№ 522/8173/19 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

Постанова

Іменем України

09 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 522/8173/19

провадження № 61-15381св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Карпенко С. О., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

заявник (боржник) - ОСОБА_1 ,

суб`єкт оскарження - державний виконавець Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса),

стягувач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу адвоката Краснопивцева Олексія Костянтиновича в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 25 лютого 2021 року у складі судді Шенцевої О. П. та постанову Одеського апеляційного суду від 17 серпня 2021 року у складі колегії суддів: Погорєлової С. О., Князюка О. В., Таварткілазде О. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст вимог скарги

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на дії державного виконавця Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - Перший Приморський ВДВС у м. Одесі), зацікавлена особа (стягувач)- ОСОБА_2 .

Скаргу мотивував тим, що Приморський районний суд м. Одеси 12 червня 2019 року видав судовий наказ № 522/8173/19, відповідно до якого з нього на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частки всіх доходів щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з 15 травня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Постановою Першого Приморського ВДВС у м. Одесі від 20 серпня 2019 року відкрито виконавче провадження № 59845504.

Зазначав, що він є пенсіонером по інвалідності ІІ групи, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 та зареєстрований як фізична особа-підприємець (далі - ФОП) з 21 листопада 2016 року, який знаходиться на другій групі спрощеної системи оподаткування.

Державний виконавець Першого Приморського ВДВС у м. Одесі 01 листопада 2020 року визначив, що станом на 01 жовтня 2020 року у нього є заборгованість по аліментам у розмірі 37 676,81 грн.

Розмір заборгованості обчислюється як сума 1/4 частки від доходу боржника у вигляді пенсії та 1/4 частки середньої заробітної плати працівника для даної місцевості (оскільки боржник ФОП на спрощеній системі оподаткування).

З розрахунку слідує, що заборгованість його як ФОП (позначеного у розрахунку, як заробітна плата) становить 44 320,37 грн, щодо стягнення з пенсії відображається переплата на суму 6 643,56 грн.

Вважає розрахунок заборгованості у частині нарахування 1/4 частки середньої заробітної плати працівника для даної місцевості (ФОП) помилковим, а дії державного виконавця неправомірними, оскільки доходу від господарської діяльності він не отримував.

На його думку, стягнення здійснюється поза межами визначеного судовим наказом 1/4 частки реального доходу, що штучно збільшує фінансовий тягар боржника.

На підставі викладеного просив суд:

-визнати неправомірними дії державного виконавця Першого Приморського ВДВС у м. Одесі із включення у розрахунок заборгованості по аліментах від 01 листопада 2020 року у межах виконавчого провадження № 59845504 - заборгованості у вигляді 1/4 частки середньої заробітної плати працівника для даної місцевості;

-зобов`язати державного виконавця вжити заходи щодо перерахунку заборгованості по аліментах у межах виконавчого провадження № 59845504.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Приморський районний суду м. Одеси ухвалою від 25 лютого 2021 року скаргу ОСОБА_1 задовольнив.

Визнав неправомірними дії державного виконавця Першого Приморського ВДВС у м. Одесі із включення у розрахунок заборгованості по аліментам від 01 листопада 2020 року в межах виконавчого провадження № 59845504 заборгованості у вигляді 1/4 частки середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

Зобов`язав державного виконавця вжити заходи щодо перерахунку заборгованості зі сплати аліментів в межах виконавчого провадження № 59845504.

Суд першої інстанції ухвалу мотивував тим, боржник сплачує аліменти у розмірі 1/4 частки пенсії по інвалідності.

Включення державним виконавцем у розрахунок заборгованості 1/4 частки середньої заробітної плати працівника для даної місцевості, згідно із частиною другою статті 195 СК України, за відсутності будь-якого доходу від господарської діяльності боржника, як ФОП, несе додатковий фінансовий тягар для платника аліментів.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Не погоджуючись із ухвалою місцевого суду Перший Приморський ВДВС у м. Одесі та адвокат Бірюков А. М. в інтересах ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу.

Одеський апеляційний суд постановою від 17 серпня 2021 року апеляційні скарги залишив без задоволення, а ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 25 лютого 2021 року залишив без змін.

Суд апеляційної інстанції погоджуючись із висновком місцевого суду зауважив, що необхідність нарахування аліментів у розмірі 1/4 частки середньої заробітної плати працівника для даної місцевості для ФОП, що перебуває на спрощеній системі оподаткування (за відсутності доходу) не може мати місце у разі відсутності будь-якої іншої ознаки реального доходу (заробітної плати, пенсії тощо).

У разі виникнення зазначеної ситуації боржник буде нести подвійне фінансове навантаження: сплачувати 1/4 частки від суми реального доходу - пенсії по інвалідності та 1/4 частки - від неіснуючого доходу, діяльності як ФОП.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у вересні 2021 року, адвокат Краснопивцев О. К., посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить скасувати ухвалу місцевого суду та постанову суду апеляційної інстанції, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця відмовити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 06 жовтня 2021 року відкрив касаційне провадження, витребував справу з суду першої інстанції, надіслав учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснив їм право подати відзив на касаційну скаргу.

Підставою для відкриття касаційного провадження є абзац другий частини другої статті 389 ЦПК України.

У листопаді 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 27 січня 2022 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що за відсутності загальної законодавчої конкретизації порядку нарахування заборгованості по аліментах, враховуючи, що боржник отримує пенсію та зареєстрований, як ФОП, який перебуває на спрощеній системі оподаткування, у нього відсутній будь-який дохід від здійснення підприємницької діяльності, то у даному випадку частина друга статті 195 СК України містить альтернативний варіант обчислення заборгованості у разі неможливості застосування частини першої статті 195 СК України.

Таке тлумачення частини першої та другої статті 195 СК України є неправильним, а частина друга зазначеної статті уточнює та доповнює частину першу, що на думку заявника, випливає із змісту самої статті.

Вважає, що частиною другою статті 195 СК України передбачено визначення розміру аліментів ФОП, який перебуває на спрощеній системі оподаткування, що не пов`язано з реальним здійсненням підприємницької діяльності.

На думку заявника, підставою для нарахування аліментів ФОП, який перебуває на спрощеній системі оподаткування у розмірі середньої заробітної плати працівника для даної місцевості є сам факт реєстрації ФОП, який перебуває на спрощеній системі оподаткування, навіть якщо така реєстрація носить «формальний характер».

Верховний Суд у постанові від 23 грудня 2019 року у справі № 344/10971/16-ц дійшов висновку, що факт відсутності у батька чи матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов`язку по утриманню дитини.

Зважаючи на неможливість визначення реального доходу, але за доведення факту, що боржник є ФОП, такий вид діяльності має враховуватися при визначенні сум аліментів, що підлягає сплаті.

Вважає, що застосовуючи аналогію права, слід дійти висновку про те, що відсутність доходу від підприємницької діяльності не може бути підставою для не нарахування аліментів відповідно до частини другої статті 195 СК України.

Питання щодо врегулювання спірних правовідносин має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, з огляду на відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо застосування частини першої та другої статті 195 СК України.

У січні 2022 року до Верховного Суду ОСОБА_1 надіслав відзив на касаційну скаргу.

Посилаючись на правильне застосування норм матеріального права судами попередніх інстанцій, обґрунтованість їх висновків, просив суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 02 червня 2019 року Приморський районний суд м. Одеси видав судовий наказ № 522/8173/19 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частки всіх доходів щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з 15 травня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судовий наказ перебуває на виконанні в Першому Приморському ВДВС у м. Одесі.

ОСОБА_1 отримує пенсію, як інвалід другої групи та зареєстрований як ФОП з 21 листопада 2016 року, що перебуває на другій групі спрощеної системи оподаткування.

Із розрахунків заборгованості, що містяться в наданих до суду державним виконавцем копіях матеріалів виконавчого провадження, а також розрахунку заборгованості від 01 листопада 2020 року, наданого скаржником, вбачається стягнення з боржника 1/4 частки його сукупного доходу.

Заборгованість формується за рахунок 1/4 частки доходу у вигляді пенсії по інвалідності та 1/4 частки середньої місячної заробітної плати для даної місцевості.

Станом на 01 листопада 2020 року заборгованість складає 37 676,81 грн.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Межі розгляду справи судом

Підставою для відкриття касаційного провадження є абзац 2 частини другої статті 389 ЦПК України (порушення судами норм процесуального права).

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Визнаючи неправомірними дії державного виконавця із включення у розрахунок заборгованості по аліментам боржнику, який отримує пенсію по інвалідності та зареєстрований, як ФОП, місцевий суд, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що боржник сплачує аліменти у розмірі 1/4 частки пенсії по інвалідності.

Колегія суддів з таким висновком погодитись не може враховуючи наступне.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно з частинами першою та другою статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Виконання рішення суду є невід`ємною частиною права на справедливий суд.

Частиною першою статті 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що примусовому виконанню підлягають виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до частин першої, третьої, четвертої, шостої, восьмої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України.

Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України.

Виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця. Виконавець зобов`язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі: 1) надходження виконавчого документа на виконання від стягувача; 2) подання заяви стягувачем або боржником; 3) надіслання постанови на підприємство, в установу, організацію, до ФОП, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи; 4) надіслання виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; 5) закінчення виконавчого провадження.

У разі стягнення аліментів як частки заробітку (доходу) боржника на підприємстві, в установі, організації, фізичної особи, ФОП відрахування здійснюються з фактичного заробітку (доходу) на підставі постанови виконавця.

Якщо стягнути аліменти в зазначеному розмірі неможливо, підприємство, установа, організація, ФОП, фізична особа, які проводили відрахування, нараховують боржнику заборгованість із сплати аліментів.

Спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Частиною другою статті 150 СК України передбачено, що батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

З огляду на частину першу, другу статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Згідно із статтями 180 191 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом (частина перша статті 183 СК України).

Згідно із частиною другою статті 195 СК України визначено порядок визначення заборгованості за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), зокрема заборгованість за аліментами платника аліментів, який є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

Частиною третьою статті 195 СК України передбачено, що розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.

Так, у даній справі виник спір щодо розрахунку заборгованості за аліменти платника аліментів, який у період виникнення заборгованості отримував пенсію по інвалідності та не отримував доходу, як ФОП.

Із справи відомо, що 02 червня 2019 року Приморський районний суд м. Одеси видав судовий наказ № 522/8173/19 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частки всіх доходів щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з 15 травня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Колегія суддів вважає, що частина друга статті 195 СК України чітко встановлює порядок визначення заборгованості за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), зокрема заборгованість за аліментами платника аліментів, який є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

У подібній категорії справ Верховним Судом сформована стала судова практика щодо застосування частини другої статті 195 СК України, що підтверджується постановами від 05 серпня 2020 року у справі № 464/6206/18 (провадження № 61-18142св19), від 05 серпня 2021 року у справі № 757/35562/18-ц (провадження № 61-19631св20), від 03 листопада 2021 року № 521/260/20 (провадження № 61-6091св21).

Факт відсутності доходу у платника аліментів як ФОП не є підставою для звільнення його від сплати аліментів у цій частині відповідно до судового рішення.

Зазначена норма не ставить визначення заборгованості по аліментам платника аліментів, який є ФОП, в залежність від причин неотримання ним доходу.

Тобто, ця норма застосовується незалежно від отримання доходу ФОП до моменту припинення його діяльності (зняття з реєстрації).

Отже, наведені у касаційній скарзі доводи щодо помилкового застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема частини другої статті 195 СК України є обґрунтованими.

Колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про неправомірність дій державного виконавця, виходячи із відсутності доходу у платника аліментів який є ФОП.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, однак судами неправильно застосовано норми матеріального права, ухвалу місцевого суду та постанову суду апеляційної інстанції слід скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні скарги на дії державного виконавця.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, однак судами порушено норми процесуального права і неправильно застосовано норми матеріального права, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні скарги на дії державного виконавця.

Щодо судових витрат

Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України резолютивна частина постанови суду касаційної інстанції складається, в тому числі, із нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

За правилом частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина шоста статті 141 ЦПК України).

Враховуючи, що Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги ОСОБА_2 , а ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи, а тому відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, то судовий збір за подання апеляційної та касаційної скарг у розмірі 908,00 грн, підлягає компенсації ОСОБА_2 за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись статтями 400 402 406 409 412 416 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу адвоката Краснопивцева Олексія Костянтиновича в інтересах ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 25 лютого 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 17 серпня 2021 року скасуватита ухвалити нове рішення.

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиціївідмовити.

Компенсувати ОСОБА_2 судові витати, понесені у зв`язку із розглядом справи у суді апеляційної та касаційної інстанції, у розмірі 908,00 грн, за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. М. Фаловська Судді: С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв В. В. Сердюк В. А. Стрільчук