Постанова
Іменем України
27 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 522/7898/17
провадження № 61-40632св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юргруп», ОСОБА_2 ,
треті особи: ОСОБА_3 , філія Комунального підприємства «Комунально-реєстраційні послуги» Великобугаївської сільської ради, державний реєстратор Глущенко Андрій Олександрович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юргруп» на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 26 березня 2018 року у складі судді ОСОБА_4, постанову Апеляційного суду Одеської області від 12 червня 2018 року у складі колегії суддів: Кравця Ю. І., Журавльова О. Г., Комлевої О. С.,
ВСТАНОВИВ:
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Частиною другою розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юргруп» на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 26 березня 2018 року, постанову Апеляційного суду Одеської області від 12 червня 2018 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юргруп», (далі - ТОВ «Юргруп») ОСОБА_2., треті особи: ОСОБА_3 , філія Комунального підприємства «Комунально-реєстраційні послуги» Великобугаївської сільської ради, державний реєстратор Глущенко А. О., про визнання недійсним рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування державної реєстрації права власності, витребування нежитлової будівлі шляхом виселення.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , та під час цього шлюбу ними було придбано нежитлову будівлю салону-магазину, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності на вказаний об`єкт нерухомого майна було оформлено на ОСОБА_3 , тому, на думку позивачки, це майно є об`єктом спільної сумісної власності подружжя.
17 березня 2008 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії та, в забезпечення виконання ОСОБА_3 своїх зобов`язань за цим кредитним договором, 17 березня 2008 року між ТОВ «Український промисловий банк» і ОСОБА_3 , з її письмової згоди, було укладено іпотечний договір, за умовами якого ОСОБА_3 надав банку в іпотеку нежитлову будівлю салону-магазину.
У подальшому до ТОВ «Юргруп» за договором про відступлення права вимоги перейшли всі права вимоги до боржника - ОСОБА_3 за кредитним договором №11/К-08-АПЗ на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії від 17 березня 2008 року та за іпотечним договором №11/Zкіп-08-АПЗ-02 від 17 березня 2008 року.
На підставі пункту 4.4.1 іпотечного договору, 12 квітня 2017 року ТОВ «Юргруп» звернулось до Філії КП «Комунально-реєстраційні послуги» Великобугаївської сільської ради для оформлення за собою права власності на предмет іпотеки внаслідок звернення на нього стягнення в позасудовому порядку, та за наслідками такого звернення державним реєстратором Глущенком А. О. 14 квітня 2017 року прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), яким вирішено провести державну реєстрацію права власності на нежитлову будівлю вказаного салону-магазину. Того ж дня ТОВ «Юргруп» відчужило вказану нежитлову будівлю салону-магазину на користь ОСОБА_2 , на підставі укладених між ними двох договорів купівлі-продажу, посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Миргородською Н. Г.
Позивачка вважала, що державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки за ТОВ «Юргруп» здійснено з порушенням вимог статті 35 Закону України «Про іпотеку» та пункту 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (який діяв на той час), тобто без дотримання певної процедури звернення стягнення на предмет іпотеки.
При цьому ОСОБА_1 вказувала, що станом на дату проведення державної реєстрації права власності за ТОВ «Юргруп» на спірну нежитлову будівлю ще не існувало остаточного рішення у справі № 916/3406/13 за позовом банку до ФОП ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, яка розглядалася Господарським судом Одеської області.
На підставі викладеного ОСОБА_1 просила визнати недійсним рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №19952016 від 14 квітня 2017 року, яким вирішено здійснити реєстрацію права власності іпотекодержателя ТОВ «Юргруп» на нежитлову будівлю салону-магазину, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; скасувати державну реєстрацію права власності на зазначену нежитлову будівлю за ТОВ «Юргруп», проведену на підставі рішення державного реєстратора Глущенка А. О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 19952016 від 14 квітня 2017 року; витребувати від ОСОБА_2 спірну нежитлову будівлю шляхом його виселення з цієї нежитлової будівлі салону-магазину.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 26 березня 2018 року позов задоволено частково.
Скасовано державну реєстрацію права власності на нежитлову будівлю салону-магазину загальною площею 482,7 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за ТОВ «Юргруп», проведену на підставі рішення державного реєстратора Глущенка А. О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 19952016 від 14 квітня 2017 року.
Витребувано від ОСОБА_2 нежитлову будівлю салону-магазину загальною площею 482,7 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 шляхом виселення ОСОБА_2 з цієї нежитлової будівлі салону-магазину.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором шляхом реєстрації права власності на предмет іпотеки - нежитлову будівлю салону-магазину за ТОВ «Юргруп» проведено з порушенням вимог статті 35 Закону України «Про іпотеку» та пункту 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Не погодившись з таким рішенням місцевого суду, ТОВ «Юргруп» подало апеляційну скаргу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Одеської області від 12 червня 2018 року, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду є обґрунтованими, передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у липні 2018 року до Верховного Суду, ТОВ «Юргруп», посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовувалась, зокрема, тим, що судове рішення суду першої інстанції є таким, що ухвалено та підписано неповноважним складом суду, оскільки повний текст судового рішення складено та підписано після припинення повноважень судді.
Зазначає, що рішенням Вищої ради правосуддя від 27 березня 2018 року звільнено ОСОБА_4 з посади судді Приморського районного суду міста Одеси у зв`язку з поданням заяви про відставку.
Проте, повний текст рішення Приморського районного суду міста Одеси від 26 березня 2018 року складено та особисто підписано суддею ОСОБА_4 лише 30 березня 2018 року, коли її повноваження щодо здійснення правосуддя були припинені.
Доводи інших учасників справи
У відзивах на касаційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника - адвоката Довбишева Д. О. та ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Гроза І. В. просили касаційну скаргу відхилити, оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України (тут і далі в редакції, що діяла на час подання касаційної скарги, що розглядається) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 01 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи.
14 квітня 2020 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 06 серпня 2020 року справу призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи
Встановлено, що відповідно до кредитного договору № 11/К-08-АПЗ на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії від 17 березня 2008 року, із змінами та доповненнями, внесеними договором про внесення змін та доповнень до цього кредитного договору № 11/01 від 14 травня 2008 року, ТОВ «Український промисловий банк» надав ФОП ОСОБА_3 кредит з лімітом кредитування в сумі 1 800 000 грн.
Відповідно до іпотечного договору № 11/Zкіп-08-АПЗ-02 від 17 березня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Скопелідіс Т. Г. за р.№ 384, із змінами та доповненнями, внесеними договором про внесення змін та доповнень № 1 до цього іпотечного договору від 14 травня 2008 року, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Скопелідіс Т. Г. за р.№ 683, ФОП ОСОБА_3 , в забезпечення виконання ним своїх грошових зобов`язань за вказаним кредитним договором, надав банку в іпотеку нерухоме майно: нежилу будівлю салону-магазину, загальною площею 482,7 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , заставною вартістю 2 525 000 грн.
На час укладення зазначених договорів ОСОБА_3 перебував у шлюбі з ОСОБА_1 .
Установлено, що вказані кредитний договір на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної, договір про внесення змін та доповнень до цього кредитного договору, іпотечний договір та договір про внесення змін та доповнень до цього іпотечного договору укладено ФОП ОСОБА_3 з письмової згоди ОСОБА_1 .
В подальшому, згідно з умовами договорів про відступлення права вимоги, спочатку до ПАТ «Автокразбанк», а потім до ТОВ «Юргруп» перейшли всі права вимоги до боржника - ФОП ОСОБА_3 за кредитним договором №11/К-08-АПЗ на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії від 17 березня 2008 року та за іпотечним договором №11/Zкіп-08-АПЗ-02 від 17 березня 2008 року у повному обсязі.
З метою задоволення своїх вимог за кредитним договором ТОВ «Юргруп» 12 квітня 2017 року звернулось до Філії КП «Комунально-реєстраційні послуги» Великобугаївської сільської ради для оформлення державної реєстрації за собою права власності на предмет іпотеки - нежилу будівлю салону-магазину, загальною площею 482,7 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
14 квітня 2017 року державним реєстратором Глущенком А. О. зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності за ТОВ «Юргруп» на цю нежилу будівлю салону-магазину.
14 квітня 2017 року ТОВ «Юргруп» відчужив на користь ОСОБА_2 спірну нежитлову будівлю салону-магазину на підставі укладених між ними двох договорів купівлі-продажу, посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Миргородською Н. Г. за р. №№ 560, 562.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення апеляційного суду не відповідає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до приписів частин першої, третьої статті 258 ЦПК України судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази.
Розгляд справи по суті судом першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.
Рішення суду складається з вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин (частина перша статті 265 ЦПК України).
Статтею 259 ЦПК України встановлено, що суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.
У виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи. Судове рішення, що містить вступну та резолютивну частини, має бути підписане всім складом суду і приєднане до справи.
Усі судові рішення викладаються письмово у паперовій та електронній формах.
Судові рішення викладаються в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом заповнення відповідних форм процесуальних документів, передбачених Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему, і підписуються електронним цифровим підписом судді (в разі колегіального розгляду - електронними цифровими підписами всіх суддів, які входять до складу колегії).
Відповідно до змісту статті 268 ЦПК України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення суду.
Головуючий у судовому засіданні роз`яснює зміст рішення, порядок і строк його оскарження.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частини п`ята статті 268 ЦПК України)
У разі проголошення у судовому засіданні тільки вступної та резолютивної частин рішення суд повідомляє, коли буде складено повне рішення.
Рішення суду (повне або скорочене) підписується всім складом суду у день його складення і додається до справи.
Частинами першою, другою статті 273 ЦПК України визначено, що рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно із приписами частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
У відповідності до частини першої статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Системний аналіз вказаних процесуальних норм дозволяє дійти висновку, що справа є вирішеною належно та у повному обсязі саме з моменту складення повного судового рішення, оскільки саме з днем складення повного судового рішення цивільне процесуальне законодавство пов`язує питання обчислення строків оскарження рішення, набрання ним законної сили та подальшого його примусового виконання.
При цьому необхідно приймати до уваги, що частина перша статті 352 ЦПК України дозволяє оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції частково, у тому числі - лише мотивувальної частині рішення суду без зміни його резолютивної частини, а питання, пов`язані із мотивуванням рішення суду (у тому числі, щодо встановлених фактичних обставин, змісту спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких вони встановлені, норми права, які застосував суд, оцінка аргументів учасників справи тощо), можуть бути відображені виключно у повному рішенні суду.
При таких обставинах Верховний Суд приходить до висновку, що лише склавши повне рішення із зазначенням всіх його структурних елементів, передбачених статтею 265 ЦПК України, суд вважається таким, що вирішив справу у належний спосіб.
Згідно із частиною першою статті 5 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства.
Частинами першою, другою статті 22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що місцевий суд є судом першої інстанції і здійснює правосуддя у порядку, встановленому процесуальним законом. Місцеві загальні суди розглядають цивільні, кримінальні, адміністративні справи, а також справи про адміністративні правопорушення у випадках та порядку, визначених процесуальним законом.
Відповідно до частини першої статті 34 ЦПК України цивільні справи у судах першої інстанції розглядаються одноособово суддею, який є головуючим і діє від імені суду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Суддя місцевого суду здійснює правосуддя в порядку, встановленому процесуальним законом, а також інші повноваження, визначені законом (стаття 22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
При таких обставинах передбачені статтею 259 ЦПК України дії, направлені на ухвалення рішення суду, зокрема, виготовлення його повного тексту, віднесено процесуальним законом до виключних повноважень судді щодо здійснення правосуддя.
Згідно із частинами третьою і четвертою статті 116 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею до Вищої ради правосуддя, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви ухвалює рішення про звільнення судді з посади. Суддя здійснює свої повноваження до ухвалення рішення про його звільнення.
Рішення про звільнення судді з посади ухвалює Вища рада правосуддя у порядку, встановленому Законом України «Про Вищу раду правосуддя».
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 19.11.2013 у справі № 10-рп/2013, серед іншого, зазначив, що «[…] відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді. Наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання».
Таким чином, повноваження судді щодо здійснення правосуддя припиняються у повному обсязі з моменту ухвалення Вищою радою правосуддя рішення про його звільнення.
Установлено, що під час судового засідання 26 березня 2018 року Приморським районним судом міста Одеси у складі судді ОСОБА_4 проголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Юргруп», ОСОБА_2 про визнання недійсним рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування державної реєстрації права власності, витребування нежитлової будівлі шляхом виселення.
Повний текст рішення Приморського районного суду міста Одеси від 26 березня 2018 року складено та особисто підписано суддею ОСОБА_4 30 березня 2018 року.
Разом із тим, рішенням Вищої ради правосуддя від 27 березня 2018 року звільнено ОСОБА_4 з посади судді Приморського районного суду міста Одеси у зв`язку з поданням заяви про відставку.
Отже, повноваження судді Приморського районного суду міста Одеси ОСОБА_4 припинились з 27 березня 2018 року.
При таких обставинах, приймаючи до уваги, що повний текст рішення Приморського районного суду міста Одеси від 26 березня 2018 року складено (з вирішенням питань, пов`язаних із викладенням його мотивувальної частини) та особисто підписано ОСОБА_4 , яка вже мала статус судді у відставці, 30 березня 2018 року, Верховний Суд вважає, що справу вирішено неповноважним складом суду.
Пунктом першим частини третьої статті 376 ЦПК України в редакції, що діяла на час апеляційного перегляду справи, встановлено, що порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу розглянуто неповноважним складом суду.
Проте апеляційний суд на вказане належної уваги не звернув, передбачених пунктом першим частини третьої статті 376 УПК України наслідків порушення норм процесуального права не застосував.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
У частині четвертій статті 411 ЦПК України зазначено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку про те, що постанова Апеляційного суду Одеської області від 12 червня 2018 року винесена без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, постанову суду апеляційної інстанції скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 400 402 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юргруп» задовольнити частково.
Постанову Апеляційного суду Одеської області від 12 червня 2018 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді: С. Ю. Бурлаков
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун