Постанова

Іменем України

30 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 522/3197/16-ц

провадження № 61-16441св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Кузнєцова В. О.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Берлум»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08 липня 2016 року в складі судді Нікітіної С. Й. та постанову Одеського апеляційного суду від 24 липня 2019 року в складі колегії суддів: Драгомерецького М. М., Дрішлюка А. І., Черевка П. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю «Берлум» (далі - ТОВ «Берлум») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просило:

- розірвати договір купівлі-продажу, укладений 16 лютого 2015 року між ТОВ «Белрум» та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Білоусовою Н. В., зареєстрований за № 178;

- визначити порядок виконання рішення, відповідно до якого рішення є підставою для скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 .

Позов мотивований тим, що 16 лютого 2015 року між ТОВ «Белрум» та ОСОБА_1 укладений договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Білоусовою Н. В., зареєстрований за № 178, згідно якого позивач передав у власність відповідачу квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 101,8 кв. м, а ОСОБА_1 зобов`язався прийняти у власність дану квартиру та сплатити за неї грошову суму відповідно до умов договору.

Посилаючись на те, що позивач повністю виконав умови договору, однак відповідач не сплатив визначену суму грошових коштів за придбання квартири, ТОВ «Белрум» просило задовольнити позовні вимоги.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 08 липня 2016 року позов задоволений. Розірвано договір купівлі-продажу, укладений 16 лютого 2015 року між ТОВ «Белрум» та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Білоусовою Н. В., зареєстрований за № 178. Визначено порядок виконання рішення, відповідно до якого рішення є підставою для скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 .

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що покупець ОСОБА_1 не виконав взяті на себе за договором купівлі-продажу від 16 лютого 2015 року зобов`язання щодо сплати обумовленої суми грошових коштів за придбану квартиру, внаслідок чого були істотно порушені права продавця ТОВ «Белрум», що відповідно до статті 651 ЦК України є підставою для розірвання вказаного правочину.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 24 липня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 залишено без задоволення, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08 липня 2016 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для розірвання договору купівлі-продажу, оскільки відповідач не довів належними та допустимими доказами факт сплати ним позивачу грошових коштів за придбання квартири.

Короткий зміст вимог касаційної скаргита узагальнення її доводів

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що відповідач був власником майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору № 63 про пайову участь будівництва, укладеного між ним та товариством з обмеженою відповідальністю «Центр-Стройінвест» (далі - ТОВ «Центр-Стройінвест»). Внаслідок шахрайських дій ТОВ «Центр-Стройінвест» ОСОБА_1 не набув прав власності на вказану квартиру, що стало підставою для звернення його до суду. В подальшому, в позасудовому порядку, директор ТОВ «Центр-Стройінвест» з метою вирішення спірного питання запропонував відповідачу фіктивно укласти договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , залучивши ТОВ «Берлум» як продавця нерухомості. За таких обставин, ОСОБА_1 у 2008 році повністю сплатив ТОВ «Центр-Стройінвест» вартість квартири, що підтверджується відповідними доказами, проте внаслідок шахрайських дій директора товариства права власності на неї не набув, в результаті чого подав заяву про кримінальне правопорушення.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу та узагальнення його доводів

У жовтні 2019 року ТОВ «Берлум» подало відзив на касаційну скаргу в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Відзив мотивований тим, що відповідачем не надано жодного доказу, яким він обґрунтовує свої заперечення проти позовних вимог та жодного з доказів на підтвердження обставин, викладених ним в касаційній скарзі. Договір купівлі-продажу від 16 лютого 2018 року був підписаний ОСОБА_1 без жодних зауважень та застережень, справжність його підпису та намірів засвідчено приватним нотаріусом.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її з суду першої інстанції.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У жовтні 2019 року вказана справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 16 лютого 2015 року між ТОВ «Белрум» та ОСОБА_1 укладений договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Білоусовою Н. В., зареєстрований за № 178, згідно якого позивач передав у власність відповідачу квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 101,8 кв. м, а ОСОБА_1 зобов`язався прийняти у власність дану квартиру та сплатити за неї грошову суму відповідно до умов договору.

Згідно з пунктом 2 договору продаж вчинено за 1 095 000 грн, які відповідач ОСОБА_1 зобов`язався сплатити до 31 грудня 2015 року з можливістю сплати зазначеної суми частками. Сторони своїми підписами підтверджують відсутність будь-яких претензій фінансового характеру щодо порядку розрахунку.

Право власності відповідача ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 101,8 кв. м, у встановленому законом порядку зареєстровано 16 лютого 2015 року, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 193680025 від 16 лютого 2015 року, номер запису про право власності: 8742056.

Станом на 16 лютого 2016 року відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання та сплатив позивачу у визначений договором строк грошові кошти за придбання квартири.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з положеннями частини першої статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до статті 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно з частиною першою статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною першою статті 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу. Якщо продавець зобов`язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, встановили фактичні обставини справи, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосували норми матеріального права, у зв`язку з чим дійшли обґрунтованого, що невиконання ОСОБА_1 умов договору купівлі-продажу квартири від 16 лютого 2015 року та несплата ТОВ «Белрум», як продавцю, грошових коштів за придбану квартиру у визначений договором строк спричинили істотну шкоду позивачу, що відповідно до статті 651 ЦК України є підставою для розірвання вказаного правочину.

У кожному конкретномувипадку питання про істотність порушення повинне вирішуватись з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та/або упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Тобто йдеться про таке порушення договору однією із сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Вирішальне значення для застосування положення частини другої статті 651 ЦК України має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного суду про те, що внаслідок невиконання відповідачем зобов`язань за договором купівлі-продажу від 16 лютого 2015 року ТОВ «Белрум» позбавилося права отримання грошових коштів за продану квартиру в розмірі 1 095 000 грн, що істотно порушило умови договору, призвело до суттєвої шкоди у вигляді реальних збитків, упущеної вигоди та неможливості потерпілій сторони досягнути нею того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

Доводи касаційної скарги з посиланням на те, що договір купівлі-продажу від 16 лютого 2015 року є фіктивним та укладений внаслідок шахрайських дій є безпідставними, оскільки не підтверджені будь-якими належними доказами, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження судів із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08 липня 2016 року та постанову Одеського апеляційного суду від 24 липня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді :В. С. Жданова В. М. Ігнатенко В. О. Кузнєцов