Постанова

Іменем України

13 липня 2022 року

м. Київ

справа № 522/22472/21

провадження № 61-4169св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересована особа - Кудсіє Філіпп,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Якових Євгеном Володимировичем, на постанову Одеського апеляційного суду від 15 березня 2022 року у складі колегії суддів: Погорєлової С. О., Заїкіна А. П., Таварткіладзе О. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст заяви

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, заінтересована особа - ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису.

Заява мотивована тим, що ОСОБА_2 є її колишнім чоловіком. Між ними наявний спір щодо визначення способу участі батька у вихованні дитини, який знаходиться на розгляді Приморського районного суду м. Одеси, справа № 522/14257/21.

Заявник зазначала, що ОСОБА_2 завдає шкоди їх малолітній доньці, в його діях вбачає ознаки психологічного насильства.

Під час попередньої зустрічі на початку року ОСОБА_2 передав доньці ОСОБА_3 планшет Apple IPad, на якому містяться відео та фотографії порнографічного характеру, у тому числі роздягнений ОСОБА_2 , роздягнуті жінки, малюнки із зображенням роздягнутих жінок та чоловіків. Після перегляду вказаної інформації у дитини був шоковий стан, вона зі сльозами на очах повідомила їй про ці обставини.

Вважала ОСОБА_2 може вчинити повторне насильство та вірогідність настання тяжких наслідків для малолітньої дитини є високою.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд заборонити ОСОБА_2 наближатися на відстань менше 300 метрів до місця проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , а також до місця її навчання - Міжнародної академічної школи «Одеса» за адресою: м. Одеса, вул. Академічна, 30.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 30 листопада 2021 року у складі судді Свяченої Ю. Б. заяву ОСОБА_1 задоволено.

Видано обмежувальний припис, яким заборонено ОСОБА_2 наближатися на відстань менше 300 м до місця проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , а також до місця її навчання - Міжнародної академічної школи «Одеса» за адресою: м. Одеса, вул. Академічна, 30.

Встановлено строк дії обмежувального припису 6 місяців.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду звернуто до негайного виконання.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що 10 листопада 2021 року під час обідньої перерви у міжнародній академічній школі «Одеса» в приміщенні їдальні ОСОБА_2 підійшов до ОСОБА_3 та почав розмову, в результаті якої ОСОБА_3 вибігла із столової, знаходячись в стані емоційного напруження, який супроводжувався плачем та сльозами після чого зателефонувала матері. Під час бесіди в кабінеті директора з дитиною було виявлено, що ОСОБА_3 дуже налякана, і висловлювала бажання унеможливлення в подальшому таких зустрічей з ОСОБА_5 . Вказане підтверджується актом від 10 листопада 2021 року, який складений директором міжнародної академічної школи «Одеса».

Заінтересована особа не спростувала події, які відбулись 10 листопада 2021 року у міжнародній академічній школі «Одеса», а саме відвідування малолітньої ОСОБА_3 за місцем її навчання, без попереднього узгодження з її матір`ю ОСОБА_1 та адміністрацією навчального закладу, та викликаний цим у дитини стрес.

Доказів, які б свідчили про неправомірні дії з боку матері та відповідали б вимогам статей 77 78 79 ЦПК України, ОСОБА_2 до суду надано не було.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 15 березня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30 листопада 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що матеріали справи не містять належних і допустимих доказів на підтвердження того факту, що батько чинить насильство над колишньою дружиною та дочкою, крім того, заявник не надала судам першої та апеляційної інстанцій належних і допустимих доказів на підтвердження фактів вчинення насильства стосовно дитини, зокрема, що вона зверталася до компетентних органів із заявами щодо вирішення даного питання.

Апеляційний суд вважав необґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що відвідування батьком малолітньої ОСОБА_3 за місцем її навчання здійснено без попереднього узгодження з її матір`ю ОСОБА_1 та адміністрацією навчального закладу, оскільки ОСОБА_2 є рівноправним, разом із ОСОБА_1 учасником навчально-виховного процесу дитини, та має право відвідувати дитину, спілкуватися із нею тощо.

При цьому емоційна реакція дитини на розмову з батьком обумовлена не протиправними діями батька щодо неї, а напруженими конфліктними стосунками між батьками, які використовують дитину для образ один одного, зневажають право доньки на спокійне щасливе дитинство та гармонійний розвиток особистості, не враховуючи при цьому, що особисті конфлікти між батьками не повинні порушувати інтереси дитини та спричиняти на неї негативний вплив. Факту здійснення психологічного насилля ОСОБА_2 щодо малолітньої ОСОБА_3 не встановлено.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову Одеського апеляційного суду від 15 березня 2022 року скасувати і залишити в силі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30 листопада 2021 року.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що ОСОБА_2 здійснює постійний тиск та психологічне насильство щодо неї та доньки ОСОБА_3 . ОСОБА_2 приїжджає до школи, де навчається донька, під час навчання, кожного дня, чим відволікає дитину від навчання та створює вкрай складну психологічну ситуацію як у відносинах «донька-батько», так і у відносинах «донька-мати».

Відсутність у ОСОБА_2 статусу кривдника через відсутність преюдиції не може бути підставою для відмови у видачі обмежувального припису, тим більше за наявності інших доказів, які підтверджують факт насильства, а саме: акт міжнародної академічної школи «Одеса» від 10 листопада 2021 року, протокол індивідуальної психологічної консультації від 16 листопада 2021 року, консультативний висновок комунального некомерційного підприємства (далі - КНП) «Дитяча міська поліклініка № 3» від 15 листопада 2021 року.

Підставою касаційного оскарження зазначеного судового рішення ОСОБА_1 вказує неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 404/5203/19 (провадження № 61-22539св19) та від 09 вересня 2020 року у справі № 400/936/18, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Відзив на касаційну справу учасники справи не подали.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У травні 2022 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У червні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 липня 2022 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини, встановлені судами

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано 17 грудня 2019 року, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 .

Від шлюбу мають малолітню доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 .

10 листопад 2021 року під час обідньої перерви у міжнародній академічній школі «Одеса» в приміщенні їдальні ОСОБА_2 підійшов до ОСОБА_3 та почав розмову, у результаті якої ОСОБА_3 вибігла зі столової, знаходячись в стані емоційного напруження, який супроводжувався плачем та сльозами після чого зателефонувала матері. Під час бесіди в кабінеті директора з дитиною було виявлено, що ОСОБА_3 дуже налякана, і висловлювала бажання унеможливлення в подальшому таких зустрічей з ОСОБА_5 . Вказане підтверджується актом від 10 листопада 2021 року, який складений директором міжнародної академічної школи «Одеса».

Згідно з протоколом консультації від 16 листопада 2021 року, на момент бесіди у дитини діагностовано стан стресового розладу, що призвело до страху та бажання уникнути повторення події. Психологом рекомендовано продовжити заняття дитини із психологом для корекції посттравматичного розладу для покращення сну та психофізичного стану.

В ході консультації дитиною також було зроблено малюнок «Родини», з якого вбачається, що батько ОСОБА_2 лякає дитину та вона не відносить його до своєї сім`ї.

У листі Департаменту освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації від 07 лютого 2022 року зазначено, що факт видачі довідки на користь одного з батьків з характеристикою або висновками щодо «належного» або «неналежного» виконання батьківських обов`язків є неприпустимим та грубим порушенням посадових повноважень керівником закладу.

Між сторонами існує спір щодо участі батьків у спілкуванні з дитиною та її вихованні, про що свідчать, зокрема, матеріали цивільної справи № 522/14257/21 за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, визначення способу участі батька у вихованні дитини, а також цивільної справи № 522/19654/21 про визнання та надання дозволу на примусове виконання на території України рішення суду першої інстанції № 16 Барселони (сім`я), Королівство Іспанія, № 130/2021 від 29 березня 2021 року про стягнення, які знаходяться у провадженні Приморського районного суду м. Одеси.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до норм статей 12 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Основним нормативно-правовим актом, яким регулюються спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.

Згідно з пунктами 3, 4, 14 та 17 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Економічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.

Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.

Пунктом 7 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Згідно із частиною третьою статті 26 цього закону рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).

Частиною першою статті 350-6 ЦПК України передбачено, що, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних обставин і наявності ризиків.

Суди під час вирішення заяви про видачу обмежувального припису мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження прав у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви.

Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

Встановивши, що у порушення вимог статті 81 ЦПК України ОСОБА_1 не надала суду належних й допустимих доказів на підтвердження фактів вчинення психологічного насильства ОСОБА_2 щодо доньки ОСОБА_3 , а також ризиків, які можуть настати у майбутньому у зв`язку із невчиненням щодо ОСОБА_3 обмежувального припису, суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_3 .

Неприязні стосунки, наявність тривалого конфлікту між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , небажання його врегулювання підтверджується наявністю спору щодо участі батьків у спілкуванні з дитиною та її вихованні (справа № 522/14257/21) та спору про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, визначення способу участі батька у вихованні дитини (справа № 522/19654/21) про визнання та надання дозволу на примусове виконання на території України рішення суду першої інстанції № 16 Барселони (сім`я), Королівство Іспанія, № 130/2021 від 29 березня 2021 року про стягнення аліментів та грошових компенсацій.

Зазначені обставини (неприязні стосунки, наявність тривалого конфлікту) не можуть бути підставою для задоволення заяви про винесення обмежувального припису щодо ОСОБА_5 .

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що посилання ОСОБА_1 про передачу ОСОБА_2 для дитини ОСОБА_3 планшету Apple IPad, на якому містились відео та фотографії особистого характеру, в тому числі роздягнений ОСОБА_2 , роздягнуті жінки, малюнки з зображенням роздягнутих жінок та чоловіків, як підставу для видачі обмежувального припису у зв`язку із вчиненням психологічного насильства щодо доньки, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки доказів того, що ОСОБА_2 особисто та умисно надав доступ до цих фото дитині, матеріали справи не містять. Крім цього, апеляційний суд правильно зауважив, що ОСОБА_1 не зверталася за даним фактом до правоохоронних органів з метою фіксування такої обставини та, у разі підтвердження, вжиття відповідних заходів щодо ОСОБА_5 .

Заявником не надано суду доказів на підтвердження того, що у разі незастосування вказаних заявником у заяві про видачу обмежувального припису заходів та обов`язків щодо вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства у контексті положень Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», існує реальна загроза життю та здоров`ю дитини, а також настання тяжких чи особливо-тяжких наслідків.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 , оскільки наявність конфлікту між заявником та заінтересованою особою не підтверджує факт вчинення щодо дитини домашнього насильства, що є необхідною умовою для можливості застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству.

Колегія суддів звертає увагу на те, що до правовідносин, які виникли між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , крім вимог Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», підлягають застосуванню положення СК України.

За правилами статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Посилання заявника на застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 404/5203/19 (провадження № 61-22539св19) та від 09 вересня 2020 року у справі № 400/936/18 (61-9444св19) зводяться до незгоди заявника з висновками судів попередніх інстанцій стосовно встановлення обставин справи та оцінкою ними доказів. Посилаючись на загальні висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у спірних правовідносинах, заявник намагається досягти повторної оцінки доказів, однак суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази. Крім того у зазначених справах встановлені інші фактичні обставини, відмінні від справи, що є предметом касаційного перегляду.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновку суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходить із того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано вмотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду апеляційної інстанції.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника із висновками апеляційного суду щодо встановлених обставин справи, проте повноваження суду касаційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03).

Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків апеляційного суду та не дають підстав вважати, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

З огляду на те, що касаційна скарга залишається без задоволення, розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400 402 409 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Якових Євгеном Володимировичем, залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного суду від 15 березня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк