Постанова

Іменем України

11 січня 2023 року

м. Київ

справа № 522/18088/18

провадження № 61-4067св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю «Агроальянс», приватний виконавець Притуляк Валерій Миколайович, державне підприємство «Сетам»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Агроальянс» та ОСОБА_2 на постанову Одеського апеляційного суду

від 24 березня 2022 року у складі колегії суддів: Драгомерецького М. М., Громіка Р. Д., Дришлюка І. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Агроальянс» (далі - ТОВ «Агроальянс»), приватного виконавця Притуляка В. М., державного підприємства «Сетам» (далі - ДП «Сетам») про визнання електронних торгів та протоколу недійсними, визнання недійсним та скасування акта про реалізацію предмету іпотеки, визнання свідоцтва про придбання нерухомого майна недійсним та визнання права власності.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовувала тим, що їй на підставі договору купівлі-продажу від 15 листопада 2000 року, посвідченого державним нотаріусом Другої одеської державної нотаріальної контори Гур`яновою Л. Г., реєстровий № 1-5377, належить квартира за адресою:

АДРЕСА_1 .

У кінці вересня 2018 року їй стало відомо, що право власності на належну її квартиру перейшло до ТОВ «Агроальянс» на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, виданого 14 вересня

2018 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Марченко А. М. У результаті з`ясування обставин позивачці стало відомо, що реалізація квартири відбулась у рамках виконавчого провадження

№ 56639349, відкритого приватним виконавцем Притуляком В. М. на підставі виконавчого листа № 6-3181/11, виданого 25 квітня 2012 року Дніпровським районним судом м. Києва.

ОСОБА_3 посилалася на те, що реалізація квартири проведена у порушення норм чинного законодавства, у зв`язку з чим вважала, що електронні торги, акт приватного виконавця про реалізацію предмету іпотеки та свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів мають бути визнанні недійсними.

Так, ОСОБА_1 посилалася на те, що вона була позбавлена можливості захисту своїх прав, оскільки жодних документів про відкриття виконавчого провадження, накладення арештів, проведення оцінки, реалізації квартири на торгах нею не отримувалося. Зазначала, що 05 липня 2018 року приватний виконавець Притуляк В. М. здійснив опис та арешт її квартири без її відома та участі. Окрім того, постанова приватного виконавця від 05 липня 2018 року складена з порушенням вимог статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» та не містить всіх необхідних даних щодо опису майна. Окрім того, посилалась на те, що між нею та ПАТ «Укрсоцбанк» не було проведено процедуру узгодження вартості спірної квартири.

Вказувала, що 06 липня 2018 року приватний виконавець Притуляк В. М. без додержання 10-денного терміну, визначеного законом для узгодження вартості майна між боржником та стягувачем, виніс постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності для участі у виконавчому провадженні, що, на думку позивачки, свідчить про порушення ним вимог статті 57 Закону України «Про виконавче провадження».

Як на підстави щодо незаконності оцінки майна позивачка також посилалась на те, що звіт про оцінку майна було виконано суб`єктом оціночної діяльності, який не був визначений приватним виконавцем; звіт був складений не на державній мові; суб`єктом оцінювання не проводився огляд (обстеження) об`єкта оцінки (квартири); у порушення вимог статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» приватним виконавцем не було ознайомлено її з результатом визначення оцінки квартири; визначення ринкової вартості квартири проводилось порівняльним підходом із магазином-офісом, площею 20 та 30 кв. м, приміщенням під бізнес, площею 52 та 30 кв. м, та приміщенням під офіс, площею 31 кв. м, що, на думку позивачки, призвело до спотворення вартості об`єкта оцінки.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд визнати недійсними електронні торги та протокол від 30 серпня 2018 року № 355107 щодо продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати недійсним та скасувати акт приватного виконавця Притуляка В. М. про реалізацію предмету іпотеки від 14 вересня 2018 року; визнати недійсним свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів серія та номер: 2085, видане 14 вересня 2018 року, видавник: Марченко А. М., приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу; визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 13 листопада 2019 року у складі судді Домусчі Л. В. у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що постанова про відкриття провадження у справі була належним чином відправлена сторонам за наявними та підтвердженими (зокрема паспортом боржниці та виконавчим документом) адресам рекомендованою кореспонденцією, постанова про опис та арешт майна від 05 липня 2018 року була складена у присутності представника стягувача за довіреністю - Михайліченко Г. Л. та у присутності двох понятих. Також суд встановив, що ініціатива щодо призначення суб`єкта оціночної діяльності для визначення вартості описаного майна проявив сам стягувач, надавши про це відповідну заяву виконавцю. Тобто, ці обставини свідчать про відсутність взаємної згоди сторін виконавчого провадження щодо визначення вартості майна боржника. Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив із того, що підстави позову, на які посилається позивачка, не знайшли належного підтвердження та були спростовані відповідачами, а жодних інших порушень правил проведення електронних торгів, які передбачені Законом України «Про виконавче провадження» та Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року за № 2831/5, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016 року за

№ 1301/29431 (надалі - Порядок), судом не встановлено.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Одеського апеляційного суду від 24 березня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13 листопада 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсними електронні торги та протокол від 30 серпня 2018 року № 355107 щодо продажу квартири АДРЕСА_2 . Визнано недійсним та скасовано акт приватного виконавця Притуляка В. М. про реалізацію предмету іпотеки

від 14 вересня 2018 року. Визнано недійсним свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, серія та номер: 2085, виданий

14 вересня 2018 року, видавник: Марченко А. М., приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу. Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_2 .

Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов необгрунтованого висновку про те, що постанова про відкриття провадження у справі була належним чином відправлена сторонам за наявними та підтвердженими (зокрема паспортом боржниці та виконавчим документом) адресам рекомендованою кореспонденцією, оскільки матеріали справи не містять як самої постанови про відкриття виконавчого провадження, так і будь-яких доказів її надсилання позивачці у порядку, встановленому частиною першою статті 28 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Приватний виконавець не дотримався встановленого частиною п`ятою статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» 10-денного строку оскарження результатів визначення оцінки майна, який мав спливати з моменту отримання позивачем від приватного виконавця повідомлення про результати визначення оцінки майна.

При цьому ДП «Сетам», порушуючи ті ж самі приписи Порядку, не повідомив приватного виконавця Притуляка В. М. про необхідність усунення вказаних недоліків та за відсутності вищезазначених документів здійснив внесення до Системи інформацію про спірне майно та сформував лот торгів на підставі заявки, яка не відповідала вимогам Порядку.Колегія суддів зазначила, що ДП «Сетам» у порушення статті 43 Закону України «Про іпотеку» не направив позивачу письмове повідомлення про призначення торгів та не здійснив публікацію повідомлення про торги у місцевих засобах масової інформації.

Короткий зміст вимог касаційних скарг та їх доводи

05 травня 2022 року до Верховного Суду ТОВ «Агроальянс» подало касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного суду від 24 березня 2022 року, у якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставами касаційного оскарження вказаного судового рішення

ТОВ «Агроальянс» зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, вказує, що суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 914/881/17, від 05 червня 2018 року 338/180/17,

від 11 липня 2018 року у справі № 904/8549/17, від 22 серпня 2018 року

у справі № 925/1265/16, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16,

від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, від 14 листопада

2018 року у справі № 183/1617/16, від 21 листопада 2018 року у справі

№ 674/31/15-ц, від 18 грудня 2018 року у справі № 295/10613/17-ц, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 20 березня 2019 року у справі

№ 821/197/18/4440/16, від 20 травня 2019 року у справі № 447/1366/17,

від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 308/12150/16-ц, від 15 липня 2019 року у справі № 235/499/17,

від 08 серпня 2019 року у справі № 450/1686/17, від 30 серпня 2019 року у справі № 914/970/18, від 26 вересня 2019 року у справі № 607/10379/17,

від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18, від 14 листопада 2019 року у справі № 757/5515/16-ц, від 15 січня 2020 року у справі № 367/6231/16-ц,

від 29 квітня 2020 року у справі № 826/6706/18, від 18 березня 2020 року у справі № 199/7375/16-ц, від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18,

від 20 травня 2020 року у справі № 199/8047/16-ц, від 01 липня 2020 року у справах № 2-1160/11 та № 2-1130/11, від 08 липня 2020 року у справі

№ 201/18443/17, від 27 серпня 2020 року у справі № 295/11078/14-ц,

від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19, від 18 лютого 2021 року у справі № 14/5026/1020/2011, від 24 березня 2021 року у справі № 205/8555/18, від 26 травня 2021 року у справі № 720/2220/19, від 22 червня 2021 року у справах № 334/3161/17 та

№ 200/606/18, від 05 липня 2021 року у справі № 712/8183/19, від 15 вересня 2021 року у справі № 742/3070/18, від 27 вересня 2021 року у справі

№ 5026/886/2012, від 12 січня 2022 року у справі № 344/21689/19, та не дослідив зібрані у справі докази (пункти 1 та 4 частини другої статті 389 ЦПК України, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Касаційну скаргу мотивовано тим, що визначальним для вирішення питання про дійсність торгів є не дії державного чи приватного виконавця, які є самостійним об`єктом оскарження, а наявність чи відсутність порушень вимог Порядку та чинного законодавства на момент проведення електронних торгів. Порушення, допущені державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна тощо, підлягають оскарженню в порядку, передбаченому Закону України «Про виконавче провадження». Заявник зазначає, що апеляційним судом не враховано, що позивач не скористалася можливістю оскарження дій приватного виконавця щодо проведення торгів.

Звіт про оцінку майна на момент призначення та проведення оспорюваних торгів був чинним і дійсним.

Також касаційну скаргу обґрунтовано тим, що єдиною формою критичного розгляду оцінки майна, передбаченого законом, є її рецензування, а позивач не скористалася своїм правом надати рецензію на звіт про оцінку або висновок судової експертизи на замовлення учасника справи у порядку, передбаченому статтею 106 ЦПК України.

Визнання судом апеляційної інстанції права власності за позивачкою суперечить висновкам Верховного Суду відповідно до яких у разі визнання торгів недійсними застосування способу захисту шляхом визнання права власності за особою, яке не є стороною оспорюваного правочину є неприпустимим.

10 травня 2022 року до Верховного Суду приватний виконавець

Притуляк В. М. подав касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного суду від 24 березня 2022 року, у якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення

ОСОБА_2 зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, вказує, що суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 16 березня 2018 року у справі № 904/9442/16, та не дослідив зібрані у справі докази (пункти 1 та 4 частини другої статті 389 ЦПК України, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Касаційну скаргу мотивовано тим, що судом апеляційної інстанції було неправильно застосовано частину шосту статті 95 ЦПК України, оскільки у судових засіданнях суд не досліджував та не оглядав оригінал виконавчого провадження. Крім того, судом було неправильно застосовано

статтю 57 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки застосував її як імперативну норму хоча вона є диспозитивною та рекомендаційною.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалами Верховного Суду від 23 травня 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

У вересні 2022 року справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 14 грудня 2022 року справу

№ 522/18088/18 призначено до розгляду.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У червні 2022 року до Верховного Суду надійшли відзиви ОСОБА_1 на касаційні скарги ТОВ «Агроальянс» та приватного виконавця Притуляка В. М., у яких вона просила зазначені касаційні скарги залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 15 листопада 2000 року, посвідченого державним нотаріусом Другої одеської державної нотаріальної контори Гур`яновою Л. Г., реєстровий №1-5377, належала квартира за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з 2-х житлових кімнат (житлова площа 44,1 кв. м та загальна площа 59,2 кв. м (а. с. 14).

На примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Притуляка В. М. знаходилось виконавче провадження

№ 56639349 із примусового виконання виконавчого листа № 6-3181/11

від 25 квітня 2012 року, виданого Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості в сумі 2 085 373,84 грн та витрат пов`язаних з вирішенням спору третейським судом у сумі 21 253,74 грн.

19 червня 2018 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Притуляком В. М. була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 56639349.

Згідно із пояснень, наданих приватним виконавцем у його відзиві, у заяві про відкриття виконавчого провадження стягувач зазначив адресу боржника ОСОБА_1 : АДРЕСА_3 , до заяви було додано копію паспорту боржниці з цією ж адресою. У виконавчому документі також вказана та сама адреса, що і у заяві стягувача та в паспорті боржника.

У процесі виконавчих дій, згідно із відповіддю відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області приватним виконавцем Притуляком В. М. було виявлено, що боржниця зареєстрована за адресою:

АДРЕСА_4 . Відтоді вся кореспонденція направлялась виконавцем і за адресою, вказаною у виконавчому документі, і за адресою реєстрації.

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що постанова про відкриття провадження у справі була належним чином відправлена сторонам за наявними та підтвердженими (зокрема паспортом боржниці та виконавчим документом) адресам рекомендованою кореспонденцією. Отже, викладені обставини спростовують доводи позивача щодо її несповіщення про існування відповідного виконавчого провадження.

Крім того, встановлено, що 05 липня 2018 року приватним виконавцем Притуляком В. М. було проведено опис та арешт майна боржника

ОСОБА_1 , а саме двокімнатної квартири, загальною площею 59,2 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

05 липня 2018 року приватному виконавцю надійшла заява від представника стягувача про те, що згоди між сторонами щодо визначення вартості описаного майна досягнуто не було.

06 липня 2018 року приватним виконавцем винесено постанову згідно із якої призначено суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання

ПП «Брокбізнесконсалт», який має сертифікат, виданий 27 серпня 2015 року за № 7.08.2015 684/15 Фондом державного майна України (строк дії

до 27 серпня 2018 року) для визначення вартості описаного майна

(а. с. 37-38, т. 1).

Згідно із акту приватного виконавця Притуляка В. М. від 14 вересня

2018 року, складеного у рамках виконавчого провадження № 56639349, згідно із протоколом № 355107 спірна квартира була реалізована як предмет іпотеки 30 серпня 2018 року ДП «Сетам» за допомогою системи електронних торгів у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед

ПАТ «Укрсоцбанк» за виконавчим листом № 6-3181/11 від 25 квітня

2012 року, виданого Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості у сумі

2 085 373, 84 грн та витрат пов`язаних з вирішенням спору третейським судом 21 253, 74 грн (а. с. 25, т. 1).

У подальшому право власності на квартиру перейшло до ТОВ «Агроальянс» на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, виданого 14 вересня 2018 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Марченко А. М., що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстрі іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 17 вересня 2019 року (а. с. 26, т. 1).

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

За змістом частини першої статті 650 ЦК України особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.

Згідно із частиною четвертою статті 656 ЦК України до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

З аналізу змісту частини першої статті 650, частини першої статті 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України можна зробити висновок, що процедура набуття майна на прилюдних торгах є різновидом договору купівлі-продажу. Сторонами договору купівлі-продажу є продавець і покупець.

Частиною першою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини третьої статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця учасника прилюдних торгів, та враховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином, який може визнаватися недійсним у судовому порядку.

Дотримання нормативно встановлених правил призначення та проведення прилюдних торгів є обов`язковою умовою правомірності правочину.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх добровільно, регламентуються Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 48 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Виконавче провадження є процесуальною формою, що гарантує примусову реалізацію рішення суду, яким підтверджені права та обов`язки суб`єктів матеріальних правовідносин цивільної справи.

Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх добровільно.

Таким чином, правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів, передбачених Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5, який діяв на час проведення оспорюваних електронних торгів (далі - Порядок).

Згідно з Порядком електронні торги - продаж майна за принципом аукціону засобами системи електронних торгів через веб-сайт, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну.

Відповідно до пунктів 3, 4 розділу II Порядку виконавець у строк не пізніше п`яти робочих днів після ознайомлення із результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна готує проект заявки на реалізацію арештованого майна, який містить інформацію, передбачену абзацами

третім-шістнадцятим пункту 2 цього розділу.

Державний виконавець направляє заявку на реалізацію арештованого майна начальнику відділу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, для підписання та передачі організатору.

У разі встановлення відповідності документів вимогам законодавства чи після приведення їх у відповідність до вимог законодавства начальник відділу державної виконавчої служби підписує (за допомогою електронного цифрового підпису або власноруч у випадку, передбаченому пунктом 4 розділу 1 цього Порядку) заявку на реалізацію арештованого майна та надсилає її організатору разом із документами, передбаченими абзацами четвертим-тринадцятим пункту 3 розділу II цього Порядку, в електронному вигляді через особистий кабінет відділу державної виконавчої служби для знесення інформації про проведення електронних торгів у Систему.

Перевірка змісту заявки на відповідність вимогам законодавства організатором не здійснюється. За відповідність документів, на підставі яких вноситься інформація до Системи, а також за достовірність інформації, зазначеної у заявці, відповідають посадові особи відділу державної виконавчої служби (приватний виконавець).

ДП «Сетам» розміщує інформацію в системі електронних торгів виключно на підставі документів, наданих відповідним органом державної виконавчої служби. Обов`язок організатора торгів перевіряти законність дій державного виконавця щодо передачі майна на реалізацію та достовірність інформації, зазначеної у заявці на реалізацію арештованого майна, у тому числі наявність рішень щодо заборони органу ДВС вчиняти дії по виконанню виконавчого провадження чинним законодавством не передбачений.

Державний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення електронних торгів, а самі електронні торги з реалізації рухомого майна організовує і проводить організатор електронних торгів.

Процедура реалізації майна на прилюдних торгах полягає у забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця-учасника прилюдних торгів за плату. Така процедура полягає в укладенні та виконанні договору купівлі-продажу. На підтвердження його укладення складається відповідний протокол, а на підтвердження виконання з боку продавця - акт про проведені прилюдні торги. Такі висновки сформульовані у пункті 38 постанови Великої Палати Верховного Суду

від 07 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц (провадження № 14-577цс19).

У постанові Верховного Суду України від 06 квітня 2016 року у справі

№ 3-242гс16 зроблено висновок, що при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити, чи мало місце порушення вимог Тимчасового порядку та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів.

У постанові Верховного Суду України від 29 листопада 2017 року у справі

№ 668/5633/14-ц також викладено правовий висновок, що головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому, окрім наявності порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів, повинні бути встановлені й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1884цс15, від 25 листопада 2015 року у справі № 6-1749цс15, від 13 квітня 2016 року у справі

№ 6-2988цс15, від 29 червня 2016 року у справах № 6-370цс16 та № 6-547цс16.

Тобто, для визнання судом електронних торгів недійсним необхідним є: наявність підстав для визнання прилюдних торгів недійсними (порушення правил проведення електронних торгів); встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Підставою для пред`явлення позову про визнання прилюдних торгів недійсними є наявність порушення норм закону при проведенні торгів водночас із порушенням прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює.

Сукупність цих обставин ОСОБА_1 під час розгляду справи не довела, зокрема, не надала належних і допустимих доказів того, що зазначені нею у позовній заяві порушення вплинули на результат електронних торгів.

Відповідно до частини третьої, п`ятої статті 43 Закону України «Про іпотеку» організатор прилюдних торгів не пізніше ніж за 15 робочих днів до дня початку прилюдних торгів публікує в місцевих друкованих засобах масової інформації за місцезнаходженням предмета іпотеки, а в разі проведення електронних торгів - також на вебсайті проведення електронних торгів, повідомлення про проведення таких торгів. У повідомленні зазначається інформація про день, час, місце проведення прилюдних торгів, опис предмета іпотеки, що підлягає продажу, місце, де можна отримати додаткову інформацію про умови проведення прилюдних торгів, та іншу необхідну інформацію.

Не пізніше дня публікації повідомлення про проведення прилюдних торгів у засобах масової інформації організатор прилюдних торгів письмово сповіщає державного виконавця, приватного виконавця, іпотекодавця, іпотекодержателя та всіх осіб, що мають зареєстровані у встановленому законом порядку права та вимоги на предмет іпотеки, про день, час і місце проведення прилюдних торгів та про початкову ціну реалізації майна.

Обов`язок організатора прилюдних торгів друкувати в місцевих засобах масової інформації за місцезнаходженням предмета іпотеки повідомлення про проведення таких торгів з реалізації предмета іпотеки та письмове сповіщення, в тому числі, іпотекодавця, про день, час і місце проведення прилюдних торгів та про початкову ціну реалізації майна закріплено також у пункті 2 розділу VII Порядку.

У постанові від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1884цс15 Верховний Суд України зазначив, що дотримання нормативно встановлених правил призначення та проведення прилюдних торгів є обов`язковою умовою правомірності правочину. Проте сам по собі факт неналежного повідомлення боржника про проведення прилюдних торгів не може бути підставою для визнання таких торгів недійсними. Головна умова, яка повинна бути встановлена судами, - це наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому окрім наявності порушення норм закону при проведенні торгів, повинно бути встановлене порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.

Таку саму правову позицію виклав Верховний Суд у постанові від 10 липня 2019 року у справі № 462/2232/16 (провадження № 61-21671св18).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 678/301/12 (провадження № 14-624цс18) зазначила, що правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів, передбачених Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02 листопада 1999 року за № 745/4038.

Порушення, допущені державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна тощо, підлягають оскарженню у порядку, передбаченому цим Законом.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для визнання електронних торгів недійсними, оскільки порушення, допущені приватним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», до призначення прилюдних торгів, підлягають оскарженню у порядку, передбаченому цим Законом України «Про виконавче провадження».

Підстави позову, на які посилається позивачка, не знайшли належного підтвердження та були спростовані відповідачами, а жодних інших порушень правил проведення електронних торгів, які передбачені Законом України «Про виконавче провадження» та Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року за № 2831/5, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016 року за№ 1301/29431 (надалі - Порядок), судом не встановлено. ОСОБА_1 під час розгляду справи не довела, зокрема, не надала належних і допустимих доказів того, що зазначені нею у позовній заяві порушення вплинули на результат електронних торгів.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин і нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78 81 89 367 368 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що порушення, допущені приватним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» до призначення прилюдних торгів, можуть бути підставою для визнання зазначених торгів недійсними.

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 402 409 413 415 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Агроальянс» та ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного суду від 24 березня 2022 року скасувати.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13 листопада 2019 року залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта