ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2021 року

м. Київ

справа № 522/8235/18

провадження № 61-14934св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - судді Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Одеський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Одеського апеляційного суду від 2 вересня 2020 року, прийняту колегією у складі суддів: Драгомерецького М. М., Громіка Р. Д., Дрішлюка А. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Одеський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, про зміну прізвища дитини.

Позов мотивувала тим, що вона у період з 28 травня 2016 року до 9 листопада 2017 року спільно проживала з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син - ОСОБА_3 , який проживає разом з нею та знаходиться на її утриманні. Зазначала, що сімейно-шлюбні стосунки з відповідачем не склалися, примирення та будування сім`ї між ними є неможливим і на даний час вони з відповідачем проживають окремо.

Також вказувала, що відповідач не виконує своїх батьківських обов`язків, оскільки не приймає участі у вихованні сина, не піклується про його здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, матеріальної допомоги не надає, що, на її думку, свідчить про самоусунення від виконання батьківських обов`язків. Крім того, відповідач агресивно поводить себе, вчиняє психологічний тиск відносно неї, принижує її честь та гідність, що також негативно відображається на розвитку дитини.

Вона з сином проживає у будинку своїх батьків, дитина в родині оточена турботою, любов`ю та забезпечена усіма необхідними умовами для виховання та розвитку. Син є частиною її родини, які мають прізвище « ОСОБА_1 », а відтак, зміна прізвища з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_3 » для дитини є важливим елементом з метою встановлення його приналежності до родичів, які є його справжньою родиною та які приймають безпосередню участь у його житті та вихованні.

У зв`язку із вказаними обставинами, а також з метою усунення відмінності у її прізвищі та прізвищі дитини, оскільки зазначена обставина вносить дискомфорт у побут їхньої сім`ї та подальше життя дитини, існує необхідність зміни прізвища дитини з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_3 ».

Відповідач на це згоду добровільно не надає, у зв`язку з чим вона змушена звернутись до суду з вказаним позовом.

Посилаючись на зазначене, позивач просила змінити прізвище малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , видане 4 вересня 2017 року Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис № 6000), з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_3 » та внести зміни до актового запису № 6000 від 4 вересня 2017 року, складеного Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, про народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 шляхом зміни прізвища дитини з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_3 ».

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 21 листопада 2019 року, ухваленим у складі судді Домусчі Л. В., у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції вказував на те, що між сторонами існує спір щодо порядку участі у вихованні та спілкуванні з дитиною, однак належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність правових підстав для зміни прізвища дитини, позивач суду не надала.

Також суд першої інстанції зазначав, що мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, тому проживання батьків окремо від дитини не впливає на обсяг їх прав та обов`язків і не звільняє від батьківських обов`язків; доказів негативного впливу відповідача на дитину позивач суду також не надала.

Посилаючись на зазначене, суд першої інстанції вважав позовні вимоги необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Постановою Одеського апеляційного суду від 2 вересня 2020 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 листопада 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено.

Змінено прізвище малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , видане 4 вересня 2017 року Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис № 6000), з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_3 ».

Внесено зміни до актового запису № 6000 від 4 вересня 2017 року, складеного Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, про народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 шляхом зміни прізвища дитини з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_3 ».

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, апеляційний суд, застосувавши Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, оскільки вважав, що зміна прізвища дитини буде відповідати її якнайкращим інтересам, психологічному та гармонійному розвитку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У жовтні 2020 року ОСОБА_2 подав до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просив постанову Одеського апеляційного суду від 2 вересня 2020 року скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що постанова апеляційного суду прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права, оскільки суд апеляційної інстанції не встановив фактичних обставин справи, які мають значення для її правильного вирішення, не надав належної оцінки зібраним у справі доказам, що, на думку заявника, призвело до неправильного вирішення справи.

Зокрема, частиною першою статті 145 СК України передбачено, що прізвище дитини визначається за прізвищем батьків. Якщо мати, батько мають різні прізвища, прізвище дитини визначається за їхньою згодою.

Вирішуючи справу, апеляційний суд не врахував, що прізвище дитині « ОСОБА_3 » надано їй при народженні і за їхньою спільною з позивачем згодою, а тому правових підстав для зміни прізвища трирічної дитини у суду не було. Також вказував, що питання щодо зміни прізвища дитини виникло у позивача виключно після припинення сімейно-шлюбних відносин як спосіб покарання його як батька дитини, що є недопустимим.

Крім того, частиною п`ятою статті 148 СК України передбачено, що у разі заперечення одним із батьків щодо зміни прізвища дитини спір між ними щодо такої зміни може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. При вирішенні спору беруться до уваги виконання батьками своїх обов`язків щодо дитини, а також інші обставини, які засвідчують відповідність зміни прізвища інтересам дитини.

Не врахував апеляційний суд і того, що позивач постійно перешкоджає йому у вихованні сина та спілкуванні з ним, що підтверджується судовим рішенням та іншими належними і допустимими доказами, які містяться в матеріалах справи.

При вирішенні справи апеляційний суд як на підставу задоволення позовних вимог позивача посилався на постанови Верховного Суду, які, на його думку, застосуванню до спірних правовідносин не підлягають, оскільки обставини та правовідносини не є подібними до справи, що розглядається.

Посилаючись на зазначене, а також на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 13 квітня 2020 року у справі № 496/904/18, від 1 квітня 2020 року у справі № 234/19213/17, від 30 березня 2020 року у справі № 759/5739/18, від 20 листопада 2019 року у справі № 599/596/17, заявник просив постанову апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції як законне і обґрунтоване.

Позиція інших учасників справи

У січні 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Бобровник Д. О. подав відзив на касаційну скаргу, в якому вказував на безпідставність її доводів. Зазначав, що суд апеляційної інстанції повно і всебічно з`ясував обставини справи, надав належну оцінку зібраним у справі доказам, які подавались учасниками справи, та ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення.

З урахуванням зазначеного Бобровник Д. О. просив касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано з Приморського районного суду м. Одеси матеріали цивільної справи № 522/8235/18.

Цією ж ухвалою зупинено дію постанови Одеського апеляційного суду від 2 вересня 2020 року в частині внесення змін до актового запису № 6000 від 4 вересня 2017 року, складеного Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, про народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 шляхом зміни прізвища дитини з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_3 » до закінчення її перегляду в касаційному порядку.

Відповідно до змісту ухвали Верховного Суду від 23 жовтня 2020 року підставами для відкриття касаційного провадження у цій справі були доводи заявника про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 13 квітня 2020 року у справі № 496/904/18, від 1 квітня 2020 року у справі № 234/19213/17, від 30 березня 2020 року у справі № 759/5739/18, від 20 листопада 2019 року у справі № 599/596/17.

Ухвалою Верховного Суду від 4 лютого 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій фактичні обставини справи

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у період з 28 травня 2016 року до 9 листопада 2017 року проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син - ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 4 вересня 2017 року серії НОМЕР_2 , виданим Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, про що зроблено відповідний актовий запис за № 6000, у якому батьком зазначений ОСОБА_2 , матір`ю - ОСОБА_1 .

З листопада 2017 року сторони не підтримують сімейно-шлюбні відносини та проживають окремо.

Малолітній ОСОБА_3 з народження проживає з матір`ю, а також з бабою - ОСОБА_7 та дідом - ОСОБА_8 на АДРЕСА_1 .

З листа заступника начальника Київського відділу поліції в місті Одесі Головного управління національної поліції в Одеській області від 19 червня 2018 року суди встановили, що 10 травня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до Київського відділу поліції в місті Одесі Головного управління національної поліції в Одеській області із заявою про вжиття заходів впливу, направлених на забезпечення належної поведінки ОСОБА_2 під час візиту до малолітнього сина 21 квітня 2018 року, та застосування до неї фізичної сили й завдання їй тілесних ушкоджень.

Київським відділом поліції в місті Одесі Головного управління національної поліції в Одеській області зареєстровано таке звернення в журналі електронного обліку за № 11713 від 11 травня 2018 року і прийнято рішення про списання матеріалів до справи на підставі Закону України «Про звернення громадян» за № 3401 від 24 травня 2018 року. Зазначений висновок направлено до Одеської місцевої прокуратури № 1 за вихідним № 37-3557 від 7 червня 2018 року.

З листа Київського відділу поліції в місті Одесі Головного управління національної поліції в Одеській області від 21 травня 2018 року № 37-11713 суди встановили, що за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 з ОСОБА_2 проведена профілактична бесіда щодо недопущення порушень норм чинного законодавства України, а також роз`яснено останньому правила належної поведінки під час візитів до малолітнього сина.

З характеристики, складеної дільничним офіцером поліції Бондаренком В. С. , суди встановили, що за час спільного проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на АДРЕСА_1 будь-яких звернень, заяв та скарг від ОСОБА_1 , а також від сусідів щодо здійснення з боку ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 неправомірних дій до Київського відділу поліції в місті Одесі Головного управління національної поліції в Одеській області не надходило.

Головний лікар Комунальної установи «Дитяча міська поліклініка № 6» Горищак С. П., в якій перебував на обліку ОСОБА_3 , характеризує ОСОБА_2 як особу, що приймала активну участь у розвитку цієї дитячої міської поліклініки.

З характеристики, складеної науковим керівником, директором Архітектурно-художнього інституту Одеської державної академії будівництва та архітектури, доктором архітектури, професором Уреньовим В. П. , від 14 березня 2018 року № 05-40 суди встановили, що за період навчання в інституті ОСОБА_2 проявив себе як дуже здібний, зацікавлений обраною спеціальністю студент, талановитий та креативний, добре вихований і завжди ввічливий. До педагогів та працівників інституту відноситься з повагою, відкритий у спілкуванні, соціально активний; завжди бере участь у житті інституту, академії, у суспільному житті міста, щирий і людяний. Закоханий в свою спеціальність, бажає якомога більше робити для відродження та розквіту архітектури міста Одеси. Відносини зі студентами та педагогами має добрі; навчальний план виконує успішно.

З листів Комунального некомерційного підприємства «Одеський обласний медичний центр психічного здоров`я» від 2 квітня 2018 року № 58/2 та від 17 квітня 2018 року № 241 суди встановили, що ОСОБА_2 на обліку у лікаря-нарколога та в шкірно-венерологічному диспансері не перебуває.

До лікаря психіатра Комунального некомерційного підприємства «Одеський обласний медичний центр психічного здоров`я» відповідач не звертався, за даними архіву, реєстратури та картотеки відомості щодо нього не значаться, що підтверджується листом Комунального некомерційного підприємства «Одеський обласний медичний центр психічного здоров`я» від 13 квітня 2018 року № 343/1.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 є аспірантом Одеської державної академії будівництва та архітектури та отримав стипендію за період з вересня 2017 року до грудня 2017 року у розмірі 26 072 грн, а з січня 2018 року до травня 2018 року - 22 120 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 періодично надавав малолітньому сину допомогу, а саме: у період з 27 лютого 2018 року до 14 червня 2018 року перераховував ОСОБА_1 грошові кошти, а також відправляв предмети побуту та одяг; у період з 20 червня 2019 року до 8 липня 2019 року відправляв дитячі речі; 2 серпня 2018 року відправив абонемент на дитячі курси; придбав та направив поліс добровільного медичного страхування № 0048000 від 2 серпня 2018 року; придбав та 9 серпня 2018 року направив ОСОБА_1 подарункові сертифікати в дитячий магазин « Антошка »; у серпні та вересні 2018 року сплатив аліменти у розмірі 2 000 грн; 11 вересня 2018 року направив одяг та взуття.

З акта від 7 липня 2019 року, складеного ОСОБА_11 та ОСОБА_12 - сусідами сім`ї ОСОБА_3 , суди встановили, що 21 квітня 2018 року востаннє бачили, коли ОСОБА_2 навідував сина за місцем проживання; їм відомо, що батько не цікавиться дитиною та не приймає участь у його вихованні і утриманні.

З характеристики, складеної 12 липня 2018 року керівником роздрібної мережі « HouseFit » - Калининою Н. І. , суди встановили, що ОСОБА_1 працює на посаді менеджера з продажу товарів у компанії «HouseFit», характеризується позитивно, вільно володіє англійською та турецькою мовами, високоерудована в професійних та службових питаннях, приймала участь у міжнародній спортивній виставці «ISPO» у м. Мюнхен (Німеччина), за час роботи зарекомендувала себе з позитивної сторони як висококваліфікований спеціаліст. ОСОБА_1 притримується здорового способу життя, захоплюється фітнесом та є обличчям рекламної компанії «HouseFit».

ОСОБА_3 проживає на АДРЕСА_1 , перебуває на обліку в Комунальній установі «Дитяча міська поліклініка № 6» з народження. При проведенні патронажу за місцем проживання з дитиною були його батьки - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . При амбулаторному огляді з дитиною були мати - ОСОБА_1 та баба - ОСОБА_7 (лист Комунальної установи «Дитяча міська поліклініка № 6» № 01-03/174 від 30 березня 2018 року).

ОСОБА_2 самостійно відвідує педіатра ОСОБА_14 у Комунальній установі «Дитяча міська поліклініка № 6» та цікавиться станом здоров`я і розвитком малолітнього сина.

25 травня 2018 року малолітній ОСОБА_3 вибув з дільниці № 39 Комунальної установи «Дитяча міська поліклініка № 6» від дільничного педіатра ОСОБА_14 до Комунальної установи «Дитяча міська поліклініка № 4» до лікаря ОСОБА_15 , де перебуває на обліку; психомоторний та фізичний розвиток дитини відповідає її віку, на диспансерному обліку не перебуває, здоровий.

30 серпня 2018 року ОСОБА_2 звернувся із заявою до Київського відділу поліції в місті Одесі Головного управління національної поліції в Одеській області, 7 вересня 2018 року - до Київської районної адміністрації Одеської міської ради та до Служби у справах дітей Одеської міської ради щодо чинення йому перешкод у спілкуванні з дитиною.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 24 жовтня 2018 року задоволено позов ОСОБА_1 і визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_3 разом з матір`ю - ОСОБА_1 .

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 29 січня 2019 року частково задоволено позов ОСОБА_1 і стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на сина ОСОБА_3 у розмірі 5 000 грн, починаючи з 6 лютого 2018 року, і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 7 травня 2019 року позов ОСОБА_1 про визначення порядку спілкування з дитиною задоволено, зустрічний позов ОСОБА_2 про визначення порядку часу зустрічей з дитиною задоволено частково.

Визначено способом участі ОСОБА_2 у вихованні малолітнього сина ОСОБА_3 систематичні побачення з сином кожного четверга з 15 год00 хв до 18 год00 хв за місцем, погодженим батьками, у присутності матері ОСОБА_1 та/або баби - ОСОБА_7 , діда - ОСОБА_8 , а у святкові та неробочі дні - за спільною згодою обох батьків.

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України у тій же редакції Кодексу).

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року, далі - Конвенція) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Кожна дитина відповідно до статті 7 Конвенції має право на збереження індивідуальності.

Одним із основних засобів ідентифікації дитини є її ім`я, яке надається дитині при народженні, і складається із прізвища, власного імені та по батькові, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини, до якої вона належить.

Відповідно до статті 145 СК України прізвище дитини визначається за прізвищем батьків. Якщо мати, батько мають різні прізвища, прізвище дитини визначається за їхньою згодою. Спір між батьками щодо прізвища дитини може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Тлумачення частини п`ятої статті 148 СК України, здійснене Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду у постанові від 15 серпня 2018 року у справі № 759/3363/16, дозволяє зробити висновок, що при вирішенні спору між батьками щодо зміни прізвища дитини приймаються до уваги різні обставини, які мають свідчити про те, що зміна прізвища дитини відповідає її інтересам. До них відноситься: виконання батьками своїх обов`язків щодо дитини; інші обставини, які засвідчують відповідність зміни прізвища дитини її інтересам. Тобто інтереси дитини є пріоритетним і визначальним для вирішення спору щодо зміни прізвища дитини.

Отже при вирішенні справи про зміну прізвища дитини необхідно також враховувати відносини, які існують між дитиною та її батьками, в тому числі й з тим із батьків, хто проживає окремо.

Якщо той із батьків, хто має спільне з дитиною прізвище і проживає окремо від дитини, зберігає з нею близькі стосунки і продовжує брати участь у її вихованні, то не є доцільним сприяти відчуженню між батьком і дитиною, зокрема, шляхом зміни прізвища.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції встановив, що сторони при складенні актового запису про народження сина самостійно та добровільно визначили прізвище дитини; у сторін існує спір щодо виховання та спілкування з сином, що підтверджується відповідними судовими рішеннями.

Встановивши зазначені обставини, суд першої інстанції вважав, що позивач не довела свідоме та умисне ухилення відповідача від піклування про фізичний і духовний розвиток дитини, його матеріальне забезпечення, а сам факт напружених стосунків між батьками дитини не є достатньою підставою для зміни прізвища дитини, тому дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Касаційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, оскільки він відповідає висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 13 квітня 2020 року у справі № 496/904/18, від 1 квітня 2020 року у справі № 234/19213/17, від 30 березня 2020 року у справі № 759/5739/18, від 20 листопада 2019 року у справі № 599/596/17, які стали підставою для відкриття провадження у справі.

Зокрема, у постановах Верховного Суду від 13 квітня 2020 року у справі № 496/904/18 та від 1 квітня 2020 року у справі № 234/19213/17 зазначено, що при вирішенні справи про зміну прізвища дитини необхідно також врахувати стосунки, які існують між дитиною та її батьками, в тому числі й з тим із батьків, хто проживає окремо. Якщо той із батьків, хто має спільне з дитиною прізвище і проживає окремо від дитини, зберігає з нею близькі стосунки і продовжує брати участь у її виховані, то не є доцільним сприяти відчуженню між батьком і дитиною шляхом зміни прізвища.

Постанова Верховного Суду від 30 березня 2020 року у справі № 759/5739/18 та постанова Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 599/596/17 містять висновки про те, що позивач має довести належними і допустимими доказами факт свідомого та умисного непіклування відповідача про фізичний, духовний розвиток їх дитини, а також те, що зміна прізвища дитини на прізвище матері буде відповідати найкращим інтересам дитини.

Частинами першою та другою статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Частина перша статті 368 ЦПК України визначає, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Таким чином, зазначеними положеннями цивільного процесуального законодавства на суд апеляційної інстанції покладено обов`язок перевіряти законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, встановлені судом фактичні обставини й усувати недоліки, допущені судом першої інстанції.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції на підставі оцінки тих же доказів дійшов протилежних висновків, не вказавши на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, допущених при оцінці доказів, тобто фактично необґрунтовано переоцінив докази, які були оцінені судом першої інстанції з дотриманням вимог закону, у зв`язку з чим скасував законне й обґрунтоване рішення.

Крім того, апеляційний суд як на підставу для задоволення позовних вимог посилався на постанову Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 серпня 2018 року у справі № 759/3363/16-ц (провадження № 61-18385св18) та на постанову Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 2 серпня 2019 року у справі № 607/13952/17 (провадження № 61-36154св18). У зазначених постановах при вирішені позову про зміну прізвища дитини враховувалась думка дитини, яка досягла семи років, проте у цій справі дитина думку не висловлювала, оскільки не досягла віку, що дозволяє їй з достатнім рівнем розуміння висловлювати свою думку щодо спірного питання.

У цій справі судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є малолітнім і на час перегляду справи в апеляційному порядку йому було три роки.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи та дослідивши наявні у справі докази, правильно застосував норми права і ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд апеляційної інстанції, неповно врахувавши обставини справи, помилково скасував рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону.

Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

За таких обставин касаційний суд скасовує постанову Одеського апеляційного суду від 2 вересня 2020 року і залишає в силі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 листопада 2019 року.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до частини першої цієї статті судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із задоволенням касаційної скарги з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір, сплачений при поданні касаційної скарги, у розмірі 1 536,80 грн.

Щодо поновлення виконання рішення

Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Оскільки касаційним судом постанову Одеського апеляційного суду від 2 вересня 2020 року скасовано та залишено в силі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 листопада 2019 року, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, підстав для поновлення дії постанови Одеського апеляційного суду від 2 вересня 2020 року у суду немає.

Керуючись статями 400 413 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного суду від 2 вересня 2020 року скасувати і залишити в силі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 листопада 2019 року.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у відшкодування судового збору, сплаченого при поданні касаційної скарги, 1 536,80 грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: І. М. Фаловська В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв В. А. Стрільчук