Постанова

Іменем України

25 травня 2022 року

м. Київ

справа № 522/9367/19

провадження № 61-15609св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - акціонерне товариство «Комерційний банк «ПриватБанк»,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 21 серпня 2019 року у складі судді Абухіна Р. Д. та постанову Одеського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Ващенко Л. Г., Колеснікова Г. Я., Севєрової Є. С.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ «КБ «ПриватБанк») про захист прав споживача шляхом зобов`язання вчинити певні дії і стягнення пені.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 04 грудня 2013 року уклав АТ «КБ «ПриватБанк» договір про надання банківських послуг, на виконання умов якого відкрив йому поточний рахунок, який обслуговувався платіжними банківськими картками № № НОМЕР_1 та НОМЕР_2 .

20 листопада 2018 року банківська установа в односторонньому порядку, зупинила фінансові операції по картковим рахункам, заблокувавши системи дистанційного банківського обслуговування «Приват24».

Зазначав, що припинення фінансових операцій за картковими рахунками на і блокування системи дистанційного банківського обслуговування «Приват 24» здійснені без дотримання процедури і з перевищенням термінів, встановлених діючим законодавством, позивач просив позов задовольнити.

Посилаючись на наведене, просив:

- зобов`язати АТ «КБ «ПриватБанк» усунути йому перешкоди у користуванні поточним рахунком у гривні, відкритим у АТ КБ «ПриватБанк» та який обслуговується через банківську картку № НОМЕР_1 , виданою банком на його ім`я, та електронних систем Приват 24, шляхом розблокування поточного рахунку (поновлення проведення зупинених фінансових операцій за рахунком);

- зобов`язати АТ «КБ «ПриватБанк» усунути йому перешкоди у користуванні поточним рахунком у євро, відкритим у АТ «КБ «ПриватБанк» та який обслуговується через банківську картку № НОМЕР_2 , виданою АТ «КБ «ПриватБанк» на його ім`я, та електронних систем Приват 24, шляхом розблокування поточного рахунку (поновлення проведення зупинених фінансових операцій за рахунком);

- стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» 3 % пені за кожен день невиконання (прострочення виконання, неналежного виконання) зобов`язань АТ «КБ «ПриватБанк» перед ним від суми 1 400 000,00 грн, яка безпідставно заблокована на поточному рахунку та який обслуговується через банківську картку № НОМЕР_1 з 20 листопада 2018 року по день ухвалення рішення по справі;

- стягнути з АТ «КБ «ПриватБанк» 3 % пені за кожен день невиконання (прострочення виконання, неналежного виконання) зобов`язань АТ «КБ «ПриватБанк» перед ним від суми 4 000,00 євро, яка безпідставно заблокована на поточному рахунку та який обслуговується через банківську картку № НОМЕР_2 , з 20 листопада 2018 року по день ухвалення рішення по справі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Приморського районного суду міста Одеси 21 серпня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Зобов`язано АТ «КБ «ПриватБанк» усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_1 поточним рахунком у гривні, відкритим у АТ «КБ «ПриватБанк» та який обслуговується через банківську картку № НОМЕР_1 , виданою АТ «КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_1 та електронних систем Приват 24, шляхом розблокування поточного рахунку (поновлення проведення зупинених фінансових операцій за даним рахунком).

Зобов`язано АТ «КБ «ПриватБанк» усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_1 поточним рахунком у євро, відкритим у АТ «КБ «ПриватБанк» та який обслуговується через банківську картку № НОМЕР_2 , виданою АТ «КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_1 та електронних систем Приват 24, шляхом розблокування поточного рахунку (поновлення проведення зупинених фінансових операцій за даним рахунком).

Стягнуто з АТ «КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 три відсотки пені за кожен день невиконання (прострочення виконання, неналежного виконання) зобов`язань Банка перед ОСОБА_1 від суми 1 400 000,00 грн, яка заблокована на поточному рахунку, відкритому у АТ «КБ «ПриватБанк» та який обслуговується через банківську картку № НОМЕР_1 , виданою АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_1 у розмірі 11 298 000,00 грн.

Стягнуто з АТ «КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 три відсотки пені за кожен день невиконання (прострочення виконання, неналежного виконання) зобов`язань АТ КБ «ПриватБанк» перед ОСОБА_1 від суми 4 000,00 євро, яка заблокована на поточному рахунку, відкритому у АТ «КБ «ПриватБанк» та який обслуговується через банківську картку № НОМЕР_2 , виданою АТ «КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_1 у розмірі 911 264,40 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції виходив із того, що блокування банком системи дистанційного банківського обслуговування «Приват 24» в односторонньому порядку призвело до неможливості доступу та самостійного користування ОСОБА_2 власними грошовими коштами та порушило його право власності на належні йому грошові кошти. Зупинення банком фінансових операцій за картковими рахунками і блокування щодо ОСОБА_3 системи дистанційного банківського обслуговування «Приват 24» свідчить про невиконання банком своїх зобов`язань та має наслідком настання відповідальності, передбаченої законом, у вигляді сплати пені в розмірі 3 % від суми утримуваних банком коштів за кожен день з моменту зупинення фінансових операцій по картковим рахункам і блокування щодо ОСОБА_3 системи дистанційного банківського обслуговування «Приват 24».

Короткий зміст постанови апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року рішення Приморського районного суду міста Одеси від 21 серпня 2019 року в частині задоволення позову про захист прав споживача шляхом зобов`язання АТ «КБ «ПриватБанк» усунути перешкоди у користуванні банківською карткою № НОМЕР_1 і банківською карткою № НОМЕР_2 залишено без змін.

Рішення Приморського районного суду міста Одеси від 21 серпня 2019 року в частині захисту прав споживача шляхом стягнення з АТ «КБ «ПриватБанк» трьох відсотків пені за кожен день невиконання (прострочення виконання, неналежного виконання) зобов`язань внаслідок блокування банківської картки № НОМЕР_1 і банківської картки № НОМЕР_2 за період з 20 листопада 2018 року до 21 серпня 2019 року - змінено, викладено резолютивну частину рішення в цій частині у новій редакції:

«Стягнути з АТ «КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 три відсотка пені у розмірі 1 400 000,00 грн за невиконання (прострочення виконання, неналежне виконання) зобов`язань від суми 1 400 000,00 грн, що була заблокована на банківській картці № НОМЕР_1 , а також три відсотка пені у розмірі 891 993,60 грн за невиконання (прострочення виконання, неналежне виконання) від суми 4 000,00 євро, що була заблокована на банківській картці № НОМЕР_2 ».

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Зважаючи на те, що розмір неустойки значно перевищує розмір збитків (1 400 000 гривень і 884 163,6 гривень (від 4 000 євро), апеляційний суд змінив рішення суду першої інстанції в частині розміру пені, стягнутої на користь позивача.

У решті апеляційний суд фактично погодився з висновками місцевого суду та вважав, що судове рішення у незміненій частині таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

23 жовтня 2020 року АТ «КБ «ПриватБанк» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі № 470/793/17, від 05 лютого 2020 року у справі № 569/11463/15-ц, від 19 лютого 2020 року у справі № 569/8539/17, від 21 лютого 2018 року у справі № 759/13827/15-ц, від 17 квітня 2019 року у справі № 243/3823/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Також заявник вказує на порушення судами норм процесуального права, що унеможливлює встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні скарги.

Суди зробили невірний розрахунок пені за договором банківського вкладу, встановленої частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист споживачів».

Суди не врахували, що банк керувався вимогами законодавства у сфері запобігання легалізації (відмивання) доходів одержаних злочинним шляхом, зобов`язаний був здійснити перевірку і витребувати документи клієнта.

Доводи інших учасників справи

Представник ОСОБА_1 - адвокат Щукін О. С. подав відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, які ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рух справи в суді касаційної інстанції не надходили

Ухвалою Верховного Суду від 09 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження у даній справі.

Витребувано з Приморського районного суду міста Одеси цивільну справу № 522/9367/19 за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживача шляхом зобов`язання вчинити певні дії і стягнення пені.

Ухвалою Верховного Суду від 20 серпня 2021 року справу № 522/9367/19 призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 01 вересня 2021 року касаційне провадження у справі № 522/9367/19 зупинено до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 320/5115/17.

Ухвалою Верховного Суду від 01 грудня 2021 року касаційне провадження даній справі поновлено.

Обставини справи

Суди встановили, що 04 грудня 2013 року ОСОБА_1 уклав із АТ «КБ «ПриватБанк» договір про надання банківських послуг за яким банківська установа відкрила на ім`я ОСОБА_3 поточний рахунок, який обслуговувався платіжними банківськими картками № № НОМЕР_1 та НОМЕР_2 .

У листопаді 2018 року банк, в односторонньому порядку зупинив фінансові операції за картковими рахунками на ім`я ОСОБА_1 і здійснив блокування системи дистанційного банківського обслуговування «Приват 24».

29 листопада 2018 року ОСОБА_1 звернувся до начальника центрального офісу АТ «КБ «ПриватБанк» у м. Херсоні з приводу розблокування банківського рахунку, на яке 27 грудня 2018 року банк повідомив, що припинив обслуговування його платіжної картки, посилаючись на норми статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та пункт 1.1.3.2.3 Умов і Правил надання банківських послуг.

Аналогічну за змістом відповідь банк надав листом від 13 травня 2019 року на звернення ОСОБА_1 від 08 травня 2019 року.

Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилався на те, що передбачені законом підстави для обмеження його права на розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на рахунках, відкритих у АТ «КБ «ПриватБанк», відсутні, дії останнього з блокування банківської платіжної картки є незаконними, у зв`язку з чим просив зобов`язати АТ «КБ «ПриватБанк» усунути йому перешкоди у користуванні поточними банківськими рахунками та стягнути на його користь 3 % пені відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів».

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (пункт четвертий частини другої статті 389 ЦПК України).

Підставою касаційного оскарження рішення Приморського районного суду міста Одеси від 21 серпня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі № 470/793/17, від 05 лютого 2020 року у справі № 569/11463/15-ц, від 19 лютого 2020 року у справі № 569/8539/17, від 21 лютого 2018 року у справі № 759/13827/15-ц, від 17 квітня 2019 року у справі № 243/3823/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); порушення судами норм процесуального права, що унеможливлює встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Відповідно до статті 400 ЦПК України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції діє в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Позиція Верховного Суду

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Між сторонами виникли правовідносини з питань банківського обслуговування. Ці правовідносини регулюються нормами ЦК України, Законами України «Про банки і банківську діяльність» і «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Згідно з частинами першою, третьою статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрямки використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов`язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам (стаття 1067 ЦК України).

Відповідно до статті 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні рахунки.

Статтею 14.8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» встановлено, що банк та користувач укладають договір щодо порядку та умов використання електронного платіжного засобу.

Платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором (пункт 1.27 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»).

Пунктом 14.13 статті 14 цього Закону передбачено, що право використовувати електронний платіжний засіб може бути призупинене або припинене емітентом відповідно до умов договору в разі порушення користувачем умов використання електронного платіжного засобу.

Згідно зі статтею 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Випадки обмеження прав клієнта щодо розпорядження коштами, які знаходяться на його рахунку, передбачені спеціальним законодавством, зокрема Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», проте здійснення обмежень відповідно до зазначеного Закону є чітко регламентованим за термінами та процедурою.

Положеннями статті 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що банк має право витребувати, а клієнт (особа, представник клієнта) зобов`язаний надати документи і відомості, необхідні для здійснення ідентифікації та/або верифікації (в тому числі встановлення ідентифікаційних даних кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), аналізу та виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, та інші передбачені законодавством документи та відомості, які витребує банк з метою виконання вимог законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

У разі ненадання клієнтом (особою, представником клієнта) документів, необхідних для здійснення ідентифікації та/або верифікації (в тому числі встановлення ідентифікаційних даних кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), аналізу та виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, рахунок не відкривається, зазначені в частині другій цієї статті договори (фінансові операції) не укладаються (не здійснюються).

Банк має право відмовитися від підтримання договірних відносин чи проведення фінансової операції у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини другої 2 статті 5 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (тут і надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) банки є суб`єктами первинного фінансового моніторингу, а згідно з частинами першою-другою статті 17 вказаного закону банк може призупинити здійснення фінансових операцій за рахунком тільки на два робочих дні з дня зупинення (включно). Прийняти рішення про блокування рахунку до п`яти робочих днів може спеціально уповноважений орган (Держфінмоніторинг), про що зобов`язаний негайно повідомити суб`єкту первинного фінансового моніторингу, а також правоохоронним органам, уповноваженим приймати рішення відповідно до КПК України.

Суб`єкт первинного фінансового моніторингу має право зупинити здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), яка (які) містить (містять) ознаки, передбачені статтями 15 та/або 16 цього Закону, або фінансові операції по зарахуванню або списанню коштів, що відбувається в результаті дій, які містять ознаки скоєння злочину, визначеного КК України, і зобов`язаний призупинити здійснення фінансової операції, якщо її учасником або вигодоодержувачем за ним є особа, яку включено до переліку осіб, пов`язаних із здійсненням терористичної діяльності або стосовно яких застосовано міжнародні санкції (якщо види і умови застосування санкцій передбачають призупинення або заборону фінансових операцій), і в день зупинки повідомити Держфінмоніторинг в установленому законодавством порядку про таку фінансову операцію, її учасників і про залишок коштів на рахунку клієнта, відкритому суб`єктом первинного фінансового моніторингу, який зупинив здійснення фінансової операції, і в разі зарахування коштів на транзитні рахунки суб`єкта первинного фінансового моніторингу - про залишок коштів на таких рахунках в межах зарахованих сум. Така зупинка фінансових операцій здійснюється на два робочих дня з дня зупинення.

Держфінмоніторинг може прийняти рішення про подальше зупинення фінансової операції, здійснене відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» на термін до п`яти робочих днів, про що зобов`язаний негайно повідомити суб`єкта первинного фінансового моніторингу, а також правоохоронним органам, уповноваженим приймати рішення відповідно до КПК України.

Суди під час розгляду справи, яка є предметом перегляду, встановили, що банк заблокував карткові рахунки позивача без дотримання процедури і з перевищенням термінів, встановлених Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».

Судами не установлено, що банк звертався до позивача за наданням документів, що підтверджують джерела надходження коштів.

Натомість судами установлено, що неодноразові звернення позивача до АТ «КБ «ПриватБанк» позитивного результату не дали. АТ «КБ «ПриватБанк» належним чином не обґрунтовано правомірність блокування поточних рахунків, відкритих на ім`я позивача. Також не надано належних та допустимих доказів звернення з заявою до правоохоронних органів про незаконні, на думку банку, дії клієнта за наслідками блокування карткових рахунків. Рахунки заблоковано без повідомлення та згоди останнього.

За таких обставин та з підстав, передбачених вищевказаними нормами матеріального права, правильним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, що АТ «КБ «ПриватБанк» належним чином не обґрунтувало правомірність блокування рахунків позивача, оскільки не довело наявність передбачених законом підстав, а саме обґрунтованих підозр щодо використання банку для проведення незаконних операцій, у зв`язку з чим зобов`язав банківську установу усунути перешкоди у користуванні позивачем поточними рахунками.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів, які відповідають обставинам справи.

Правильними є й висновки судів в частині вирішення спору щодо нарахування пені на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» з огляду на таке.

Відносини, що складаються з приводу відкриття, використання та закриття рахунка в банку, визначаються договором банківського рахунка.

Банківськими рахунками виступають рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов`язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів (стаття 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).

Банк відкриває клієнту рахунок з метою зарахування на нього грошових коштів і здійснення розрахунково-касових операцій відповідно до режиму використання рахунка, передбаченого чинним законодавством України, в тому числі з використанням платіжної картки, на підставі укладеного між сторонами договору банківського рахунка (договору поточного рахунка/договору карткового рахунка).

Основними видами рахунків, які банки мають право відкривати своїм клієнтам, залежно від їх призначення є, зокрема вкладні (депозитні) та поточні рахунки (стаття 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»).

Чинний ЦК України розмежовує поняття договору банківського вкладу та договору банківського рахунка. Так, за договором банківського вкладу за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором (частина перша статті 1058 ЦК України).

Згідно з договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд (частини перша, третя статті 1066 ЦК України).

Договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами (частина перша статті 1067 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до частини третьої статті 1068 ЦК України банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Положення статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» містять поняття: банківські рахунки - рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов`язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів; вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Відповідно до пункту 1.8 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 (далі - Інструкція), банки відкривають своїм клієнтам поточні рахунки за договором банківського рахунка. Цим же пунктом Інструкції встановлено, що до поточних рахунків також належать карткові рахунки, що відкриваються для обліку операцій за платіжними картками відповідно до вимог цієї Інструкції.

При виконанні взаємних зобов`язань за договором банківського рахунка звичайно виникають зустрічні права сторін. Так, банк має право вимагати оплати своїх послуг (стаття 1069 ЦК України), а клієнт має право вимагати проценти за використання його грошових коштів тощо.

У частині другій статті 627 ЦК України передбачено, що у договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до преамбули Закону України «Про захист прав споживачів» він регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

У статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22 цієї статті); продукція - це будь-який виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець- це суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3).

Законом України «Про захист прав споживачів» врегульовані правовідносини за участю споживача.

У постанові від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц (провадження № 14-64цс19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що оскільки відповідно до статей 2, 47 Закону України «Про захист прав споживачів» банк має право здійснювати банківську діяльність на підставі банківської ліцензії шляхом надання банківських послуг, а клієнтом банку є будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку, то до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів».

Частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством.

У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

У справі, яка є предметом касаційного перегляду, суди встановили, що ОСОБА_1 у розумінні частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» є споживачем банківських послуг, а відповідач - їх виконавцем та несе відповідальність за неналежне надання цих послуг.

Банк в односторонньому порядку зупинив фінансові операції по картковим рахункам на ім`я ОСОБА_1 , заблокувавши з листопада 2018 року на банківських картках останнього № № НОМЕР_1 та НОМЕР_2 грошові кошти 1 400 000,00 гривень та 4 000,00 євро відповідно.

Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається.

У постанові Верховного Суду від 09 червня 2021 року в справі № 948/393/20 (провадження № 61-17757св20) вказано, що «в статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; розірванні договору в судовому порядку; відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду)».

Умовами укладеного між ОСОБА_1 і банківською установою 04 грудня 2013 року договору про надання банківських послуг від 04 грудня 2013 року, не передбачена одностороння відмова від договору.

Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, встановивши порушення банком права позивача на вільне володіння та розпорядження належним йому грошовими коштами, що знаходились на заблокованих банківських картках, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для настання відповідальності, передбаченої частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у вигляді сплати пені в розмірі 3 % від суми утримуваних банком коштів за кожен день з моменту зупинення фінансових операцій.

При цьому, апеляційний суд, звернувши увагу на те, що розмір неустойки (пені) значно перевищує розмір збитків, правильно зменшив її розмір на підставі частини третьої статті 551 ЦК України.

Крім того, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дослідивши наявні докази, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, дійшов обґрунтованого висновку про стягнення витрат на правничу допомогу.

Судом першої інстанції у незміненій при перегляді апеляційним судом частині та апеляційним судом правильно застосовано норми матеріального права у спірних правовідносинах та не допущено порушень норм процесуального права, які б давали підстави для скасування оскаржених судових рішень, тому колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги з цього приводу.

Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судами попередніх інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги щодо неврахування судами висновків, викладених у постановах Верховного Суду, зазначених у касаційній скарзі, оскільки у зазначених справах суди виходили з конкретних обставин кожної із них та фактично - доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Інші наведені в касаційній скарзі аргументи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, зводяться до незгоди з ухваленими у справі судовими рішеннями та необхідності переоцінки доказів у справі. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстави для висновку, що рішення суду першої інстанції у незміненій при перегляді апеляційним судом частині та постанова апеляційного суду ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржені судові рішення - без змін.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цій справі оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду міста Одеси від 21 серпня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун