№ 522/933/16-ц - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

Постанова

Іменем України

01 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 522/933/16-ц

провадження № 61-47656св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - Одеська міська рада,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Одеської міської ради на ухвалу Апеляційного суду Одеської області, у складі колегії суддів: Сегеди С. М., Гірняк Л. А., Кононенко Н. А., від 16 жовтня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2016 року Одеська міська рада звернулась до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в якому просила суд зобов`язати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 власними силами і за рахунок власних коштів звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом знесення самочинної прибудови до квартири АДРЕСА_1 та привести вказану квартиру у попередній стан.

Позовна заява Одеської міської ради мотивована тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками квартири АДРЕСА_1 .

З листа Приморської районної адміністрації Одеської міської ради № 01-11/803(4) від 14 вересня 2015 року позивачу стало відомо про самовільну реконструкцію квартири АДРЕСА_1 .

У порушення норм та положень чинного законодавства України відповідачами без затвердженої проектної документації були виконані роботи з реконструкції вказаної квартири з улаштуванням прибудови, загальною площею до 30 кв. м, за рахунок території двору загального користування, що підтверджується актом обстеження, складеним комісією з виходом на місце реконструкції від 10 червня 2015 року, засвідченим у доповідній директора комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Фонтанський» (далі - КП «ЖКС «Фонтанський») за № 1939 від 21 серпня 2015 року.

02 вересня 2015 року Приморською районною адміністрацією Одеської міської ради прийнято розпорядження № 551 «Про приведення самовільно реконструйованої квартири АДРЕСА_1 .

Приписи КП «ЖКС «Фонтанський» та розпорядження Приморської районної адміністрації відповідачами у добровільному порядку не виконані.

Посилаючись на зазначені обставини, Одеська міська рада просила суд зобов`язати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 власними силами і за рахунок власних коштів звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, шляхом знесення самочинної прибудови до квартири АДРЕСА_1 та приведення даної квартири у попередній стан.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси, у складі судді Тарасова А. В., від 21 березня 2017 року задоволено позовні вимоги Одеської міської ради. Зобов`язано ОСОБА_1. та ОСОБА_2 власними силами і за рахунок власних коштів звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом знесення самочинної прибудови до квартири АДРЕСА_1 та привести зазначену квартиру у попередній стан. Вирішено питання щодо судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідачами у порушення норм чинного законодавства України без затвердженої проектної документації були виконані роботи з реконструкції квартири з улаштуванням прибудови, загальною площею до 30 кв. м, за рахунок території двору загального користування, що підтверджується актом обстеження, який складений комісією з виходом на місце реконструкції від 10 червня 2015 року та засвідчений у доповідній директора КП «ЖКС «Фонтанський» за № 1939 від 21 серпня 2015 року.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 16 жовтня 2018 рокускасовано заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 березня 2017 року, провадження у справі закрито. Повідомлено Одеську міську раду, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду та роз`яснено сторонам, що повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими особами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що спір у справі підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, оскільки юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи за участю виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, які виникають під час виконання делегованих повноважень у сфері державного контролю за дотриманням законодавства у галузі будівництва.

Закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції посилався на правові позиції, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 11-251апп18 та постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 638/3935/15ц.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2018 року Одеською міською радою подано касаційну скаргу, в якій заявник просить скасувати ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 16 жовтня 2018 року, а справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Доводи касаційної скарги обґрунтовано тим, що висновок апеляційного суду про те, що спір підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, є необґрунтованим. Судом апеляційної інстанції не враховано позицію Великої Палати Верховного Суду, висловлену в постанові від 21 лютого 2018 року у справі № 520/15749/14-ц.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

10 грудня 2018 року ухвалою Верховного Суду поновлено Одеській міській раді строк на касаційне оскарження ухвали Апеляційного суду Одеської області від 16 жовтня 2018 року та відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.

У зв`язку зі звільненням у відставку судді ОСОБА_4 у касаційному провадженні № 61-47656ск18 було призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Справу розподілено судді-доповідачу.

09 жовтня 2019 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

23 жовтня 2019 року ухвалою Верховного Суду зупинено касаційне провадження у справі до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 464/5497/13-ц (провадження № 14-544цс19).

11 березня 2020 року ухвалою Верховного Суду касаційне провадження у справі поновлено.

Доводи відзиву на касаційну скаргу

ОСОБА_1 у відзиві на касаційну скаргу вказує на правильність висновків суду апеляційної інстанції, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.

Фактичні обставини справи

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками квартири АДРЕСА_1 . Зазначені особи зареєстровані у вказаній квартирі.

З листа Приморської районної адміністрації Одеської міської ради № 01-11/803(4) від 14 вересня 2015 року Одеській міській раді стало відомо про самовільну реконструкцію квартири АДРЕСА_1 .

Роботи з реконструкції вказаної квартири з улаштуванням прибудови, загальною площею до 30 кв. м, за рахунок території двору загального користування, були виконані без затвердженої проектної документації, що підтверджується актом обстеження, складений комісією з виходом на місце від 10 червня 2015 року, засвідченим у доповідній директора КП «ЖКС «Фонтанський» за № 1939 від 21 серпня 2015 року.

На підставі наданих КП «ЖКС «Фонтанський» документів: доповідної записки від 21 серпня 2015 року № 1939, акту обстеження від 10 червня 2015 року, припису від 15 червня 2015 року, довідки (виписки з домової книги про склад сім`ї та реєстрацію) № 2164 від 12 серпня 2015 року, свідоцтва про право власності на житло від 24 лютого 1994 року, розпорядження органу приватизації від 24 лютого 1994 року № 195, технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1 , доповідної начальника дільниці № 9 від 10 червня 2015 року КП «ЖКС «Фонтанський», фотофіксації самовільно реконструйованої квартири, Приморською районною адміністрацією Одеської міської ради прийнято розпорядження від 02 вересня 2015 року № 551 «Про приведення самовільно реконструйованої квартири АДРЕСА_1 , у первинний стан.

Згідно із доповідною від 10 червня 2015 року, завіреною начальником дільниці № 9 КП «ЖКС «Фонтанський», розпорядження Приморської районної адміністрації № 551 від 02 вересня 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виконано не було.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає до задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Тобто юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб`єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За частиною першою статті 3 ЦПК України (у редакції, чинній на момент звернення з цим позовом) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У частині другій цієї статті вказано, що у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.

Частиною першою статті 19 ЦПК України установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

За змістом статті 15 ЦПК України (у редакції, чинній на момент звернення з цим позовом) як цивільну юрисдикцію розуміють компетенцію загальних судів вирішувати з додержанням процесуальної форми цивільні справи у видах проваджень, передбачених цим Кодексом.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових правовідносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (частина перша статті 15 ЦПК України, у редакції, чинній на момент звернення до суду з цим позовом).

Отже, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Справою адміністративної юрисдикції у розумінні пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, у редакції, чинній на момент звернення до суду з позовом) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За правилами пункту 1 частини другої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин,навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

За змістом пункту 5 частини четвертої статті 50 КАС України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об`єднання, юридичні особи, які не є суб`єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб`єкта владних повноважень, зокрема в інших випадках, встановлених законом.

За змістом пункту 5 частини четвертої статті 46 КАС України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, громадські об`єднання, юридичні особи, які не є суб`єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб`єкта владних повноважень, зокрема, в інших випадках, коли право звернення до суду надано суб`єкту владних повноважень.

Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних з реалізацією публічної влади.

Публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).

За приписами пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом.

При цьому визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Звертаючись до суду з позовом, Одеська міська рада підставою вимоги зазначила те, що відповідачі у порушення норм чинного законодавства України, без затвердження проектної документації здійснили роботи з реконструкції квартири з улаштуванням прибудови, загальною площею до 30 кв. м, за рахунок території двору загального користування. Відтак, має місце самовільне зайняття земельної ділянки, а будівництво є самовільним. Позов обґрунтовано порушенням вимог статей 319 321 376 391 ЦК України та статті 212 ЗК України.

Як орган місцевого самоврядування Приморська районна адміністрація Одеської міської ради відповідно до статті 25 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» правомочна розглядати та вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до її відання.

У статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, зокрема, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження: управління об`єктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв`язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню.

Відповідно до підпункту 3 пункту «б» частини першої статті 31 цього Закону до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження, зокрема, здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій; зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об`єктів, а також може заподіяти шкоди навколишньому природному середовищу.

Аналогічну норму закріплено у статті 14 Закону України від 16 листопада 1992 року № 2780-XII «Про основи містобудування».

Згідно із статтею 7 Закону «Про основи містобудування» державне регулювання у сфері містобудування здійснюється, зокрема, органами місцевого самоврядування, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами в порядку, встановленому законодавством.

Разом із тим, у позові Одеська міська рада посилалася на порушення відповідачами права власності територіальної громади м. Одеси.

Тобто позов про зобов`язання відповідачів власними силами і за рахунок власних коштів звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом знесення самочинної прибудови до квартири та приведення квартири до попереднього стану обумовлено як реалізацією передбачених законами України повноважень суб`єкта владних повноважень щодо здійснення державного контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, так і захистом комунальної власності, що свідчить про приватноправовий характер спірних правовідносин.

Оскільки позовні вимоги Одеської міської ради пов`язані з реалізацією нею як органом місцевого самоврядування права комунальної власності на землі відповідного населеного пункту, цей спір стосується цивільних прав територіальної громади, тобто є приватноправовим, а захист приватних (цивільних) прав відбувається у цивільному судочинстві.

Правовий висновок про необхідність розгляду аналогічного спору за правилами цивільного судочинства викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 520/15749/14-ц (провадження № 14-16цс18), від 20 березня 2019 року у справі № 639/6261/13-ц (провадження № 14-28цс19), від 07 серпня 2019 року у справі № 523/11508/18 (провадження № 14-336цс19), у постанові Верховного Суду від 15 листопада 2019 року у справі № 344/1796/15-ц (провадження № 61-32933св18).

Суд апеляційної інстанції, закриваючи провадження у справі, взявши до уваги правові позиції, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 11-251апп18 та постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 638/3935/15ц, не врахував відмінність фактичних обставин у цих справах зі справою, яка є предметом перегляду.

Крім того, у справі № 11-251апп18 позивачем є Відділ державного архітектурно-будівельного контролю Луцької міської ради, спір стосувався знесення самочинно збудованого нежитлового приміщення (кафе), а у справі № 638/3935/15ц - квартира, до якої було побудовано самочинну прибудову, була відчужена третім особам, до яких було пред`явлено позов.

Колегія суддів не враховує правові позиції, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 464/5497/13-ц (провадження № 14-544цс19), до розгляду якої було зупинено провадження у справі, яка є предметом перегляду, з огляду на те, що після ознайомлення з текстом цієї постанови також було виявлено, що фактичні обставини у вказаній справі різняться із фактичними обставинами у справі, яка є предметом перегляду.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції зробив помилковий висновок про належність даного спору до адміністративної юрисдикції, тому ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частинами третьою і четвертою статті 406 ЦПК України визначено, що касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Частиною шостою статті 411 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Керуючись статтями 400 402 406 409 411 415 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Одеської міської ради задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 16 жовтня 2018 року скасувати.

Справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. С. Висоцька СуддіА. І. Грушицький І. В. Литвиненко В. В. Сердюк І. М. Фаловська