ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 червня 2021 року
м. Київ
справа №522/3279/17
адміністративне провадження №К/9901/22296/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Рибачука А.І.,
суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.,
розглянувши у порядку попереднього розгляд у касаційній інстанції адміністративну справу № 522/3279/17
за позовом Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) «Шкірсировинний завод» до Управління реклами Одеської міської ради (далі - Управління реклами Одеської міськради), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Комунального підприємства (далі - КП) «Одесреклама», про скасування припису та зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ПАТ «Шкірсировинний завод»
на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04.07.2019, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Стас Л.В., суддів Турецької І.О., Шеметенко Л.П.,
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. 20.02.2017 ПАТ «Шкірсировинний завод» звернулось до суду з позовом, у якому просило:
скасувати припис Управління реклами Одеської міськради від 31.10.2016 №01.30/5465;
зобов`язати Управління реклами Одеської міськради видати направлення КП «Одесареклама» щодо проведення робіт по поверненню на місце незаконно демонтованого рекламного засобу ПАТ «Шкірсировинний завод» у тому стані, що був до демонтажу.
В обґрунтування позову ПАТ «Шкірсировинний завод» вказало на протиправність винесеного відповідачем припису з вимогою здійснити демонтаж рекламної конструкції протягом 3-х днів, оскільки позивачем було отримано дозвіл на розміщення реклами 26.05.2009 від Фонтанської сільської ради Комінтренівського району Одеської області (далі - Фонтанська сільрада). Але відповідач не вжив ніяких дій щодо перевірки документів, на підставі яких позивач розмістив рекламний засіб, та безпідставно прийняв рішення щодо демонтажу рекламного засобу.
2. Приморський районний суд м. Одеси рішенням від 21.01.2019 частково задовольнив позовні вимоги:
скасував припис Управління реклами Одеської міськради від 31.10.2016 №1.30/5465;
в іншій частині позовних вимог - відмовив.
3. П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 04.07.2019 скасував рішення суду першої інстанції, ухвалив нове, яким відмовив у задоволенні позовних вимог.
4. 03.08.2019 ПАТ «Шкірсировинний завод» звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення ним норм процесуального права, просить скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04.07.2019, а рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21.01.2019 - залишити в силі.
5. Верховний Суд ухвалою від 12.09.2019 відкрив касаційне провадження за вказаною вище касаційною скаргою та витребував матеріали справи.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. Суди встановили, що рішенням від 26.05.2009 №50 «Про надання дозволу на розміщення об`єкту реклами» виконавчий комітет Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області надав дозвіл на розміщення рекламних конструкцій на території Фонтанської сільради: ПАТ «Шкірсировинний завод» двосторонньої рекламної конструкції розміром 3000 мм х 6000 мм за адресою: Одеська область, Комінтернівський р-н, 21 км. Старокиївського шосе.
Листом від 11.01.2010 №ср-17 - 02/22416-317 Фонтанська сільрада повідомила бюро естетики міського середовища та зовнішньої реклами управління архітектури та містобудування Одеської міскради про те, що позивач отримав дозвіл на розміщення стаціонарного рекламного щита вздовж автомобільної дороги М14 «Одеса-Мелітополь» (Старокиївська дорога) 21 км.
31.10.2016 Управління реклами Одеської міськради видало припис, яким вимагало від ПАТ «Шкірсировинний завод» здійснити протягом трьох днів з моменту отримання припису демонтаж конструкції, а саме рекламного засобу за адресою: м. Одеса, вул. Новомиколаївська дорога / 21 км. Старокиївського шосе (напроти).
14.11.2016 КП «Одесареклама» Одеської міськради складено акт проведення демонтажу, з якого видно, що здійснено демонтаж вищевказаного рекламного засобу, направлення на яке видане 10.11.2016 №396.
Управління реклами Одеської міськради листом від 28.03.2017 №01-37/190 запросило інформацію від департаменту комунальної власності Одеської міськради щодо належності земельної ділянки в межах вул. Новомиколаївська дорога/кут 21 км. Старокиївського шосе до території міста Одеси.
Листом від 09.06.2017 №2-24-682/384/02-1415 року Фонтанська сільрада повідомила управління реклами Одеської міськради, що не видавала дозвіл ПАТ «Шкірсировинний завод» на розміщення реклами, оскільки адреса Новомиколаївська дорога 21-й км. Стракоївського шосе відноситься до території міста Одеси.
Листом від 22.11.2017 № 04/233 Лиманська районна державна адміністрація Одеської області повідомила суд, що на зберігання їй не передавалися протокол засідання виконкому №7 та рішення від 26.05.2009 №50 «Про надання дозволу на розміщення об`єкту реклами», в той час як Фонтанська сільрада вказувала на відсутність у неї зазначених документів, у зв`язку з передачею їх на зберігання до архівного відділу Лиманської районної державної адміністрації.
Також судом апеляційної інстанції встановлено, що постановою Верховної ради України від 07.02.2002 № 3064-ІІІ «Про зміну меж міста Одеси Одеської області» включено у межі міста Одеси, крім інших, 526,0 га земель Красносільської сільради, 361,0 га земель Крижанівської сільради Комінтернівського району, і затверджені межі міста загальною площею 16242 га.
До земель міста Одеси згідно з вищезазначеною постановою увійшла земельна ділянка в межах вулиць Новомиколаївська дорога та 21 км Старокиївського шосе, на якій був розташований рекламний засіб, щодо якого управлінням реклами винесено припис від 31.10.2016 N 01 -30/5465.
З листа Головного управління Держкомзему в Одеській області від 02.02.2010 № 2-7-14/574 видно, що земельна ділянка за адресою: 20 км+780 м Старокиївської дороги знаходиться в межах міста Одеси.
Той факт, що зазначена земельна ділянка знаходиться в межах міста Одеси підтверджується даними державної статистичної звітності з кількісного обліку земель м. Одеси (форма 6-ЗЕМ «Про наявність земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності»).
Вищезазначені відомості містяться в листі Головного управління Держкомзему у Одеській області від 02.02.2010№2-7-14/574, який наявний в матеріалах справи.
Не погоджуючись із приписом Управління реклами Одеської міськради від 31.10.2016 №01.30/5465, ПАТ «Шкірсировинний завод» звернулось до суду з цим позовом.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із того, що Управлінням реклами Одеської міськради не доведено факту належності земельної ділянки, на якій було розташовано рекламний засіб ПАТ «Шкірсировинний завод», до території міста Одеси, отже припис відповідача від 31.10.2016 №01.30/5465 підлягає скасуванню.
8. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив із того, що наданий позивачем на підтвердження правомірності розташування рекламного засобу доказ (рішення виконавчого комітету Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області від 26.05.2009 №50) не може вважатися належним, оскільки не є дозволом на розміщення зовнішньої реклами, не відповідає нормам як Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 №2067 так і Правил розміщення зовнішньої реклами на території села Фонтанка, затверджених рішенням Фонтанської сільради від 03.06.2016 №284-УП.
9. Касаційна скарга ПАТ «Шкірсировинний завод» мотивована, зокрема тим, що відповідач не надав жодного документа, який би чітко свідчив та встановлював чітку лінію (межу) відносно якої можливо встановити місце розташування рекламного щита, про демонтаж якого виник спір у цій справі, та давав розуміння до якої адміністративної територіальної одиниці відноситься ця земельна ділянка. При цьому, суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що місце розташування рекламного щита визначено згідно із викопіюванням доданим до рішення Фонтанської сільради від 26.05.2009 № 50 «Про надання дозволу на розміщення об`єкту реклами», яке і є самим дозволом на розміщення відповідної конструкції.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
10. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи із меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України [далі - КАС України; в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 15.01.2020 № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справі» (далі - Закон № 460-IX)], колегія суддів виходить із такого.
11. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
12. Закон Закону України від 03.07.1996 № 270/96-ВР «Про рекламу» (далі - Закон № 270/96-ВР) визначає засади рекламної діяльності в Україні, регулює відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами.
13. Стаття 1 Закону № 270/96-ВР містить визначення термінів, зокрема:
зовнішня реклама - це реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.
14. Розміщення зовнішньої реклами регламентовано, зокрема, положеннями статті 16 Закону 270/96-ВР та Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067 (далі - Типові правила № 2067).
15. Так, частиною першою статі 16 Закону № 270/96-ВР у редакції, яка діяла на час прийняття Фонтанською сільрадою рішення від 26.05.2009 № 50 «Про надання дозволу на розміщення об`єкту реклами» було визначено, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
16. Редакцією часини першої статті 16 Закону № 270/96-ВР на час ухвалення оспорюваного у цій справі припису визначено, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
17. Типові правила № 2067 регулюють відносини, що виникають у зв`язку з розміщенням зовнішньої реклами у населених пунктах, та визначають порядок надання дозволів на розміщення такої реклами.
18. Згідно із пунктом 2 Типових правил № 2067 дозвіл - це документ установленої форми, виданий розповсюджувачу зовнішньої реклами на підставі рішення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, який дає право на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці.
19. При цьому форма дозволу на розміщення зовнішньої реклами затверджена цими ж Типовими правилами № 2067 та міститься в додатку 3 до них.
20. Аналіз наведених норм свідчить про те, що отриманню дозвільного документа на розміщення зовнішньої реклами передує прийняття рішення виконавчим органом відповідного органу місцевого самоврядування.
21. Отже, колегії суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що надане позивачем на підтвердження правомірності розташування рекламного засобу рішення виконавчого комітету Фонтанської сільради від 26.05.2009 №50 не є дозволом на розміщення зовнішньої реклами.
22. При цьому за встановлених у справі обставин земельна ділянка, на якій було розташовано об`єкт зовнішньої реклами, у зв`язку із демонтажем якого виник спір у цій справі, знаходиться в межах міста Одеси.
23. Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що установлена позивачем конструкція зовнішньої реклами розміщена з порушенням вимог статті 16 Закону № 270/96-ВР (без наявності на це правих підстав), у зв`язку із чим спорюваний позивачем припис, є таким, що ухвалений на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано.
24. З у рахуванням наведеного постанова суду апеляційної інстанції ґрунтується на правильному правозастуванні, у зв`язку із чим не підлягає скасуванню Верховним Судом.
25. Оцінюючи наведені сторонами аргументи, Верховний Суд виходить з такого, що всі аргументи скаржників, наведені в касаційних скаргах, були ретельно перевірені та проаналізовані судом апеляційної інстанції, та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено.
26. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судом апеляційної інстанції оспорюваних рішень і погоджується з його висновками у справі, якими доводи позивача відхилено.
27. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 343 349 350 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Шкірсировинний завод» залишити без задоволення.
Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04.07.2019 у справі № 522/3279/17 - залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
СуддіА.І. Рибачук Л.Л. Мороз А.Ю. Бучик