№ 522/3746/19 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

Постанова

Іменем України

09 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 522/3746/19-ц

провадження № 61-7230св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство «Імексбанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію акціонерного товариства «Імексбанк» Матвієнка Андрія Анатолійовича,

відповідач - ОСОБА_1 ,

треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, товариство з обмеженою відповідальністю «Нова-Хвиля»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Імексбанк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію акціонерного товариства «Імексбанк» на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08 серпня 2019 року у складі судді Бондара В. Я. та постанову Одеського апеляційного суду від 30 січня 2020 року у складі колегії суддів: Заїкіна А. П., Погорєлової С. О., Таварткіладзе О. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2019 року публічне акціонерне товариство «Імексбанк» (далі - ПАТ «Імексбанк») в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію акціонерного товариства «Імексбанк» (далі - АТ «Імексбанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, товариство з обмеженою відповідальністю «Нова-Хвиля» (далі - ТОВ «Нова-Хвиля»), про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Позовна заява мотивована тим, що 30 січня 2007 року між АТ «Імексбанк» та ОСОБА_1 укладено договір кредиту № 97, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 7 389 180,90 грн, зі сплатою 19 % річних, з кінцевим терміном погашення основної заборгованості - до 30 січня 2017 року. На забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором 31 січня 2007 року між банком та ОСОБА_1 укладено: іпотечний договір, предметом якого є майнові права на квартиру під будівельним номером АДРЕСА_1 ; іпотечний договір, предметом якого є майнові права на квартиру під будівельним номером АДРЕСА_1 ; іпотечний договір, предметом якого є майнові права на квартиру під будівельним номером АДРЕСА_3 ; іпотечний договір, предметом якого є майнові права на квартиру під будівельним номером АДРЕСА_4 .

Позивач зазначав, що остаточний розрахунок за договором кредиту від 30 січня 2007 року у розмірі 1 970 364,18 грн здійснено 29 грудня 2014 року за рахунок грошових коштів ТОВ «Нова-Хвиля», які надійшли у безготівковій формі з поточного рахунку товариства, відкритого в банку після дострокового зняття коштів із депозитного рахунку.

З 27 січня 2015 року у банку запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію, яку 23 квітня 2015 року продовжено до 26 травня 2015 року.

27 травня 2015 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 105 «Про початок процедури ліквідації банку та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку».

Під час проведення перевірки правочинів, вчинених банком протягом року, що передував даті запровадження тимчасової адміністрації, було встановлено, що у період з листопада-грудня 2014 року до січня 2015 року був здійснений остаточний розрахунок за кредитами, наданими дев`яти позичальникам у розмірі 19 468 664,93 грн, за рахунок коштів ТОВ «Нова-Хвиля», які надійшли з поточного рахунку товариства, відкритого у банку після дострокового переведення грошових коштів з депозитного рахунку.

Крім того, позивач зазначав, що ТОВ «Нова-Хвиля» є пов`язаною із банком особою, у той час як відповідно до положень пункту 3.1 постанови Правління Національного банку України від 15 березня 2011 року № 63/БТ встановлено заборону для банку на проведення операцій із дострокового повернення депозитних вкладів пов`язаним із банком особам.

Посилаючись на положення пункту 7 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», ПАТ «Імексбанк» вважало, що правочин щодо дострокового зняття депозитних коштів та щодо остаточного розрахунку за дев`яти кредитними договорами, у тому числі за договором кредиту № 97, укладений з фізичними особами - співробітниками банку, за рахунок коштів ТОВ «Нова-Хвиля», є нікчемним, оскільки дострокове розірвання депозитних договорів, укладених між банком і ТОВ «Нова-Хвиля» надає перевагу кредитору і одночасно пов`язаній з банком особі - ТОВ «Нова-Хвиля».

Також, банк зазначав, що після правочину щодо дострокового повернення депозитних коштів ТОВ «Нова-Хвиля» та здійснення нікчемної транзакції з остаточного погашення кредитної заборгованості за договором кредиту, укладеним із ОСОБА_1 , на підставі нотаріальної заяви-повідомлення про припинення іпотеки та заборони відчуження, що були незаконно підписані представником банку - ОСОБА_2 , 30 січня 2015 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Задорожнюк В. К. було здійснено державну реєстрацію припинення іпотеки та обтяжень майна за іпотечними договорами, укладеними 31 січня 2007 року з ОСОБА_1 .

Скасування обтяжень щодо вищезазначеного майна на підставі заяв, що підписані від імені банку представником, який діяв на підставі довіреності, є нікчемними правочинами в силу положень частини третьої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки ці дії були вчинені після запровадження у банку тимчасової адміністрації та видання наказу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію банку Северина Ю. П. від 27 січня 2015 року № 11-в «Про відкликання довіреностей, повноваження посадових осіб, передачу печаток, документів, цінностей».

У зв`язку із цим, банк вважав, що правочини відносно проведення банківських операцій щодо списання грошових коштів із депозитного рахунку ТОВ «Нова-Хвиля», подальшого направлення їх на погашення кредитної заборгованості, у тому числі, ОСОБА_1 , а також заяви-повідомлення про зняття іпотеки зі спірного майна є нікчемними правочинами, щодо яких мають бути застосовані наслідки їх недійсності шляхом відновлення записів про іпотеку цього майна.

Ураховуючи викладене, ПАТ «Імексбанк» просило суд застосувати наслідки недійсності припинення іпотеки та заборони відчуження, шляхом скасування державної реєстрації припинення іпотеки та обтяження майна щодо майнових прав на квартири за адресою: АДРЕСА_1 , орієнтувальною загальною площею 112,56 кв. м; під будівельним номером № 8-6 на 8 поверсі, секція 1 (А), орієнтовною загальною площею 108,03 кв. м; під будівельним номером № 10-2 на 10 поверсі, секція 1 (А), орієнтовною загальною площею 115,9 кв. м; під будівельним номером № 13-1 на 13 поверсі, секція 2 (Б), орієнтовною загальною площею 44,45 кв. м.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 08 серпня 2019 року позов ПАТ «Імексбанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Імексбанк» залишено без задоволення.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що повноваження ОСОБА_2 , який був начальником юридичного управління банку, на представництво інтересів АТ «Імексбанк» не були припинені в порядку, передбаченому ЦК України, станом на момент подання ним заяви про зняття іпотек та заборон відчуження спірного майна, тобто вони не відкликані і не припинені.

При цьому позивачем заявлено вимоги, підставою яких є посилання на нікчемність банківських транзакцій, які не є правочинами, що унеможливлює застосування наслідків їх недійсності, пред`явлені вимоги про застосування наслідків недійсності правочину не є належним способом захисту прав позивача у спірних правовідносинах.

З огляду на необґрунтованість заявлених позовних вимог, судом не вирішується питання про застосування позовної давності відповідно до поданої відповідачем заяви, оскільки позовна давність застосовується виключно у випадку доведеності факту порушеного права, на відновлення якого поданий позов і наявності підстав для його задоволення.

При цьому суд послався на відповідні правові позиції Верховного Суду України та Великої Палати Верховного Суду.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Одеського апеляційного суду від 30 січня 2020 року апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Імексбанк» Матвієнка А. А. залишено без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08 серпня 2019 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції на підставі наявних у справі, наданих сторонами і досліджених судом доказів, вірно встановив обставини справи та дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову. Висновки суду відповідають статтям 3, 36, 42 Закону України «Про банки і банківську діяльність», статті 17 Закону України «Про іпотеку» та нормам процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують вказаних висновків суду, які узгоджуються з правовивми висновками Великої Палати Верховного Суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У квітні 2020 року ПАТ «Імексбанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Імексбанк» Матвієнка А. А. подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржені судові рішення й ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 грудня 2019 року у справі № 925/698/16, провадження № 12-17гс19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, зокрема, суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 травня 2020 року поновлено ПАТ «Імексбанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Імексбанк» Матвієнка А. А. строк на касаційне оскарження рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08 серпня 2019 року та постанови Одеського апеляційного суду від 30 січня 2020 року.

Відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 522/3746/19-ц з Приморського районного суду м. Одеси.

Надіслано учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено їм право подати відзив на касаційну скаргу.

У травні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 липня 2020 року справу за позовом ПАТ «Імексбанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Імексбанк» Матвієнка А. А. до ОСОБА_1 , треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, ТОВ «Нова-Хвиля», про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій правильно визначили стан перебування АТ «Імексбанк» в процедурі ліквідації, але зробили невірні висновки щодо наслідків запровадження вищевказаної процедури. Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», в якому наведено чіткий порядок скасування всіх довіреностей минулого керівництва та співробітників банку.

Частиною третьою статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку, є нікчемними.

Станом на 30 січня 2015 року начальник юридичного департаменту банку ОСОБА_2 підпорядковувався у повному обсязі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та його уповноваженій особі, які не надавали ОСОБА_2 розпорядження звертатись до нотаріуса із заявами про припинення кредитних/іпотечних зобов`язань та/або зняття обтяжень, адже це повністю суперечило б інтересам банку та його кредиторів. Висновки судів про наявність повноважень у ОСОБА_2 повністю суперечать частині третій статті 36Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», як спеціального закону.

Також суди не надали належної правової оцінки стосовно дострокового погашення заборгованості за договором кредиту № 97 з огляду на обмеження, вжиті Національним банком України відносно AT «Імексбанк».

Суд першої інстанції не спростував факт знаходження TOB «Нова-Хвиля» серед пов`язаних осіб AT «Імексбанк» на момент дострокового списання коштів та подальшого їх спрямування на погашення кредитної заборгованості. Апеляційний суд не надав належної правової оцінки цьому факту.

Суди помилково визначили обраний спосіб захисту банком свого порушеного права як неналежний та проігнорували доводи письмових пояснень Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Недослідження доказів у їх сукупності, невідповідність висновків судів дійсним обставинам справи та порушення норм матеріально права, призвели в цілому до винесення незаконного та немотивованого рішення суду, яке на думку заявника, підлягає скасуванню.

Суд апеляційної інстанції не звернув уваги на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 10 грудня 2019 року у справі № 925/698/16, провадження № 12-17гс19, про те, що угоди, укладені минулими керівниками банку після початку процедури виведення Фондом гарантування вкладів фізичних осіб банку з ринку, є нікчемними.

Відзив на касаційну скаргу учасники справи до суду не подали.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

30 січня 2007 року між АТ «Імексбанк» та ОСОБА_1 укладено договір кредиту № 97, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 7 389 180,90 грн, зі сплатою 19 % річних, з кінцевим терміном погашення основної заборгованості - до 30 січня 2017 року. На забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором 31 січня 2007 року з ОСОБА_1 укладено іпотечні договори, предметом яких є майнові права на квартири № 8-4 , № 8-6 , № 10-2 , АДРЕСА_10 .

13 березня 2014 року ПАТ «Імексбанк» на підставі довіреності уповноважило начальника юридичного управління Травкіна О. Г. представляти його інтереси. Довіреність видана на один рік та дійсна до 13 березня 2015 року включно (а. с. 62-63, т. 1).

30 січня 2015 року ПАТ «Імексбанк» в особі представника Травкіна О. Г. звернулось до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Задорожнюк В. К. із заявою про припинення обтяження про заборону та іпотеку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо предметів іпотеки за договорами іпотеки від 31 січня 2007 року (а. с. 61, т. 1).

02 лютого 2015 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Задорожнюк В. К. здійснено державну реєстрацію прав та їх обтяжень про припинення іпотеки та обтяжень майна щодо предмету договорів іпотеки від 31 січня 2007 року, укладених з ОСОБА_1 .

Припинення обтяжень за договорами іпотеки, оформлене після фактичного дострокового припинення договору банківського вкладу та здійснення транзакції шляхом списання коштів з вкладного рахунку ТОВ «Нова-Хвиля», що підтверджене випискою по операції, з остаточним погашенням кредитної заборгованості за договором кредиту ОСОБА_1 (а. с. 43-46, т. 1), на підставі нотаріальної заяви-повідомлення про припинення іпотеки та заборони відчуження, що були підписані представником АТ «Імексбанк» Травкіним О. Г.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ПАТ «Імексбанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Імексбанк»задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржені судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.

Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (частина перша статті 1 ЦК України).

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

За змістом частини п`ятої статті 216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлює правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами. Цей Закон також регулює відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

У розумінні положень зазначеного Закону уповноважена особа Фонду наділена правом перевірки правочинів з метою виявлення серед них нікчемних, але це право не є абсолютним і кореспондує обов`язку встановити обставини, з якими закон пов`язує нікчемність правочину. Висновок про нікчемність правочину має ґрунтуватися виключно на встановлених і доведених обставинах, які за законом тягнуть за собою застосування певних правових наслідків.

Відповідно до пунктів 1, 2, 7, 8 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

За результатами перевірки, здійсненої відповідно до статті 38 цього Закону, виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. У разі виявлення таких правочинів Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними.

Судом установлено, що 30 січня 2007 року між АТ «Імексбанк» та ОСОБА_1 укладено договір кредиту № 97, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 7 389 180,90 грн, зі сплатою 19 % річних, кінцевим терміном погашення основної заборгованості - до 30 січня 2017 року. На забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором 31 січня 2007 року з ОСОБА_1 укладено іпотечні договори, предметом яких є майнові права на квартири № 8-4 , № 8-6 , № 10-2 , АДРЕСА_10 .

Під час проведення перевірки правочинів, вчинених банком протягом року, що передував даті запровадження тимчасової адміністрації, було встановлено, що період з листопада-грудня 2014 року до січня 2015 року був здійснений остаточний розрахунок за кредитами, наданими дев`яти позичальникам у розмірі 19 468 664,93 грн, за рахунок коштів ТОВ «Нова-Хвиля», які надійшли з поточного рахунку товариства, відкритого у банку після дострокового переведення грошових коштів з депозитного рахунку.

Згідно з частиною першою статт 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних права та обов'язків.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» розрахунковими банківськими операціями є рух грошей на банківських рахунках, здійснюваний згідно з розпорядженнями клієнтів або в результаті дій, які в рамках закону призвели до зміни права власності на активи.

Отже, за своєю правовою природою перерахування грошових коштів з рахунку на рахунок не є правочином в розумінні вищезазначених правових норм, а є банківськими операціями, які не можуть бути визнані нікчемними.

Проведення банківських операцій є результатом правочинів, тобто цивільно-правових угод, які в цьому випадку позивачем не оспорюються та є дійсними в силу правової презумпції, закріпленої у статті 204 ЦК України.

Правовий висновок відносно того, що банківська операція з перерахування грошових коштів не є правочином, а тому не може бути визнана недійсною (нікчемною), висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 755/7957/16-ц, провадження № 14-209цс18.

Таким чином, правочини щодо проведення банківських операцій зпримусового списання ПАТ «Імексбанк» (у порядку договірного списання) коштів із вкладного (депозитного) рахунку ТОВ «Нова-Хвиля» та направлення таких коштів на погашення заборгованості, у тому числі на борговий рахунок відповідача за кредитним договором, не можуть бути визнані судом нікчемними.

При цьому суди на підставі наданих сторонами доказів встановили, а суд касаційної інстанції у силі статті 400 ЦПК не має права переоцінювати докази, про те, що представником позивача надана офіційна інформація про власників істотної участі у банку станом на 01 жовтня 2014 року, яка формується та зберігається у Національному банку України, згідно якої ТОВ «Нова-Хвиля» відноситься до пов`язаної з банком особою ( т.1, а.с. 180-181). Але, згідно наданої Фонд гарантування вкладів фізичних осіб інформації станом на 01 січня 2015 року ТОВ «Нова-Хвиля» за обліковими даними вже не була пов`язаною особою та не була такою станом на 29 грудня 2014 року ( т. 1 а.с. 126-128). Представником позивача не був спростований та доведений належним доказом факт того, що станом на дату спірної транзакції, 29 грудня 2014 року, ТОВ «Нова-Хвиля» була пов`язаною особою.

Частиною другою статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов`язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Зі змісту наведених правових норм вбачається, що дії Фонду по виявленню правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, мають бути вчинені виключно під час запровадження тимчасової адміністрації банку.

Отже, нормами чинного законодавства передбачено здійснення такої процедури по виявленню правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, тільки під час запровадження тимчасової адміністрації банку.

Абзац другий пункту 5 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, а також дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі їх виявлення, затвердженої рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 26 травня 2016 року № 826, передбачає, що у разі необхідності проведення перевірки протягом процедури ліквідації банку така перевірка повинна бути завершена не пізніше шести місяців з дня початку процедури ліквідації банку. За рішенням виконавчої дирекції Фонду перевірку може бути продовжено, але не більше, ніж на шість місяців.

Таким чином, колегія суддів доходить до висновку, що абзацом 2 пункту 5 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, а також дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі їх виявлення, затвердженої рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 26 травня 2016 року № 826, розширено повноваження Фонду (його Уповноваженої особи) на проведення перевірки з метою виявлення нікчемних правочинів на період процедури ліквідації, що не відповідає нормам статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду: від 18 жовтня 2019 року у справі № 826/17410/16 (адміністративне провадження № К/9901/47192/18), від 26 травня 2020 року у справі №826/17586/16 (адміністративне провадження № К/9901/48533/18).

З урахуванням наведеного, Верховний Суд вважає необгрунтованими посилання касаційної скарги на те, що положення статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачають право Фонду забезпечувати проведення перевірки правочинів під час тимчасової адміністрації, а не її проведення, оскільки вони супепечать нормі спеціального закону.

Також уматеріалах справи наявна копія довіреності від 13 березня 2014 року на ім`я ОСОБА_2 , нотаріальне посвідчення якої, вчинене Чужовською Н. Ю., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу та реєстрація у реєстрі за № 1669.

На підставі вказаної довіреності ОСОБА_2 діяв при поданні й оформленні нотаріально посвідченої заяви щодо припинення іпотеки відносно спірного майна від 30 січня 2015 року, згідно з якою нотаріусом при оформленні цієї заяви на підставі зазначеної довіреності, особу ОСОБА_2 встановлено та повноваження перевірені (а. с. 61, т. 1).

Отже, суди дійшли обгрунтованого висновку, що на час оформлення заяви в реєстрі довіреностей не було даних про скасування вказаної довіреності у передбаченому законом порядку.

Судом установлено, що працівник банку ОСОБА_2 займав посаду начальника юридичного управління АТ «Імексбанк». Тобто до складу органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту чи керівників банку, в розумінні статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та статті 42 Закону України «Про банки і банківську діяльність» ОСОБА_2 не входив, з дня запровадження Фондом гарантування вкладів фізичних осіб в АТ «Імексбанк» тимчасової адміністрації звільнений не був.

Належним способом оформлення припинення дії нотаріально посвідченої довіреності є подання заяви про її припинення до відповідного нотаріуса, із обов`язковим внесенням відповідних відомостей до Єдиного реєстру довіреностей.

Згідно з наказом тимчасової адміністрації від 27 січня 2015 року № 11-в «Про відкликання довіреностей…» передбачено, що відкликані всі довіреності на представлення інтересів.

Проте в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують, що ОСОБА_2 був особисто повідомлений про наявність зазначеного наказу від 27 січня 2015 року № 11-в та про скасування виданої на його ім`я нотаріальної довіреності, а також про те, що він зобов`язаний був знати про оформлення цього наказу та про скасування довіреності.

При цьому, згідно зі статтею 249 ЦК України особа, яка видала довіреність, за винятком безвідкличної довіреності, може в будь-який час скасувати довіреність або передоручення. Відмова від цього права є нікчемною. Особа, яка видала довіреність і згодом скасувала її, повинна негайно повідомити про це представника, а також відомих їй третіх осіб, для представництва перед якими була видана довіреність.

Права та обов`язки щодо третіх осіб, що виникли внаслідок вчинення правочину представником до того, як він довідався або міг довідатися про скасування довіреності, зберігають чинність для особи, яка видала довіреність, та її правонаступників. Це правило не застосовується, якщо третя особа знала або могла знати, що дія довіреності припинилася.

Верховний Суд зазначає, що перевірка наявності чи відсутності повноважень під час як укладення відповідних правочинів, так і вчинення відповідних реєстраційних дій, зокрема, щодо зняття заборон, не відноситься до повноважень відповідача як фізичної особи.

Таким чином, повноваження ОСОБА_2 на представництво інтересів АТ «Імексбанк» не були припинені в установленому законом порядку станом на момент подання ним заяви про зняття іпотек та заборон відчуження із спірного майна.

Вирішуючи спір, суди з дотриманням вимог статей 89 263-264 382 ЦПК України повно та всебічно з`ясували обставини справи, надали належну правову оцінку доводам сторін, наданим ними доказам та дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки позивачем заявлено вимоги, підставою яких є посилання на нікчемність банківських транзакцій, які не є правочинами, що унеможливлює застосування наслідків їх недійсності. При цьому пред`явлені вимоги про застосування наслідків недійсності правочину не є належним способом захисту прав позивача у спірних правовідносинах.

Висновки судів відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судами правильно застосовані.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій.

Інші доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають, а зводяться до незгоди заявника із висновками суду, а також спростовуються встановленими вище обставинами справи, в основному направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Згідно з статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400 409 410 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Імексбанк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію акціонерного товариства «Імексбанк» Матвієнка Андрія Анатолійовича залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08 серпня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 30 січня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець