№ 522/8784/14-ц - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

Постанова

Іменем України

01 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 522/8784/14-ц

провадження № 61-43981св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),

Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - кредитна спілка «Меркурій»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 01 червня 2018 року у скалі судді Кононенко Н. А.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2014 року кредитна спілка «Меркурій» (далі - КС «Меркурій») звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів.

Позов мотивовано тим, що 29 жовтня 2013 року між КС «Меркурій» та ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір

№ 05/07.013, відповідно до умов якого останнім було надано кредит у розмірі 10 000,00 грн строком на 36 місяців. Виконання умов кредитного договору було забезпечено договором застави, укладеним того ж дня між тими ж сторонами, предметом якого був автомобіль Nissan bluebird,

1996 року випуску. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зобов`язувалися повертати кредит частинами, зокрема 29-го числа кожного місяця, проте належним чином не виконували вказаного грошового зобов`язання, внаслідок чого утворилась заборгованість.

З урахуванням викладеного та уточнень позовних вимог, КС «Меркурій» просила суд стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за кредитним договором № 05/07.013 у розмірі 218 391,80 грн, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 9 166,66 грн; відсотків у подвійному розмірі нарахованих згідно пунктів 5.4, 5.5, 5.6 кредитного договору за період з 30 листопада 2013 року по 13 квітня 2017 року - 30 094,72 грн; інфляційних втрат за тілом кредиту - 5 738,33 грн; інфляційних втрат за нарахованими подвійними відсотками - 20 923,83 грн; пені у розмірі 1 %

від суми заборгованості за кредитом за період з 30 листопада 2014 року по 13 квітня 2017 року - 79 194,24 грн, а також суму заборгованості, що раніше зафіксована позовом - 84 519,33 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 16 квітня 2018 року позов КС «Меркурій» задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь

КС «Меркурій» заборгованість за кредитним договором від 29 жовтня

2013 року № 05/07.013 за період з 29 лютого 2014 року по 14 квітня

2017 року в загальному розмірі 86 455,18 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом - 9 166,66 грн; заборгованості зі сплати відсотків у подвійному розмірі за період з 29 березня 2014 року по

31 березня 2017 року - 41 040,00 грн; заборгованості зі сплати відсотків за період з 29 січня 2014 року по 29 лютого 2014 року - 570,00 грн; заборгованості зі сплати відсотків за період з 29 березня 2017 року по

13 квітня 2017 року у подвійному розмірі 570,00 грн; інфляційних втрат щодо тіла кредиту за період з 01 березня 2014 року по 31 березня 2017 року - 9 839,70 грн; інфляційних втрат щодо відсотків за користування кредитом за період з 01 березня 2014 року по 31 березня 2017 року - 16 102,16 грн; пені - 9 166,66 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції

ОСОБА_1 , в особі представника - ОСОБА_3 , оскаржила його до суду апеляційної інстанції.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 01 червня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - ОСОБА_3 , на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 16 квітня 2018 року у справі за позовом КС «Меркурій» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів скаржнику повернуто без розгляду.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що апеляційна скарга подана безпосередньо до апеляційного суду, а не через суд першої інстанції, тобто з порушенням порядку її подання.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у вересні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просила скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та передати справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, позбавив її права на апеляційне оскарження. Вказувала, що висновок апеляційного суду заснований на помилковому тлумаченні підпункту 15.5 пункту 1 розділу ХІІІ Перехідні положення

ЦПК України, що призвів до порушення норм процесуального права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 08 січня 2019 року ОСОБА_1 поновлено строк на касаційне оскарження ухвали Апеляційного суду Одеської області від 01 червня 2018 року. Відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано із Малиновського районного суду м. Одеси зазначену цивільну справу.

У лютому 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 20 березня 2020 року справу за позовом

КС «Меркурій» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів призначено до розгляду.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У лютому 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив КС «Меркурій» на касаційну скаргу у якому зазначено, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У травні 2014 року КС «Меркурій» звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів (а. с. 4-6).

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 16 квітня 2018 року позов КС «Меркурій» задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь

КС «Меркурій» заборгованість за кредитним договором від 29 жовтня

2013 року № 05/07.013 за період з 29 лютого 2014 року по 14 квітня

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції

ОСОБА_1 , в особі представника - ОСОБА_3 , оскаржила його до суду апеляційної інстанції (а. с. 76-78).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає.

У пункті 8 частини другої статті 129 Конституції України визначено, що основною засадою судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Згідно статті 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Разом з цим згідно з частиною першою статті 351 ЦПК України судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення

ЦПК Українидо дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо

(VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Отже, особа, яка подає скаргу, вправі очікувати застосування норм процесуального законодавства (статті 355 ЦПК України, підпункту 15.5 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України), які надають їй право як безпосереднього подання апеляційної скарги до апеляційного суду, так і подання апеляційної скарги через місцевий суд. Протилежне тлумачення норм процесуального законодавства (статті 355 ЦПК України, підпункту 15.5 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України) матиме наслідком порушення судами статті 6 Конвенції ЄСПЛ в контексті «права на справедливий суд».

Згідно з частинами другою, третьою статті 2 ЦПК України, суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема: верховенство права, пропорційність, забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Застосування принципу пропорційності при здійсненні судочинства вимагає такого тлумачення підпункту 15.5 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України, що б гарантувало особі право на безпосереднє звернення із апеляційною скаргою до апеляційного суду, яке визначене статтею 355 ЦПК України, оскільки держава не вправі обмежувати права особи без певної мети для захисту якогось суспільного інтересу.

Отже, висновок апеляційного суду заснований на помилковому тлумаченні підпункту 15.5 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України. Таким чином, при поверненні апеляційної скарги без розгляду, суд апеляційної інстанції виявив надмірний формалізм та непропорційність між застосованими засобами та поставленою метою.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Подібні правові висновки викладені у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду в справі від 20 червня 2018 року № 514/134/17 (провадження № 61-12112сво18) та постанові Великої палати Верховного Суду в справі № 145/1330/17 (провадження № 14-549цс19) від 15 січня

2020 року.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає доводи касаційної скарги обґрунтованими та достатніми для скасування ухвали суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає провадженню у справі.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, а справу передати на розгляд суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400 402 406 409 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 01 червня 2018 року скасувати, справу передати на розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович