена 09 серпня 2018 року.

Посилаючись на викладені обставини, позивач просила визнати наказ КУ «ДМП № 3» від 27 листопада 2017 року № 103-к про зміну кваліфікаційної категорії незаконним, зобов`язати головного лікаря КУ «ДМП № 3» поновити ОСОБА_1 на посаді лікаря загальної практики сімейної медицини.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 17 грудня 2018 року відповідача КУ «ДМП № 3» замінено на належного відповідача - комунальне некомерційне підприємство «Дитяча міська поліклініка № 3» Одеської міської ради (далі - КНП «ДМП № 3»).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 26 червня 2019 року в позові відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що дії КУ «ДМП № 3» щодо переведення позивача на посаду лікаря-стажиста є правомірними та такими, що не порушують його права. Крім того, позивач пропустила тримісячний строк звернення до суду з позовом за захистом свого трудового права.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 04 листопада 2019 року рішення суду першої інстанції змінено в частині обґрунтування підстав відмови в позові та відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог у зв`язку з пропуском строку звернення до суду за захистом своїх трудових прав без поважних причин. У решті рішення суду залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що оскаржений наказ КУ «ДМП № 3» від 27 листопада 2017 року є незаконним і безпідставним, проте позивач пропустила строк звернення до суду з позовом, з огляду на те, що вона повинна була звернутись до суду за захистом своїх трудових прав щодо незаконного переведення на іншу посаду не пізніше 29 квітня 2018 року, оскільки про своє переведення вона, якнайменш дізналась 29 січня 2018 року, про що свідчить її власний підпис у листі інспектора відділу кадрів Побле Н. І. про те, що наказом КУ «ДМП №3» від 28 листопада 2017 року № 107-К її було переведено на посаду лікаря-стажиста з загальної практики сімейної медицини.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 26 червня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 04 листопада 2019 року, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, всі судові витрати стягнути з відповідача.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У лютому 2020 року на адресу Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі заявник вказує на те, що ураховуючи дату отримання позивачем витягу з оспорюваного наказу про її переведення на нижчу посаду - 09 серпня 2018 року, позивач своєчасно звернулася до суду 08 жовтня 2018 року в межах тримісячного строку. В оскарженому наказі від 27 листопада 2017 року не зазначено формулювання чинного законодавства з посиланням на відповідну статтю, пункт закону, яким керувався відповідач, що засвідчує невідповідність наказу вимогам пунктів 2.14, 2.3, 2.4 Інструкції Міністерства соцзахисту населення України від 29 липня 1993 року № 58. Міністерством охорони здоров`я України встановлений вичерпний перелік підстав для переведення лікаря у стажисти, визначено порядок стажування лікарів. Ураховуючи положення пункту 10 розділу І «Положення про порядок проведення атестації лікарів», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 02 жовтня 2015 року № 650, позивачка не підлягала стажуванню з 28 листопада 2017 року, а відтак наказ про її переведення на нижчу посаду у зв`язку з закінченням строку дії сертифікату є необґрунтованим і протизаконним. Основним нормативним актом, який визначає порядок атестації лікарів і термін переводу лікаря у стажисти є «Положення про порядок атестації лікарів», затверджений наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19 грудня 1997 року № 359 «Про подальше удосконалення атестації лікарів», у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 02 жовтня 2015 року № 650, який неправильно застосований відповідачем та судом першої інстанції. Визнавши оскаржений позивачем наказ про переведення її у стажисти незаконним та безпідставним у зв`язку з порушенням законодавства про безперервну професійну освіту лікарів, суд апеляційної інстанції не розглянув факти порушення відповідачем норм трудового законодавства, зокрема статей 32 103 КЗпП України.

Відзив на касаційну скаргу на адресу суду не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 зарахована до КУ «ДМП № 3» 02 листопада 2015 року на посаду лікаря загальної практики - сімейної медицини.

Позивач має диплом від 30 червня 1984 року за спеціальністю «Педіатрія», у 2012 році пройшла курси спеціалізації «Загальна практика - сімейна медицина», була атестована на звання лікаря-спеціаліста та отримала відповідний сертифікат від 28 листопада 2012 року № 3122. Строк дії вказаного сертифіката до 28 листопада 2017 року.

До закінчення строку дії сертифіката ОСОБА_1 не пройшла курси підвищення кваліфікації згідно з Планом підвищення кваліфікації лікаря до КУ «ДМП № 3» на 2017 рік.

КУ «ДМП № 3» 27 листопада 2017 року видано наказ про переведення лікаря загальної практики - сімейної медицини ОСОБА_1 на посаду лікаря-стажиста з загальної практики - сімейної медицини на підставі закінчення строку дії сертифіката від 28 листопада 2012 року № 3122, який діяв до 27 листопада 2017 року.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю.

Отже, право громадян на працю забезпечується державою.

Міністерством охорони здоров`я України встановлено вичерпний перелік підстав для переведення лікаря у стажисти, визначено порядок стажування лікарів, зокрема, бази для стажування та строки стажування. МОЗ України визначено термін щодо переведення лікаря на посаду стажиста з урахуванням року, місяця і дня.

Відповідно до пункту 10 розділу І «Положення про порядок проведення атестації лікарів», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України України від 19 грудня 1997 року № 359, в редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 02 жовтня 2015 року № 650 «Про внесення змін до положення про порядок проведення атестації лікарів», стажуванню і атестації на підтвердження звання «лікар-спеціаліст» підлягають лікарі, які протягом року після закінчення 5-річного строку з дати попередньої атестації не виявили бажання і не подали документи на чергову атестацію.

Датою попередньої атестації позивачки, вказану у її сертифікаті спеціаліста, є 28 листопада 2012 року, а тому 5-річний строк з моменту попередньої атестації позивачки з отримання звання спеціаліста за фахом «загальна практика-сімейна медицина» закінчується 28 листопада 2017 року.

Через рік після закінчення 5-річного строку з дати попередньої атестації закінчується строк її дії, тобто датою закінчення дії попередньої атестації позивачки є 28 листопада 2018 року, а не як вважав відповідач 27 листопада 2017 року.

Враховуючи викладене, апеляційний суд, правильно застосувавши норми матеріального права, дійшов обґрунтованого висновку про те, що винесений відповідачем наказ від 27 листопада 2017 року № 103-К про переведення позивача на нижчу посаду у зв'язку з закінчення строку дії її сертифіката є необґрунтованим і протизаконним, оскільки з урахуванням «Положення про порядок проведення атестації лікарів» ОСОБА_1 не підлягала стажуванню з 28 листопада 2017 року.

Крім того, як правильно встановлено судом апеляційної інстанції, відповідач не попередив позивачку про її переведення на нижчу посаду лікаря стажиста, не ознайомив із оскаржуваним наказом і не отримав її згоди на стажування, що в свою чергу свідчить про порушення трудового законодавства та законних прав позивача.

Разом із тим, відповідно до положень частини першої статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Статтею 233 КЗпП України визначено три випадки обчислення початку перебігу строку звернення до суду. Так, перебіг строку звернення до суду починається у разі: вирішення трудового спору - з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права (тримісячний строк звернення до суду); розгляду справи про звільнення - з дня вручення копії наказу про звільнення (місячний строк звернення до суду); розгляду справи про звільнення - з дня видачі трудової книжки (місячний строк звернення до суду)».

Установлені строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. Ці строки не перериваються і не зупиняються.

Відповідно до статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки. Разом з тим, якщо строк звернення до суду, установлений статтею 233 КЗпП України, пропущено без поважних причин, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у зв`язку з пропуском зазначеного строку.

У кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк.

У статті 234 КЗпП України не передбачається переліку поважних причин для поновлення строку, оскільки їх поважність має визначається в кожному випадку, залежно від конкретних обставин. Вочевидь, що як поважні причини пропущення строку, встановленого в частині першій статті 233 КЗпП України, мають кваліфікуватися ті, які об`єктивно перешкоджали чи створювали труднощі для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.

У судовому засіданні від 04 лютого 2019 року ОСОБА_1 зазначила, що строк звернення з позовом нею не пропущений (а. с. 83-84).

У матеріалах справи відсутні заяви ОСОБА_1 щодо поновлення пропуску строку на звернення до суду із цим позовом.

Відмовляючи у позові, суд апеляційної інстанції, правильно застосувавши норми матеріального права та на підставі належним чином оцінених доказів, дійшов обґрунтованого висновку, що з огляду на вимоги чинного трудового законодавства, позивачка повинна була звернутись до суду за захистом своїх трудових прав щодо незаконного переведення на іншу посаду не пізніше 29 квітня 2018 року, оскільки про своє переведення вона, якнайменш дізналась 29 січня 2018 року, про що свідчить її власний підпис в листі інспектора відділу кадрів Побле Н. І. про те, що наказом КУ «ДМП № 3» від 28 листопада 2017 року № 107-К її було переведено на посаду лікаря-стажиста з загальної практики сімейної медицини (а. с. 64).

Доводи заявника про те, що вказаний лист інспектора не може свідчити про те, що вона дізналась про порушення свого трудового права 29 січня 2018 року, оскільки їй не було вчасно вручено копію оспорюваного наказу, а витяг з нього вона отримала лише 09 серпня 2018 року, не заслуговують на увагу, з огляду на те, що при незаконному переведенні працівника на іншу посаду, строк звернення до суду починається не з дати отримання копії наказу, або його витягу, а з моменту, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а позивачка про порушення свого права дізналася 29 січня 2018 року.

Інші доводи касаційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення місцевого суду в частині обґрунтування підстав відмови у позові, визнав оспорюваний наказ відповідача необґрунтованим і протизаконним, проте відмовив в задоволенні позову з підстав пропуску позивачем тримісячного строку на звернення до суду за захистом своїх трудових прав.

Суд касаційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції у незміненій після апеляційного перегляду частині та висновки суду апеляційної інстанції відповідають вимогам закону та не суперечать обставинам, що мають значення для справи, судами правильно застосовано закон, який підлягав до застосування, а тому підстав для скасування оскаржених судових рішень немає.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін із підстав, передбачених статтею 401 ЦПК України.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржені судові рішення залишено без змін, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 141,401 409 416 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги), Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 26 червня 2019 року в незміненій після апеляційного перегляду частині та постанову Одеського апеляційного суду від 04 листопада 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Мартєв

С. О. Карпенко

І. М. Фаловська