Постанова

Іменем України

17 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 522/23652/13-ц

провадження № 61-17479 св 21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - адвокат Наседкін Олег Ігорович,

відповідач: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

особа, яка подала апеляційну та касаційну скарги, - акціонерне товариство «Альфа-Банк»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства «Альфа-Банк» на ухвалу Одеського апеляційного суду у складі колегії суддів: Князюка О. В., Погорєлової С. О., Заїкіна А. П.

від 09 вересня 2021 року,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якому з урахуванням уточнених позовних вимог, просила суд визнати за нею та відповідачами спільною сумісною власністю житловий будинок, загальною площею 327,6 кв. м, жилою площею 77,6 кв. м, розташованого на земельній ділянці площею 561 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 й визнати за нею право власності на 1/2 частину вказаного житлового будинку.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що вищевказаний житловий будинок було збудовано на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , яка була придбана її батьками - відповідачами, та було видано державний акт на право власності на земельну ділянку на

відповідача - ОСОБА_2 . На вказаній земельній ділянці за рахунок її грошових коштів в сумі 100 000,00 доларів США, які були подаровані їй дідусем та бабусею - ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , було збудовано вказаний житловий будинок.

Позивач вказувала, що подаровані їй дідусем та бабусею грошові кошти в сумі 100 000,00 доларів США були використані в процесі будівництва

спірного житлового будинку на підставі домовленості між нею та її батьками -

ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , але, незважаючи на це, оформлення права власності на 1/2частину житлового будинку на її ім`я виявилось неможливим у зв`язку з тим, що єдиним власником земельної ділянки, на якій розташований житловий будинок, є ОСОБА_2 . Проте домовленість була, що оформлення житлового будинку буде здійснено за ними всіма, чим порушені її права.

З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просила суд її позов задовольнити.

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 28 березня 2014 року позов ОСОБА_1 задоволено.Визнано житловий будинок, загальною площею 327,6 кв. м, житловою площею 77,6 кв. м, розташованого на земельній ділянці площею 561, кв. м за адресою: АДРЕСА_1 об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та

ОСОБА_3 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2частину житлового

будинку, загальною площею 327,6 кв. м, житловою площею 77,6 кв. м, розташованого на земельній ділянці площею 561 кв. м за адресою:

АДРЕСА_1 .

У червні 2021 року акціонерне товариство «Альфа-Банк» (далі - АТ «Альфа-Банк») оскаржило вказане судове рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку та просило поновити строк апеляційного оскарження.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 09 вересня 2021 року у відкритті апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою АТ «Альфа-Банк» на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28 березня 2014 року відмовлено.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого шляхом реорганізації (приєднання), є АТ «Альфа-Банк», ще у березні 2017 році було відомо про наявність рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28 березня 2014 року з матеріалів справи № 522/17314/16 за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, проте жодним чином не реалізувало своє право на звернення до суду. При цьому, АТ «Альфа-Банк» у грудні 2019 році стало правонаступником ПАТ «Укрсоцбанк», а звернулося до суду з апеляційною скаргою лише 30 червня 2021 рокуі також протягом тривалого часу не реалізувало своє право оскарження рішення суду. Тому, оскарживши через сім років рішення суду, заявник поважних причин пропуску строку або обставин непереборної сили, що передбачено пунктом 2 частини другої статті 358 ЦПК України (річний строк для оскарження), не навів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2021 року до Верховного Суду через засоби поштового зв`язку АТ «Альфа-Банк» подано касаційну скаргу, у якій, просить ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду

від 29 жовтня 2021 року клопотання АТ «Альфа-Банк» про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення задоволено й поновлено цей строк, а касаційну скаргу залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків.

У наданий судом строк АТ «Альфа-Банк» надіслано матеріали на усунення недоліки касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано цивільну справу № 522/23652/13-ц з Приморського районного суду м. Одеси, надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У січні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 липня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу АТ «Альфа-Банк» обґрунтовує тим, що судом апеляційної інстанціїпорушено право Банку, оскільки суд першої інстанції при вирішенні спору щодо поділу нерухомого майна, яке знаходилося в іпотеці, не залучив до участі у справі іпотекодержателя майна, тобто суд вирішив питання про права та обов`язки особи, яка не приймала участі у справі. При цьому, зазначає, що апеляційний суд не врахував правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 14 серпня 2019 року у справі № 62/112, в якій зазначено, що для визначення питання про факт впливу оскаржуваним рішенням на права обов`язки або законні інтереси особи, яка не брала участі у справі, апеляційний суд повинен спочатку відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою такої особи, належним чином дослідити та встановити, чи вирішив суд в оскаржуваному рішенні питання про права, інтереси та обов`язки заявника апеляційної скарги. У разі якщо апеляційний суд дійде висновку, що в оскаржуваному рішенні не вирішувалося питання про права та обов`язки або законні інтереси скаржника, апеляційне провадження може бути закрите.

Також посилається на відповідні правові висновки Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду щодо належного повідомлення про вручення копії судового рішення, порядку вирішення питання про відкриття апеляційного провадження та доступу до суду.

Крім того, вказує, що наявність оскаржуваного рішення суду першої інстанції про визнання права власності на майно, є однією з підстав відмови у позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки, так як наявне зареєстроване права власності на 1/2 житлового будинку за ОСОБА_1 перешкоджає банку звернутись в позасудовому порядку й задовольнити вимоги за рахунок предмета іпотеки в порушення умов договору іпотеки.

Зазначає, що Банк участі у справі не приймав, не був повідомлений про ухвалення судових рішень, а дізнався про своє порушене право 17 червня 2021 року при ознайомленні з матеріалами справи його представником. Зазначає, що апеляційний суд не мав права одноособового відмовляти у відкритті апеляційного провадження, а у складі трьох суддів, як це передбачено частиною третьою статті 34 ЦПК України.

Суд апеляційної інстанції позбавив Банк доступу до правосуддя, на справедливий і публічний розгляд справи, встановленим законом, чим порушив статтю 6 Конвенції про захист і основоположних свобод людини.

Відзиви на касаційну скаргу до суду не надходили.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. Зокрема, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга АТ «Альфа-Банк» підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно

до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода

на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право має бути забезпечене справедливими судовими процедурами.

Реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення ставиться у залежність від положень цивільного процесуального закону.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.

Наведена норма процесуального права не встановлює безумовного обов`язку суду поновити строк на апеляційне оскарження та прийняти до розгляду апеляційну скаргу у будь-якому разі подання її особою, яка не була залучена до участі у справі. Заявник має враховувати, що звернення з апеляційною скаргою поза встановленим процесуальним законом строком оскарження судового рішення покладає на нього обов`язок доведення та обґрунтування відповідних обставин, що зумовили пропуск цього строку і у разі, коли відповідну апеляційну скаргу подано особою, не залученою до участі у справі. Разом з цим, неучасть у справі особи, яка звертається зі скаргою, з посиланням на те, що рішення у цій справі стосується її прав та інтересів, не є безумовною підставою визнання причин пропуску строку поважними та поновлення цього строку.

Системний аналіз вказаних процесуальних норм свідчить про те, що подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки, захищає її саме від передбаченої частиною другою статті 358 ЦПК України безумовної відмови у відкритті апеляційного провадження (якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення), тобто незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, проте не звільняє вказану особу від обов`язку довести поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

У справі, що переглядається, ухвалою Одеського апеляційного суду від 09 вересня 2021 року, з посиланням на положення пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України, відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою АТ «Альфа-Банк» на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28 березня 2014 року. Указаною нормою передбачено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Проте такі висновки є передчасними, оскільки суд апеляційної інстанції, не перевірив належним чином доводи заявника про наявність передбачених законом підстав для поновлення пропущеного строку.

Судом першої інстанції при вирішенні спору щодо майна, яке знаходиться в іпотеці, не було залучено до участі в розгляді справи іпотекодержателя такого майна.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з`ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника і які конкретно. Встановивши такі обставини, суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору та, як наслідок, скасування судового рішення на підставі пункту 4 частини третьої статті 376 ЦПК України, оскільки таке порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку обов`язковою підставою для скасування рішення місцевого суду, якщо суд першої інстанції прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, в зв`язку з чим відсутній суб`єкт апеляційного оскарження.

Тлумачення наведених норм процесуального права свідчить про те, що суд апеляційної інстанції лише в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи не вирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції та подала апеляційну скаргу після спливу річного строку з дня складання повного тексту судового рішення.

Таким чином, суд апеляційної інстанції має першочергово з`ясувати, чи стосується оскаржуване судове рішення безпосередньо прав та обов`язків скаржника, та лише після встановлення таких обставин вирішити питання про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про її права і обов`язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду.

Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14 серпня 2019 року у справі № 62/12 та

від 16 січня 2020 року у справі № 925/1600/16, а також у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13, провадження № 61-41547сво18. Тобто зазначена правова позиція Верховного Суду є незмінною тривалий час.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оскаржуючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, Банк вказував на те, що суд вирішив питання про її права, інтереси та обов`язки, оскільки спірний житловий будинок, є предметом іпотеки.

З огляду на наведене колегія суддів констатує недотримання апеляційним судом норм процесуального права, оскільки не перевірив порушення прав та інтересів Банку рішенням суду першої інстанції.

Відповідно до частини третьої та четвертої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

За таких обставин ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України, постановлена з порушенням норм процесуального права, що в силу частини четвертої статті 406 ЦПК України є підставою для її скасування з передачею справи на розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 406, 409, 411 416 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства «Альфа-Банк»задовольнити.

Ухвалу Одеського апеляційного суду від 09 вересня 2021 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Д. Д. Луспеник Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк