ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 липня 2025 року
м. Київ
справа № 522/7542/19
провадження № 61-12648св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: державний реєстратор комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Махортов Ігор Олександрович, дачно-будівельний кооператив «Нова Аркадія»,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , товариство з обмеженою відповідальністю «Украгродім ХК»,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - комунальне підприємство «Агенція державної реєстрації»,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 18 липня 2023 року у складі колегії суддів Лозко Ю. П., Кострицького В. В., Коновалової В. А.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Махортова Ігоря Олександровича, дачно-будівельного кооперативу «Нова Аркадія», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , товариство з обмеженою відповідальністю «Украгродім ХК», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - комунальне підприємство «Агенція державної реєстрації», про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, припинення права власності.
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до державного реєстратора комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Махортова І. О. (далі - державний реєстратор Махортов І. О.), дачно-будівельного кооперативу «Нова Аркадія» (далі - ДБК «Нова Аркадія»), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , товариство з обмеженою відповідальністю «Украгродім ХК» (далі - ТОВ «Украгродім ХК»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - комунальне підприємство «Агенція державної реєстрації» (далі - КП «Агенція державної реєстрації»), про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, припинення права власності.
Позов обґрунтувала тим, що 01 липня 2011 року Приморський районний суд м. Одеси рішенням у справі № 2-3801/11 визнав за нею та ОСОБА_2 на склад сім`ї з чотирьох осіб ( ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та їхні двоє неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) право користування службовим приміщенням в АДРЕСА_1 під літ. «Р», «Р'», «Р1», яке складається з приміщень «8», площею 8 кв. м, «9», площею 8,8 кв. м, «10», площею 12,7 кв. м, «11», площею 3,4 кв. м, «12», площею 7,5 кв. м, «7», площею 11,1 кв. м, «6», площею 13,8 кв. м, «4», площею 9,6 кв. м, «3», площею 6,5 кв. м, «2», площею 2,9 кв. м, «1», площею 2,8 кв. м, тобто має загальну площу 87,1 кв. м. Зобов`язав ДБК «Нова Аркадія» укласти з ОСОБА_2 на склад сім`ї з чотирьох осіб договір найму на вказане службове приміщення.
Утім, станом на час звернення із цим позовом, ДБК «Нова Аркадія» так і не уклав з ОСОБА_2 договір найму на службове приміщення, натомість ДБК «Нова Аркадія» звернувся до суду із позовом про визнання позивача та членів її сім`ї такими, що втратили право користування житловим приміщенням (справа № 522/18540/18).
Позивачу також стало відомо, що ДБК «Нова Аркадія» зареєстрував за собою право приватної спільної часткової власності на 14/100 частки об`єкта житлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 .
Вважає, що вказана державна реєстрація є незаконною, необґрунтованою, безпідставною та такою, що підлягає скасуванню.
Також зазначає, що реєстрація за ДБК «Нова Аркадія» права власності на вказаний об`єкт нерухомості порушує її права та інтереси, оскільки між нею та ДБК «Нова Аркадія» вже багато років триває судовий спір з приводу цього об`єкта нерухомості. У межах розгляду справи № 522/18540/18, заперечуючи проти позовних вимог ДБК «Нова Аркадія», як на одну із підстав для відмови у задоволенні позовних вимог, позивач посилалася на те, що ДБК «Нова Аркадія» не довів факт знаходження вказаного службового приміщення у його власності/користуванні.
Позивач вважає, що подавши завідомо незаконні та необґрунтовані документи на реєстрацію права власності та ініціювавши здійснення державним реєстратором незаконної реєстрації права власності, ДБК «Нова Аркадія» намагається закріпити свою позицію у справі № 522/18540/18, створити уявлення про те, що нібито саме кооператив є власником житлового приміщення, де заявниця проживає разом із своєю сім`єю і таким чином намагається позбавити права користування та проживання у цьому житловому приміщенні.
Надані ДБК «Нова Аркадія» для реєстрації такі документи, як листи бюро технічної інвентаризації та технічний паспорт, на думку позивача, з огляду на положення статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не відносяться до документів на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності та інших речових прав і які відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.
Також зазначає про те, що надане для реєстрації права власності ДБК «Нова Аркадія» рішення Приморського районного суду м. Одеси у справі № 2-3801/11 від 01 липня 2011 року не містить у собі жодної вказівки про визнання за ДБК «Нова Аркадія» права власності на об`єкти нерухомості, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач (з урахуванням зміни позовних вимог) просила суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора Махортова І. О. за індексним номером 46501691 від 16 квітня 2019 року, згідно із яким за ДБК «Нова Аркадія» зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна: ДБК «Нова Аркадія», об`єкт житлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , розмір частки 14/100;
- cкасувати запис про реєстрацію права власності від 11 квітня 2019 року № 31208448, об`єкт житлової нерухомості, за адресою: АДРЕСА_1 , власник: ДБК «Нова Аркадія», розмір частки 14/100, підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора Махортова І. О., за індексним номером 46501691 від 16 квітня 2019 року;
- cкасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності за ДБК «Нова Аркадія» на об`єкт нерухомого майна: ДБК «Нова Аркадія», об`єкт житлової нерухомості, за адресою: АДРЕСА_1 , власник: ДБК «Нова Аркадія», розмір частки 14/100, запис про право власності номер: 31208448, дата та час державної реєстрації: 11 квітня 2019 року о 18:20:50, підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора Махортова І. О. за індексним номером 46501691 від 16 квітня 2019 року;
- припинити за ДБК «Нова Аркадія» зареєстроване речове право - право приватної спільної часткової власності у розмірі частки 14/100 на об`єкт нерухомого майна: ДБК «Нова Аркадія», об`єкт житлової нерухомості, за адресою: АДРЕСА_1 , власник: ДБК «Нова Аркадія», розмір частки 14/100, запис про право власності номер: 31208448, дата та час державної реєстрації: 11 квітня 2019 року о 18:20:50, підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора Махортова І. О. за індексним номером 46501691 від 16 квітня 2019 року.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Приморський районний суд м. Одеси рішенням від 29 червня 2022 року у складі судді Чернявської Л. М. позов задовольнив частково.
Визнав протиправним та скасував рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора Махортова І. О. за індексним номером 46501691 від 16 квітня 2019 року, згідно із яким за ДБК «Нова Аркадія» було зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна: ДБК «Нова Аркадія», об`єкт житлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , розмір частки 14/100.
Скасував у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності за ДБК «Нова Аркадія» на об`єкт нерухомого майна: ДБК «Нова Аркадія», об`єкт житлової нерухомості, за адресою: АДРЕСА_1 , власник: ДБК «Нова Аркадія», розмір частки 14/100, запис про право власності номер: 31208448, дата та час державної реєстрації: 11 квітня 2019 року о 18:20:50, підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора Махортова І. О., за індексним номером 46501691 від 16 квітня 2019 року.
Припинив за ДБК «Нова Аркадія» зареєстроване речове право - право приватної спільної часткової власності у розмірі частки 14/100 на об`єкт нерухомого майна: ДБК «Нова Аркадія», об`єкт житлової нерухомості, за адресою: АДРЕСА_1 , власник: ДБК «Нова Аркадія», розмір частки 14/100, запис про право власності номер: 31208448, дата та час державної реєстрації: 11 квітня 2019 року о 18:20:50, підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора Махортова І. О., за індексним номером 46501691 від 16 квітня 2019 року.
В іншій частині позовних вимог відмовив.
Рішення місцевого суду мотивовано тим, що державний реєстратор Махортов І. О. під час реєстрації за ДБК «Нова Аркадія» права власності на спірний об`єкт нерухомості повинен був перевірити подані на реєстрацію документи на відповідність їх законодавству України, на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав. При цьому, враховуючи, що подане на реєстрацію рішення суду від 2011 року не стосується виникнення права власності у ДБК «Нова Аркадія» на нерухоме майно, у ньому не зазначено про визнання за ДБК «Нова Аркадія» права власності на спірний нерухомий об`єкт, в цьому рішенні суду встановлюються інші обставини і задовольняються інші позовні вимоги, які не свідчать про виникнення у ДБК «Нова Аркадія» права власності на жодне майно, в тому числі, і на об`єкт нерухомості, оскарження права власності на який є предметом позову у цій судовій справі.
Листи КП «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради та технічний паспорт, виготовлений ТОВ «Пром-Строй ЛТД» не відповідають вимогам, встановленим законом, не підтверджують набуття права власності за жодною особою, в тому числі, і за ДБК «Нова Аркадія», не входять до переліку документів, на підставі яких згідно із законом можливо провести державну реєстрацію права власності, тому суд вважав, що державний реєстратор Махортов І. О. був зобов`язаний відмовити у державній реєстрації права власності за ДБК «Нова Аркадія» та прийняти відповідне рішення про відмову у державній реєстрації права власності, і дійшов висновку, що прийняте державним реєстратором Махортовим І. О. рішення про державну реєстрацію за ДБК «Нова Аркадія» права приватної спільної часткової власності у розмірі частки 14/100 на об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , потрібно визнати протиправним та скасувати повністю.
Своє рішення в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про скасування запису про реєстрацію права власності, суд мотивував тим, що такий спосіб захисту як скасування запису про реєстрацію права власності чинною редакцією Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не передбачений (на відміну від редакції закону, яка раніше містила такий спосіб захисту як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав).
Одеський апеляційний суд постановою від 18 липня 2023 року апеляційну скаргу ДБК «Нова Аркадія» задовольнив.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29 червня 2022 року скасував і ухвалив нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовив.
Стягнув з ОСОБА_1 на користь ДБК «Нова Аркадія» судовий збір, який сплачений за подання апеляційної скарги у сумі 1 152,60 грн.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що матеріали справи не містять відомостей на підтвердження тієї обставини, що позивач або члени її родини були наділені правом приватної власності на 14/100 частки об`єкта житлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 .
Натомість, як свідчать матеріали справи, зазначене майно знаходилось у володінні ДБК « Нова Аркадія » на підставі договору на право забудови, а у подальшому на підставі свідоцтва про право власності на дачні будинки від 20 липня 2000 року № НОМЕР_1 , наданого управлінням земельних ресурсів Одеської міської ради, було зареєстроване за ОСОБА_5 .
З часу ухвалення Приморським районним судом м. Одеси рішення від 01 липня 2011 року у справі № 2-3801/11, зазначене свідоцтво про право власності на дачні будинки, яке було видано ОСОБА_5 визнано судом недійсним, при цьому, у межах зазначеної справи судом лише визнано право ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та їх дітей на користування цим майном, а у задоволенні заявленої ними вимоги про визнання права власності на домоволодіння на АДРЕСА_1 , судом відмовлено з підстав відсутності для цього правових підстав.
Відтак, вказаним судовим рішенням констатовано факт відсутності у позивача чи у членів її родини права власності на указане майно, фактично з часу ухвалення рішення Приморського районного суду м. Одеси від 01 липня 2011 року, у зв`язку з визнанням недійсним свідоцтва про право власності ОСОБА_5 , право власності на зазначене майно повернулося до попереднього власника, яким є ДБК «Нова Аркадія», про що свідчить також та обставина, що у зазначеному рішенні зобов`язано саме ДБК « Нова Аркадія » укласти з ОСОБА_2 договір найму на службове приміщення.
Верховний Суд у постанові від 26 травня 2021 року у справі № 522/18540/18-ц встановив, що ДБК «Нова Аркадія» звернувся до суду як власник майна з позовом про визнання відповідачів такими, що втратили право користування приміщенням. Суд погодився з правомірністю цих вимог.
Рішення у справах № 2-3801/11 та № 522/18540/18-ц мають преюдиційне значення та підлягають врахуванню.
Суд першої інстанції не оцінив той факт, що ОСОБА_1 не довела порушення її прав через державну реєстрацію права власності ДБК «Нова Аркадія»на житлову нерухомість ( АДРЕСА_1 на 14/100 частки). Апеляційний суд зазначив, що державна реєстрація лише засвідчує вже набуте право власності, а не є його підставою.
Встановлено, що ДБК «Нова Аркадія» набуло право власності за договором забудови від 28 квітня 1928 року. Оскільки ОСОБА_1 та її родина мали лише право користування, їх права не порушені.
Ця обставина є підставою для скасування рішення та відмови у задоволенні позову. Також відхилено вимогу до державного реєстратора, оскільки він не є належним відповідачем.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у серпні 2023 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 17 жовтня 2023 року відкрив касаційне провадження у справі, витребував її із Приморського районного суду м. Одеси.
30 жовтня 2023 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В касаційній скарзі скаржник посилається на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України та вказує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.
У касаційній скарзі зазначається, що реєстрація права власності за ДБК «Нова Аркадія» порушує права та законні інтереси ОСОБА_1 та членів її сім`ї.
Державний реєстратор Махортов І. О. зобов`язаний був відмовити у державній реєстрації права власності за ДБК «Нова Аркадія».
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не надіслали відзив на касаційну скаргу.
Фактичні обставини справи
Суд встановив, що із листа КП «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради від 09 квітня 2019 року № 2444-11/160 відомо, що згідно матеріалів інвентаризаційної справи ДБК «Нова Аркадія» за адресою: АДРЕСА_1 (колишня назва АДРЕСА_1 ), будівля літ. «Р» була зазначена: згідно оціночного акта від 21 вересня 1957 року та 20 березня 1961 року за своїм призначенням за переобладнанням площі - житлова, яка знаходилась у володінні ДБК «Нова Аркадія» на підставі договору на право забудови від 28 квітня 1928 року. Станом на 31 грудня 2012 року 14/100 частин дачних будівель на АДРЕСА_1 належали ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності на дачні будинки від 20 липня 2000 року № НОМЕР_1 , виданого управлінням земельних ресурсів Одеської міської ради та складаються з дачного будинку з верандою літ. «Р1, Р2», двох навісів літ. «Р3», душа літ. «Р4», туалету літ. «Р5», відображених у технічному паспорті від 07 червня 2000 року (дата реєстрації 21 липня 2000 року) (т. 1 а. с. 131).
Ця ж інформація в частині належності ОСОБА_5 14/100 частин дачних будівель на АДРЕСА_1 із вказівкою підстави виникнення права власності, наведені і в листі КП «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради від 10 квітня 2019 року № 2512-07/1060 (т. 1 а. с. 142).
Із свідоцтва про право власності на дачні будівлі від 20 липня 2000 року № НОМЕР_2 , виданого управлінням земельних ресурсів Одеської міської ради відомо, що ОСОБА_5 на праві приватної власності належить 14/100 частин дачних будівель, які складають з дачного будинку з верандою літ. «Р1, Р2», двох навісів літ. «Р3», душа літ. «Р4», туалету літ. «Р5», відображених у технічному паспорті від 07 червня 2000 року. Свідоцтво видане на підставі довідки ДБК «Нова Аркадія» від 31 травня 2000 року та розпорядження управління земельних ресурсів Одеської міської ради від 20 липня 2000 року № 477 (т. 1 а. с. 54).
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 01 липня 2011 року у справі № 2-3801/11, яке набрало законної сили 12 липня 2011 року, серед іншого визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на склад чотири особи ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та двоє їх неповнолітніх дітей) право користування службовим приміщенням, яке розташоване на АДРЕСА_1 під літ. «Р», «Р'», «Р1» та складається з: приміщень «8», площею 8 кв. м, «9», площею 8,8 кв. м, «10», площею 12,7 кв. м, «11», площею 3,4 кв. м, «12», площею 7,5 кв. м, «7», площею 11,1 кв. м, «6», площею 13,8 кв. м, «4», площею 9,6 кв. м, «3», площею 6,5 кв. м, «2», площею 2,9 кв. м, «1», площею 2,8 кв. м, тобто має загальну площу 87,1 кв. м. Зобов`язано ДБК «Нова Аркадія» укласти з ОСОБА_2 на склад сім`ї з чотирьох осіб договір найму на вказане службове приміщення. Визнано свідоцтво про право власності на дачні будівлі від 20 липня 2000 року № 477 на 14/100 дачної будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_5 та державний акт на право приватної власності на землю від 25 жовтня 2000 року № 4451 за адресою:АДРЕСА_1 , виданий на ім`я ОСОБА_5 недійсними. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено (т. 1 а. с. 67-72).
Як убачається із тексту зазначеного рішення, суд встановив, що прокурор Одеської області 27 квітня 2005 року вніс протест на розпорядження управління земельних ресурсів Одеської міської ради від 20 липня 2000 року № 477. Рішенням виконкому Одеської міської ради від 04 серпня 2005 року № 361 протест було задоволено та розпорядження начальника управління земельних ресурсів Одеської міської ради від 20 липня 2000 року № 477 скасовано. А тому суд дійшов висновку, що правові підстави для видачі ОСОБА_5 свідоцтва на 14/100 частин будівель на АДРЕСА_1 відпали, тобто видача цього свідоцтва є незаконною.
Також суд визнав право ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та їх двох неповнолітніх дітей на користування службовим приміщенням за адресою:
АДРЕСА_1 . При цьому, суд зазначив, що вимоги Плешкових щодо визнання за ними права власності на службове приміщення задоволенню не підлягають, оскільки правові підстави для цього відсутні.
Звертаючись із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, окрім вказаних документів, ДБК «Нова Аркадія» надало державному реєстратору технічний паспорт на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 , виготовлений ТОВ «Пром-Строй ЛТД» 10 квітня 2019 року, замовником у якому вказано ЖБК «Нова Аркадія», який серед іншого містить відомості щодо будинку садибного типу літера «Р» (т. 1 а. с. 163-171).
Державний реєстратор Махортов І. О. вніс до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію права власності за номером: 31208448, дата та час державної реєстрації: 11 квітня 2019 року о 18:20:50, на об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , власник: ДБК «Нова Аркадія», розмір частки 14/100, підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора Махортова І. О., за індексним номером 46501691 від 16 квітня 2019 року. У якості підстави виникнення права власності на вказане нерухоме майно, зазначені такі документи: лист, серія та номер: 2512-07/1060, виданий 10.04.2019, видавник: КП «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради; лист, серія та номер: 2444-11/160, виданий 09 квітня 2019 року, видавник: КП «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради; технічний паспорт, серія та номер: б/н, виданий 10 квітня 2019 року, видавник: ТОВ «Пром-Строй ЛТД»; рішення суду, серія та номер: 2-3801/11, видане 01 липня 2011 року, видавник: Приморський районний суд м. Одеси.
Також в матеріалах справи містяться документальні відомості про те, що ТОВ «Пром-Строй ЛТД» 12 серпня 2019 року виготовило технічний паспорт на замовлення ДБК «Нова Аркадія», який містить аналогічну інформацію тій, що відображена у попередньому технічному паспорті від 10 квітня 2019 року, а також висновок щодо технічної можливості виділу об`єкта нерухомого майна - за адресою: АДРЕСА_1 , який видано власнику ДБК «Нова Аркадія», реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1590060451101 (т. 1 а. с. 172-176).
Постановою Верхового Суду від 26 травня 2021 року у справі № 522/18540/18, залишено в силі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 липня 2019 року, яким ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнано такими, що втратили право користування службовим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 (т. 2 а. с. 28-36).
Із тексту вказаного судового рішення вбачається, що переглядаючи зазначену справу в касаційному порядку, суд зазначив: «установивши, що ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 більше шести місяців не проживають у будинку на АДРЕСА_1 без поважних причин і не несуть витрат на утримання спірного будинку, що підтверджується наданими власником будинку ДБК «Нова Аркадія» доказами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність достатніх правових підстав для визнання відповідачів такими, що втратили право користування вказаним будинком».
Також касаційний суд зробив висновок, що «при ухваленні рішення, судом враховано, що відповідачі, яким за рішенням суду, що набрало законної сили, надано право користування службовим приміщенням, фактично знехтували цим правом, оскільки вони не проживали і не проживають у спірному будинку, в результаті чого цей будинок став непридатним для проживання, а тому власник будинку - ДБК «Нова Аркадія», звернувся до суду за захистом своїх прав як власник, надані позивачем докази свідчать про те, що відповідачі не зацікавлені у користуванні цим службовим приміщенням, не дбають про нього, втратили з ним зв`язок, а отже, висновки суду першої інстанції про наявність підстав для визнання ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та
ОСОБА_4 такими, що втратили право користування вказаним будинком, є законними та обґрунтованими».
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права
і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно із частиною першою статті 317 ЦК України власнику майна належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
За приписами частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Відповідно до положень статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
У статті 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Згідно із частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Вирішуючи спір, суд зобов`язаний надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Отже при вирішенні спору по суті важливе значення має встановлення наявності в особи, яка звернулася із позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов.
Відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин, оскільки лише наявність права обумовлює виникнення в інших осіб відповідного обов`язку перед особою, якій таке право належить. Тобто лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюється судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
Відтак, під час розгляду спору суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
За правилами статей 12 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Звертаючись до суду, ОСОБА_1 стверджує, що реєстрація права власності на спірний об`єкт за ДБК «Нова Аркадія» порушує її права та інтереси. Вона аргументує це тривалою судовою тяганиною з ДБК «Нова Аркадія» щодо цього майна та заперечує, що товариство має право власності або користування ним. Також вона вважає, що ДБК «Нова Аркадія» намагається позбавити її сім`ю права проживання в житловому приміщенні.
Апеляційний суд встановив, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження права приватної власності ОСОБА_1 або її родини на 14/100 частки нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 .
Натомість, відповідно до матеріалів справи, спірне майно перебувало у володінні ДБК «Нова Аркадія» на підставі договору на право забудови від 28 квітня 1928 року, а згодом - ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності від 20 липня 2000 року № НОМЕР_1 , виданого управлінням земельних ресурсів Одеської міської ради. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 01 липня 2011 року у справі № 2-3801/11 зазначене свідоцтво визнано недійсним. Також, у зазначеному рішенні суд лише підтвердив право ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та їхніх дітей на користування майном, проте відмовив у визнанні за ними права власності на домоволодіння на АДРЕСА_1, літ. «Р» , оскільки відсутні правові підстави для цього.
Таким чином, рішенням суду встановлено відсутність права власності у ОСОБА_1 та її родини на цей об`єкт. Визнання недійсним свідоцтва про право власності ОСОБА_5 спричинило повернення майна до попереднього власника - ДБК «Нова Аркадія». Це підтверджується тим, що суд зобов`язав ДБК «Нова Аркадія» укласти з ОСОБА_2 договір найму на службове приміщення.
Касаційний суд у постанові від 26 травня 2021 року у справі № 522/18540/18-ц підтвердив, що ДБК «Нова Аркадія», як власник будинку, правомірно звернувся з позовом про визнання ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 такими, що втратили право користування приміщенням. Верховний Суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості вимог ДБК «Нова Аркадія».
Рішення у справах № 2-3801/11 та № 522/18540/18-ц мають преюдиційний характер відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України та підлягають врахуванню при розгляді цієї справи.
Відповідно до вказаного, позивач ОСОБА_1 не надала достатніх та належних доказів, які б підтверджували протиправне порушення її прав у зв`язку з прийняттям державним реєстратором Махортовим І. О. рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Матеріали справи не містять відомостей про те, що позивач або члени її родини мали зареєстроване право власності на спірний об`єкт нерухомості, а отже, не підтверджено наявності у неї суб`єктивного права або охоронюваного законом інтересу, який міг би бути порушений внаслідок оскаржуваного рішення державного реєстратора.
Крім того, згідно з нормами цивільного законодавства, державна реєстрація права власності є лише офіційним визнанням та підтвердженням вже набутого права, а не підставою для його виникнення. Відповідно, сам факт реєстрації права власності за ДБК «Нова Аркадія» не може свідчити про незаконне позбавлення позивача будь-яких прав, тим більше, якщо таких прав у неї не було встановлено судовими рішеннями чи іншими правовстановлюючими документами.
Таким чином, відсутність доказів на підтвердження порушення прав позивача свідчить про безпідставність її вимог щодо скасування відповідного рішення державного реєстратора.
Також, апеляційний суд обґрунтовано зазначив, що вимоги до державного реєстратора Махортова І. О. не підлягають задоволенню, оскільки він є неналежним відповідачем.
Подібний правовий висновок, зазначено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 та від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17.
Аналізуючи наведені обставини та враховуючи встановлені судом факти, апеляційний суд дійшов правомірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Отже, доводи касаційної скарги не спростовують зроблені у справі висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
З огляду на вказане колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.
Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Одеського апеляційного суду від 18 липня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:А. І. Грушицький І. В. Литвиненко Є. В. Петров