ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 квітня 2025року
м. Київ
справа № 522/3953/24
провадження № 61-11310св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду (далі - Верховний Суд): Пархоменка П. І. (суддя - доповідач), Гудими Д. А., Краснощокова Є. В.,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Фірми «Вега» (у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю), в інтересах якої діє адвокат Овсяніченко Олена Володимирівна,
на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 25 березня 2024 року
у складі судді Косіциної В. В. та постанову Одеського апеляційного суду
від 04 липня 2024 року у складі колегії суддів: Сєвєрової Є. С., Вадовської Л. М., Комлевої О. С.,
за заявою заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси про забезпечення позову у цивільній справі за позовом заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси (далі - позивач) до Виконавчого комітету Одеської міської ради, Фірми «Вега» (у вигляді товариства
з обмеженою відповідальністю), ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні правом та зобов`язання усунути перешкоди у користуванні правом
ухвалив постанову про таке:
І. Короткий зміст заяви
1. 14 березня 2024 року позивач звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Одеської міської ради, Фірми «Вега» (у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю), ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні правом та зобов`язання усунути перешкоди
у користуванні правом.
2. 21 березня 2024 року позивач подав до суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на об`єкт нерухомого майна (нежитлові приміщення магазину, площею 358,00 кв. м), що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , та заборони вчиняти будь-які дії
в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо вказаного об`єкта нерухомого майна.
3. Заява обґрунтована тим, що:
- відповідно до паспорта сховища № 56964 у будинку АДРЕСА_1 перебуває споруда цивільного захисту площею 103,8 кв. м;
- відповідно до плану розташування акцій ВАТ «Стальканат», створеного шляхом корпоратизації, житловий будинок по
АДРЕСА_1 увійшов у перелік об`єктів, залишкова вартість яких не включена
в уставний фонд товариства. Крім того, згідно акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу, затвердженого Міністром промисловості України
14 грудня 1994 року, житловий будинок на АДРЕСА_1 увійшов у перелік об`єктів, вартість яких не включена в уставний фонд ВАТ «Стальканат»;
- постановою Господарського суду Одеської області від 03 квітня 2002 року (справа № 17-2-18/01-8186) ВАТ «Стальканат» визнане банкрутом;
- рішенням Господарського суду Одеської області від 13 червня 2002 року (справа № 17-6-18/02-4289) зобов`язано Одеську міську раду виконати дії щодо прийняття до комунальної власності об`єктів житлового фонду з інженерними мережами, який знаходився на балансі ВАТ «Стальканат», без додатковим умов;
- рішенням Одеської міської ради № 703-XXIV від 13 листопада 2002 року надано згоду на передачу з державної власності до комунальної власності територіальної громади м. Одеси жилих будинків (відповідно до переліку, зазначеного у додатку № 1 до рішення) та інженерних мереж, насосних станцій, трансформаторної підстанції, що не увійшли до статутного фонду
ВАТ «Стальканат»;
- відповідно до переліку (додатку до рішення № 703-XXIV від 13 листопада 2002 року) жилий будинок, розташований за адресою:
АДРЕСА_1 , що не увійшов до статутного фонду ВАТ «Стальканат», визначений таким, що підлягає передачі у комунальну власність територіальної громади м. Одеси;
- листом № 1/2236 від 17 травня 2002 року РВ Фонду державного майна України по Одеській області погоджено передачу до комунальної власності зазначеного будинку;
- 27 лютого 2008 року ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу продав ОСОБА_1 10/100 частки нежитлового приміщення магазину
у будинку АДРЕСА_1 , а також продав Фірмі «Вега» 90/100 частки зазначеного об`єкта нерухомого майна;
- позивач має переконання, що оскільки на даний момент ОСОБА_1 та Фірма «Вега» є власниками спірного майна, існує ймовірність його відчуження, що може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у майбутньому.
4. Враховуючи викладене, позивач просив:
- накласти арешт на об`єкт нерухомого майна (нежитлове приміщення магазину, площею 358,00 кв. м), що розташований за адресою:
АДРЕСА_1 ;
- заборонити будь-яким суб`єктам державної реєстрації та державним реєстраторам, іншим особам вчиняти будь-які дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно, щодо об`єкта нерухомого майна (нежитлове приміщення магазину, площею 358,00 кв. м), що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
5. Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 25 березня 2024 року, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного суду
від 04 липня 2024 року, заяву позивача про забезпечення позову задоволено частково. Накладено арешт на об`єкт нерухомого майна, а саме нежитлові приміщення магазину площею 358,00 кв. м, які належать на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 та Фірмі «Вега» (у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю) (далі - Фірма «Вега»).
6. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, частково задовольняючи заяву, виходив з того, що наявні підстави для накладення арешту на нежитлові приміщення магазину, який є предметом спору, оскільки такий захід забезпечення позову відповідатиме заявленим позовним вимогам та є співмірним.
ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
7. У касаційній скарзі представник Фірми «Вега» - адвокат Овсяніченко О. В. просить оскаржені судові рішення в частині накладення арешту на об`єкт нерухомого майна скасувати та ухвалити нове - про відмову
у задоволенні заяви про забезпечення позову.
8. Касаційна скарга мотивована такими обставинами:
- вважає, що підстави, викладені прокурором у заяві про забезпечення позову, не ґрунтуються на наявних у матеріалах справи доказах, а також суперечать існуючим між сторонами справи правовідносинам;
- висновок апеляційного суду, що споруда цивільного захисту фактично увійшла до загальної площі нерухомого майна магазину площею 358 кв. м, власниками якого є відповідачі, є передчасним та спростовуються матеріалами справи;
- вказує, що за наявними матеріалами справи неможливо встановити місце розташування протирадіаційного укриття № 56964 у підвалі будинку та яким воно було на момент здачі будинку у експлуатацію;
- позивачем пред`явлено позов про усунення перешкод у користуванні 42,40 кв. м нежитлової нерухомості, однак суд наклав арешт на всю площу магазину 358 кв. м, що є прямим порушенням права власності відповідачів;
- відповідачі є законними добросовісними набувачами нерухомого майна, які не знали про те, що у будинку АДРЕСА_1 , обліковувалась споруда цивільного захисту, ніколи не бачили ніяких елементів, які б свідчили про те, що будь - яка складова частина нерухомого майна може містити споруду цивільного захисту.
IV. Рух справи у суді касаційної інстанції
9. 07 серпня 2024 року представник Фірми «Вега» - адвокат Овсяніченко О. В. звернулась із касаційною скаргою на ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції.
10. Ухвалою Верховного Суду від 13 серпня 2024 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення наявних у ній недоліків.
11. Ухвалою Верховного Суду від 26 серпня 2024 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції.
12. 26 вересня 2024 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
13. Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
V. Позиція Верховного Суду
14. Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах розгляду справи судом касаційної інстанції (стаття 400 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК)), Верховний Суд зазначає наступне.
15. У спірних правовідносинах ключовим є питання, чи були наявні підстави для забезпечення позову.
16. Правова природа та загальні принципи щодо забезпечення позову закріплені в Главі 10 ЦПК. Забезпечення позову спрямоване перш за все проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може приховати майно, продати, знищити чи знецінити його тощо.
17. Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
18. Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричиненню значної шкоди позивачу.
19. Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
20. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
21. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.
22. Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для вирішення справи по суті, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено, чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.
23. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
24. У постанові від 24 квітня 2024 року у справі № 754/5683/22 Велика Палата Верховного Суду (пункти 46-47) зазначила, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
25. У спірних правовідносинах судами попередніх інстанцій встановлено, що предметом спору у даній справі є визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора, на підставі якого за ОСОБА_1 та ТОВ Фірмою «Вега» зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
26. А тому суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, встановивши, що між сторонами виник спір, щодо законності відчуження нерухомого майна, з урахуванням обставин конкретної справи, дійшов обґрунтованого висновку про те, що не застосування заходів забезпечення позову може істотно ускладнити або унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову.
27. За встановлених у розглядуваній справі обставин, Верховний Суд погоджується з висновком судів про те, що невжиття заходів забезпечення позову, може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист та поновлення прав, які позивач вважає порушеними, за захистом яких він звернувся до суду.
28. Оцінка законності, обґрунтованості та доведеності позовних вимог при вирішенні питання про забезпечення позову не здійснюється.
29. Застосовані судом заходи забезпечення позову не перешкоджають користуванню нерухомим майном, носять тимчасовий характер та спрямовані, зокрема, на унеможливлення зміни власника майна, до вирішення спору судом.
30. Оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій є вмотивованими та містять висновки щодо питань, які мають значення для вирішення справи.
31. Доводи касаційної скарги про те, що позивачем пред`явлено позов про усунення перешкод у користуванні 42,40 кв. м нежитлової нерухомості, однак суд наклав арешт на всю площу магазину 358 кв. м, що є прямим порушенням права власності відповідачів, не заслуговують на увагу, оскільки, за твердженням позивача, споруда цивільного захисту не є окремим об`єктом права власності і відповідно не може враховуватися як окремий об`єкт будівництва. Вказана спорудавходить до складу нежитлового приміщення магазину, загальною площею 358,00 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить відповідачам на праві приватної власності. У зв`язку з чим судом накладено арешт на все майно.
32. Касаційна скарга не містить обґрунтованих посилань на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
33. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК).
34. Суди належним чином виконали вимоги статті 89 ЦПК щодо оцінки доказів і дотримали вимог статті 263 ЦПК щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно встановили обставини справи та правильно вирішили спір.
35. За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд вважає, що немає підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, що відповідатиме частині третій статті 401 та статті 410 ЦПК.
36. Оскільки судові рішення підлягають залишенню без змін, судовий збір покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.
Із цих підстав,
керуючись статтями 400 401 409 410 415 416 419 ЦПК, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
1. Касаційну скаргу Фірми «Вега» (у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю), в інтересах якої діє адвокат Овсяніченко Олена Володимирівна, залишити без задоволення.
2. Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 25 березня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 04 липня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: П. І. Пархоменко Д. А. Гудима Є. В. Краснощоков