№ 522/19673/17-ц - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

Постанова

Іменем України

05 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 522/19673/17-ц

провадження № 61-589св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - Одеська міська рада,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради,

третя особа - Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Юрченко Ірина Петрівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Одеської міської ради на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 березня 2018 року у складі судді Кравчук Т. С., постанову Апеляційного суду Одеської області від 08 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Дрішлюка А. І., Драгомерецького М. М., Черевка П. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2018 року Одеська міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради (далі - КП «БТІ» Одеської міської ради), третя особа - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Юрченко Ірина Петрівна, про визнання договорів недійсними та скасування записів про державну реєстрацію права власності.

Позовна заява мотивована тим, що29 березня 2005 року Комунальне підприємство «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» (далі - КП «ОМБТІ та РОН») на підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 березня 2005 року у справі № 2-1677/2005 провело державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на нежитлові споруди-павільйони дрібно-роздрібної торгівлі за адресами: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 ; АДРЕСА_4 ; АДРЕСА_5 ; АДРЕСА_6.

16 липня 2007 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 були укладені договори купівлі-продажу вказаного нерухомого майна № Д-195, № Д-196, № Д-188, № Д-190, № Д-189, № Д-193, які були посвідчені приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Юрченко І. П.

19 липня 2007 року КП «ОМБТІ та РОН» на підставі цих договорів внесло відповідні записи до Реєстру прав власності на вказане нерухоме майно нежитлові споруди-павільйони дрібно-роздрібної торгівлі.

Рішення Апеляційного суду Одеської області 22 червня 2017 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 березня 2005 року у справі № 2-1677/2005 скасовано з ухваленням нового рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Вказана обставина, на думку позивача, свідчить про безпідставність набуття ОСОБА_2 права власності на вказане нерухоме майно та про подальше незаконне відчуження цього майна ОСОБА_1 ..

Отже, державна реєстрація права власності ОСОБА_1 на це нерухоме майно порушує встановлений порядок реєстрації і права територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради як власника земель, на яких розміщено вказані об`єкти нерухомості.

На підставі викладеного Одеська міська рада просила:

визнати недійсними договори купівлі-продажу від 16 липня 2007 року, укладені між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (серія і номер № Д-195, № Д-196, № Д-188, № Д-190, № Д-189, № Д-193), посвідчені приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Юрченко І. П.;

скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію прав, що були внесенні до Реєстру прав власності на нерухоме майно, за ОСОБА_1 , згідно із вказаними договорами купівлі продажу на нежитлові споруди-павільйони дрібно-роздрібної торгівлі за адресами: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 ; АДРЕСА_4 ; АДРЕСА_5 ; АДРЕСА_6 з подальшим закриттям (скасуванням) відповідних розділів на об`єкти нерухомого майна;

скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію прав, що були внесенні до Реєстру прав власності на нерухоме майно, за ОСОБА_2 згідно з рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 21 березня 2005 року у справі № 2-1677/2005 на нежитлові споруди-павільйони дрібно-роздрібної торгівлі за адресами: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 ; АДРЕСА_4 ; АДРЕСА_5 ; АДРЕСА_6 з подальшим закриттям (скасуванням) відповідних розділів на об`єкти нерухомого майна.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 23 березня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не надав належних та допустимих доказів наявності порушених прав і законних інтересів територіальної громади. Суд зазначив, що позивач не довів наявність порушень під час державної реєстрації прав ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на перелічене в позовній заяві нерухоме майно, у зв`язку із чим позов задоволенню не підлягає.

При цьому суд зазначив, що оскільки право позивача за захистом якого він звернувся до суду не порушено, в задоволенні позову слід відмовити за необґрунтованістю, у зв`язку із чим наслідки спливу строку позовної давності застосуванню не підлягають.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Одеської області від 08 листопада 2018 року рішення суду першої інстанції змінено в частині мотивування. В іншій частині залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що оскільки рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 березня 2005 року у справі № 2-1677/2005, на підставі якого за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на спірні об`єкти було скасовано, тому є обґрунтованими позовні вимоги Одеської міської ради у цій справі.

Змінюючи мотивувальну частину рішення місцевого суду, апеляційний суд виходив з того, що позивач пропустив встановлений строк позовної давності для звернення до суду із відповідним позовом, що є підставою для відмови в позові.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у січні 2019 року до Верховного Суду, Одеська міська рада, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтовувалась тим, що суд апеляційної інстанції невірно встановив строк позовної давності.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційних скарг, відзиву на касаційні скарги до касаційного суду не направили.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи.

01 жовтня 2019 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2020 року справу призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 21 березня 2005 року в справі № 2-1677/2005 позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано дійсним договір купівлі-продажу об`єктів нерухомого майна площею по 7,1 кв. м, розташованих у м . Одесі , за такими адресами: АДРЕСА_7 ; АДРЕСА_8; АДРЕСА_9 ; АДРЕСА_10 ; АДРЕСА_11 ; АДРЕСА_12 . Визнано за ОСОБА_2 право власності на зазначене нерухоме майно та зобов`язано КП «Одеське БТІ» зареєструвати за позивачем право власності на це нерухоме майно.

19 липня 2007 року КП «ОМБТІ та РОН» на підставі цих договорів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесені записи про право власності за ОСОБА_1 на нерухоме майно - нежитлові споруди-павільйони дрібно-роздрібної торгівлі, що розташовуються за адресами: АДРЕСА_1 за номером запису: 2613 в книзі: 66неж-35 (реєстраційний номер нерухомого майна 10309870); АДРЕСА_2 за номером запису 2615 в книзі: 66неж-35 (реєстраційний номер нерухомого майна 10310076); АДРЕСА_3 за номером запису 2616 в книзі: 66неж-31 (реєстраційний номер нерухомого майна 10310216); АДРЕСА_4 за номером запису 2618 в книзі: 66неж-33 (реєстраційний номер нерухомого майна 10310654); АДРЕСА_5 за номером запису 3611 в книзі: 66неж-33 (реєстраційний номер нерухомого майна 10310522); АДРЕСА_6 за номером запису 2619 в книзі: 6бнеж-32 (реєстраційний номер нерухомого майна 10310838).

Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 22 червня 2017 року апеляційну скаргу Одеської міської ради задоволено. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 березня 2005 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2

20 жовтня 2018 року Одеська міська рада звернулася до суду із цим позовом.

Відповідачем ОСОБА_2 було подано заяву про застосування позовної давності.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення суду першої (у незміненій частині) та апеляційної інстанцій відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

За змістом статей 16 203 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Установлено, що рішенням Апеляційного суду Одеської області від 22 червня 2017 року апеляційну скаргу Одеської міської ради задоволено. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 березня 2005 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання права власності на спірні об`єкти нерухомості.

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

При таких обставинах апеляційний суд, належним чином оцінивши доказів, подані сторонами, з урахуванням встановлених обставин, дійшов вірного висновку про порушення прав територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради, за захистом яких позивач звернувся до суду.

Разом із тим, особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу в межах строку позовної давності.

Так, відповідно до положень статей 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Європейський суд з прав людини у справах «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» та «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей: забезпечувати юридичну визначеність та остаточність, а також захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в тому випадку, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що відбувалися в далекому минулому, спираючись на докази, які вже могли втратити достовірність та повноту із плином часу.

Значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин. Він дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності у здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість господарських відносин

Для обчислення позовної давності застосовують загальні положення про обчислення строків, що містяться в статтях 252-255 ЦК України.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Частинами першою, п`ятою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права.

Згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Апеляційний суд встановив, що про існування зазначеного вище рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 березня 2005 року та, відповідно, про наявність спірних договорів Одеська міська рада була обізнана ще у 2012 році. Тобто саме з вказаного часу позивач дізнався або міг дізнатися про порушення свого права.

Проте з цим позовом про визнання договорів недійсними та скасування записів про державну реєстрацію права власності Одеська міська рада звернулась лише у жовтні 2017 року, тобто з пропущенням строку позовної давності.

Сторона відповідача ОСОБА_2 подала до суду першої інстанції заяви про застосування позовної давності.

Клопотання про поновлення строку позовної давності Одеська міська рада не заявила.

При таких обставинах суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову за спливом строку позовної давності, у зв`язку із чим апеляційним судом правомірно змінено мотивувальну частину рішення місцевого суду.

Посилання позивача у касаційній скарзі на те, що суд апеляційної інстанції невірно обрахував строк позовної давності, є необґрунтованим, оскільки спростовується матеріалами справи. При цьому, з огляду на приписи пункту 4 частини першої статті 201 ЦПК України (в редакції, чинній до 14.12.2017 року), наявність незакінченого провадження у справі за апеляційною скаргою Одеської міської ради на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 березня 2005 року не була перешкодою для подання позову про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, укладених 16 липня 2007 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , та скасування записів про державну реєстрацію права власності.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно установлення обставин справи, зводяться до переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Таким чином, касаційна скарга не містить доводів на спростування висновків судів першої (у незміненій частині) та апеляційної інстанцій, які є обґрунтованими та узгоджуються із матеріалами справи. При встановленні зазначених фактів судами не було порушено норм процесуального законодавства та правильно застосовано норми матеріального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Верховний Суд встановив, що оскаржувані судові рішення суду першої, у незміненій частині, та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального права, а доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішенняу незміненій частині - без змін.

Керуючись статтями 400 402 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Одеської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 березня 2018 року, у незміненій частині, та постанову Апеляційного суду Одеської області від 08 листопада 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. П. Курило