Постанова
Іменем України
02 травня 2023 року
м. Київ
справа № 522/4711/17
провадження № 61-1415св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_4 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 , від імені якої діє адвокат Єгоров Дмитро Сергійович, на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 26 березня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 15 грудня 2022 року, і виходив з наступного.
Зміст заявлених позовних вимог
1. У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_4 , про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності у порядку спадкування (цивільна справа № 522/4711/17).
2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її двоюрідний брат ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Першою Одеською державною нотаріальною конторою за її заявою заведено спадкову справу № 56775008 (номер у нотаріуса - 349/2014), однак у видачі свідоцтва про право на спадщину їй було відмовлено у зв`язку із не доведенням факту родинних відносин із спадкодавцем (відсутнє свідоцтво про народження ОСОБА_6 , матері померлого), а також відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно.
3. Посилалась на те, що вона є найближчою родичкою ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак не може оформити право на спадщину, відкриту після його смерті, через відсутність необхідних документів, які було втрачено. Спадкоємицею п`ятої черги є двоюрідна племінниця спадкодавця - ОСОБА_2 .
4. Зазначала, що ОСОБА_5 на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 , у тому числі право власності на 1/2 її частину, набуте в порядку спадкування після смерті його матері
ОСОБА_7 .
5. Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд: встановити факт, що померлий ОСОБА_5 та вона є двоюрідними братом та сестрою; визнати за нею права власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , та на всі грошові кошти спадкодавця на всіх рахунках у всіх банківських установах, що виявлені на день ухвалення судом рішення чи будуть виявлені в майбутньому.
6. У червні 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_4 , про визнання права власності в порядку спадкування за законом (цивільна справа
№ 522/11131/17).
7. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 зазначала, що вона та її мати ОСОБА_8 , були знайомі з ОСОБА_5 , його батьками, тому що їх сім`ї мешкали у одному будинку. Коли захворіла ОСОБА_6 - мати ОСОБА_5 , її мати - ОСОБА_8 перейшла жити до них, надаючи допомогу по догляду за хворою. Після її смерті ОСОБА_8 та ОСОБА_5 стали жити як чоловік та жінка. Згодом ОСОБА_5 зробив пропозицію її матері ОСОБА_8 оформити їх стосунки, проте мати соромилась реєструвати шлюб, оскільки була старша за нього та була знайома з його колишньою дружиною ОСОБА_9 . Приблизно у 2003 році вони фактично стали проживати всі разом однією сім`єю.
8. Посилалася на те, що через сімейні обставини з 2003 року вона почала проживати з матір`ю у квартирі ОСОБА_5 . Вони вели спільне господарство, мали єдиний спільний бюджет, при цьому коли
ОСОБА_5 захворів, вони з матір`ю його доглядали, піклувалися про нього, забезпечували його лікування та здійснили його поховання, а тому вважала, що вона фактично прийняла спадщину після ОСОБА_5 .
9. У зв`язку з відсутністю офіційного оформлення відносин між її матір`ю та ОСОБА_5 , отримати свідоцтво на право на спадщину вона не могла, а тому звернулась до суду із заявою про встановлений спільного факту проживання. Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 26 грудня 2016 року у справі №522/23193/16-ц встановлений факт її проживання однією сім`єю з ОСОБА_5 з 2003 року по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 та з ОСОБА_8 з 2003 року по день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 .
10. Посилаючись на те, що вона є спадкоємицею після смерті ОСОБА_5 та ОСОБА_8 , а також те, що вона прийняла спадщину, ОСОБА_3 просила суд визнати за нею право власності на спірну квартиру в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 та
ОСОБА_8 .
11. Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 09 липня 2018 року об`єднано в одне провадження вказані цивільні справи. Присвоєно справі номер 522/4711/17.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
12. Рішенням Приморського районного суд м. Одеси від 26 березня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Встановлено факт того, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ), та ОСОБА_1 є двоюрідними братом та сестрою. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
13. У задоволені позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.
14. Рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 мотивовано тим, що в матеріалах справи наявна достатня кількість доказів, що підтверджує те, що ОСОБА_10 , мати ОСОБА_1 , є рідною тіткою спадкодавця ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . З огляду на зазначене, ОСОБА_1 , яка у встановлений законом строк прийняла спадщину, є спадкоємицею третьої черги за законом за правом представлення, передбаченим частиною четвертою статті 1266 Цивільного кодексу України.
15. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності на спірну квартиру, суд першої інстанції виходив із того, що позивачкою обрано неналежний спосіб захисту її прав, оскільки спірне майно зареєстроване за третьою особою, а договори відчуження є чинними та не визнані в установленому законом порядку недійсними. Вимоги про визнання права власності на інше рухоме майно чи грошові кошти на банківських рахунках, відкритих ОСОБА_5 , суд вважав недоведеними, з огляду на відсутність доказів наявності такого майна.
16. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 , суд першої інстанції виходив із їх недоведеності, зокрема факту проживання однією сім`єю ОСОБА_3 з ОСОБА_5 та з ОСОБА_8 , існування спільного бюджету, ведення з спільного господарства та проведення спільних витрат.
Короткий зміст судового рішення апеляційного суду
17. ОСОБА_4 оскаржила рішення Приморського районного суду м. Одеси від 26 березня 2021 року в апеляційному порядку в частині вирішення питання щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин. В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржувалося.
18. Постановою Одеського апеляційного суду від 15 грудня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 26 березня 2021 року залишено без змін.
19. Суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог
ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин з
ОСОБА_5 , доведення позивачкою зазначених вимог на підставі належних, достатніх та допустимих доказів.
Узагальнені доводи касаційної скарги
20. 16 січня 2023 року (згідно з датою, зазначеною у накладній кур`єрської доставки) ОСОБА_4 , від імені якої діє адвокат Єгоров Д. С., звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 26 березня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 15 грудня 2022 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин, і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні цих вимог. В іншій частині рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції не оскаржуються.
21. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанції ОСОБА_4 , від імені якої діє адвокат
Єгоров Д. С., зазначає неправильне застосування судами норм матеріального
і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 06 жовтня
2022 року у справі № 643/1850/20 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також не дослідили належним чином зібрані у справі докази та встановили обставини справи на підставі недопустимих доказів. Крім того заявниця зазначає, що справу розглянуто за її відсутності та за відсутності її представника, оскільки вони належним чином не були повідомлені про дату, час і місце судового засідання, всупереч правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі
№ 752/11896/17, від 10 квітня 2019 року у справі № 461/10610/13-ц, та Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 922/4508/16 (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
22. На обґрунтування доводів касаційної скарги заявниця зазначає, що суди попередніх інстанцій ухвалили судові рішення в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин з ОСОБА_5 без наявності у матеріалах справи належних та допустимих доказів, зокрема свідоцтва про народження ОСОБА_10 . Вважає, що висновки судів попередніх інстанцій в оскарженій частині ґрунтуються на припущеннях.
23. Посилається також на порушення судами норм процесуального права, зокрема в частині прийняття письмових пояснень свідків, не допитаних у судовому засіданні, а також розгляд справи в суді апеляційної інстанції без її участі і належного повідомлення (безпідставною відмовою у задоволенні клопотання її представника про відкладення розгляду справи).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
24. Ухвалою Верховного Суду від 08 лютого 2023 року касаційну скаргу залишено без руху для усунення недоліків.
25. Ухвалою Верховного Суду від 02 березня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 522/4711/17, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції, відмовлено у задоволенні клопотання
ОСОБА_4 , від імені якої діє адвокат Єгоров Д. С., про зупинення дії рішення Приморського районного суду м. Одеси від 26 березня 2021 року та постанови Одеського апеляційного суду від 15 грудня 2022 року до закінчення касаційного провадження
26. 29 березня 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
27. 31 березня 2023 року ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат
Губська Х. Ю., подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому посилається на те, що копію ухвали про відкриття касаційного провадження та копію касаційної скарги вона отримала лише 23 березня 2023 року
28. Згідно з частиною першою статті 395 ЦПК України учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження.
29. Відповідно до частини другої статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
30. З огляду на зазначені вище обставини отримання стороною позивача копії касаційної скарги та ухвали про відкриття касаційного провадження, що підтверджуються матеріалами касаційного провадження, ураховуючи незначний пропуск зазначеного процесуального строку та з метою забезпечення права особи на доступ до правосуддя, колегія суддів вважає, що встановлений судом строк ОСОБА_1 на подання відзиву підлягає продовженню до дати його подання - до 31 березня 2023 року.
31. Відзив на касаційну скаргу обґрунтований тим, що касаційна скарга
ОСОБА_4 є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.
32. Зосереджує увагу на тому, що права та обов`язки
ОСОБА_4 в частині вирішення судами попередніх інстанцій позовних вимог про встановлення факту родинних відносин не порушуються, оскільки вона немає ніякого відношення до родинних зв`язків ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , при цьому зловживає своїми процесуальними правами з метою перешкоджання в оформленні позивачкою своїх спадкових прав.
33. Вважає, що суди попередніх інстанцій надали належну правову оцінку наявним у матеріалах справи достатнім доказам для встановлення факту родинних відносин ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , оскаржені судові рішення є законними та обґрунтованими.
34. Посилання касаційної скарги щодо порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права є безпідставними, з огляду на те, що ОСОБА_4 була належним чином повідомлення про дату, час та місце судового розгляду справи, неодноразово заявляла клопотання про відкладення розгляду справи, при цьому подане клопотання про відкладення розгляду справи, призначеної на 15 грудня 2022 року, не було оформлене відповідно до вимог процесуального закону (не підписане), а тому суд обґрунтовано не розглядав його.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
35. Згідно зі свідоцтвом про народження від 18 серпня 1959 року серії НОМЕР_1 , ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 та його батьками є ОСОБА_11 та ОСОБА_6 .
36. Відповідно до свідоцтва про шлюб від 25 липня 1973 року серії
НОМЕР_2 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженка с. Анатолівка Березанського району Миколаївської області, уклала шлюб з ОСОБА_12 та змінила прізвище на « ОСОБА_13 ».
37. На підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської Ради народних депутатів, від 07 липня 1993 року, № ІІ443, зареєстровано і записано в реєстрову книгу за №7-868, ОСОБА_14 та ОСОБА_5 на праві приватної власності належала квартира АДРЕСА_1 .
38. ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , померла ІНФОРМАЦІЯ_6 . На день смерті була зареєстрована та проживала за адресою: квартира АДРЕСА_1 , разом з ОСОБА_5 . Спадкова справа після смерті ОСОБА_14 , яка померла
ІНФОРМАЦІЯ_6 , не заводилася.
39. ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . На день смерті був зареєстрований та проживав за адресою: квартира АДРЕСА_1 . Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина, яка складається, зокрема з квартири АДРЕСА_1 .
40. 14 листопада 2014 року Першою Одеською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу № 349/2014. Із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулися: 14 листопада 2014 року - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 - ОСОБА_3 .
41. Постановою державного нотаріуса Першої Одеської державної нотаріальної контори Садової Т. В. від 10 лютого 2017 року №254/02-31 відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з тим, що нею не доведено родинні відносини зі спадкодавцем через відсутність свідоцтва про народження та про смерть матері спадкодавця ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , - ОСОБА_6 , а також через відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно.
42. Відповідно до свідоцтва про народження, виданого повторно,
від 14 лютого 2015 року серія НОМЕР_3 , ОСОБА_15 народилася ІНФОРМАЦІЯ_9 , її батьками є ОСОБА_10 та ОСОБА_16 .
43. Зі свідоцтва про укладення шлюбу від 14 червня 1985 року серії
НОМЕР_4 слідує, що ОСОБА_17 уклала шлюб з ОСОБА_18 та змінила прізвище на « ОСОБА_19 ».
44. Згідно з листом Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Березанського районного управління юстиції Миколаївської області
від 03 червня 2015 року за №953/03.04-26, актового запису про народження ОСОБА_6 не знайдено.
45. У листі Державного архіву Миколаївської області від 08 червня 2016 року №338/01.1-21 зазначено, що книги записів актів громадянського стану про народження підвідділів ЗАГС Анатолівської сільради Березанського району Миколаївської області за 1919 рік не надходили.
46. Листом Березанського райвідділу ДРАЦС №494/15.8-4.5 від 31 березня 2017 року повідомлено, що актовий запис про народження ОСОБА_6 відсутній.
47. Про відсутність інформації про місце народження ОСОБА_6 вказано також у листі Анатолівської сільради Березанського району Миколаївської області № 167 від 06 березня 2017 року, листі Держархіву Миколаївської області № A-210/03-05 від 31 березня 2017 року, листі Держархіву Одеської області № К-646 від 12 червня 2017 року.
48. Згідно зі свідоцтвом про народження ОСОБА_10 (мати ОСОБА_1 ), її місцем народження є с. Анатолівка Березанського району Миколаївської області.
49. Згідно зі свідоцтвом про шлюб від 25 липня 1973 року серії НОМЕР_2 , укладеним між ОСОБА_6 та ОСОБА_12 , а також з витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть від 08 серпня 2017 року №00018490322, місцем народження ОСОБА_6 є
с. Анатолівка Березанського району Миколаївської області.
50. Відповідно до листа ради народних депутатів Березанського району Миколаївської області від 05 жовтня 1993 року №271, адресованого ОСОБА_14 , стосовно розгляду її заяви про розкуркулення її батька, її батьком є ОСОБА_20 .
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
51. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
52. Згідно з положеннями пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, а також якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
53. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
54. Межами касаційного перегляду справи є перегляд оскаржених судових рішень в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин. В частині вирішення інших позовних вимог
ОСОБА_1 та ОСОБА_3 справа не переглядається в касаційному порядку з огляду на положення частини першої статті 400 ЦПК України.
55. Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
56. Юридичні факти - це обставини чи факти, з якими норми права пов`язують виникнення, зміну або припинення правовідносин.
57. Частиною першою статті 315 ЦПК України передбачено перелік юридичних фактів, які можуть бути встановлені у судовому порядку.
58. Пунктом 1 частини першої вказаної статті передбачено, що суд розглядає справу про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.
59. Встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб в судовому порядку можливо лише тоді, коли чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.
60. Суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання свідоцтва про право на спадщину.
61. Із системного аналізу частини шостої статті 294, статті 315 ЦПК України вбачається, що за наявності спору про право суд в порядку позовного провадження може розглядати справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в тому числі й факти родинних відносин, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення або особа не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факти, що мають юридичне значення.
62. Справи про спадкування повинні розглядатися судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.
63. Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
64. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
65. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі
№ 129/1033/13-ц).
66. Надавши належну правову оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення факту її родинних відносин з ОСОБА_5 . Суди виходили із того, що ОСОБА_10 , мати, ОСОБА_1 , та ОСОБА_6 , мати ОСОБА_5 , є рідними сестрами.
67. Доводи касаційної скарги щодо відсутності у матеріалах справи свідоцтва про народження ОСОБА_10 , є безпідставними та спростовуються матеріалами справи (т.1, а.с. 25). При цьому колегія суддів зауважує, що відсутність свідоцтва про народження матері спадкодавця - ОСОБА_21 було підставою для відмови позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину та стало однією із підстав для звернення до суду із цим позовом. Актового запису про народження ОСОБА_6 не виявлено, як у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Березанського районного управління юстиції Миколаївської області, так і в Державному архіві Миколаївської області.
68. Посилання заявниці на неправомірне прийняття судами попередніх інстанцій в якості доказів письмових пояснень свідків колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на те, що як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції обґрунтовано підстави не прийняття в якості доказів для встановлення факту родинних відносин письмових пояснень свідків, наданих позивачкою, більш того акцентовано увагу на тому, що висновок суду про наявність підстав для встановлення такого факту підтверджується іншими належними, достатніми та допустимим доказами.
69. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявниці по суті спору та їх відображення в оскаржених судових рішеннях, питання вмотивованості висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків апеляційного суду. Доводи касаційної скарги значною мірою зводяться до переоцінки доказів, що не належить до компетенції суду касаційної інстанції.
70. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).
71. Висновки судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням встановлених у цій справі обставин, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які посилається заявниця у касаційній скарзі.
72. Щодо доводів заявниці про порушення судом апеляційної інстанції її права на участь у судовому розгляді справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
73. За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
74. Відповідно до частини другої, третьої статті 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик.
75. З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_4 була належним чином та завчасно повідомлена про дату, час та місце судового розгляду справи у суді апеляційної інстанції, що підтверджується відповідним зворотнім повідомленням про вручення поштового відправлення (т. 2, а. с. 202).
76. Колегія суддів ураховує, що до судового засідання в суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_4 - ОСОБА_22 подав заяву про відкладення розгляду справи, з підстав укладення із ним договору про надання правової допомоги лише 12 грудня 2022 року. Зазначена заява було направлена на електронну пошту суду та не скріплена електронним цифровим підписом заявника, що підтверджується відміткою уповноваженої особи суду.
77. Суд апеляційної інстанції при вирішенні питання про можливість розгляду справи без участі учасників справи, які не з`явилися у судове засідання, навів підстави для відхилення поданої представником ОСОБА_4 - ОСОБА_22 заяви про відкладення судового розгляду справи, при цьому врахував належне повідомлення учасників справи про дату, час та місце судового розгляду та неодноразове подання різними представниками заявниці клопотань про відкладення розгляду справи.
78. У цьому аспекті колегія суддів також звертає увагу на той факт, що
ОСОБА_4 не зазначила обставин, які перешкоджали їй особисто взяти участь у судовому розгляді справи в суді апеляційної інстанції.
79. Учасники судового процесу та їхні представники, як зазначено у частині першій статті 44 ЦПК України, повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
80. На учасників судового процесу та їх представників покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборону зловживати наданими правами.
81. В контексті забезпечення права особи на доступ до правосуддя, колегія суддів звертає увагу на те, що ОСОБА_23 повідомлялась про розгляд справи в апеляційному суді, як особисто, так і через свого уповноваженого представника (частина п`ята статті 130 ЦПК України), висловила свою позицію щодо спірних правовідносин у тексті апеляційної скарги та не була позбавлена можливості надати додаткові письмові пояснення.
82. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для висновку про порушення судом апеляційної інстанції гарантій статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та для скасування у зв`язку із цим оскарженого судового рішення апеляційного суду.
83. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
84. Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_4 , від імені якої діє адвокат Єгоров Дмитро Сергійович, залишити без задоволення.
2. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 26 березня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 15 грудня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Синельников С. Ф. Хопта В. В. Шипович