ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2025 року

м. Київ

справа № 522/7642/19

провадження № 61-18430св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство «МТБ Банк»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справикасаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк» на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 березня 2021 року в складі судді Чернявської Л. М. та постанову Одеського апеляційного суду від 01 листопада 2023 року в складі колегії суддів: Громіка Р. Д., Драгомерецького М. М., Дришлюка А. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2019 року Публічне акціонерне товариство «МТБ Банк» (далі - ПАТ «МТБ Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та просило: визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення 102 загальною площею 1 648,1 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений 31 березня 2016 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Задєсєнець О. О. та зареєстрований за реєстровим № 135, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; виключити запис з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно: підстава внесення запису - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 29152784 від 07 квітня 2016 року 16:21:15, приватний нотаріус Задєсєнець О. О., Одеський міський нотаріальний округ, Одеська область.

На обґрунтування позову зазначало, що спірний договір купівлі-продажу нерухомого майна ОСОБА_1 уклав без мети настання відповідних правових наслідків, а з метою уникнення звернення стягнення на належне йому майно в рахунок погашення заборгованості перед позивачем.

На момент укладення оспорюваного договору ОСОБА_1 був обізнаний про наявність судового спору про стягнення з нього заборгованості за кредитним договором, тому він підлягає визнанню недійсним.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 11 березня 2021 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 01 листопада 2023 року, в задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач не надав суду докази ненастання правових наслідків, що випливають зі змісту спірного правочину, чи настання інших правових наслідків, аніж передбачені укладеним договором купівлі-продажу. Позивач також не довів наявність між відповідачами родинних зв`язків та обставини обізнаності ОСОБА_2 на момент вчинення спірного правочину про майнові претензії позивача до ОСОБА_1

ОСОБА_2 надала до суду докази понесення нею витрат на утримання набутого на підставі спірного правочину нерухомого майна, а також докази його використання у господарській діяльності.

Оскільки судом не встановлено фіктивність оспорюваного договору купівлі-продажу, відсутні підстави для задоволення позову.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У грудні 2023 року ПАТ «МТБ Банк» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просило скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 березня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 01 листопада 2023 року й ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

На обґрунтування касаційної скарги зазначало про застосування судом апеляційної інстанції норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 05 липня 2018 року в справі № 922/2878/17, від 03 липня 2019 року в справі № 369/11268/16-ц, від 24 липня 2019 року в справі № 405/1820/17, від 07 жовтня 2020 року в справі № 755/17944/18, від 19 травня 2021 року в справі № 693/624/19, від 22 травня 2023 року в справі № 936/721/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

На сьогодні заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27 лютого 2017 року у справі № 522/13336/13-ц досі не виконано, залишок заборгованості складає 659 928, 08 доларів США. Власний інтерес ПАТ «МТБ Банк» полягає в тому, щоб предмет оспорюваного правочину перебував у власності ОСОБА_1 , який є боржником у виконавчому провадженні, відкритому на виконання вищевказаного заочного рішення, що дозволить задовольнити вимоги банку за рахунок цього майна.

Під час розгляду справи № 522/13336/13-ц у Приморському районному суді м. Одеси ОСОБА_1 продав, а ОСОБА_2 придбала нежитлове приміщення 102 загальною площею 1 648,1 кв. м на АДРЕСА_1 . Вказаний правочин вчинений на шкоду кредитору, оскільки порушує його майнові інтереси та спрямований на недопущення звернення стягнення на майно боржника.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Приморського районного суду м. Одеси.

22 березня 2024року справа № 522/7642/19 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 30 квітня 2025 року справу призначено до судового розгляду.

Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 направив відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Встановлено, що 21 березня 2008 року ТОВ «Прексім Д», ПАТ «Марфін Банк» (правонаступником якого є ПАТ «МТБ Банк») та ОСОБА_1 уклали договір поруки № 3860-СО в якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 2698/OF від 21 березня 2008 року, укладеним між ПАТ «Марфін Банк» та ТОВ «Прексім Д».

Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 23 січня 2015 року по справі № 522/13336/13-ц стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Марфін Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 881 838,65 доларів США та 32 245,52 грн.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 23 лютого 2016 року задоволено заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 23 січня 2015 року у справі № 522/13336/13-ц й скасовано зазначене заочне рішення.

Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 27 лютого 2017 року по справі № 522/13336/13-ц позов ПАТ «Марфін Банк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Марфін Банк» суму заборгованості за кредитним договором 881 838,65 доларів США та 32 245,52 грн.

Встановлено, що 31 березня 2016 року ОСОБА_1 уклав з ОСОБА_2 договір купівлі-продажу нежитлового приміщення 102 загальною площею 1 648,1 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до пункту 3 цього договору за домовленістю сторін цей продаж вчинено за 1 994 422,00 грн.

07 квітня 2016 року ОСОБА_2 зареєструвала за собою право власності на нежитлове приміщення 102 на АДРЕСА_1 .

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Згідно з частиною першою, п`ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (статті 234 ЦК України).

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.

Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції «фраудаторності» при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору.

До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника.

Саме ці обставини і є вирішальними при доведенні фраудаторності, а отже й недійсності відповідного договору, адже наявність вказаних обставин свідчить про те, що боржник діяв недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам інших осіб, оскільки відчуження належного йому майна відбулося з метою уникнення звернення стягнення кредитором на його майно як боржника.

Боржник, який відчужує майно (вчиняє інші дії, пов`язані зі зменшенням його платоспроможності) після виникнення у нього зобов`язання з повернення суми позики, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами щодо кредитора (постанова Верховного Суду від 07 лютого 2024 року у справі № 753/11680/20).

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 14 січня 2020 року у справі № 489/5148/18, від 07 лютого 2024 року у справі № 753/11680/20, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності.

При цьому та обставина, що правочин з третьою особою, за яким боржник відчужив майно, реально виконаний, не виключає тієї обставини, що він спрямований на уникнення звернення стягнення на майно боржника та, відповідно, може бути визнаний недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства.

Встановлено, що ОСОБА_1 уклав оспорюваний договір у період перебування в провадженні суду справи за позовом ПАТ «Марфін Банк» (правонаступником якого є ПАТ «МТБ Банк») про стягнення з нього заборгованості за кредитним договором у розмірі 881 838,65 доларів США та 32 245,52 грн. Спірне нежитлове приміщення площею 1 648,1 кв. м на АДРЕСА_1 було придбане ОСОБА_2 за 1 994 422,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції не надав оцінку вартості, за яку було відчужено спірну нерухомість, обставинам вибуття спірного майна з власності ОСОБА_1 та набуття ОСОБА_2 права власності на нього в контексті добросовісності набувача.

Апеляційний суд зазначене не врахував на дійшов передчасного висновку про залишення без змін рішення суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За приписами частин третьої, четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Ураховуючи вищенаведене, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про наявність підстав для скасування постанови апеляційного суду з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк» задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного суду від 01 листопада 2023 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська СуддіА. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов