Постанова

Іменем України

13 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 522/3792/19

провадження № 61-16962св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Ткачука О. С.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ДД-Строй»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 25 лютого 2020 року у складі судді Науменко А. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Драгомерецького М. М., Дрішлюка А. І., Громіка Р. Д.

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДД-Строй» до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору про дольову участь у будівництві,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДД-Строй» (далі - ТОВ «ДД-Строй») у березні 2019 року звернулося до суду з вищевказаним позовом, який уточнило у процесі розгляду справи, і остаточно просило визнати недійсним договір про дольову участь в будівництві житлового будинку від 22 серпня 2003 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ГАЛІ» (далі - ТОВ «ГАЛІ») та ОСОБА_1 .

Зазначений позов мотивований тим, що 23 листопада 2017 року ОСОБА_1 на підставі договору про дольову участь в будівництві житлового будинку від 22 серпня 2003 року було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на інженерну водозабірну споруду для обслуговування артезіанської свердловини № 10 загальною площею 8,6 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що порушує його майнове право на розпорядження належною йому на праві власності нежитловою будівлею, зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 7,3 кв. м, придбаною 09 грудня 2016 року у Територіальної громади Одеської міської ради на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу.

Зазначена інженерна водозабірна споруда для обслуговування артезіанської свердловини № 10 загальною площею 8,6 кв. м, що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , та нежитлова будівля загальною площею 7,3 кв. м, що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , є одним і тим самим об`єктом нерухомості, тому реєстрація права власності на один і той самий об`єкт нерухомості за відповідачем після того, як право власності на цей же об`єкт нерухомості було зареєстровано за ним, суперечить нормам чинного законодавства.

Відповідач для реєстрації права власності надала державному реєстратору договір про дольову участь, виданий ТОВ «ГАЛІ», технічний паспорт, довідку про відсутність заборгованості та акт приймання-передачі нерухомого майна, видані ТОВ «ГАЛІ». Однак, із вказаного переліку документів неможливо встановити чи був дійсно збудований об`єкт нерухомості згідно з договором про дольову участь від 22 серпня 2003 року і чи був він введений в експлуатацію у відповідності до вимог чинного законодавства, що має підтверджувати факт створення цього майна.

Відповідач не надала документи, які підтверджували присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси. Забудовнику не надавався дозвіл на будівництво інженерної водозабірної споруди для обслуговування артезіанської свердловини № 10 площею 8,6 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 .

Положеннями законодавства про інвестування не було передбачено інвестування фізичною особою коштів у будівництво інженерної водозабірної споруди для обслуговування артезіанської свердловини, а тому договір про дольову участь від 22 серпня 2003 року у будівництво інженерної водозабірної споруди для обслуговування артезіанської свердловини суперечить вимогам статті 203 ЦК України, а також порушені вимоги статей 78, 146 КпШС України, який був чинним на час укладання оспорюваного договору, оскільки укладений між батьками (засновниками ТОВ «ГАЛІ» на той час був директор ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - батько та мати відповідача) та неповнолітньою дочкою (на день укладання договору відповідач перебувала у віці 16 років).

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Приморський районний суд міста Одеси рішенням від 25 лютого 2020 року позов задовольнив.

Визнав недійсним договір від 22 серпня 2003 року про дольову участь у будівництві водозабірної споруди для обслуговування артезіанської свердловини № 10 площею 8,6 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «ГАЛІ».

Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Рішення місцевий суд мотивував тим, що представником відповідача не доведено, що саме ТОВ «ГАЛІ» здійснювало будівництво інженерного водозабірного спорудження, для обслуговування артезіанської свердловини № 10 загальною площею 148,6 кв. м, яке складається з інженерного водозабірного спорудження площею 8,6 кв. м, а також не доведено належними та допустимими доказами факт здійснення оплати за договором про дольову участь в будівництві житлового будинку від 22 серпня 2003 року, укладеним між ТОВ «ГАЛІ» та ОСОБА_1 .

Одеський апеляційний суд постановою від 07 жовтня 2020 року апеляційну скаргу адвоката Мишка К. В. в інтересах ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Приморського районного суду міста Одеси від 25 лютого 2020 року залишив без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що зазначені у договорі про дольову участь в будівництві від 22 серпня 2003 року істотні умови щодо об`єкту будівництва суперечать наданій ТОВ «ГАЛІ» проектній документації та акта державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об`єкту до експлуатації від 02 липня 2004 року, а тому ТОВ «ГАЛІ» не могло залучати кошти на підставі цього договору, яким визначено відповідний об`єкт, на який не надано дозволу на його будівництво та не мав підстав передавати об`єкт відповідачу за актом приймання-передачі від 24 грудня 2004 року. Спірний об`єкт не був у подальшому прийнятий в експлуатацію у встановленому порядку (інші об`єкти, які визначені проектною документацією ТОВ «ГАЛІ» були прийняті в експлуатацію, що підтверджується матеріалами справи).

Також апеляційний суд зазначив про те, що право власності відповідача на спірне нерухоме майно було зареєстровано за тією ж адресою, що й житловий будинок, який був предметом Проектної документації ТОВ «ГАЛІ». Тобто об`єкту, право власності на яке було зареєстровано відповідачем, не була присвоєна окрема адреса як новозбудованому об`єкту.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

ОСОБА_1 у листопаді 2020 року подала касаційну скаргу на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 25 лютого 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій застосували норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 08 липня 2019 року у справі № 295/3983/17-ц, від 09 жовтня 2019 року у справі № 517/81/16-ц, від 23 січня 2019 року у справі № 638/13803/14-ц, від 29 липня 2020 року у справі № 607/6193/16-ц, від 13 серпня 2020 року у справі № 638/18280/13-ц.

Судами попередніх інстанцій не було досліджено підстави, на яких об`єкт вказаний у оспорюваному договорі було зареєстровано за Територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради, яку не було залучено до участі у справі як третю особу.

Також не було залучено до участі у справі сторону оспорюваного договору ТОВ «ГАЛІ» або його правонаступника.

Неналежне виконання зобов`язань за договором є підставою для його розірвання чи стягнення заборгованості, проте ТОВ «ГАЛІ» не зверталося до суду з такими вимогами.

Права позивача оспорюваним договором не порушені, оскільки його було укладено у 2003 році, а ТОВ «ДД-Строй» було створено лише 09 червня 2016 року.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У січні 2021 року від представника ТОВ «ДД-Строй» - адвоката Нестеренко Н. В. до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому заявник просив залишити її без задоволення, посилаючись на те, що визначений договором об`єкт нерухомості будь-яким чином тривалий час не використовувався, в тому числі і самим відповідачем, тому виникнення права власності на вказаний об`єкт нерухомості відповідачем після набуття на нього права власності позивачем, зачіпає його права та законні інтереси як власника майна за відплатним договором. Відповідачем не надано доказів того, що оспорюваний договір був укладений і виконаний саме у 2003-2004 роках.

Долучені до касаційної скарги докази не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не були наведені під час розгляду справи судами попередніх інстанцій.

Судами були досліджені письмові докази щодо об`єму будівництва ТОВ «ГАЛІ» та введення збудованого об`єкту нерухомості в експлуатацію, якими доведено те, що об`єкт нерухомості, а саме бювет ТОВ «ГАЛІ» не будувався, дозвіл на його будівництво не отримувався та в експлуатацію не вводився.

Спірним предметом у цій справі є об`єкт нерухомого майна - інженерна водозабірна споруда для обслуговування артезіанської свердловини № 10 з реєстраційним номером 1419373551101, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . У той же час, особою, яка подає касаційну скаргу, надані документи, які стосуються іншого об`єкта нерухомого майна, власником якого також є ця ж особа.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 30 листопада 2020 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Приморського районного суду міста Одеси.

Справа № 522/3792/19 надійшла до Верховного Суду 15 лютого 2021 року.

Верховний Суд ухвалою від 28 липня 2021 року справу призначив до судового розгляду у складі колегії п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно з витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 14 грудня 2016 року №№ 75780080, 75777122 за ТОВ «ДД-Строй» зареєстровано право власності на нежитлову будівлю загальною площею 7,3 кв. м, адреса об`єкта нерухомого майна: АДРЕСА_2 . Підстава виникнення права власності на зазначений об`єкт нерухомості: договори купівлі-продажу №№ 2919, 2920, укладені 07 грудня 2016 року між Територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради та ТОВ «ДД-Строй», посвідчені приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н. Ю.; договори про повний розрахунок №№ 2981, 2982, посвідчені 09 грудня 2016 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н. Ю.; акти приймання-передачі від 09 грудня 2016 року, видані Територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради та ТОВ «ДД-Строй».

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно за відповідачем 23 листопада 2017 року зареєстроване право власності на об`єкт нерухомого майна: інженерна водозабірна споруда для обслуговування артезіанської свердловини № 10 загальною площею 8,6 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , номер запису про право власності 23584984, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1419373551101. Підставою для здійснення цих реєстраційних дій є: договір про дольову участь, виданий 22 серпня 2003 року, видавник: ТОВ «ГАЛІ», акт приймання-передачі нерухомого майна, виданий 24 грудня 2004 року, видавник: ТОВ «ГАЛІ», технічний паспорт, виданий 22 листопада 2017 року, видавник: ТОВ «ПІВДЕНЬЖИТЛОБУД», довідка від 24 грудня 2004 року, видавник: ТОВ «ГАЛІ».

Пунктом 1.1. Договору про дольову участь в будівництві житлового будинку від 22 серпня 2003 року, укладеного між ТОВ «ГАЛІ», що іменується в подальшому «ЗАМОВНИК», в особі генерального директора ОСОБА_2 , та громадянкою України ОСОБА_1 , що іменується в подальшому «ДОЛЬЩИК», визначено: «Предметом договора является долевое участие «ДОЛЬЩИКА» в строительстве инженерного водозаборного сооружения, для обслуживания артезианской скважины № 10, общей площадью 148,6 кв. м, которое состоит из: инженерного водозаборного сооружения площадью 8,6 кв. м, вымощенной фигурными элементами мощения площадки площадью 140,0 кв. м и оборудования, необходимого для работы инженерного водозаборного сооружения, по адресу: АДРЕСА_1 (далее по тексту - «инженерного водозаборного сооружения»).».

Зміст пункту 2.1. Договору про дольову участь в будівництві житлового будинку від 22 серпня 2003 року, укладеного між ТОВ «ГАЛІ» та ОСОБА_1 свідчить про наступне: «Заказчик своими силами и привлеченными субподрядными организациями обеспечивает строительство 4-х секционного 9-ти этажного жилого дома со встроенно-пристроенными помещениями, подземным гаражом и артезианской скважиной по адресу: АДРЕСА_1 ».

Враховуючи викладене, дольщик - відповідач у справі приймає участь в будівництві «инженерного водозаборного сооружения, для обслуживания артезианской скважины № 10 по адресу: АДРЕСА_1 », в той час як замовник - ТОВ «ГАЛІ» здійснює будівництво «4-х секционного 9-ти этажного жилого дома со встроенно-пристроенными помещениями, подземным гаражом и артезианской скважиной по адресу: АДРЕСА_1 ».

Зі змісту пункту 2.1. договору не вбачається обов`язок замовника здійснювати будівництво «инженерного водозаборного сооружения, для обслуживания артезианской скважины № 10 по адресу: АДРЕСА_1 ».

Пунктом 2.5. договору про дольову участь в будівництві житлового будинку від 22 серпня 2003 року визначено: «Дольщик обязуется своевременно и в полном объеме, в соответствие с требованиями пункта 3 настоящего договора, вносить денежные средства на расчетный счет заказчика». А отже, розрахунок за Договором мав бути здійснений на банківський рахунок ТОВ «ГАЛІ» з підтвердженням цієї банківської операції відповідними первинними розрахунковими документами.

Згідно з Проектом відведення та надання ТОВ «ГАЛІ» земельної ділянки площею 0,5607 га, за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва, експлуатації та обслуговування 9-ти поверхового 4-х секційного жилого будинку з вбудовано-прибудованими офісними приміщеннями, підземним гаражем-стоянкою та артезіанською свердловиною, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 17 квітня 2001 року № 2206-XXIII, дозвіл на будівництво інженерної водозабірної споруди для обслуговування артезіанської свердловини № 10 загальною площею 148,6 кв. м, яке складається з: інженерного водозабірного спорудження площею 8,6 кв. м; вимощеною фігурними елементами мощення площадки площею 140,0 кв. м, ТОВ «ГАЛІ» не надавався.

У пункті 1 акта приймання-передачі інженерного водозабірного спорудження, для обслуговування артезіанської свердловини № 10 від 24 грудня 2004 року зазначено про те, що згідно з пунктом 2.1. договору про дольову участь в будівництві житлового будинку від 20 серпня 2003 року замовник своїми силами та силами залучених підрядних організацій завершив будівництво 4-х секційного 9-ти поверхового жилого будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями, підземним гаражем та артезіанською свердловиною за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується актом державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об`єкту до експлуатації від 02 липня 2004 року.

Згідно з пунктом 2 акта приймання-передачі інженерного водозабірного спорудження, для обслуговування артезіанської свердловини № 10 від 24 грудня 2004 року замовник передав, а дольщик прийняв інженерне водозабірне спорудження, для обслуговування артезіанської свердловини № 10 загальною площею 148,6 кв. м, яке складається з: інженерного водозабірного спорудження площею 8,6 кв. м; вимощеною фігурними елементами мощення площадки площею 140,0 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , в готовності, обумовленої у пункті 2.3. договору від 20 серпня 2003 року.

Судами також встановлено те, що акт державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об`єкту до експлуатації від 02 липня 2004 року за адресою: АДРЕСА_1 не містить даних щодо введення в експлуатацію інженерного водозабірного спорудження, для обслуговування артезіанської свердловини № 10 загальною площею 148,6 кв. м, яке складається з: інженерного водозабірного спорудження площею 8,6 кв. м, вимощеною фігурними елементами мощення площадки площею 140,0 кв. м.

Згідно з графічними матеріалами, які містяться у проектній документації до рішення Одеської міської ради № 2206-XXIII від 17 квітня 2001 року, схематичного плану земельних ділянок АДРЕСА_2 з відображенням на них місця розташування спірного об`єкту нерухомості та 9-ти поверхового 4-х секційного жилого будинку з вбудовано-прибудованими офісними приміщеннями, підземним гаражем-стоянкою та артезіанською свердловиною, інженерне водозабірне спорудження, для обслуговування артезіанської свердловини № 10, не розташоване на земельній ділянці, яка була відведена ТОВ «ГАЛІ» для будівництва 9-ти поверхового 4-х секційного жилого будинку з вбудовано-прибудованими офісними приміщеннями, підземним гаражем-стоянкою та артезіанською свердловиною.

Судами також встановлено те, що інженерна водозабірна споруда для обслуговування артезіанської свердловини № 10 площею 8,6 кв. м, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , та нежитлова будівля, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 7,3 кв. м, є одним і тим самим об`єктом нерухомості.

Зазначене співставлення також підтверджується технічним паспортом на нежитлову будівлю АДРЕСА_2 , виданим Комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради 03 березня 2016 року замовнику - Територіальна громада міста Одеси в особі Одеської міської ради, та технічним паспортом на виробничий будинок - інженерна водозабірна споруда для обслуговування артезіанської свердловини № 10 по АДРЕСА_1 , виданим ТОВ «ПІВДЕНЬЖИТЛОБУД» 22 листопада 2017 року замовнику - ОСОБА_1 .

Згідно з довідкою б/н від 24 грудня 2004 року, виданою ТОВ «ГАЛІ», сума грошових коштів, які надійшли на розрахунковий рахунок за договором про дольову участь від 22 серпня 2003 року, укладеним з ОСОБА_1 складає 54 549 грн. Договір сплачений в повному розмірі та перегляду не підлягає.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення у повній мірі не відповідають, з огляду на таке.

Відповідно до статті 4 ЦК УРСР цивільні права і обов`язки виникають з підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов`язки. Відповідно до цього цивільні права і обов`язки виникають: з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; з адміністративних актів, у тому числі для державних, кооперативних та інших громадських організацій - з актів планування; в результаті відкриттів, винаходів, раціоналізаторських пропозицій, створення творів науки, літератури і мистецтва; внаслідок заподіяння шкоди іншій особі, а так само внаслідок придбання або збереження майна за рахунок коштів іншої особи без достатніх підстав; внаслідок інших дій громадян і організацій; внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання цивільно-правових наслідків.

Згідно з частиною першою статті 41 ЦК УРСР угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 48 ЦК УРСР недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.

Отже, за правилами статті 48 ЦК УРСР угода визнається недійсною при невідповідності її не тільки законові, а й іншим актам, виданим органами державної влади і управління в межах наданої їм компетенції.

Стаття 48 ЦК УРСР застосовується при порушенні встановленого порядку вчинення громадянами і організаціями дій, спрямованих на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав і обов`язків, при ущемленні угодою особистих або майнових прав неповнолітніх дітей, а також в інших випадках їх невідповідності вимогам чинного законодавства, якщо для них не встановлені особливі правила визнання угод недійсними (статті 45-47 49-58 ЦК УРСР).

Правила зазначеної статті застосовуються також до наслідків визнання недійсною угоди при недодержанні форми, в якій угода під страхом недійсності має бути укладена.

У разі визнання угоди недійсною за статтею 48 ЦК УРСР суд повинен у рішенні послатися і на нормативний акт, вимогам якого угода не відповідає.

Невиконання або неналежне виконання угоди не може бути підставою для визнання її недійсною. У цьому разі сторона вправі вимагати розірвання договору або застосування інших встановлених наслідків, а не визнання угоди недійсною.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Звертаючись до суду з цим позовом, ТОВ «ДД-Строй» посилалося на те, що 23 листопада 2017 року ОСОБА_1 , зокрема на підставі договору про дольову участь в будівництві житлового будинку від 22 серпня 2003 року було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на інженерну водозабірну споруду для обслуговування артезіанської свердловини № 10 загальною площею 8,6 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що порушує його майнове право на розпорядження належною йому на праві власності нежитловою будівлею, зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 7,3 кв. м, придбаною 09 грудня 2016 року у Територіальної громади Одеської міської ради на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу.

Тобто, підставою реєстрації за ОСОБА_1 права власності на спірну будівлю слугував договір про дольову участь в будівництві житлового будинку, укладений 22 серпня 2003 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Галі», який фактично не виконаний та свідчить лише про наміри сторін на будівництво нерухомого майна.

Частиною першою статті 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до частини другої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Згідно з частиною другою статті 5 Закону України «Про держану реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку, крім випадків, передбачених статтею 31цього Закону.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За загальним правилом державна реєстрація прав проводиться будь-яким державним реєстратором за заявами у сфері державної реєстрації прав (абзац четвертий частини п`ятої статті 3 зазначеного Закону).

Тобто державна реєстрація прав проводиться державним реєстратором не з власної ініціативи, а на підставі відповідної заяви, поданої зацікавленою особою. Відносини у сфері державної реєстрації речового права виникають між суб`єктом звернення за такою послугою та суб`єктом, уповноваженим здійснювати відповідні реєстраційні дії.

Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду, про що зазначила у постанові від 28 серпня 2019 року у справі № 752/8287/18 (провадження № 14-330цс19).

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 затверджено Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, згідно з пунктом 1 якого цей Порядок визначає умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України «Про держану реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державної реєстрації речових правна нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

Пунктом 41 зазначеного Порядку, зокрема передбачено, що для державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна подається документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта.

Враховуючи викладене, належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Встановивши, що у зв`язку із реєстрацією ОСОБА_1 за собою права власності на спірне нерухоме майно було порушено право позивача, як суд першої інстанції, так і апеляційний суд залишили поза увагою те, що ТОВ «ДД-Строй» обрало неефективний спосіб захисту.

Крім того, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити про те, що укладення оспорюваного договору із неповнолітньою не порушує права ТОВ «ДД-Строй».

Враховуючи підстави позову, наведені позивачем у позовній заяві, а також встановлені судами обставини справи, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову саме з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту.

Відмова у задоволенні позову через обрання неефективного (неналежного) способу захисту не позбавляє позивача права звернутися до суду з іншим позовом.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 412 ЦПК Українипідставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог із наведених вище підстав.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною першою статі 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема з резолютивної частини із зазначенням у ній розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

За подання апеляційної та касаційної скарг ОСОБА_1 сплатила судовий збір в загальному розмірі 6 723,50 грн. Тому ці грошові кошти слід стягнути з позивача на користь відповідача.

Керуючись статтями 400 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Приморського районного суду міста Одеси від 25 лютого 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року скасувати та прийняти нову постанову.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ДД-Строй» до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору про дольову участь у будівництві відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДД-Строй» на користь ОСОБА_1 судові витрати, понесені на сплату судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг в загальному розмірі 6 723 (шість тисяч сімсот двадцять три) гривні 50 копійок.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. С. Висоцька Судді:А. І. Грушицький І. В. Литвиненко Є. В. Петров О. С. Ткачук